Рішення № 77057396, 11.10.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8899/18

Провадження №2/428/1505/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи вимоги тим, що 25.09.2017р. позивач ОСОБА_1 припинив трудові відносини з відповідачем ОСОБА_2 «СО Азот» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим органом умов колективного договору, однак відповідач ОСОБА_2 «СО Азот» не провів з ним розрахунок в день звільнення. Станом на момент пред’явлення позову сума заборгованості по заробітній платі не була перерахована відповідачем ОСОБА_2 «СО Азот» на користь позивача ОСОБА_1. Позивач ОСОБА_1 вважає, що на його користь підлягає до стягнення сума нарахованої заробітної плати, компенсація у зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7546,50грн.. Тому, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 «СО Азот» на його користь: 1) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 23435,64грн.; компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1788,13грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7546,50грн..

Оскільки в установлений нормами чинного законодавства України від відповідача до суду не надійшов відзив на позовну заяву, то суд, враховуючи положення ч. 5 ст. 279 ЦПК розглядає справу за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії трудової книжки серія БТ-ІІ №6005614, виданої 02.09.1993р. на ім’я ОСОБА_1, позивач був звільнений з ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» з 25.09.2017р. у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим органом умов колективного договору підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України. Відповідно до копії повідомлення ОСОБА_2 «СО «Азот» №416 від 15.02.2018р., сума заборгованості по заробітній платі на момент звільнення ОСОБА_1 складає 21865,64. Після кінцевого розрахунку заробітної плати та повернення комунальних платежів, сума заборгованості склала 23435,64грн..

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступні норми Закону.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно до ч.1 ст.115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.

Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати середнього заробітку у зв’язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

В постанові від 27 березня 2013р. по справі № 6-15цс13 Верховний Суд України дійшов висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

В пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999р. зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру вчинити протиправне діяння та завдати шкоди або сприяти завданню шкоди. У цивільному праві зустрічається поділ необережності на просту та грубу (наприклад, ст. 1193 ЦК). Так, необережність є грубою, якщо особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність вважається простою, якщо особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити.

В даному випадку ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» як приватне підприємство, метою якого є отримання прибутку, могло та повинно було передбачити, що відсутність будь-яких ефективних дій призведе до неможливості підприємства виконувати свої трудові зобов’язання перед працівниками належним чином. Також, ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» передбачало можливість настання шкідливих наслідків порушення норм ст. 116 КЗпП України, але легковажно розраховувало на їх ненастання, хоча мало об’єктивну можливість здійснити із позивачем повний розрахунок при звільненні або протягом розумного строку (протягом декількох днів) після звільнення.

Отже, у спірних правовідносинах з вини відповідача не був проведений повний розрахунок при звільненні з позивачем, при цьому відповідач мав можливість здійснити такий розрахунок протягом часу його затримки.

Суд приймає до уваги розрахунок сум виплат за час затримки розрахунку при звільненні, який було зроблено позивачем, адже такий розрахунок виконаний з урахування постанови Верховного Суду України від 21.01.2015р. по справі №6-195цс134. Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за весь час затримки за період з 26.09.2017р. по 19.07.2018р. (в межах заявлених позовних вимог), визначену без утримання податків й інших обов’язкових платежів, в розмірі 7546,50грн.. Також суд приймає до уваги розрахунок позивача щодо нарахування компенсації за втрату частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у розмірі 1788,13грн. та вважає за доцільне задовольнити зазначену позовну вимогу у повному обсязі. Крім того, наявність заборгованості по нарахованій та не виплаченій заробітній платі у розмірі 23435,64грн. підтверджена матеріалами справи, а отже суд приходить до висновку про необхідність задоволення зазначеної позовної вимоги.

При цьому суд звертає увагу, що Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за певних обставин, зокрема в разі працевлаштування позивача або отримання ним доходу з інших джерел.

Суд також бере до уваги, що відповідачем протягом тривалого часу не було вчинено жодних дій для погашення суми заборгованості з виплати заробітної плати перед позивачем, тобто характер порушення трудових прав позивача з боку відповідача в даному випадку є свідомим, тривалим та не містить ознак наявності у роботодавця волі щодо відновлення порушених трудових прав працівника.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що обставини викладені ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а отже позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд у відповідності до ст.141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 «СО «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 704,80грн., з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог.

При цьому, суд не вбачає підстав для звернення рішення до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку та компенсації на користь позивача в межах одного місяця, адже п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України стосується лише випадків стягнення заробітної плати, а не середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації за порушення строків її виплати, які не входять до структури заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 294, 319, 354, 430 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 23435,64грн., компенсації у розмірі 1788,13грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7546,50грн., задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (код 33270581, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Півоварова, буд. 5) на користь ОСОБА_1 (25.05.1975р.н., і.н. НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серія ЕК №722798) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 23435,64грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати за період з 26.09.2017р. та 19.07.2018р. у розмірі 1788,13грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.09.2017р. та 19.07.2018р., визначений без утримання податків й інших обов’язкових платежів, у розмірі 7546,50грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80грн..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» м. Сєвєродонецьк Луганської області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах одного місяця.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович