Рішення № 77055167, 26.09.2018, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/5628/18

Провадження № 2/417/174/18

РІШЕННЯ

Іменем україни

(ЗАОЧНЕ)

"26" вересня 2018 р. с.Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

за участю секретаря Білянської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Марківський районний центр зайнятості про розірвання трудового договору,

в с т а н о в и в:

08.05.2018 року позивач звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Марківський районний центр зайнятості про розірвання трудового договору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 квітня 2018 року вона звернулася до Марківського районного центру зайнятості для реєстрації та пошуку роботи, але в проведенні реєстрації та в наданні статусу безробітної їй було відмовлено з тих підстав, що між нею та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 17.04.2008 року був укладений безстроковий трудовий договір, зареєстрований Луганським міським центром зайнятості від 17.04.2008 р. за №12010801669 та станом на 17.04.2018 р. не знятий з реєстрації, що підтверджується наданою їй Марківським районним центром зайнятості інформацією, яка міститься в Єдиній інформаційно-аналітичній системі «Служба зайнятості України». Таким чином, вона формально на даний час є зайнятою особою та позбавлена можливості скористатися послугами служби зайнятості в питанні пошуку роботи та отримання матеріальної підтримки в цей період.

В квітні 2008 року вона в м. Луганську працевлаштувалася до відповідачки ФОП ОСОБА_2 на роботу продавцем непродовольчих товарів, де працювала до вересня 2009 року. В той час роботодавець ФОП ОСОБА_2 повідомила її про початок проведення нею поточного ремонту в приміщенні магазину, де вона працювала і з цього часу перестала надавати їй роботу та відповідно виплачувати заробітну плату. В подальшому вона займалася самостійно підприємницькою діяльністю та працювала в СТОВ «Фрунзе». Про реєстрацію трудового договору в Луганському міському центрі зайнятості взагалі нічого не знала. Примірник трудового договору не отримувала та ніякі записи до її трудової книжки не вносились (підтверджується трудовою книжкою, виданою на її ім’я від 05.07.1999 року). Крім того, в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про суми нарахованого їй доходу ФОП ОСОБА_2 та відповідно сплачених страхових внесків за період з квітня 2008 р. по серпень 2009 р., що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, виданими Марківським об’єднаним управлінням ПФУ Луганської області від 02.05.2018 р.

Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року (зі змінами до доповненнями )(надалі – Порядок), припинення дії безстрокового трудового договору укладеного між фізичною особою та найманим працівником по договорам, які укладалися до 01.01.2015 року, повинно бути зареєстровано в центрі зайнятості, а також фізична особа та найманий працівник повинні з’явитися до центру зайнятості із своїми примірниками договорів та пред’явити їх, а представник центру зайнятості реєструє припинення трудового договору та вчиняє запис про це на договорі про реєстрацію припинення. Відповідно до п. 9 цього Порядку відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів. Записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи. Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.

Відповідно до п. 8 цього Порядку у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (стаття 38 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноваженим ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. За змістом ч. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

На даний час встановити фактичне місцезнаходження роботодавця - ФОП ОСОБА_2 у неї не має можливості, так як за юридичною адресою реєстрації фізичної особи – підприємця, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань по вул. Республіканська 27/90 в м. Щастя Луганської області відповідачку не змогла застати вдома, її телефон, зазначений в цьому ж реєстрі не обслуговується та і м.Луганськ, де відповідачка забезпечувала її роботою, є територією, яка не контролюється українською владою.

На теперішній час трудові відносини між нею та ФОП ОСОБА_2 фактично не існують, процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, нинішнє місцеперебування відповідачки їй не відоме, а тому вона не може у встановленому порядку розірвати укладений безстроково трудовий договір, що призводить до порушення її трудових прав.

На підставі викладеного позивачка змушена була звернутися з даним позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с.56).

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.57).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася - через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України" на веб-сайті Марківського районного суду в розділі " Повідомлення про судове засідання або про виклик до суду осіб, яким неможливо здійснити, надіслати кореспонденцію», оскільки відповідач за зазначеною адресою не мешкає. Клопотань чи заперечень суду не надано (а.с.77,90).

Третя особа, Марківського районного центру зайнятості, в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника (а.с.58).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому зі згоди позивача суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

26.09.2018 року згідно ст.281 ЦПК України, без виходу суду до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи з занесенням до протоколу судового засідання.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з частиною 1статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, а нормами статті 46 Конституції України передбачено право на соціальний захист шляхом сплати пенсії, яка сплачується за рахунок страхових внесків громадян при загальнообов'язковому соціальному страхуванні.

17 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Марківського районного центру зайнятості для реєстрації та пошуку роботи, але в проведенні реєстрації та в наданні статусу безробітної їй було відмовлено з тих підстав, що між позивачем та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 17.04.2008 року був укладений безстроковий трудовий договір, зареєстрований Луганським міським центром зайнятості від 17.04.2008 р. за № 12010801669 та станом на 17.04.2018 р. не знятий з реєстрації, що підтверджується наданою Марківським районним центром зайнятості інформацією, яка міститься в Єдиній інформаційно-аналітичній системі «Служба зайнятості України». Таким чином, вона формально на даний час є зайнятою особою та позбавлена можливості скористатися послугами служби зайнятості в питанні пошуку роботи та отримання матеріальної підтримки в цей період.

В квітні 2008 року позивач в м. Луганську працевлаштувалася до ФОП ОСОБА_2 на роботу продавцем непродовольчих товарів, де працювала до вересня 2009 року.

З вересня 2009 року роботодавець ФОП ОСОБА_2 повідомила позивачу про початок проведення поточного ремонту в приміщенні магазину, де працювала позивач і з цього часу перестала надавати їй роботу та відповідно виплачувати заробітну плату.

Крім того, в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про суми нарахованого ОСОБА_4 доходу ФОП ОСОБА_2 та відповідно сплачених страхових внесків за період з квітня 2008 р. по серпень 2009 р., що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу, виданими Марківським об’єднаним управлінням ПФУ Луганської області від 02.05.2018 р. (а.с.11-16).

Відповідно копії Трудової книжки УКР №1923956 на ім’я ОСОБА_1, запис про прийняття на роботу 17.04.2008 року ФОП ОСОБА_2 відсутній (а.с.9-10).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Розірвання трудового договору, укладеного між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, має свої особливості.

Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 року (зі змінами до доповненнями) (надалі – Порядок), припинення дії безстрокового трудового договору укладеного між фізичною особою та найманим працівником по договорам, повинно бути зареєстровано в центрі зайнятості, а також фізична особа та найманий працівник повинні з’явитися до центру зайнятості із своїми примірниками договорів та пред’явити їх, а представник центру зайнятості реєструє припинення трудового договору та вчиняє запис про це на договорі про реєстрацію припинення.

Відповідно до п. 8 цього Порядку у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України.

Пунктом 9 вказаного Порядку визначено, що відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох робочих днів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис у книзі реєстрації трудових договорів. Фізична особа робить запис про підстави припинення трудового договору з посиланням на відповідні статті КЗпП України в третьому примірнику трудового договору, який після реєстрації зберігається в центрі зайнятості, і найманий працівник засвідчує своїм підписом припинення в третьому примірнику. На підставі цього відповідальна особа центру зайнятості знімає трудовий договір з реєстрації, про що робиться запис у книзі реєстрації трудових договорів та запис на трьох примірниках трудового договору про зняття з реєстрації трудового договору.

Відповідно до п. 14, п.15 Порядку, записи про реєстрацію та зняття з реєстрації трудового договору дають право фізичній особі внести записи до трудової книжки працівника про прийняття та звільнення його з роботи. Посадова особа центру зайнятості підтверджує особистим підписом записи, унесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.

Таким чином, запис на примірниках трудового договору про його зняття з реєстрації робиться на підставі здійсненого фізичною особою - підприємцем запису про підстави припинення такого договору.

Із змісту ст. 21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов'язки. Інші суб'єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

В пункті 4 статті 36 КЗпП України чітко визначено, що підставою для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу.

Згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно, до п. 2.21-1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.93р., трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників.

Зазначені в абзаці першому цього пункту фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з роботи відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, що зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Внесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, незалежно від місця реєстрації трудового договору, і засвідчуються його печаткою.

Відповідно до Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, Державний центр зайнятості є органом, на який покладено функції реєстрації (зняття з реєстрації ) трудових договорів, які укладаються із фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів, внесених фізичними особами-роботодавцями до трудових книжок працівників. Зняття з реєстрації у центрі зайнятості трудового договору можливо за умови звернення до нього обох сторін трудових відносин. У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин фізичною особою-роботодавцем та найманим працівником, а також у разі відсутності однієї із сторін у центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили, про припинення дії трудового договору.

Також суд зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України. Учасники справи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, оскільки в силу відсутності самого відповідача ОСОБА_2 за місцем реєстрації, позивачка позбавлена можливості звільнитися у встановленому законодавством (ст.38 КЗпПУ) порядку, не має можливості розірвати укладений між нею та відповідачем трудовий договір за власною ініціативою, позбавлена можливості самостійно зняти його з реєстрації, що порушує її конституційні права - право на працю, на оплату праці, та здійснення обов'язкових соціальних внесків, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача в частині розірвання трудового договору, на підставі ст. 38 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією від 07.05.2018 року про сплату судового збору в сумі 704,80 грн. (а.с.1)

Враховуючи те, що позов задоволено в повному обсязі, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 229, 258, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 21, 36,38 КЗпП України суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до фізичної оособи-підприємця ОСОБА_2, третя особа: Марківський районний центр зайнятості про розірвання трудового договору - задовольнити.

Розірвати трудовий договір від 17 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований в Луганському міському центрі зайнятості 17 квітня 2008 року за № 12010801669 - на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Зобов'язати Марківський районний центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір від 17 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2, зареєстрований в Луганському міському центрі зайнятості 17 квітня 2008 року за № 12010801669.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2) суму судових витрат у розмірі 704 (сімсот чотири ) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 11 жовтня 2018 року.

Суддя О.В.Рукас