Ухвала суду № 77054656, 06.10.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/5899/2018

Справа № 428/12563/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Комплєктова Т.О., за участю секретаря Подрябінкіної М.О., прокурорів Нестеренка О.М., Слободяника Є.М., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону капітана юстиції ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження №42018130610000226 від 27 вересня 2018 року, відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, заступника командира військової частини з тилу – начальнику тилу, капітана, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, військове містечко №1 (розташування військової частини А0536),

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону капітана юстиції ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1.

В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що Військовою прокуратурою Луганського гарнізону здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №420181306100000226 від 27 вересня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №24 від 22 січня 2018 року, військовослужбовця військової служби за контрактом капітана ОСОБА_1 призначено на посаду заступника командира бригади з тилу військової частини А0536 (Луганська область, м. Сєвєродонецьк, військове містечко №1).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Згідно абзацу 2 примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

У відповідності до п. 1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Водночас, згідно ст. 76 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступник командира полку (окремого батальйону) з тилу в мирний і воєнний час відповідає за матеріальне й технічне забезпечення підрозділів полку (окремого батальйону) підпорядкованими службами; за підвезення всіх видів матеріальних засобів та за водопостачання; за торговельно-побутове забезпечення особового складу; за утримання казарм та іншого житлового фонду; за бойову та мобілізаційну готовність, бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, додержання правил охорони довкілля і стан пожежної безпеки безпосередньо підпорядкованих йому підрозділів і служб, укомплектування їх озброєнням і технікою тилу; за стан обліку матеріально-технічних засобів підпорядкованих служб.

У відповідності до ст. 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України капітан ОСОБА_1 як заступник командира бригади з тилу, серед іншого, зобов'язаний керувати діяльністю та бойовою підготовкою підпорядкованих підрозділів і служб, проводити заняття з офіцерами і прапорщиками полку (окремого батальйону) з організації тилового забезпечення, а із старшинами - з ведення військового господарства; керувати роботою, спрямованою на поліпшення матеріально-побутового становища особового складу військової частини; організовувати своєчасне забезпечення підпорядкованими службами підрозділів полку (окремого батальйону) матеріальними засобами, якісне харчування особового складу; контролювати доведення встановлених норм забезпечення до кожного військовослужбовця; планувати і організовувати підвезення підрозділам полку (окремого батальйону) матеріальних засобів та забезпечувати водопостачання; перевіряти не менше ніж двічі на рік наявність і стан матеріальних засобів у підрозділах полку (окремого батальйону) і безпосередньо підпорядкованих складах з оформленням відповідних актів; організовувати щорічне проведення інвентаризації всього майна і техніки у службах; інструктувати перед заступанням у наряд чергового їдальні; знати наявність і стан техніки в підпорядкованих підрозділах і службах, забезпечувати її правильну експлуатацію, обслуговування, ремонт та евакуацію; розробляти заходи щодо економічної роботи й організовувати їх здійснення; керувати підсобним господарством полку (окремого батальйону); організовувати й контролювати ведення обліку та звітності в установленому порядку.

Окрім цього, відповідно до ст. 9 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заступники (помічники) командирів військових з'єднань, частин (підрозділів), закладів та установ користуються щодо підлеглих дисциплінарною владою на один ступінь нижчою, ніж їх безпосередні командири.

Так, згідно ст. 59 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир полку має право робити зауваження, оголошувати догану та сувору догану; позбавляти солдатів (матросів), сержантів (старшин) строкової військової служби чергового звільнення з розташування військової частини чи корабля на берег; призначати солдатів (матросів) поза чергою в наряд на роботу - до 5 нарядів; позбавляти військового звання від старшого сержанта (головного старшини) та нижче; понижувати в посаді сержантів (старшин); понижувати у військовому званні на один ступінь від старшого сержанта (головного старшини) та нижче, в тому числі і з переведенням на нижчу посаду; звільняти з військової служби солдатів (матросів), сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової служби) за службовою невідповідністю.

Таким чином, заступник командира бригади з тилу капітан ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 примітки до ст. 368 КК України, ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ст.ст. 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 9 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, капітан ОСОБА_1, як заступник командира бригади з тилу в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами України, несе повну та одноособову відповідальність за роботу з особовим складом, дотримання підпорядкованим особовим складом законності, правопорядку та дисципліни, запобігання правопорушенням та корупційним проявам серед особового складу, своєчасне виявлення й усунення її причин, здійснення командування ротою.

Відповідно до вимог ст.ст. 8, 19, 68 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно положень ст. ст. 3, 22, 24, 42 Закону України «Про запобігання корупції» військовим посадовим особам Збройних Сил України забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вимоги для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції. Військові посадові особи сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують службові повноваження та професійні обов’язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів.

Військові посадові особи – це військовослужбовці, які обіймають

штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Таким чином, військовослужбовець військової частини А0536 капітан ОСОБА_1, обіймаючи посаду заступник командира бригади з тилу, виконуючи покладені на нього відповідно до ст. 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України обов'язки, користуючись дисциплінарною владою по відношенню до підлеглих військовослужбовців, передбаченою ст. 59 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та згідно з положеннями примітки 1 до ст. 364 Кримінального кодексу України є службовою особою, та у відповідності до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Однак, у порушення викладених положень нормативно-правових актів, заступник командира бригади з тилу капітан ОСОБА_1 став на шлях вчинення тяжкого корупційного кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, наказом командира військової частини А0536 діловода служби тилу сержанта ОСОБА_4 допущено до тимчасового виконання обов`язків за посадою помічника начальника служби тилу військової частини А0536. За відсутності начальника продовольчої служби військової частини А0563, сержант ОСОБА_4 виконує його обов`язки.

Відповідно до ст.ст. 29, 30, 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України капітан ОСОБА_1 по відношенню до сержанта ОСОБА_4 був прямим начальником, мав право віддавати накази останьому, обов`язкові до виконання. Також, відповідно до ст. 9 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, капітан ОСОБА_1 мав дисциплінарну владу стосовно сержанта ОСОБА_4

ОСОБА_4 з цим, згідно ст. 1 Глави 2 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №82 від 15 березня 2004 року, службове розслідування призначається у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили України завдань.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Окрім цього, відповідно до ст. 1 Глави 3 зазначеного порядку, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

За результатами службового розслідування, у випадку встановлення вини на військовослужбовця може бути накладено дисциплінарне стягнення, застосування якого призведе до позбавлення військовослужбовця премії повністю або частково, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, накладення дисциплінарного стягнення, внаслідок чого військовослужбовець буде понижений у посаді, понижений у військовому званні, позбавлений військового звання, звільнений з військової служби.

Таким чином, у разі необхідності капітан ОСОБА_1, мав повноваження щодо ініціювання питання про проведення службового розслідування стосовно виконання обов`язків за посадою т.в.о. помічника начальника служби тилу сержантом ОСОБА_4, мав відповідні повноваження щодо притягнення останього до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

Окрім того, на підставі п. 1.59 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, у період з 11.05.2018 по 13.06.2018 у військовій частині А0536 проведено внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини. Під час проведення аудиту продовольчої служби військової частини А0536 встановлені порушення фінансово-господарської дисципліни.

У жовтні 2018 року у військовій частині А0536 був запланований пост-аудит за результатами усунення недоліків, у тому числі і у діяльності продовольчої служби.

При цьому, у середині вересня 2018 року до сержанта ОСОБА_4 підійшов капітан ОСОБА_1, та повідомив, що стан справ на продовольчому складі та у продовольчій службі вцілому не відповідає вимогам керівних документів. Крім того, останній додав, що під час проведення пост-аудиту він, капітан ОСОБА_1, буде ініціювати питання перед представниками аудиторської служби щодо перевірки стану справ ввіреної ОСОБА_4 служби. Окрім того ОСОБА_1 повідомив, що вживатиме усіх заходів щодо виявлення у діяльності служби великої кількості недоліків та як наслідок притягнення до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, тобто створить умови за яких подальше проходження військової служби на даній посаді буде не можливе.

Після даної розмови ОСОБА_1 повідомив, що негативних наслідків щодо проведення перевірок діяльності служби та притягнення до відповідалььності можливо уникнути у випадку передачі особисто ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15000 гривень. Також ОСОБА_1 наголосив, що у випадку відмови у передачі грошових коштів буде вживати усіх заходів щодо створення перешкод під час виконання службових обов’язків сержантом ОСОБА_4

Через деякий час, капітан ОСОБА_1 повідомив сержанту ОСОБА_4, що військова частина забезпечується питною воду на підставі договорів, які заключені із приватними підприємцями. Надалі ОСОБА_1 сказав, щоб ОСОБА_4 домовився із постачальниками питної води про те, щоб вони фіктивно, по накладним документам, здійснили поставку питної води до військової частини, однак фактично воду не постачали, а її вартість надали готівкою. Окрім того, ОСОБА_1 повідомив, що після отримання від постачальників грошових коштів ОСОБА_4 повинен передати їх ОСОБА_1 у якості сплати за невжиття ним заходів дисциплінарного впливу щодо притягнення ОСОБА_4 до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин капітан ОСОБА_1 штучно створив умови за яких сержант ОСОБА_4 вимушений був звернутися до правоохоронного огану з метою захисту своїх законних прав та інтересів, оскільки стан справ у ввіреній останньому службі відповідав керівним документам, усі матеріальні цінності перебувають у наявності, будь-яких нестач та надлишків продуктів немає. Крім того, своїми діями ОСОБА_1 намагався схилити підлеглого військовослужбовця сержанта ОСОБА_4 до вчинення злочинних дій.

У свою чергу сержант ОСОБА_4, усвідомлюючи, що у разі невиконання протиправних вимог капітана ОСОБА_1, для його подальшого проходження військової служби на посаді можуть настати негативні наслідки, не бажаючи їх настання, будучи поставленим у безвихідну ситуацію, змушений був погодитися на протиправні вимоги свого начальника ОСОБА_1

У подальшому, ОСОБА_4, діючи із вищевказаною метою та під контролем правоохоронних органів, виконуючи незаконні вказівки ОСОБА_1, 04.10.2018, близько 15 год. 35 хв., зустрівся із ОСОБА_1 на території військової частини А0536, а саме у приміщенні модуля для проживання військовослужбовців у якому особисто приживає ОСОБА_1, який знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, військове містечко №1. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 на вимогу ОСОБА_1 передав останьому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів на загальну суму 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, яку він, ОСОБА_1, вимагав у ОСОБА_4 за невжиття заходів щодо виявлення у діяльності продовольчої служби недоліків, та як наслідок, притягнення останнього до матеріальної та дисциплінарної відповідальності. У свою чергу, капітан ОСОБА_1 діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на протиправне збагачення, одержав від свого підлеглого сержанта ОСОБА_4 вказані вище грошові кошти і у такий спосіб одержав предмет неправомірної вигоди, який вимагав раніше.

Одержавши грошові кошти, ОСОБА_1 помістив їх до верхньої шухляди приліжкової тумби, яка встановлена ліворуч від його ліжка у вищезазначеному модулі для проживання.

Після цього, ОСОБА_1 був затриманий працівниками правоохоронного органу у порядку ст. 208 КПК України.

При цьому, в ході обшуку приміщення модуля для проживання військовослужбовців, який знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, військове містечко №1 та перебуває у володінні (користуванні) заступника командира бригади (53 окрема механізована бригада) з тилу – начальника тилу капітана ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди грошові кошти у кількості 60 (шістдесят) купюр.

Окрім того, у ході обшуку вищевказаного приміщення, крім неправомірної вигоди, виявлено та вилучено грошові кошти загальну суму 81000 (вісімдесят одна тисяча) гривень та 652 (шістсот п’ятдесят два) доларів США.

05.10.2018 року у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повідомлено про підозру ОСОБА_1

Під час проведення першочергових слідчих (розшукових) дій ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, а покази відмовився надавати на підставі ст. 63 Конституції України, однак вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими повністю обґрунтовується пред’явлена підозра.

При цьому, ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Метою та підставами застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Про наявність ризику, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення свідчить ті обставини, що на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, у тому числі військовослужбовці військової частини А0536 та інші особи, які причетні до скоєння тяжкого злочину, у зв’язку з чим ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі. Крім того, капітан ОСОБА_1, як заступник командира військової частини А0536 з тилу – начальник тилу є військовою службовою особою, яка займає відповідальне становище на даний час фактично продовжує обіймати вказану посаду, тобто останній перебуваючи на вказаній посаді має право доступу до усіх службових документів з приводу тилового забезпечення військової частини, що включає в себе діяльність основних служб таких як служба пально-мастильних матеріалів, речова служба, продовольча служба, а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може самостійно знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Вказаний ризик на даний час залишається актуальним у зв’язку із тим, що предметом дослідження у даному кримінальному провадженні являється діяльність продовольчої служби військової частини, наявність нестач чи надлишків матеріальних цінностей, які необхідно дослідити у ході досудового розслідування, а перебуваючи на волі ОСОБА_1 матиме реальну можливість знищити або спотворити речі та документи, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, свідчить те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні підтверджується заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення від 27.09.2018, протоколами допиту свідка ОСОБА_4 від 27.09.2018 та 05.10.2018.

Про наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні свідчить те, що капітан ОСОБА_1, як заступник командира військової частини А0536 з тилу – начальник тилу є військовою службовою особою, яка займає відповідальне становище на даний час фактично продовжує обіймати вказану посаду, згідно вимог Статутів Збройних Сил України має прямий вплив на всіх військовослужбовців військової частини, в тому числі і на свідка ОСОБА_4, а відтак перебуваючи на вказаній посаді останній шляхом застосування до останнього та інших військовослужбовців методів залякування, фізичного та морального впливу, використовуючи своє службове становище може вчиняти тиск на ОСОБА_4 з метою примушування останнього надати неправдиві покази задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину.

Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду свідчить те, що на даний час встановлено, що військова частина А0536 тимчасово змінює своє місце дислокації з Луганської області задля відновлення боєздатності на військовому полігоні, однак не відомо у якій області України буде проведено таке відновлення. Вищевказане тягне за собою передислокацію всіх підрозділів військової частини до нового місця дислокації, зокрема підрозділи тилового забезпечення переміщуються у першу чергу, з метою облаштування майбутнього місця дислокації військової частини. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1, як заступник командира військової частини з тилу – начальник тилу зобов’язаний згідно своїх посадових обов’язків першочергово вибути з району проведення операції об’єднаних сил, що взагалі унеможливить подальше досудове розслідування, адже прибувати до військової прокуратури Луганського гарнізону підозрюваний не зможе. Підстави необхідності постійного перебування за місцем дислокації підрозділів військової частини, ОСОБА_1 може під важелем покарання за вчинений тяжкий корупційний злочин, використовувати як засіб ухилення від органу досудового розслідування та суду шляхом нез’явлення для проведення слідчих дій.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконний вплив на свідків та знищення або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, унеможливлює обрання йому іншого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою.

У даному випадку інший, більш м`який запобіжний захід не тільки унеможливить забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов’язків, а навпаки є підґрунтям для спроб останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

На підставі викладеного прокурор звернувся до суду з даним клопотання в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід – тримання під вартою на гауптвахті Луганського зонального відділу військової служби правопорядку, який розташований за адресою: Луганська область м. Сєвєродонецьк вул. Богдана Ліщини 2/1, із визначенням застави у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому визначити необхідність виконання ним обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, оскільки інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку ОСОБА_1 та відповідно до ст. ст. 183, 194 КПК України, йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Луганського зонального відділу військової служби правопорядку, який розташований за адресою: Луганська область м. Сєвєродонецьк вул. Богдана Ліщини 2/1.

В судовому засіданні прокурори підтримали клопотання та доводи викладені в ньому, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, що перевищує 80 та є не меншою ніж 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в зв'язку з тим, що підозрюваний вчинив кримінальне правопорушення, яке створило в очах суспільства враження безладдя, безкарності та хабарництва в лавах ЗСУ під час збройного конфлікту.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відмовився давати пояснення з приводу пред'явленої підозри, при застосуванні запобіжного заходу просив врахувати його міцні соціальні зв'язки, відсутність наміру переховуватися від органів досудового розслідування, а саме змінювати місце свого перебування, оскільки має усний наказ командування залишатися за місцем дислокації військової частини у м. Сєвєродонецьку. Крім того, пояснив, що він є військовослужбовцем та отримує грошове утримання у розмірі приблизно 20 тисяч гривень на місяць.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання та пояснив, що заявлені прокурором ризики щодо застосування у відношенні підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованими, також не доведено неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, виходячи з його позитивних характеристик, міцних соціальних зв'язків, а також такого факту, що він раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має вищу освіту, що свідчить про його наміри доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення виключно у процесуальному порядку, не переховуючись від органів слідства. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими прокурори обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

В судовому засіданні встановлено, що подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу здійснено з дотриманням строків, передбачених ч. 2 ст. 278 КПК України та ч. 2 ст. 184 КПК України відповідно.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення підтверджується:

- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 27.09.2018 року ОСОБА_4, згідно якої капітан ОСОБА_1 штучно створив умови за яких він вимушений звернутися до правоохоронного органу, оскільки стан справ у ввіреній йому службі не відповідає дійсності. Крім того, своїми діями ОСОБА_1 схиляє його до вчинення злочину, а саме: викрадення з військової частини продуктів харчування та їх продажу;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 27.09.2017 року, згідно якого на даний час він проходить військову службу за контрактом у військовій частині А 0536 на посаді помічника начальника продовольчої служби. У середині вересня капітан ОСОБА_1 йому повідомив, що на початку жовтня до військової частини прибуває повторна перевірка і він вживатиме усіх заходів щодо виявлення у діяльності його служби великої кількості недоліків та як наслідок притягнення його до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, тобто створить умови за яких подальше проходження військової служби на даній посаді буде неможливо. Після даної розмови ОСОБА_1, повідомив, що негативних наслідків можна уникнути у випадку передачі ним ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15 тисяч гривень. Надалі ОСОБА_1 сказав, щоб він домовився з постачальником питної води про те, щоб вони фіктивно по накладним документам, здійснили поставку питної води до військової частини однак фактично воду не постачали, а її вартість надали готівкою;

- протоколом огляду, помітки та вручення грошових коштів від 04.10.2018 року;

- протоколом затримання ОСОБА_1 від 04.10.2018 року;

- протоколом обшуку модуля для проживання військовослужбовців, згідно якого в ході обшуку приміщення модуля для проживання військовослужбовців, який знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, військове містечко №1 та перебуває у володінні (користуванні) заступника командира бригади (53 окрема механізована бригада) з тилу – начальника тилу капітана ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди грошові кошти у кількості 60 (шістдесят) купюр, купюри наступних серій та номіналів на загальну суму 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень. Окрім того, у ході обшуку вищевказаного приміщення, крім неправомірної вигоди, виявлено та вилучено грошові кошти загальну суму 81000 (вісімдесят одна тисяча) гривень та 652 (шістсот п’ятдесят два) доларів США.

Слідчий суддя вважає, що за обставин, викладених у клопотанні про застосування запобіжного заходу, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочинів та існування фактів, які в контексті практики Європейського суду з прав людини можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

При цьому суд виходить з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, відображеної у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Разом з тим, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», в якому Європейский суд з прав людини зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, це є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що в судовому засіданні стороною обвинувачення надано достатньо доказів щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, яке, відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Крім того, стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Так, про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється. Разом з тим, слідчий суддя враховує, що військова частина А0536 тимчасово змінює своє місце дислокації з Луганської області задля відновлення боєздатності на військовому полігоні. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1, згідно своїх посадових обов’язків, може вибути з району проведення операції об’єднаних сил, що буде унеможливлювати подальше досудове розслідування.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під варту.

Також, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час по кримінальному провадженню встановлюються інші особи, у тому числі військовослужбовці військової частини А0536 та інші особи, які причетні до скоєння тяжкого злочину, у зв’язку з чим, ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може повідомити зазначених осіб про його переслідування правоохоронними органами, а вказані особи можуть знищити або сховати предмети злочинної діяльності, які мають доказове значення по справі. Крім того, вказаний ризик на даний час існує у зв’язку із тим, що предметом дослідження у даному кримінальному провадженні являється діяльність продовольчої служби військової частини, наявність нестач чи надлишків матеріальних цінностей, які необхідно дослідити у ході досудового розслідування, а перебуваючи на волі, ОСОБА_1 матиме реальну можливість знищити або спотворити речі та документи, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, слідчий суддя вважає доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки капітан ОСОБА_1, як заступник командира військової частини А0536 з тилу – начальник тилу є військовою службовою особою, яка займає відповідальне становище на даний час фактично продовжує обіймати вказану посаду, згідно вимог Статутів Збройних Сил України має прямий вплив на всіх військовослужбовців військової частини, в тому числі і на свідка ОСОБА_4, а відтак перебуваючи на вказаній посаді останній шляхом застосування до останнього та інших військовослужбовців методів залякування, фізичного та морального впливу, використовуючи своє службове становище може вчиняти тиск на ОСОБА_4 з метою примушування останнього надати неправдиві покази задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину.

При цьому, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення не доведено існування ризику можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 слідчий суддя виходить з практики ЄСПЛ, яка є частиною національного законодавства України та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри відносно затриманої особи у скоєнні злочину є умовою законності та відповідає вимогам суспільного інтересу. Як зазначив у своєму рішенні ЄСПЛ (§ 58 Бекчиєв проти Молдови) ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. При цьому серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною,а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин і, зокрема біографії особи про яку йдеться (Клоот проти Бельгії § 40).

Отже, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, також враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, особу підозрюваного та його репутацію, вік, стан здоров'я, а також те, що підозрюваний є військовослужбовцем, учасником бойових дій, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

Слідчий суддя також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь підозрюваного ОСОБА_1, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків.

Таким чином, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв’язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

При застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 суддя враховує той факт, що підозрюваний є військовослужбовцем, який проходить військову службу у збройних силах України за контрактом, а тому вважає за необхідне визначити йому місцем тримання під вартою гауптвахту Луганського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Разом з цим, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У своєму клопотанні прокурор просив при визначенні розміру застави ОСОБА_1 враховувати, що останній вчинив тяжкий корупційний злочин, являючись заступником командира мотопіхотної бригади, яка захищає цілісність та недоторканість України, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва в лавах Збройних Сил України під час збройного конфлікту, а також те, що у військовослужбовця під час обшуку у особистих речах відшукано грошові кошти на загальну суму понад 100000 (сто тисяч) гривень, що є виключним випадком.

Таким чином, на думку слідчого судді, в судовому засіданні прокурором доведено, що для визначення розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, існує саме виключний випадок.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року для працездатних осіб складає 1762 гривні.

За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 визначити заставу у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 440 (двісті одинадцять тисяч чотириста сорок) гривень, яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді застава у розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов’язків.

Слідчий суддя також вважає обґрунтованими доводи клопотання прокурора щодо необхідності покладення на підозрюваного обов’язків, що передбачено ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.110,131,132,176-178,183,186,193,194,196,197,369-372 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону капітана юстиції ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Луганського зонального відділу військової служби правопорядку, який розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 2/1, строком на 60 днів, а саме: з 04 жовтня 2018 року по 02 грудня 2018 року включно.

Встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 120 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 211 440 (двісті одинадцять тисяч чотириста сорок) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, наступні обов’язки:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у разі їх наявності.

Вказані обов’язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 строком на 2 місяці, який починається з моменту внесення застави.

У разі невиконання вищеперелічених обов’язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовуються у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляція безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя: Т. О. Комплєктова