Вирок № 77056246, 11.10.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 441/245/14-к

пр.№ 1-кп/464/9/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2018 року

Сихівський районний суд м.Львова в складі :

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

суддів: Бойко О.М., Горбань О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Горбач О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013150180000994 від 03.11.2013 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Макіївка Донецької області, громадянина України, із середньою загальною освітою, неодруженого, непрацюючого, востаннє проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

1)24.12.2003 року Шахтарським міським судом Донецької області за ч.3 ст.187, ч.1 ст.187, ч.3 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців;

2)11.06.2010 року Жовківським районним судом Львівської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі, невідбутий строк покарання 11 місяців 17 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 2, 10 ч.2 ст.115, ч.3 ст.153 КК України,

з участю сторін судового провадження:

прокурора Скіб'яка Р.А.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника Бенцака О.П.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 02 листопада 2013 року у період часу з 17 год. до 18 год., знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_2 та її малолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, скориставшись відсутністю ОСОБА_2 за місцем проживання, усідомлюючи, що перед ним малолітня ОСОБА_4, якій на той час виповнилось 1 рік 7 місяців, та незважаючи на її безпорадний стан внаслідок малолітства та тяжкої хвороби, вступив з малолітньою ОСОБА_4 у статеві зносини неприродним способом, шляхом аногенітального контакту. Після цього, ОСОБА_1, незважаючи на те, що перед ним малолітня дитина, яка перебуває у безпорадному стані через малолітство та хворобливий стан, усвідомлюючи та припускаючи настання особливо тяжких наслідки своїх дій, а саме смерті малолітньої, умисно наніс руками численні удари по тілу малолітньої ОСОБА_4, спричинивши останній тупу травму живота, що призвела до її смерті, чим скоїв умисне вбивство малолітньої, поєднане із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, задовольнивши статеву пристрасть неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, щодо малолітньої, та використання її безпорадного стану, що спричинило особливо тяжкі наслідки.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнав та зазначив, що з 08 березня 2013 року проживав разом із ОСОБА_2 та її малолітньою дочкою ОСОБА_4, яка з народження хворіла на ДЦП. В день смерті малолітньою ОСОБА_4, 02 листопада 2013 року через деякий час після того як прокинувся, він за рекомендацією лікарів пішов займатися з дитиною на м'ячі, після чого віддав останню матері. Через деякий час, близько 15 год., почувши плач, побачив як ОСОБА_4 вивернулась потерпілій з рук, коли та перелазила через ліжко, і впала, при чому вдарилась до стільця. Після цього потерпіла, піднявши дитину, нанесла їй рукою декілька ударів по сідницях та спині. Побачивши це все, він накричав на потерпілу ОСОБА_2 щодо її відношення до дитини та пішов на вулицю гуляти з собакою. Прийшовши додому, він побачив, що лице дитини стало бліде і вона себе дивно поводила. Потерпіла ОСОБА_2 такий стан дитини пов'язувала із закрепами, які часто турбували малолітню. В подальшому вони зробили дитині клізму, покупали її, та за його ініціативою подзвонили до лікаря, оскільки дитина себе неприродньо поводила. Зазначив, що під час того як вони купали дитину, він бачив у дитини тілесні ушкодження, які можливо утворились частково від проведення ним занять з дитиною (масажу), від умисного нанесення потерпілою ОСОБА_2 дитині ударів та внаслідок падіння дитини з рук останньої на стілець. Близько 20 год., помітивши відсутність дихання у дитини, він зробив їй штучне дихання, після чого у дитини почав надуватися живіт і вона вирвала. Також в процесі надання допомоги, він дав дитині кілька ляпасів по обличчю. В той час ОСОБА_2 викликала швидку і вони, щоб не втрачати час, вибігли з дитиною назустріч швидкій допомозі. Вважає, що причиною смерті ОСОБА_4 є падіння дитини з рук потерпілої та нанесення їй ОСОБА_2 ударів. Зазначив, що потерпіла ОСОБА_2 говорить неправду, у зв'язку з чим відносно неї відкрите кримінальне провадження за завідомо неправдиві показання. Вважає, що справа відносно нього повністю сфабрикована, відбулись незаконні дії з боку сторони обвинувачення, зокрема, в речових доказах з'явились невідомі речі, а його вина є не доведена, а тому просить його виправдати.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведена об'єктивно з'ясованими обставинами, сукупністю зібраних доказів, досліджених під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка у судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_1 та малолітньою дитиною ОСОБА_4, яка з моменту народження хворіла на ДЦП,разом проживала у квартирі в с.Галичани Городоцького району Львівської області близько 9 місяців, з березня 2013 року.

02 листопада 2013 року після 17 год. залишила дитину з ОСОБА_1, а сама відлучилась до магазину, тривалістю на півгодини. Після повернення дитина була жива, та така лежала на ліжку одягнена, а біля неї знаходився ОСОБА_1 Поряд з тим, потерпіла зазначила, що коли прийшла додому, дитина плакала та поводила себе не так, як завжди. В подальшому дитина заспокоїлась, вона намагалась її нагодувати, однак остання їсти не хотіла, а лише попила воду. Після цього, вони разом з ОСОБА_1 зробили дитині клізму, оскільки остання мала проблеми з шлунково-кишковим трактом, та покупали. Під час купання дитини потерпіла ОСОБА_2помітила декілька синців в районі копчика, однак такі, за її словами, могли бути утворені від будь-яких сильніших контактів, зокрема від масажу. Після цього потерпіла поклала дитину у ліжечко спати, однак через деякий час ОСОБА_1 почув, що дитина почала хрипіти, він намагався зробити їй масаж серця, бив по лиці та сказав викликати швидку, оскільки з дитиною було щось не те. Згодом, через відсутність реакції дитини на подразники, викликавши швидку медичну допомогу та зібравши дитину, вони подались до швидкої, та з прибуттям якої до лікарні, ОСОБА_2 повідомили про смерть її дитини.

Як зазначила потерпіла, через деякий час вона почула від ОСОБА_1, що дитина, коли була з ним, впала з дивану. За її словами, вона неодноразово залишала дитину з ОСОБА_1 вдома, такий піклувався про останню, зокрема робив їй масажі. Окрім цього додала, що у день смерті дитини, коли вона повернулася з магазину, до них заходив ОСОБА_6, який може підтвердити, що на той час дитина була жива.

Як зазначила потерпіла, після смерті дитини вони посварилися з ОСОБА_1, який побив її, та перебуваючи в СІЗО, почав погрожувати їй, однак з таким вона спілкувалась ще близько 6 місяців після його затримання.

Окрім цього зазначила, що під час досудового розслідування на прохання ОСОБА_1 під час слідчого експерименту говорила неправду, зокрема в частині падіння дитини з її рук. Ствердила, що її дитина - ОСОБА_4 жодного разу не падала їй з рук.

Допитана у судовому засіданні свідок лікар-педіатр Городоцької ЦРЛ ОСОБА_7 пояснила, що під час огляду бачила у дитини синяк на чолі і щоках. Поряд з тим додала, що масаж дитині в план лікування нею не був призначений.

Фельдшер Городоцької підстанції ШМД ОСОБА_8, допитана в судовому засіданні як свідок, зазначила, що 02 листопада 2018 року, не доїхавши до місця виклику, по дорозі зустріли батьків з дитиною, остання була мертвою, на нижній щелепі у неї були синці.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який є сусідом потерпілої та хресним батьком померлої дитини, підтвердив, що 02 листопада 2013 року, коли заходив до квартири ОСОБА_2, дитина була живою та була закутана в рушник після купання.

Свідок ОСОБА_9, яка є сусідкою ОСОБА_2, зазначила, що коли прийшла до потерпілої по велосипед, який позичала останній, дитина лежала на дивані, на щоках у такої були синяки, на що потерпіла сказала, що дитина подряпалась.

Свідок ОСОБА_10 - лікар терапевт приймального відділення Городоцької ЦРЛ зазначила, що по прийняттю дитини, викликала лікаря-педіатра та лікаря-реаніматолога, останній констатував біологічну смерть дитини 20 год. 40 хв., поряд з тим, щодо тілесних ушкоджень нічого не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_11, лікар, повідомила суд, що при поступленні до лікарні дитина, яка мала вади, була мертвою та в останньої були синці на тілі.

Сусідка потерпілої - свідок ОСОБА_12 повідомила, що ОСОБА_2 неодноразово залишала дитину на неї чи взагалі саму вдома. Дитина часто мала синці на обличчі, однак ОСОБА_2 стверджувала, що дитина вдарилась до ліжка. Водночас свідок додала, що обвинувачений ОСОБА_1 до дитини відносився добре.

Бабуся потерпілої ОСОБА_2 - свідок ОСОБА_13 підтвердила, що обвинувачений ОСОБА_1 відносився до дитини та внучки добре. Наявність на щоках дитини синяків свідок пояснила тим, що остання себе щепала за щоки. Окрім цього, свідок додала, що дитина хворіла з народження тяжким захворюванням - ДЦП.

За її словами, 02 листопада 2013 року ОСОБА_2 подзвонила і сказала, що в дитини приступ і щоб вона брала гроші і їхала в медичну частину «Швидка Городок».

Також свідок зазначила, що була присутня під час огляду квартири, й окрім неї ще були присутні 2 сусіди, та надавала дозвіл на проведення такого огляду.

Згідно з даними медичної картки виклику швидкої медичної допомоги №4603 02.11.2013 року о 20 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 до ОСОБА_4, 2012 року у складі бригади швидкої медичної допомоги виїжджала лікар-фельшер ОСОБА_8 Приводом до виклику були судоми, не доїжджаючи до місця виклику батьки з дитиною на руках бігли на зустріч. При огляді виявлено тіло дитини (дівчинка) без ознак життя. Зі слів батька, близько 17 год. дитину погодували та поклали спати. Близько 20 год. батьки зауважили, що дитина довго спить і при спробі розбудити батько зрозумів, що дитина не дихає, після чого вони подзвонили на швидку і батько почав робити ШВЛ, масаж серця. ( т.1 а.с.п.165)

Із талону до супровідного листка №4603, за підписом чергового лікаря ОСОБА_11, вбачається, що ОСОБА_4 доставлена з вулиці на руках в приймальне відділення 02.11.2013 року о 20 год. 40 хв. в стані біологічної смерті. При її огляді виявлено, що шкірні покрови різко бліді, свідомість та самостійне дихання відсутні (т.1 а.с.п. 165 в)

Відповідно до копії протоколу огляду місця події з фототаблицею від 05.11.2013 року вбачається, що таким є квартира АДРЕСА_1. В одній з кімнат є дитяче ліжко, на бильці ліжечка, на дитячій подушці та на підодіяльнику сліди бурого кольору. З місця події вилучено: з приміщення кухні - фрагмент матеріалу та підодіяльник з слідами РБК, м'яка тканина з бічної поверхні дитячого ліжечка з РБК, дитяча подушка з наволочкою, підодіяльник, простинь, гумовий м'яч зеленого кольору, гумовий предмет для клізми, дитяча пляшечка з соскою, дитячий одяг. (т. 2 а.с.п. 22-30, 102-117)

Згідно з дослідженим в судовому засіданні протоколом слідчого експерименту від 12.11.2013 року та відеозапису слідчого експеременту від 12.11.2013 року, проведеного за участі ОСОБА_1, судово-медичного експерта ОСОБА_14, ОСОБА_1 показав, що 02.11.2013 року приблизно з 10 год. до 12 год. займався з дитиною масажем, після чого дитину приніс на кухню, де її мати-ОСОБА_2 погодувала, після чого він поклав дитину на диван в положенні на живіт, залишив дитину, дитина залишалась в кімнаті сама близько півгодини, почувши глухий звук і плач дитини, зайшов у кімнату і побачив, що дитина лежить на підлозі на животі, піднявши дитину заспокоїв її та поклав спати. Приблизно о 15 год. дитина проснулась, була бліда та в'яла, це було подібно до приступу. ОСОБА_2 зателефонувала до лікаря, який повідомив, що якщо стан дитини буде погіршуватись, треба викликати швидку. Далі побачили, що дитина не може справити потреби, разом зробили клізму, при цьому саме він робив клізму, а ОСОБА_2 йому допомагала. Поряд з тим зазначив, що гумова груша була приблизно таких же розмірів, можливо трішки менша, випорожнення було твердим з кров'яними виділеннями. Після чого вони дитину помили, ОСОБА_2 погодувала, і він поклав у дитячу колиску. Це було приблизно о 17 год.-18 год., дитина довго спала, подув дитині в обличчя, однак ніякої реакції не було, після чого потрусив та сказав ОСОБА_2 викликати швидку. При цьому тіло дитини було обм'якше, декілька разів дитині дав ляпаси по обличчю, робив штучне дихання, побачив, що у дитини надувається живіт, надалі дитина зригнула їжею, розпочав робити масаж серця, дитина не реагувала, після чого поклав її в покривало і вибіг з квартири назустріч швидкій. Медична сестра робила штучне дихання та повідомила, що дитина померла. Повідомляв, що ОСОБА_2 тілесних ушкоджень дитині не наносила. 02.11.2013 року постійно знаходився у квартирі. Будь-якої агресивної поведінки ОСОБА_2 до дитини та чи потерпіла наносила будь-які удари не бачив, такого не було. В дитини були синці на рівні скул, 01.11.2013 року були також синці, які дитина отримала від того, що він займався з нею 31.10.2013 року масажем, могли бути малі синці, бо інколи дитина сама себе пощипувала в районі статевих органів. Синці були також по хребту до копчика, та на ногах. Жодний тиск під час проведення слідчого експерименту на нього не чинився, показання надані ним добровільно.

Даними висновку експерта від 03.12.2013 року №887/2013 з фототаблицею в додатку від 04.11.2013 року, при судово-медичній експертизі трупа дитини ОСОБА_4, 2012 року було виявлено тупу травму живота з ушкодженням судин брижі тонкого кишківника у вигляді крововилива в товщу тканини брижі тонкого кишківника у всіх відділах з розшаруванням листків її, наявність в черевній порожнині 450 мл. рідкої крові, крововиливів у стінку тонкого кишківника, крововиливів в м'які тканини довкола підшлункової залози, три синці на передній черевній стінці зліва, шість синців на спині від рівня 9-го грудного хребця до рівня 4-го поперекового хребця по хребтовій та біляхребтовій лініях і відповідно їм дрібновогнищеві крововиливи в м'які тканини спини та двох саден на рівні 11, 12 грудних хребців по хребтовій та лівій лопатковій лінії; крововилив в м'які тканини тім'яної ділянки голови, крововилив в навколоаортальну клітковину грудного відділу аорти, крововилив в навколониркову клітковину лівої нирки, вогнищевий крововилив по зовнішній поверхні задньої стінки ампули прямої кишки, просякнення м'яких тканин заочеревинного простору та тазу; садно в тім'яно-потиличній ділянці голови по середині, синець на чолі справа, синець на спині носа по середині, синець на лівому крилі носа, множинні синці на правій щоці, в ділянці тіла нижньої щелепи справа та зліва і на підборідді по центру, два садна на шиї справа, синець на грудній клітці зліва, садно на правій боковій поверхні грудної клітки, синці на поверхні грудної клітки, синці на обох сідницях в нижніх квадрантах і відповідно їм крововиливи в м'які тканини сідниць, множинні синці на верхніх та нижніх кінцівках, три надриви слизової оболонки відхідника, крововиливи в м'які тканини піхви. Виявлені тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупими предметами. Тупа травма живота з ушкодженням судин брижі тонкого кишківника утворилась незадовго до настання смерті, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення та перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Інші виявлені тілесні ушкодження, крім синця на лівій поверхні грудної клітки на рівні третього міжребер'я по середньо-ключичній лінії, котрий утворився біля 4-6-и діб до настання смерті, утворились біля 1-ї доби до настання смерті та кожен окремо мають ознаки легкого тілесного ушкодження і в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають. Враховуючи локалізацію на різних частинах та у різних ділянках тіла і характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі дитини ОСОБА_4, вони не могли утворитись при падінні з висоти власного росту на площину. Причиною смерті трупа дитини ОСОБА_4 є тупа травма живота з ушкодженням судин брижі тонкого кишківника, котра призвела до гострої внутрішньої крововтрати на підтвердження даними судово-медичної експертизи її трупа та даними судово-гістологічної експертизи кусочків внутрішніх органів. Враховуючи розвиток трупних змін слід вважати, що смерть могла настати біля двох діб до розтину тіла. При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_4 спиртів не виявлено. При судово-медичній експертизі трупа дитини ОСОБА_4 морфологічних ознак захворювань виявлено не було, проте відповідно до записів з представлених медичних документів видно, що при житті дитина ОСОБА_4 хворіла на дитячий церебральний параліч, спастичний тетрапарез з порушенням рухової функції, симптоматичний епілептичний синдром та затримку психо-моторного розвитку, котрі в даному випадку в причиновому зв'язку з настанням смерті не перебувають. (т.1 а.с.п.111-121).

Згідно з висновком експерта від 05.06.2014 року №878/2014 р., зроблено підсумки, що на підставі показань ОСОБА_2, зафіксованих та наданих на судово-медичну експертизу, де вона не могла при проведенні слідчого експерименту чітко вказати обставини виникнення травми у ОСОБА_4 при судово-медичній експертизі трупа малолітньої ОСОБА_4 категорично висловитись про можливість виникнення тупої травми живота з ушкодженням судин брижі тонкого кишківника, котра призвела до смерті, за обставин, на які вказує ОСОБА_2, не надається можливим. Однак, беручи до уваги характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, а саме тупої травми живота з ушкодженням судин брижі тонкого кишківника у вигляді крововиливу в товщу тканини брижі тонкого кишківника у всіх відділах з розшаруванням листків її, наявність в черевній порожнині 450 мл. рідкої крові, крововиливів у стінку тонкого кишківника, крововиливів в м'які тканини довкола підшлункової залози, 3-х синців на передній черевній стінці зліва, 6-х синців на спині від 9-го грудного хребця до рівня 4-го поперекового хребця по хребтовій та біляхребтовій лініях і відповідно їм дрібновогнищевій крововиливи в м'які тканини спини та 2-х саден на рівні 11, 12-го грудних хребців по хребтовій та лівій лопатковій лінії, можна вважати, що тупа травма живота не могла утворитися при падінні з висоти 1,1м., на яку при відтворенні вказує ОСОБА_2, на стілець з подальшим падінням на підлогу. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на трупі малолітньої ОСОБА_4, можна вважати, що тупа травма живота не могла утворитись внаслідок стискання живота, або ж прикладання сили у вигляді стискання на черевну стінку. Найбільш ймовірним механізм виникнення тупої травми живота є ударна дія тупих предметів на черевну стінку. Виявлені тілесні ушкодження на трупі малолітньої ОСОБА_4, а саме синці та відповідно їм крововиливи в м'які тканини в нижніх квандрантах обох сідниць не могли утворитись при падінні. Однак згідно даних судово-медичної літератури, тілесні ушкодження у вигляді синців і крововиливів на сідницях можуть утворюватись внаслідок спроби розведення сідниць при здійсненні статевого контакту. Беручи до уваги дані з протоколу огляду речей і документів від 30 грудня 2013р., а саме „...гумову грушу синього кольору, призначено для проведення клізми з помарками зеленого кольору. Висота груші 11,6см., діаметер груші 6,3см., довжина наконечника груші 5,7 см., діаметр наконечника груші : при її основі 1,9 см., при його закінченні 0,6 см..." можна вважати, що три надриви слизової оболонки відхідника та крововилив в м'які тканини піхви не могли утворитися від контакту з наконечником для клізми вилученої з місця події або розмір меншою. Три надриви слизової оболонки відхідника, крововилив в м'які тканини піхви могли утворитись від дії тупого предмета, яким може бути і статевий чоловічий орган (статевий член у напруженому стані) дорослого чоловіка. Тупа травма живота з ушкодженням судин брижі тонкого кишківника та інші виявлені тілесні ушкодження, крім вогнищевого крововиливу по зовнішній поверхні задньої стінки ампули прямої кишки, трьох надривів слизової оболонки відхідника і крововиливів в м'які тканини піхви потерпілої ОСОБА_4 могли бути спричинені тупими предметами, до котрих відноситься і рука/кулак людини. (т.2 а.с.п.194-198).

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_14 зроблені нею висновки підтримала та роз'яснила, що 04.11.2013 року проводила експертизу, за результатами якої встановлено, що причиною смерті дитини стала тупа травма живота, внаслідок дії тупого предмета, зокрема це може бути не один предмет. На момент проведення експертизи на тілі і в порожнині дитини виявлених речовин не було, дитина була чиста. Від моменту спричинення травми до настання смерті пройшло 4-6 год. Як зазначив експерт, внаслідок будь-якої клізми не можуть утворитись надриви та будь-який наконечник клізми не зможе спричинити тілесні ушкодження, оскільки вони виготовленні для безпечного використання при здійсненні процедур. Пошкодження на спині спричинені від дії тупого предмета, не менше двох разів, прикладанням сили припадає на задню частину тулуба, на спині, на рівні 9-го грудного хребця, до рівня 4-го поперекового хребця . Ці синці утворились в короткому проміжку часу. В задньому проході отвору було виявлено три надриви, які утворились від дії тупого предмета. При огляді ділянки анусу було виявлено ознаки проникнення, оскільки на момент огляду задній прохід був відкритий, не міг зімкнутись внаслідок перерозтягнення, а нормальний стан анусу дитини повинен бути зімкнений. Також при огляді виявлено три надриви слизової оболонки, які були свіжі. При розтині обох сідниць було виявлено синці на обох. При огляді м'яких тканин піхви було виявлено крововиливи та такі могли утворитись внаслідок контакту з тупим предметом. Тілесні ушкодження не є характерними для розчухування, оскільки прояви таких ушкоджень є внутрішніми.

Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи від 13.11.2013 року №1364/2013р. кров трупа дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, відноситься до групи 0 з ізогемаглютинами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0. У слідах на подушці, вилученій при огляді місця події, виявлена кров людини, що не виключає можливість походження крові від трупа дитини ОСОБА_4, а також від будь-якої людини з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В.(т.1 а.с.п. 179-182).

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи від 13.11.2013 року №1362/2013р. у сліді на предметі дитячої постільної білизни, вилученому при огляді місця події, виявлена кров людини, що не виключає можливість походження крові від трупа дитини ОСОБА_4, а також від будь-якої людини з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В.(т.1 а.с.п. 183-186).

З висновку судово-імунологічної експертизи від 13.11.2013 року №1370/2013р. вбачається, що у слідах на фрагменті бавовняної тканини, на підодіяльнику та на обривку бавовняної тканини,- речах, вилучених під час проведення огляду місця події, виявлено кров людини та антиген Н. Антигенів А, В та ізогемаглютинінів анти-А, анти-В не виявлено, що не виключає можливість походження даної крові від будь-якої особи з групою крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_4(т.1 а.с.п. 187-191).

Відповідно до висновку судово-медичного експерта цитолога від 11.07.2014 р. №232/2014ц. у слідах на фрагменті бавовняної тканини, на підодіяльнику та на обривку бавовняної тканини-речах, вилучених під час проведення огляду місця події з приміщення кв.АДРЕСА_1, виявлено кров людини та антиген Н. Антигенів А, В та ізогемаглютинінів анти-А, анти-В не виявлено, що не виключає можливість походження даної крові від будь-якої особи з групою крові О з ізогемаглютинінами анти -А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_4 У слідах на фрагменті бавовняної тканини, на підодіяльнику та на обривку бавовняної тканини,- речах, вилучених під час проведення огляду місця події з приміщення кв. АДРЕСА_1, сперматозоїдів не знайдено. При судово-медичній експертизі двох фрагментів бавовняної тканини та підодіяльника встановлено наступне: виявлена кров на двох фрагментах бавовняної тканини та підодіяльнику не є менструального походження, так як даних про її наявність в процесі судово-цитологічних досліджень не отримано. Об'єкти з кров'ю на підодіяльнику, які досліджувались у відділенні судово-медичної імунології для встановлення органо-тканинної та статевої належності непридатні через відсутність достатніх розмірів та насиченості плям. (т. 2 а.с.п.2235-239)

Висновком №1170 судово-медичної експертизи від 11.06.2014 року встановлено, що при судово-медичному огляді будь-яких анатомічних змін в ділянці зовнішніх статевих органів, які б перешкоджали скоєнню статевих актів в обвинуваченого ОСОБА_1 не виявлено (т. 2 а.с.240).

З акта №239 комплексної, стаціонарної судово-психіатрично-наркологічної експертизи від 30.12.2013 р. вбачається, що ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає. За своїм психічним станом в даний час він може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він також хронічним психологічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Клінічних ознак хронічного алкоголізму чи наркоманії у підекспертного не виявлено. ОСОБА_1 не має психічних вад, які б перешкоджали йому самостійно реалізувати своє право на захист. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.1 а.с.п.192-194).

Вказані вище докази, безпосередньо досліджені під час судового розгляду, є належними, так як підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, допустимими, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, є послідовними, переконливими для суду у своїй сукупності і не викликають сумнівів у їх достовірності. Безпосередньо порушень вимог ст.ст. 87, 99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Показання, надані в ході судового розгляду потерпілою ОСОБА_2 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 так з дослідженими під час судового засідання доказами сторони обвинувачення, а тому, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про завідомо неправдиві показання потерпілої ОСОБА_2, є неспроможними та такими, що не впливають на висновки колегії суддів про доведеність винуватості ОСОБА_1 в обсязі фактично скоєного.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його непричетності до вчинення злочинів, зокрема в частині, що тілесні ушкодження на тілі дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, утворились частково від проведення ним масажу, умисне нанесення 02.11.2013 року потерпілою ОСОБА_2 дитині ударів, що тупа травма живота є наслідком падіння дитини з рук останньої на стілець, інші ушкодження, виявлені у дитини, - від проведення клізми і реанімаційних заходів, замовчування ним дійсних обставин смерті дитини ОСОБА_4, фальсифікацію відносно нього матеріалів справи, суд оцінює критично, не бере до уваги і розцінює як такі, що дані з метою уникнення відповідальності за вчинене, оскільки такі спростовуються :

-даними висновків експертиз, якими в сукупності підтверджується факт аногенітального контатку та наявніості тілесних ушкоджень внаслідок нанесення ударів;

-показаннями потерпілої та свідків в тій частині, що обвинувачений перебував наодинці із малолітньою в ймовірний час виникнення тих тілесних ушкоджень, які свідчать про статевий контакт та тих, які призвели до смерті;

-даними протоколу огляду місця події, згідно якого за місцем проживання малолітньої було вилучено речі із слідами крові, яка згідно висновків експертиз може походити від малолітньої;

-даними слідчих експерементів та зроблених із їх врахуванням висновків судовомедичних експертиз, з яких вбачається, що виявлені у малолітньої тілесні ушкодження не могли утворитись при обставинах зазначених обвнуваченим.

Крім того, суд критично оцінює показаняння обвинуваченого зважаючи також і на те, що останній протягом розгляду провадження зімнював свої показання в частині поведінки потерпілої щодо дитини, зазначаючи спершу про те, що остання ніколи не наносила ударів дитині, а в подальшому стверджував про завдання останньою таких дитині, що свідчить про його намагання перекласти відповідальність на потерпілу.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 щодо падіння дитини 02.11.2013р. з рук потерпілої ОСОБА_2 на стілець є суперечливі та свого підтвердження під час судовго розгляду не знайшли.

Так, допитана у судовому засіданні 12.11.2013 року в порядку ст. 225 КПК України потерпіла ОСОБА_2 показала, що до її поїздки в магазин близько 17 год., дитина вела себе природно, на тілі дитини до поїздки були тільки синці на колінах. Саме ОСОБА_1 просив не говорити, що вона того дня відлучалась з квартири. Після повернення побачила, що дитина зблідла, виявила синяк на чолі. Під час допиту потерпіла нічого не зазначила про те, що 02.11.2013 року дитина падала у неї з рук на стілець. Такі показання також підтверджуються даними слідчого експерименту від 21.05.2014 року з участю потерпілої ОСОБА_2, показаннями в суді судово-медичного експерта ОСОБА_14 та висновком судово-медичної експертизи № 878/2014р. від 05.06.2014 року, з яких вбачається, що тупа травма живота в малолітньої ОСОБА_4 не могла утворитися при обставинах, на які при відтворенні вказала потерпіла ОСОБА_2, і зокрема, від падіння дитини з рук на стілець, не можуть бути наслідком стискання живота, або ж прикладанням сили у вигляді стискання на черевну стінку, а є наслідком ударної дії тупих предметів на черевну стінку дитини, що синці та відповідно їм крововиливи в м'які тканини в нижніх квадрантах обох сідниць утворились внаслідок розведення сідниць при здійсненні статевого акту, три надриви слизової оболонки відхідника дитини утворені статевим чоловічим органом, що множинні синці на правій щоці та інші тілесні ушкодження утворились від неодноразової дії тупого предмету, а не від масажу чи реанімаційних процедур.

Зазначені докази в сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 02.11.2013 року у період часу з 17 год. до 18 год. знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_2, скориставшись відсутністю останньої, залишившись на одинці з малолітньою дитиною, вступив з останньою у статеві зносини неприроднім способом, шляхом аногенітального контакту, внаслідок чого спричинив синці на обох сідницях в нижніх квадратах і відповідно їм крововиливи у м'які тканини сідниць, три надриви слизьової оболонки відхідника, вогнищевий крововилив по зовнішній поверхні задньої стінки ампули прямої кишки та просякнення м'яких тканин заочеревинного простору та тазу. Після цього, ОСОБА_1 наніс руками численні удари по тілу ОСОБА_4, у результаті чого спричинив, зокрема, тупу травму живота з ушкодженням судин брижі тонкого кишківника у вигляді крововиливів у м'які тканини довкола підшлункової залози, що призвели до гострої внутрішньої крововтрати та в даному випадку спричинили смерть малолітньої ОСОБА_4

Покликання обвинуваченого на появу нових речових доказів, на переконання суду, не відповідає обставинам справи, оскільки у матеріалах справи, а саме у протоколі огляду місця події від 05.11.2013 року, чітко зазначено перелік речей, які під час огляду вилучені. Показаннями допитаної під час судового розгляду свідка ОСОБА_13 підтверджено надання дозволу на проведення огляду квартири.

Покликання сторони захисту про визнання недопустимими доказами: протоколу слідчого експеременту, проведеного 12.11.2013 року з участю ОСОБА_1, висновки судово-медичних експертів, протоколу проведення огляду приміщення квартири АДРЕСА_1 від 05.11.2013 року, протоколу слідчого експеременту з участю потерпілої ОСОБА_2 від 21.05.2014 року, суд розцінює як безпідставні, оскільки тих недоліків, як на це покликається сторона захисту, при їх зібранні органом досудового слідства, судом не встановлено.

Окрім зазначених вище доказів, судом підчас розгляду допитано свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17

Показання свідка ОСОБА_17, яка зазначила, що познайомилась з потерпілою ОСОБА_2, коли приїхала в гості до останньої зі своєю матірю ОСОБА_16, та обставини смерті дитини ОСОБА_2 їй нічого не відомо, суд визнає неналежним доказом, оскільки всупереч ст. 85 КПК України, такі показання не містять жодних відомостей, які б підтверджували або спростовували обставини, що входять до предмету доказування, відповідно до ст. 91 КПК України.

Свідок ОСОБА_15, адвокат який здійснював захист ОСОБА_1, зазначив, що коли він здійснював захист останнього, такий говорив йому, що в день смерті дитини, така сильно плакала і ОСОБА_2 кілька разів вдарила її. З метою перевірки показів, він підійшов до ОСОБА_2, на що остання сказала, що якщо вона скаже правду, то сяде.

Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що під час гостювання в потерпілої ОСОБА_2, остання розповіла їй, що її дитина впала їй і через це померла.

Зазначені показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 суд до уваги не бере, оскільки такі свідки не були очевидцями злочину та такі не узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, які в сукупності є логічними, послідовними та переконливими.

Також обвинуваченим ОСОБА_1 під час судового розгляду на спростування його вини у пред'явленому обвинувачені надано як доказ аудіозапис телефоної розмови (та стенограму до такої) між ним, ОСОБА_18 та ОСОБА_12 Дані телефоні розмови, зі слів обвинуваченого, були записані ним вже під час судового розгляду обвинувального акта та перебуванні його в Львівській установі виконання покарань № 19.

Разом з тим, зазначений аудіозапис телефоної розмови під час судового розгляду судом, відповідно до ст. 89 КПК України, визнано очевидно недопустимим доказом, оскільки такий отримано з порушенням порядку, передбаченого КПК України, а тому такий в судовому засіданні не досліджувався.

При цьому суд виходить із позиції, висловленої Європейським судом з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне - 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Вирішуючи питання про спрямованість умислу обвинуваченого на позбавлення життя ОСОБА_4, суд враховує наступне.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст.115 КК України, з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками якого є смерть особи, та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» умисне вбивство тягне відповідальність за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК, якщо воно було поєднане зі зґвалтуванням потерпілої особи або насильницьким задоволенням із нею статевої пристрасті неприродним способом, тобто мало місце в процесі вчинення зазначених злочинів чи одразу ж після нього. При цьому злочинні дії кваліфікуються і за ч. 4 ст. 152 чи ч. 3 ст. 153 КК України.

Так, ОСОБА_1 після насильницького задоволення статевої пристрасті неприроднім способом щодо ОСОБА_4, вчинив діяння, яке спрямовано на порушення права особи на життя, тому воно заборонене кримінальним законом під загрозою кримінального покарання. Наносячи малолітній (1 рік 7 місяців), тяжко хворій дитині удари по тілу з прикладенням значної сили, обвинувачений однозначно припускав, що такі можуть призвести до смерті такої. Отже, між діями обвинуваченого та наслідками, спричиненими ним, існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Смерть ОСОБА_4 є закономірним результатом діяння ОСОБА_1 та свідчить про наявність умислу ОСОБА_1 саме на заподіяння смерті ОСОБА_4

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що скоєння обвинуваченим задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства з використанням безпорадного стану, вчинене щодо малолітньої ОСОБА_4 та її умисного вбивства, поєднаного із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами, які є взаємопов'язаними, повністю узгоджуються між собою та в своїй сукупності, є достатніми для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_1

З огляду на ці обставини колегія суддів дійшла до переконання, що дії ОСОБА_1 органом досудовго розслідування вірно кваліфіковано :

-за ч. 3 ст.153 КК України, як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої особи, яке спричинило особливо тяжкі наслідки;

-за п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті малолітньої дитини, поєднане із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, а саме вчинення двох особливо тяжких злочинів, особу винного, який раніше неодноразово судимий, вчиняв злочини із застосуванням насильства, в тому числі під час умовно - дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком, не працював, посередньо характеризується за місцем останнього тимчасового проживання.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжуює покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає рецедив злочину.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає необхідним призначити йому покарання в межах санкції статті ч.3 ст.153 КК України у виді позбавлення волі та - п.п. 2, 10 ч.2 ст.115 КК України - у виді позбавлення волі.

За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 01 червня 2010 року ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 лютого 2013 року ОСОБА_1 умовно-достроково звільнений від відбування покарання, невідбутий строк 11 місяців 17 днів.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив новий злочин протягом невідбутої частини покарання, а тому відповідно до положень ст. 71 КК України ОСОБА_1 до призначеного за цим вироком покарання, слід частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком суду.

Вирішуючи питання заходів забезпечення кримінального провадження, а саме щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1, то такий, з урахуванням обраного виду та міри покарання, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Крім того, згідно з ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838- VIII, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, який набрав чинності з 21 червня 2017 року, у вказану вище частину статті внесені зміни і дана частина викладена в новій редакції, яка вже передбачає зарахування судом попереднього ув'язнення у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Поряд з тим, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом від 26.11.2015 р. № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 р. № 838-VIII.

Оскільки інкриміновані ОСОБА_1кримінальні правопорушення вчинені останнім в період чинності ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 р. № 838-VIII, до такого було застосовано попереднє ув'язнення з 16 грудня 2013 року, відтак останньому підлягає до зарахування у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 2, 10 ч.2 ст.115, ч.3 ст.153 КК України, та призначити йому покарання:

-за п.п. 2, 10 ч. 2 ст. 115 КК України - 14 (чотирнадцять) років позбавлення волі;

-за ч.3 ст. 153 КК України - 12 (дванадцять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання ОСОБА_1 14 (чотирнадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного ОСОБА_1 за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Жовківського районного суду Львівської області від 01 червня 2010 року - у виді шість місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання - 15 (п'ятнадцять) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 16 грудня 2013 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у видітримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 р. № 838-VIII зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув'язнення з 16 грудня 2013 року до набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази:

- подушку з наволочкою, предмет дитячого одягу (бодік), предмет дитячої постелі, підодіяльник дитячий, кофта, колготки, футболку, фрагмент бавовняної тканини, підодіяльник, відрізок бавовняної тканини, гумова груша, дитячу пляшку і соску - знищити;

- компакт-диски із звуко- та відео-записами - залишити при матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий Д.Ю.Теслюк

Судді О.М.Бойко

О.Ю.Горбань