Вирок № 77051304, 11.10.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5376/18

Провадження № 1-кп/344/653/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурорів Косовця Р.М., Боровика С.О.,

представника органу пробації ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, офіційно непрацюючого, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_10, офіційно непрацюючого, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2,

та

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_12, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, студента ІНФОРМАЦІЯ_15, фізичної особи – підприємця, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинили незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, щодо шести осіб, за попередньою змовою групою осіб, здійснюване протягом тривалого часу.

Злочин вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у 2016 році, перебуваючи у м.Івано-Франківську, діючи з корисливих спонукань, спільно розробили злочинний план про незаконне позбавлення волі алко-наркозалежних осіб із маскуванням злочинної діяльності під виглядом надання допомоги цим особам у реабілітаційних центрах. Продовжуючи спільні злочинні дії, ОСОБА_6, маскуючи злочинну діяльність під зайняття підприємницькою діяльністю, зареєструвався у ДФС України як фізична особа - підприємець. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стали найманими працівниками у ФОП ОСОБА_6. Далі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, попередньо узгодивши свої дії та розподіливши між собою функції, винайняли будинок №16-Д по вул.Целевича в м.Івано-Франківську та будинок №46 по вул. Л.Українки в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, обладнавши їх належним чином для використання в якості приміщення для утримання осіб проти їх волі під виглядом реабілітації від наркологічної та алкогольної залежності. В подальшому, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 узгодили алгоритм незаконного позбавлення волі осіб та отримання грошових коштів, а саме: визначилися з тим, що вони будуть шляхом введення осіб або їх родичів в оману під приводом надання буцімто допомоги у позбавленні залежності від алкоголю чи наркоманії, запрошувати таких осіб до зазначених домоволодінь, які було вирішено назвати «Реабілітаційним центром». Після того, як особи будуть вже знаходитися в приміщеннях будинків, то вони відберуть у них речі, документи, гроші та мобільні телефони, позбавивши будь-якого спілкування, а також можливості викликати допомогу. Також було узгоджено, що під час перебування осіб у приміщеннях зазначених будинків, вони постійно будуть перебувати під наглядом ОСОБА_5 та ОСОБА_4, де проти їх волі вони повинні переглядати фільми на релігійну тематику та читати відповідну літературу. За час перебування таких осіб у приміщенні домоволодінь, їх родичі, введені в оману щодо дійсного наміру ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повинні були сплачувати їм грошові кошти щомісяця в сумі від трьох до восьми тисяч гривень в якості винагороди за буцімто надання допомоги у подоланні залежності, хоча фактично ніякого надання реальної допомоги для позбавлення залежності від алкоголю чи наркоманії не передбачалося. Далі ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діючи узгоджено між собою, переслідуючи мету незаконного збагачення, до 09 грудня 2017 року, протягом тривалого часу, незаконно, проти волі потерпілих утримували у приміщенні будинку № 16-Д по вул.Целевича в м.Івано-Франківську чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_16, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_17, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_18, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_19, а в будинку №46 по вул. Л.Українки в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області двох осіб, а саме : ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_20, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_17, які не мали змоги вільно залишити дані домолодіння, чим незаконно позбавили їх волі протягом тривалого часу. Вказані дії ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 створили умови для отримання неправомірної вигоди та призвели до отримання грошових коштів від родичів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2 під виглядом плати за здійснення лікування від наркоманії і алкоголізму.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_4 суду показав, що отримав середню спеціальну технічну освіту за фахом «Організація міжнародних перевезень». Раніше був наркозалежним, багато разів звертався за допомогою в різні заклади, упродовж п’яти років намагався позбутися наркозалежності. Потім потрапив у реабілітаційний центр в м.Дружківка Донецької області, де пройшов повну реабілітацію та вилікувався. Після чого залишився співпрацювати з реабілітаційним центром як волонтер, почав пропагувати реабілітацію та розказувати власну історію позбавлення наркозалежності. Спочатку був у реабілітаційних центрах міст Дружківка, Донецьк, Київ, Житомир, Одеса, а потім приїхав до м.Івано-Франківська. До нього зверталися різні особи з сім’ями, у тому числі потерпілі, з якими ділився своїм досвідом позбавлення наркозалежності. Приблизно у березні 2016 року в м.Івано-Франківську він з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 домовилися про створення реабілітаційного центру і разом орендували житло. Потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_2 приїхали до них разом з родичами. ОСОБА_2 була дуже п’яна, рекомендували спершу звернутися їй в лікувальний заклад. Зранку ОСОБА_2 відвезли в лікарню, а потім ще тиждень вона знаходилась у них, ходила на програми, де він розказував свою історію. Крім того, до них приходили інші люди, які також розказували свої історії позбавлення залежності. За тиждень її виявили працівники поліції при проведенні обшуку. Відповідно договору вартість перебування ОСОБА_2 становила 6 000 грн. Визнає, що жодної медичної допомоги потерпілим в їхньому закладі, в тому числі ОСОБА_2, не надавалося. Усвідомлює, що потерпілих утримували проти їх волі, однак не мали наміру їм нашкодити, вважали, що діють в інтересах цих осіб. Потерпілого ОСОБА_12 привезли брат з дружиною. Був тверезий, але дуже замкнутий, проводив з ним бесіду. ОСОБА_12 знаходився у них на реабілітації близько двох місяців, вартість перебування ОСОБА_12 становила 4 тис. грн. З родичами укладався договір про «психосоціальну підтримку осіб, що потрапили в складну ситуацію», тобто на проведення реабілітації без надання медичної допомоги, ціна послуг по договору була не фіксованою, залежала від конкретного випадку та матеріального становища осіб. Усі особи утримувалися в двох будинках: в будинку №46 по вул. Л.Українки, що в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області та в будинку №16-Д по вул. Целевича в м.Івано-Франківську. Особисто він курував будинок №46 по вул. Л.Українки, що в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, у якому утримувались ОСОБА_2 та ОСОБА_12 Знав, що у будинку по вул. Целевича, 16Д утримуються інші особи, але цей будинок курував ОСОБА_5, а тому безпосередньо з утримуваними там особами не знайомий. До виявлення правоохоронними органами їхньої діяльності, не звертався у правоохоронні органи із зізнанням. Звернувся в поліцію наступного дня після проведення обшуку, розповів усе про діяльність реабілітаційного центру, активно сприяв досудовому розслідуванню, повідомляючи усі обставини справи. У вчиненому щиро розкаявся, примирився з потерпілими, збитки потерпілим відшкодовано в повному обсязі. Просив надати можливість працевлаштуватися і спілкуватися з дитиною, займатися її вихованням та повернути заставу застоводавцю.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_5 суду показав, що має середню освіту (закінчив школу). Декілька років був наркозалежним. У реабілітаційному центрі пройшов повну реабілітацію і залишився волонтером, де розповідав, як позбутися наркозалежності. У 2014 році познайомився з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 під час проходження реабілітаційних програм в м.Києві. В травні 2016 року приїхав в м.Івано-Франківськ. Домовилися з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відкрити аналогічний реабілітаційний центр у м.Івано-Франківську та допомагати людям. Орендували 2 будинки, ОСОБА_4 відповідав за утримання осіб у будинку №46 по вул. Л.Українки, що в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, а особисто він відповідав за будинок №16-Д по вул. Целевича в м.Івано-Франківську. Вказав, що потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_11 утримувалися за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Целевича, 16-Д. Визнає, що разом з ОСОБА_6 останніх утримували за цією адресою проти їх волі. Потерпілі приїхали разом з родичами. Договори укладали із усіма сторонами, в тому числі із потерпілими та родичами, здійснювалася родичами оплата. Обвинувачений також вказав, що 08.12.2017 в будинок №16Д по вул. Целевича, що в м.Івано-Франківську прийшли правоохоронні органи фіксувати їх діяльність, наступного дня з’явився в поліцію та надав усі пояснення про діяльність центру. До приходу працівників поліції не звертався до правоохоронних органів із зізнанням. У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що діяли з доброго наміру допомогти людям, працював два місяці в будинку 16Д по вул.Целевича, примирився з потерпілими, збитки потерпілим відшкодовано в повному обсязі. Сприяв досудовому розслідуванню, повідомляючи усі обставини справи. Вказав, що більше такою діяльністю займатися не буде, просив надати можливість займатися вихованням малолітньої дитини, повернути заставу застоводавцю.

Також обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_6 суду показав, що отримав середню спеціальну освіту, за фахом є автомеханіком. З 2010 року був алкозалежною особою. Спочатку проходив реабілітацію від алкогольної залежності в реабілітаційному центрі Донецькій області, після чого - в містах Житомирі, Одесі, Києві. Під час проходження реабілітації отримав навички, вилікувався, тому почав пропагувати позбавлення залежності від алкоголю на власному прикладі. На даний час веде тверезий спосіб життя. В серпні 2016 року разом з ОСОБА_4 приїхали у м.Івано-Франківськ. З останнім познайомився в м.Донецьку. Приїхавши в м.Івано-Франківськ, познайомилися з людьми, з’ясували, що є потреба щодо позбавлення залежності від алкоголю та наркоманії. Зареєструвався як фізична особа – підприємець для надання допомоги таким особам. Разом з ОСОБА_4 надавали допомогу особам у подоланні залежності від алкоголю та наркоманії. На початку 2017 року до них приєднався ОСОБА_5, з яким також познайомився в реабілітаційному центрі. Особисто підшукав та орендував 2 будинки для утримання алко- та наркозалежних осіб. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 працювали найманими працівниками. В їхні обов’язки входило підтримувати будинок в чистоті, спілкування, слідкувати за порядком, вчасно доставляти продукти. ОСОБА_4 відповідав за утримання осіб в будинку №46 по вул. Л.Українки, що в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, а ОСОБА_5 - в будинку №16-Д по вул.Целевича, що в м.Івано-Франківську. Бували випадки, коли люди просилися додому, але їх не відпускали, доки не приїжджали родичі та отримували їх згоду. Визнає, що разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно позбавили волі шістьох осіб, які незаконно утримувалися упродовж тривалого часу. Так, потерпілий ОСОБА_8 утримувався близько тижня, а всі інші потерпілі – близько 2 – 2,5 місяців. Зазначив, що ніхто із них не є фахівцями у сфері надання професійної допомоги для позбавлення залежності від алкоголю та наркоманії, тільки мали особистий досвід. Із початку 2018 року не здійснюють діяльність. Договори про оренду даних будинків вилучені, на даний час будинки не використовує. У вчиненому щиро розкаявся, не мав наміру нашкодити потерпілим. Сприяв досудовому розслідуванню, повідомляючи усі обставини справи. Примирився з потерпілими, збитки потерпілим відшкодовано в повному обсязі. Просив не ізолювати від суспільства, надати можливість виправитися, повернути заставу застоводавцю.

Потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у судове засідання не з’явилися, подали письмові заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності, зазначивши, що в повному обсязі їм відшкодовано майнову та моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного позбавлення їх волі. Претензій будь-якого характеру не мають, щодо покарання обвинуваченим просили їх суворо не карати. Крім того, потерпіла ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні просила раніше поданий нею цивільний позов залишити без розгляду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого їм злочину знайшла своє підтвердження та кваліфікує їх дії за ч.2 ст.146 КК України як незаконне позбавлення волі, вчинене з корисливих мотивів, щодо шести осіб, за попередньою змовою групою осіб, здійснюване протягом тривалого часу.

Відповідно до абз.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», вирішуючи питання про наявність такої пом'якшуючої обставини, як з'явлення із зізнанням, суди повинні перевіряти, чи були подані до органів розслідування, інших державних органів заява або зроблене посадовій особі повідомлення про злочин (у будь-якій формі) добровільними і чи не пов'язано це з тим, що особа була затримана як підозрюваний і, будучи викритою, підтвердила свою участь у вчиненні злочину.

Стороною обвинувачення згідно обвинувального акта вказано як обставину, що пом’якшує покарання обвинувачених - з’явлення із зізнанням. Однак суд зауважує, що з показів, наданих обвинуваченими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні вбачається, що після виявлення правоохоронними органами їхньої діяльності, останні звернулися у правоохоронні органи з повідомленням із зізнанням у вчиненому злочині.

Таким чином, обвинувачені не добровільно та безпосередньо звернулися у правоохоронні органи з повідомленням про вчинений ними злочин та готовність понести відповідальність, а тільки, будучи викритими правоохоронними органами підтвердили свою участь у вчиненні злочину.

Отже, у їх діях відсутня пом’якшуюча покарання обставина – з’явлення зі зізнанням, однак наявна пом’якшуюча обставина – активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема те, що обвинувачений раніше не судимий, не працює, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину – ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_21, однак проживає окремо від сім’ї, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває; щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, добровільне відшкодування збитків потерпілим як обставини, що пом’якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують його покарання.

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого, обвинувачений ОСОБА_4 одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, займається підприємницькою діяльністю, є членом ГО «Принцип +». Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, відсутність судимостей, мотивацію до позитивних змін, середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження його волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (в.т.ч. для окремих осіб).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема його молодий вік, те, що обвинувачений раніше не судимий, не працює, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину – ОСОБА_15, 01.06. ІНФОРМАЦІЯ_22, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває; щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, добровільне відшкодування збитків потерпілим як обставини, що пом’якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого, обвинувачений ОСОБА_5 проживає разом з дружиною та неповнолітнім сином в орендованій квартирі, офіційно не працевлаштований, на життя заробляє тимчасовими заробітками. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, відсутність судимостей, мотивацію до позитивних змін, середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення або обмеження його волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (в.т.ч. для окремих осіб).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, зокрема його молодий вік, те, що обвинувачений раніше не судимий, не працює, не одружений, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні, добровільне відшкодування збитків потерпілим як обставини, що пом’якшують покарання, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6

Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого, обвинувачений ОСОБА_6 проживає разом з товаришем в орендованій квартирі, не одружений, на даний час займається підприємницькою діяльністю, є головою ГО «Принцип+». Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, відсутність судимостей, мотивацію до позитивних змін, середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення або обмеження його волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (в.т.ч. для окремих осіб).

З огляду на викладене, враховуючи наведені обставини щодо тяжкості злочину, особи винних та інші обставини кримінального провадження, зокрема вік обвинувачених, що раніше не судимі, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування збитків потерпілим, відсутність претензій потерпілих до обвинувачених, позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченим покарання у межах санкції ч.2 ст.146 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, позицію обвинувачених, що просили суд врахувати всі обставини справи, надати можливість виправитися та не ізолювати від суспільства, позицію захисника, що просив суд врахувати те, що обвинувачені повністю визнали вину, примирилися з потерпілими, повністю відшкодували збитки потерпілим, та просив застосувати ст.69 КК України – перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції ч.2 ст.146 КК України у виді штрафу, оскільки обвинувачені спроможні його сплатити, враховуючи також досудові доповіді про обвинувачених, суд вважає, що виправлення обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити їм покарання в межах санкції ч.2 ст.146 КК України у виді обмеження волі, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для їх виправлення та для запобігання вчиненню злочинів як ними, так і іншими особами

Цивільні позови потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не заявлялись. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Підстав для зміни чи скасування обраних щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжних заходів – застави до набрання вироком законної сили не вбачається.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинувачених.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

Строк відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання ОСОБА_4 для відбуття покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід – заставу ОСОБА_4 залишити без змін. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 17620 грн, внесену як запобіжний захід за ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні – повернути заставодавцю.

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

Строк відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання ОСОБА_5 для відбуття покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід – заставу ОСОБА_5 залишити без змін. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 17620 грн, внесену як запобіжний захід за ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні – повернути заставодавцю.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

Строк відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання ОСОБА_6 для відбуття покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід – заставу ОСОБА_6 залишити без змін. Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 17620 грн, внесену як запобіжний захід за ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні – повернути заставодавцю.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УДКСУ у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, банк отримувача: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄДРОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження" – 10868 гривень процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз: №2.1-1692/17 від 05.01.18; №2.1-1689/17 від 19.01.18; №2.1-1707/17 від 15.01.18; №2.1-1709/17 від 05.01.18; №2.1-1706/17 від 04.01.18; №2.1-1708/17 від 05.01.18; №2.1-1705/17 від 04.01.18; №2.1-1690/17 від 11.01.18; №2.1-1691/17 від 04.01.18.

Речові докази: речі та документи, вилучені з будинку №16-Д по вул. Целевича, що в м.Івано-Франківську, з квартири АДРЕСА_1, що в м.Івано-Франківську, з реабілітаційного центру по вул. Л.Українки, що в с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області (постанова від 10.12.2017), документи про участь в програмі «ММА» та договори про благодійну допомогу, документи ПАТ «Альфа Банк», документи, вилучені під час обшуку з будинку №16-Д по вул. Целевича, що в м.Івано-Франківську (постанови від 10.04.2018) - зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення; інші речі та документи згідно постанови від 10.12.2017 – вважати повернутими їх власникам та законним володільцям.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко