Рішення № 77052003, 27.09.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 358/1587/17

2/357/2505/18

Категорія 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в пордку загального позовного провадження)

27 вересня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Дубановська І. Д. ,

при секретарі – Огер О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Біла Церква позовну заяву Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1, третя особа: Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України про стягнення вартості навчання,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2017 року до суду надійшов позов Київського обласного центру зайнятості, в якому він просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості кошти за навчання у сумі 17 800 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що Інститутом підготовки кадрів Державної служби зайнятості України за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснено підготовку ОСОБА_1 за напрямом «психологія». Відповідно до умов тристороннього Договору укладеного між ним, інститутом, ОСОБА_1, остання зобов’язалась відшкодувати вартість навчання у випадку відмови від роботи в органах державної виконавчої служби зайнятості після закінчення навчання. Незважаючи на вказане, на його лист з пропозицією з’явитися з метою вирішення подальшого працевлаштування, ОСОБА_1 не відреагувала. В зв’язку із чим, вважає, що із ОСОБА_1 слід стягнути вартість її навчання в інституті в розмірі 17 800 грн.

Відповідач проти позову заперечувала.

Свої заперечення обґрунтовувала тим, що жодних листів з пропозицією з’явитись для працевлаштування від Київського обласного центру зайнятості не отримувала, на даний час працює за трудовим договором кухаркою, куди влаштувалась через центр зайнятості, після закінчення навчання неодноразово зверталась до Київського обласного центру зайнятості по питанню працевлаштування, однак на той час у них вакантних посад не було.

04.06.2018 року справа прийнята суддею до провадження.

По справі неодноразово проводились судові засідання.

Третя особа бажання приймати участь в судових засідання не виявила, про що звернулась до суду із відповідною заявою.

02.07.2018 року судове засідання не відбулось у зв’язку із відпусткою судді.

30.07.2018 року закрите підготовче провадження.

27.09.2018 року в судовому засіданні суд заслухав пояснення представника позивача, відповідача, дослідив матеріали справи, після чого видалився до нарадчої кімнати.

В ході розгляду встановлено наступне.

25.08.2010 року між Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості України, Київським обласним центром зайнятості та ОСОБА_1 укладений Договір про підготовку фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості № ПБ/10/07 (далі – Договір).

За умовами вказаного Договору сторони погодились, що: його предметом є підготовка за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття фахівця з вищою освітою та його подальше працевлаштування в органах державної служби зайнятості (п. 1.1 Договору); підготовка ОСОБА_1 здійснюється в галузі знань – соціально-політичні науки, напрямку підготовки – психологія, освітньо-кваліфікаційного рівня – бакалавр, заочна форма навчання (п. 1.2 Договору); після успішного закінчення навчання і отримання документу про вищу освіту державного зразка центр зайнятості зобов’язався надати можливість працевлаштуватися в державній службі зайнятості (переважно за отриманим фахом) на строк не менше ніж три роки (п. 3.3 Договору); ОСОБА_1 зобов’язалась прибути після закінчення навчання в інституті в центр зайнятості та відпрацювати в державній службі зайнятості не менше трьох років (п. 4.4 Договору); ОСОБА_1 відшкодовує Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття вартість навчання та компенсує всі інші витрати, пов’язані з її навчанням у випадку відмови після закінчення навчання в ІПК ДСЗУ від роботи в органах державної служби зайнятості України (пп. 5.2.3 п. 5.2 Договору).

25.08.2010 року згідно Наказу Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України № 214 ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу заочної форми навчання за напрямом психологія (соціальних комунікацій).

21.11.2014 року згідно Наказу Інституту підготовки кадрів Державної служби зайнятості України № 300 ОСОБА_1 присвоєно звання «бакалавр психології» та відраховано із складу студентів інституту.

16.06.2015 року ОСОБА_1 направлено лист Київського обласного центру зайнятості № 1864/08/12-15 з проханням з’явитись до 03.05.2015 року для вирішення питання з працевлаштуванням.

26.11.2015 року ОСОБА_1 направлено претензію Київського обласного центру зайнятості № 3882/09/12-15 з вимогою сплатити вартість її навчання в розмірі 17 800 грн.

12.07.2017 року ОСОБА_1 направлено претензію Київського обласного центру зайнятості № 2885/09/9-17 з вимогою сплатити вартість її навчання в розмірі 17 800 грн.

При вирішенні спору суд керується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За загальним правилом зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 3.3 Договору після успішного закінчення навчання і отримання документу про вищу освіту державного зразка центр зайнятості зобов’язався надати можливість працевлаштуватися в державній службі зайнятості (переважно за отриманим фахом) на строк не менше ніж три роки. В свою чергу, ОСОБА_1 зобов’язалась згідно п. 4.4 Договору прибути після закінчення навчання в інституті в центр зайнятості та відпрацювати в державній службі зайнятості не менше трьох років.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не було запропоновано посади за отриманим відповідачем фахом. Лист від 16.06.2015 року № 1864/08/12-15 не містить вказівки на посаду, яку пропонував центр зайнятості відповідачу та останнім отриманий не був. Також, відповідачем не отримувались претензії № 3882/09/12-15 від 26.11.2015 року та № 2885/09/9-17 від 12.07.2017 року. На підставі трудового договору від 01.11.2013 року, який зареєстрований в Києво-Святошинському центрі зайнятості ОСОБА_1 працює на посаді кухаря, з 31.10.2013 року. Тобто, позивачу мало бути відомо про місце роботи ОСОБА_1, відтак у нього була наявна можливість повідомити її про наявність вакантних посад через роботодавця. Однак, центр зайнятості цього не зробив.

В свою чергу, ОСОБА_1 стверджувала, що зверталась до центру зайнятості, щодо її працевлаштування за отриманим фахом, однак на час звернення вакантних посад у них не було.

Отже, враховуючи, що позивачем не було запропоновано посаду ОСОБА_1 для працевлаштування, після закінчення нею навчання, суд дійшов до висновку, що відсутня вина ОСОБА_1 у порушенні зобов’язання, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1, третя особа: Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України про стягнення вартості навчання – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи повністю або частково до Апеляційного суду Київської області, у порядку встановлену законом, протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення буде складене – 08.10.2018 року.

СуддяОСОБА_2