Ухвала суду № 77051657, 10.10.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1943/14-ц

Провадження № 6/345/127/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Онушканича В.В.

з участю секретаря судового засідання Бандури Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою. Заяву мотивує тим, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони, згідно якої: відповідач ОСОБА_3 до моменту підписання даної мирової угоди сплачує позивачці ОСОБА_2 30000 грн. 00 коп. Також відповідач до 31 грудня 2015 року зобов’язався повернути позивачці половину будівельних матеріалів, використаних на будівництво незавершеного будинковолодіння, що знаходиться по вул. Квіткова 10 в с. Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області.

Першу частину умов мирової угоди відповідач ОСОБА_3 виконав. Проте, передбачені мировою угодою, будівельні матеріали ОСОБА_3 на даний час не повернув. Оскільки мировою угодою було передбачено повернення будівельних матеріалів до 31 грудня 2015 р. а також те, що у разі порушення умов мирової угоди вона підлягає примусовому виконанню, то в лютому 2016 року вона звернулася до суду щодо видачі їй виконавчого листа.

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.01.2018 року виконавчий лист було в черговий раз повернуто у зв’язку із відсутністю у боржника визначеного виконавчим документом майна, яке він повинен був передати стягувачу. Так як у боржника відсутнє майно, присуджене в натурі, що підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.01.2018 року та актом державного виконавця від 23.10.2017 року.

Так як в ухвалі Калуського міськрайонного суду від 23.01.2015 року не було зазначено вартість майна, яке ОСОБА_3 повинен був передати ОСОБА_1, то вона звернулася в ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки плюс» для встановлення вартості майна. Згідно Звіту про незалежну оцінку вартості будівельних матеріалів від 30.08.2018 року вартість неповернутих будівельних матеріалів становить 125600,00 грн. Тому стягувач змушена звернутися до суду та просить змінити спосіб виконання ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року по справі за її позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя з повернення присудженого майна в натурі, а саме половини будівельних матеріалів, використаних на будівництво незавершеного будинковолодіння, що знаходиться по вул. Квіткова 10, в с. Сівка-Калуська, Калуського району, Івано-Франківської області, на стягнення вартості цього майна у розмірі 125 600,00 грн.

Представник заявника-стягувача подала заяву про розгляд справи без її участі, заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення підтримує, просить суд її задоволити.

Боржник та державний виконавець в судове засідання не з’явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання, оскільки є судовим актом, для якого передбачено особливий порядок його виконання.

Судом встановлено, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони, згідно якої: відповідач ОСОБА_3 до моменту підписання даної мирової угоди сплачує позивачці ОСОБА_2 30000 грн. 00коп. Відповідач ОСОБА_3 до 31 грудня 2015 року зобов’язується повернути позивачці ОСОБА_2 половину будівельних матеріалів використаних на будівництво незавершеного будинковолодіння, що знаходиться по вул. Квіткова 10, що в с. Сівка-Калуська, Калуського району, Івано-Франківської області, а саме:

- 12 шт. брусів дерев’яних (пиломатеріал обрізний розміром 120*120*5000мм);

- 3 платви дерев’яних (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 240*240*12000мм);

- 14 контролат деревяних (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 600*600*6000мм.);

- 3 балки (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 120*120*6000мм.);

- 2м3 дошки( пиломатеріал обрізний хвойний товщиною 30мм.);

- 600 шлакоблоків (розміром 400*200*200мм.);

- шифер 31 лист 175 см. 120 см.;

- 800 шт. цегли 250*120*60мм (колір червоний);

- цемент марки м.400, 3 тонни;

- пісок білий 1\2 автомобільного кузова автомобіля «Камаз» грузопідйомністю 8. т.;

- пісок жовтий 1машина «Камаз» грузопідйомністю 8 т.;

- електропроводка (кабель мідний 2,5ампер довжиною 40м.);

- електролічильник трьохфазний новий;

- двері вхідні металічні вартістю від 1300 до 2000 тисячі гривень.

Провадження в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя у зв’язку із визнанням мирової угоди – закрито (т. 1 а.с. 190-192).

10.02.2016 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області було видано виконавчий лист по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (т. 2 а.с. 23-24).

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.02.2016 року ОСОБА_1 поновлено строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого 10.02.2016 року на підставі ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року по справі № 345/1943/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя (т. 1 а.с. 224-226).

Відповідно до змісту ч. 1-3, 7 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У частині першій ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Вказана норма міститься і в ст. 435 ЦПК України. Виходячи з аналізу зазначеної норми цивільного процесуального закону підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення є наявність виняткових обставин, що утруднюють його виконання.

Згідно роз'яснень п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Зміна способу і порядку виконання настає тоді, коли за винесеним рішенням визначеним судом порядком виконання неможливо провести стягнення внаслідок відсутності, обезцінення об'єкта стягнення чи з інших причин. Коли суд присудив відповідачу передати позивачеві певні індивідуальні речі, а вони були знищені чи обезцінилися або вибули з володіння відповідача, то, безумовно, виконати рішення, застосувавши такий захід примусового виконання як вилучення у боржника і передача стягувачеві предметів, зазначених у виконавчому документі, неможливо.

З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 26.01.2018 року виконавчий лист по справі №345/1943/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя був повернутий стягувачеві так, як у боржника відсутнє майно, яке він повинен передати (т. 2 а.с. 113).

Відповідно до акту державного виконавця від 23.10.2017 року за місцем виконання виконавчого листа № 345/1943/14-ц в с. Сівка-Калуська по вул.Квіткова, 10 будівельні матеріали згідно рішення суду – відсутні (т. 2 а.с. 114).

За таких обставин, у зв’язку із відсутністю присудженого майна в натурі на даний час виконати ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року щодо повернення ОСОБА_2 половини будівельних матеріалів, використаних на будівництво незавершеного будинковолодіння, що знаходиться по вул. Квіткова 10, що в с. Сівка-Калуська, Калуського району є неможливим, що свідчить про наявність виняткових обставин в розумінні ст.435 ЦПК України.

Згідно зіст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обовязковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так само, згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").

Отже, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить порушення його прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1829цс15 зазначено, що задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (відновлення становища, яке існувало до порушення - п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) суди фактично змінюють рішення суду по суті та самостійно змінюють спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Згідно з положеннями пункту 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» з дня початку роботи Верховного Суду Верховний Суд України припиняє свою діяльність та ліквідується в установленому законом порядку. Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 листопада 2017 року № 2 днем початку роботи Верховного Суду визначено 15 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 38 Закону України від 7 липня 2010 року «Про судоустрій і статус судді» (Закон № 2453-VІ), чинного на момент викладення згаданого правового висновку, Верховний Суд України забезпечував єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Згідно з приписами ч. 5 ст. 13 Закону № 2453-VІ, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України, ураховувалися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд мав право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За таких обставин, враховуючи абсолютну неможливість виконати ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року у встановлений в даній ухвалі спосіб, з метою забезпечення захисту прав стягувача та гарантування реальності виконання судового рішення, враховуючи, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за необхідне відступити від правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1829цс15, та змінити спосіб виконання рішення із повернення присудженого майна в натурі на стягнення вартості цього майна.

Відповідно до Звіту ТОВ «Інститут незалежної експертної оцінки плюс» від 30.08.2018 року про незалежну оцінку вартості будівельних матеріалів, ринкова вартість будівельних матеріалів, використаних на будівництво незавершеного будинковолодіння, що знаходиться по вул. Квіткова 10, що в с. Сівка-Калуська, Калуського району, а саме: 12 шт. брусів дерев’яних (пиломатеріал обрізний розміром 120*120*5000мм); 3 платви дерев’яних (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 240*240*12000мм); 4 контролат деревяних (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 600*600*6000мм.); 3 балки (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 120*120*6000мм.); 2м3 дошки( пиломатеріал обрізний хвойний товщиною 30мм.); 600 шлакоблоків (розміром 400*200*200мм.); шифер 31 лист 175 см. 120 см.; 800 шт. цегли 250*120*60мм (колір червоний); цемент марки м.400, 3 тонни; пісок білий 1\2 автомобільного кузова автомобіля «Камаз» грузопідйомністю 8. т.; пісок жовтий 1машина «Камаз» грузопідйомністю 8 т.; електропроводка (кабель мідний 2,5ампер довжиною 40м.); електролічильник трьохфазний новий; двері вхідні металічні вартістю від 1300 до 2000 тисячі гривень - становить 125 600,00 грн. (т.2 а.с.111-149).

Отже, слід змінити спосіб виконання ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року з повернення присудженого майна в натурі: половини будівельних матеріалів, використаних на будівництво незавершеного будинковолодіння, що знаходиться по вул. Квіткова 10, що в с. Сівка-Калуська, Калуського району, Івано-Франківської області на стягнення вартості цього майна у розмірі 125 600,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. А тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги (т.2 а.с.151-156) та 6000,00 грн. витрат за надання послуг з оцінки (т.2 а.с.150).

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 18, 263, 435 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Заяву задовольнити.

Змінити спосіб виконання ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2015 року, згідно якої ОСОБА_5 до 31 грудня 2015 року зобов’язався повернути позивачці ОСОБА_2 половину будівельних матеріалів, використаних на будівництво незавершеного будинковолодіння, що знаходиться по вул. Квіткова 10, що в с. Сівка-Калуська, Калуського району, Івано-Франківської області, а саме: 12 шт. брусів дерев’яних (пиломатеріал обрізний розміром 120*120*5000мм); 3 платви дерев’яних (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 240*240*12000мм); 4 контролат деревяних (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 600*600*6000мм.); 3 балки (пиломатеріал обрізний хвойний розміром 120*120*6000мм.); 2 м3 дошки( пиломатеріал обрізний хвойний товщиною 30мм.); 600 шлакоблоків (розміром 400*200*200мм.); шифер 31 лист 175 см. 120 см.; 800 шт. цегли 250*120*60мм (колір червоний); цемент марки м.400, 3 тонни; пісок білий 1\2 автомобільного кузова автомобіля «Камаз» грузопідйомністю 8. т.; пісок жовтий 1машина «Камаз» грузопідйомністю 8 т.; електропроводка (кабель мідний 2,5ампер довжиною 40м.); електролічильник трьохфазний новий; двері вхідні металічні вартістю від 1300 до 2000 тисячі гривень на стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартості цього майна у розмірі 125 600,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги та 6000,00 грн. витрат за надання послуг з оцінки.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя