Рішення № 77057350, 01.10.2018, Старобільський районний суд Луганської області

01.10.2018496/18-Вих

Справа № 431/3288/18

Провадження № 2/431/1025/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року Старобільський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Олійник С.В.,

за участю секретаря Яковенко А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Старобільського районного суду Луганської області в м. Старобільську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 57709,91 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 07.09.2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 6 березня 2010 року № СП-2010-256 (далі - Умови та правила), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов'язання за договором банк виконав у повному обсязі, проте відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 30 квітня 2018 року утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 57709,91 грн., яка складається з: 3669,66 грн. - заборгованості за кредитом, 50415,97 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 400 грн. - заборгованість за комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 2724,28 грн. - штрафу (процентна складова), які Банк просив стягнути з відповідача на його користь, а також стягнути судові витрати у сумі 1762,00 грн.

Відповідач 10.08.2018 року надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з невірним розрахунком заборгованості за відсотками, нарахуванні комісії, пені і штрафів.(а.с. 50-54).

Позивач у відповіді на відзив 27.09.2018 року просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву не брати до уваги як необґрунтовані (а.с. 58-66).

Провадження по справі було відкрито 31 липня 2018 року, призначено до судового розгляду на 28 серпня 2018 року об 13-30 год. 28 серпня 2018 року розгляд відкладено на 01 жовтня 2018 року о 13-30 год.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце повідомлені належним чином, що відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07 вересня 2010 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н про надання банківських послуг, за яким банк відкрив позичальнику картковий рахунок із встановленим кредитним лімітом в розмірі 4000 грн. зі сплатою 30 % річних (2,5% на місяць) річних за користування кредитними коштами.

Вказаний договір про надання банківських послуг складається із заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил (а.с. 8,8зв).

Підписавши довідку про Умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, відповідач погодився щомісячно до 25 числа сплачувати 7 % від заборгованості, проценти за користування кредитом у розмірі 30 % річних та комісію за зняття готівки (а.с. 9).

Договір у встановленому законом порядку відповідачем виконувався, недійсним не визнавався.

Статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини і проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Встановлений судом факт отримання 07.09.2010 року ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк» кредиту в розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, визнається відповідачем.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Банком, станом на 30 квітня 2018 року утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 57709,91 грн., яка складається з: 3669,66 грн. - заборгованості за кредитом, 50415,97 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 400 грн. - заборгованість за комісією, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 2724,28 грн. - штрафу (процентна складова).

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Неналежне виконання відповідачем, як позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, належним чином підтверджено наданою Банком суду розрахунком заборгованості за договором б/н від 05.03.2010 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 з 22.06.2011 року по 30.04.2018 року станом на 30.04.2018 року (а.с. 5-7).

Судом встановлено, що заперечуючи проти позову, відповідач визнає факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів від позивача, утворення заборгованості пояснює відсутністю у неї фінансової можливості погашати кредит. Одночасно відповідач просила про перерахунок відсотків, оскільки при нарахуванні відсотків за користування кредитом слід виходити зі ставки 30 % річних, яка була встановлена до її зміни позивачем, що відповідає умовам договору та ст. 536 ЦК України. Крім того, позивач не мав права нараховувати пеню і штрафи.

Виходячи із цих обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом є частково обґрунтованими.

Що стосується заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 57709,91 грн., то в цій частині суд зауважує наступне.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону відповідно до ч. 2 ст. 1067 ЦК України та банківським правилам.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також, якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з пунктом 1.1.3.1.9 Умов та правил банк зобов'язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати позичальнику виписку про стан картрахунків та про проведені за минулий місяць операції по картрахунках. При підключенні позичальника до системи INTERNET-banking (приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При підключенні клієнта до комплексу Mobail-banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SMS-повідомлень.

Обов'язком клієнта відповідно до пункту 1.1.2.3 Умов та правил є отримання виписки про стан картрахунків і про проведені операції за картрахунками.

Відповідно до пункту 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Судом встановлено, що позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано достатніх доказів в розумінні вимог ст. 80 ЦПК України на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати ОСОБА_1 про зміну відсоткової ставки з 30% до 34,8%, починаючи з 01 вересня 2014 року, і з 34,8% - до 43,20%, починаючи з 01 квітня 2015 року.

Дійшовши такого висновку, суд бере до уваги, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку (Постанова ВСУ від 30.11.2016 р. №6-823цс16).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці Європейського суду з прав людини у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України» і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи умови кредитного договору у сукупності із неналежним повідомленням відповідача про зміну Банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, суд вважає встановленим, що відсотки за користування кредитом слід вважати у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У пунктах 91-93 Постанови ОСОБА_2 Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

До стягнення належать тіло кредиту у розмірі 3669,66 грн. та відсотки за користування кредитом, яка утворилась до 29.08.2014 року у розмірі 91,51 грн. та відсотки за користування кредитом з 01 вересня 2014 року до 30 квітня 2018 року у розмірі за зазначеною формулою за певні періоди, виходячи із розміру заборгованості за тілом кредиту:

3327,96 грн. (загальна заборгованість за кредитом) х 30 (відсоткова ставка) : 100 : 360 (кількість календарних днів на рік згідно п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою) х 7 (кількість днів з 01.09.2014 року до 08.09.2014 року) 19,41 грн.,

3434,96 грн. (загальна заборгованість за кредитом) х 30 (відсоткова ставка) : 100 : 360 (кількість календарних днів на рік згідно п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою) х 9 (кількість днів з 09.09.2014 року до 16.09.2014 року) 25,76 грн.,

3752,96 грн. (загальна заборгованість за кредитом) х 30 (відсоткова ставка) : 100 : 360 (кількість календарних днів на рік згідно п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою) х 13 (кількість днів з 17.09.2014 року до 29.09.2014 року) 40,65 грн.,

3669,66 грн. (загальна заборгованість за кредитом) х 30 (відсоткова ставка) : 100 : 360 (кількість календарних днів на рік згідно п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою) х 1309 (кількість днів з 30.09.2014 року до 30.04.2018 року) 4002,27 грн.

Отже, загалом сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4179,60 грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за штрафом 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 2724,28 грн. - штрафу (процентна складова), 400 грн. - нарахованої комісії і пені, то суд бере до уваги вимоги ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання зазначених вище положень закону Кабінет Міністрів України розпорядженням №1053-р від 30 жовтня 2014 року, та розпорядження №1275-р від 02 грудня 2015 року затвердив перелік населених пунктів, на території яких проводиться антитерористична операція (АТО).

Згідно положень «Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» м. Старобільськ Луганської області входить у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Як вбачається з паспорту ОСОБА_1, вона має зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Октябрська)АДРЕСА_1 (а.с. 35), а тому на відповідача розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, штраф в сумі 500,00 грн. (фіксована частина), штраф в сумі 2724,28 грн. (процентна складова) були нараховані в квітні 2018 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами, з приводу надання споживчого кредиту, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час укладення договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачем в обґрунтування стягнення комісії не викладені обставини щодо підстав стягнення комісії.

В заяві-анкеті інформація щодо нарахування щомісячної комісії відсутня.

Також, слід зауважити, що в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача сукупну заборгованість за пенею та комісією в сумі 400 грн., яка виникла з 31.01.2018 року по 30.04.2018 року. При цьому у розрахунку заборгованості окремо не зазначено яка конкретна сума заборгованості є комісією, а яка пенею (а.с.3-4, 7).

Це, на думку суду, дає обґрунтовані підстави для віднесення зазначеної суми у розмірі 400 грн. саме до категорії пеня.

Отже, пеня та штраф, розрахунок яких міститься в розрахунку заборгованості, нараховані позивачем за період з 01.09.2014 року по 30.04.2018 року нараховані після 14 квітня 2014 року, а тому їх нарахування позивачем є незаконним.

Таким чином, на дані правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки банкам заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року.

За таких обставин, вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 вказаних штрафів не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем під час подання позову з ціною позову 57709,91 грн. сплачено судовий збір в сумі 1762 грн., позов задоволено частково в сумі 7849,26 грн. (4179,60 грн. заборгованості за відсотками, 3669,66 грн. заборгованості за кредитом), то до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» належить 239,63 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 627, 1054, 1056-1 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 263 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 07.09.2010 року: заборгованість за кредитом –3669 (три тисячі шістсот шістдесят дев’ять) гривень 66 копійок, заборгованість за процентами за користування кредитом –4179 (чотири тисячі сто сімдесят дев’ять) гривень 60 копійок, а всього 7849 (сім тисяч вісімсот сорок дев’ять) гривень 26 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 239 (двісті тридцять дев’ять) гривень 63 копійок.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яка складається з 46236,37 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 400 грн. - заборгованість за комісією, а також штрафів 500,00 грн. (фіксована частина), 2724,28 грн. (процентна складова) - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Старобільський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, вулиця Грушевського, будинок 1-Д, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, адреса реєстрації: 92703, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Суддя Олійник С.В.