Рішення № 77050963, 02.10.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 2/243/81/2018

Справа № 243/6015/17

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2018 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Кузнецова Р.В.,

при секретареві Малиновській І.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

06 липня 2017 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області із позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 12 жовтня 2002 року вони із відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі. Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2016 року їх шлюб був розірваний. Свої вимоги мотивує тим, що в даному шлюбі ними було придбано автомобіль Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 27 лютого 2008 року, який зареєстрований за відповідачем. Після розлучення вказаний автомобіль залишився у користуванні у відповідача, у зв’язку із чим вона не має можливості ні користуватися вказаним автомобілем ні отримати частку у грошовому еквіваленті. З метою встановлення вартості спільного майна на момент виникнення спору з приводу розподілу автомобіля, вона здійснила оцінку автомобіля Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 27 лютого 2008 року, вартість якого склала 81 320,00 грн. В процесі розгляду справи позивачка за первісним позовом уточнила позовні вимоги, та просила суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіль Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 81 320,00 грн. Здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а саме залишити у власності ОСОБА_3 автомобіль Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 81 320,00 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на її користь 75 660,00 грн. у якості компенсації її частки у загальній вартості майна, що є спільною сумісною власністю. Крім того, просить суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь судовий збір у розмірі 640,00 грн., витрати на проведення оцінки у сумі 250,00 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 01.08.2017 року звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому зазначив, що з ОСОБА_1 він перебував у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилося двоє дітей, вони проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, спільно розпоряджалися грошовими коштами, придбали за зароблені ним кошти та грошові кредити автомобіль, одежу, продукти харчування, меблі в оселю, комп’ютерну техніку, тощо. В 2016 році вони перестали проживати однією сім’єю і рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26.10.2016 року їх шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу вони із ОСОБА_1 домовилися, що вона разом із дітьми буде проживати в його будинку, що розташований за адресою: Донецька область, смт. Билбасівка, пров. Шкільний, буд. 22, а йому у власності залишиться автомобіль. В грудні 2016 року йому стало відомо, що ОСОБА_1 виїхала з його будинку і забрала все спільне нажите ними майно. Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 зазначає, що під час шлюбу ними було придбане наступне майно: автомобіля Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 27 лютого 2008 року, вартість якого складає 66 740,00 грн., холодильник вартістю 10 000,00 грн., ноутбук вартістю 7 000,00 грн., мобільний телефон вартістю 3 600,00 грн., диван вартістю 7 000,00 грн., утюг вартістю 5 000,00 грн., газова плита б/у вартістю 500,00 грн., інтернет з WI-FI вартістю 1 600,00 грн., ковдра вартістю 500,00 грн., подушки вартістю 1 000,00 грн., ковдра вартістю 1 000,00 грн., постільна білизна вартістю 1 500,00 грн., завіски вартістю 500,00 грн., посуд вартістю 2 500,00 грн., фотоапарат вартістю 1 000,00 грн., дитячий меблевий гарнітур вартістю 2 500,00 грн. Крім того за час шлюбу ним для сімейних потреб бралися кредити у ПАТ Акціонерний банк «Експресс-Банк» на загальну суму 40 167,26 грн. Кредит ним погашено, станом на 25.07.2017 року заборгованості не має. У ПАТ «Сбербанк» ним було сплачено кредиту на суму 16 169,87 грн., у ВАТ «Державний ощадний банк України» ним було сплачено 6 564,76 грн., у ПАТ «Приват Банк» ним було сплачено 8 197,02 грн., по кредитній картці ПАТ КБ «Приват Банк» на потреби сім’ї було використано 2 080,91 грн. Усього у ПАТ КБ «Приват Банк» ним було сплачено 10 277, 93 коп. У ПАТ «УкрСибБанк» ним було сплачено 2 355,90 грн. Усього за період сумісного з позивачем за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) ним було виплачено кредитів у розмірі 75 535,72 грн. Оскільки позивачка звернулася до суду із позовом про поділ майна, він вимушений звернутися до суду із зустрічним позовом про поділ майна подружжя. З огляду на викладене, просить суд визнати майно: автомобіль Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 27 лютого 2008 року, вартість якого складає 66 740,00 грн., холодильник вартістю 10 000,00 грн., ноутбук вартістю 7 000,00 грн., мобільний телефон вартістю 3 600,00 грн., диван вартістю 7 000,00 грн., утюг вартістю 5 000,00 грн., газова плита б/у вартістю 500,00 грн., інтернет з WI-FI вартістю 1 600,00 грн., ковдра вартістю 500,00 грн., подушки вартістю 1 000,00 грн., ковдра вартістю 1 000,00 грн., постільна білизна вартістю 1 500,00 грн., завіски вартістю 500,00 грн., посуд вартістю 2 500,00 грн., фотоапарат вартістю 1 000,00 грн., дитячий меблевий гарнітур вартістю 2 500,00 грн. та кредитні кошти у сумі 75 535,72 грн. спільною сумісною власністю подружжя. Залишити йому у власності автомобіль Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований 27 лютого 2008 року, вартість якого складає 66 740,00 грн., а ОСОБА_1 залишити у власність усе інше майно вартістю 43 700,00 грн. та кредитні грошові кошти у розмірі 75 535,72 грн. Крім того просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти у розмірі 670,00 грн. за оплату судового збору, витрати за проведення експертної оцінки у розмірі 400,00 грн. та витрати за оплату юридичних послуг у розмірі 2 500,00 грн.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник підтримали свої вимоги, надали пояснення аналогічні зазначеним у позові, просили його задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_3 не визнали, заперечували проти його задоволення.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та його представник заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1, просили відмовити у його задоволенні. Крім того на задоволенні зустрічного позову наполягали.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила суду, що колише подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вона знає близько 20 років. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб 15 року тому, від шлюбу у сторін є двоє дітей. Під час шлюбу сторони проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Їй відомо, що між сторонами існує спір щодо поділ сумісного майна, а саме автомобіля Daewoo Nexia. Вони товаришували і вона постійно приходила до них у гості, також святкували всі свята разом. Тому їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство та розпоряджалися грошовими коштами разом. Під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 працювали, а саме ОСОБА_1 працювала у приватного підприємця, а ОСОБА_3 працював на залізниці. У 2010 році позивач та відповідач придбали автомобіль. Будинок який розташований за адресою: Донецька область, смт. Билбасівка, пров. Шкільний, буд. 22 належить ОСОБА_3. Сторони робили ремонт у цьому будинку, замінювали вікна, утеплювали будинок, а саме обшивали його пінопластом. Будівельні матеріали вони купували за спільні кошти. Меблі та побутову техніку подружжю купувала мати ОСОБА_6, а саме пральну машинку, диван, дитячій гарнітур та інше. Крім того сестра ОСОБА_1 – ОСОБА_7 дарувала їм меблеву стінку, м’який куточок, штори, міксер та інше. Холодильник та пральну машинку купувала мати ОСОБА_6.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 її сусіди. Вона приходила у гості до подружжя. У будинку була побутова техніка та меблі. Одного разу вона бачила, як до ОСОБА_3 будинку під’їхала машина та почали виносити меблі з будинку. У 2008 році у ОСОБА_3 помер батько. ОСОБА_3 робив ремонт у будинку, а саме утеплював його та змінював вікна. На той час ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом. ОСОБА_6 займалася хатніми справами, вона бачила як вона вивішувала білизну на вулиці.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є його друзями. Він часто бував у них в гостях. Подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом у будинку. В будинку була побутова техніка та меблі. Йому відомо, що ОСОБА_1 вивезла з будинку усі речі, залишила лише старий диван та журнали. Крім того ОСОБА_3 розповідав йому, що вони домовилися поділити спільне майно. А саме ОСОБА_1 забере меблі собі, а ОСОБА_3 залишиться автомобіль.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила суду, що ОСОБА_1 є її донькою. У 2002 році її донька та ОСОБА_3 уклали шлюб. Від шлюбу у сторін є двоє дітей. В період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу сторони вели спільне господарство та разом розпоряджалися спільними грошима. Разом сторони придбали пральну машинку, кухонні меблі та автомобіль. Вона часто бувала у гостях у ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Дитячі меблі вона купила онуку у 2010 році. А саме взяла кредит у розмірі 2 500,00 грн. та купила дитячі меблі. Крім того вона брала кредит та купила їм холодильник. ОСОБА_11 - ОСОБА_7 дарувала їм меблеву стінку та м’який куточок, килим та газову пічку. Одного разу ОСОБА_3 подзвонив ОСОБА_11 та сказав приїхати та забрати меблі. Вони разом наняли автомобіль та вивезли меблі які їй належали. Під час спільного проживання сторони поміняли вікна у будинку та утеплювали його. ОСОБА_6 працювала у магазині, а ОСОБА_3 на залізниці. ОСОБА_6 займалася хатніми справами: прала, готувала їжу та доглядала за дітьми.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила суду, що ОСОБА_3 є її братом. Вони товаришували сім’ями, а тому вона часто бувала у них вдома. У будинку були меблі, килими та побутова техніка. Дитячі меблі мати ОСОБА_1 взяла у кредит, проте виплачував кредит ОСОБА_3. Гроші на вікна вона давала ОСОБА_3. Продукти харчування та на інші потреби сім’ї гроші заробляв ОСОБА_3. ОСОБА_6 хоч і заробляла гроші, проте витрачала їх на себе. Сім’ю постійно годувала пельменями, дуже рідко готувала борщі. Зимові заготовки робив ОСОБА_3 з її донькою. Прибирала у будинку та прала ОСОБА_1. Особисто вона не бачила які речі вивозила ОСОБА_1. Брат їй розповідав, що ОСОБА_1 забрала дивани та телевізори. Євген їздив на підробітки та з тих грошей утеплював будинок.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 його сусіди. Він бував у них вдома. У будинку були меблі та побутова техніка. Коли ОСОБА_1 вивозила речі він не знає. Його дружина купила у ОСОБА_1 диван за 2 000,00 грн. Сторони вели спільне господарство, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 працювали.

Заслухавши пояснення позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом), її представника, відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), його представника, свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає первісний позов ОСОБА_1 про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 обґрунтованим частково, та таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної власності подружжя.

Як вбачається із положень СК України та узгоджується із правовим висновком ВСУ у справі 6-539цс16 до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи та те, що знаходиться у третіх осіб.

15.12.2017 року набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України, запроваджені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147- VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

У відповідності до п.9 розділу ХІII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року) справи в судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд, в межах заявлених позовних вимог (ст. 13 ЦПК України) встановив наступне.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 12.10.2002 року знаходилися у зареєстрованому шлюбі (а.с. 14).

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 15).

Судом встановлено із відповіді Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області 1443 від 02.02.2017 року та із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АНС № 145227 і не оспорюється відповідачем, що за час шлюбу сторонами за спільні кошти був придбаний транспортний засіб автомобіль марки Daewoo Nexia 2007 року випуску, зареєстрований 27.02.2008 року за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13, 41).

Шлюбного договору, яким би були визначені частки майна подружжя при розірванні шлюбу сторони не укладали.

Відповідно до висновку № 134 експертного авто товарознавчого дослідження по оцінці транспортного засобу від 03.07.2017 року, складеним експертом-автотоварознавцем ОСОБА_14 ринкова вартість автомобіля Daewoo Nexia, складає 81 320,00 грн. (а.с.10-11).

Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження № 150/17 від 22 липня 2017 року проведеного судовим експертом ОСОБА_15 ринкова вартість автомобіля Daewoo Nexia, складає 66 740,00 грн. (а.с.43-47).

Згідно довідки наданої ПАТ Акціонерний банк «Експрес-Банк» від 25.07.2017 року № 0609/32, вбачається, що ОСОБА_3 було надано наступні кредити: 26.03.2010 року на загальну суму 6 000,00 грн. Заборгованість погашена повністю; 28.02.2012 року на загальну суму 1 0 000,00 грн. Заборгованість погашена повністю; 24.10.2013 року на загальну суму 17 000,00 грн. Заборгованість погашена повністю (а.с. 48).

Згідно довідки наданої ПАТ «Сбербанк» від 20.07.2017 року № 94/3152-15, вбачається, що ОСОБА_3 з 23.09.2015 року по 24.10.2016 року згідно кредитного договору № 48742-ФО/2015/73 від 23.09.2015 року сплатив в рахунок погашення основної заборгованості, процентів, пені та комісії наступні платежі: сума сплати заборгованості по кредити разом у розмірі 5 397,01 грн., сума сплати нарахованих процентів разом у розмірі 4 139,91 грн (а.с. 49).

Згідно довідки наданої ПАТ «Сбербанк» від 20.07.2017 року № 95/3/52-15, вбачається, що ОСОБА_3 з 29.11.2013 року по 03.03.2015 року згідно кредитного договору № 73#00047812688 від 29.11.2013 року сплатив в рахунок погашення основної заборгованості, процентів, пені та комісії наступні платежі: сума сплати заборгованості по кредити разом у розмірі 3 504,61 грн., сума сплати нарахованих процентів разом у розмірі 3 035,89 грн (а.с. 50).

Згідно із довідкою по рахунку ПАТ КБ «Приват Банк» від 20.07.2018 року № 8VAEQKOTORR1VRN у ОСОБА_3 відкрито рахунок № 4149437831036486 реструктуризації із кредитним лімітом 4 050,18 грн (а.с. 51).

Згідно із заявою позичальника № KTH3RN92657988 вбачається що ОСОБА_3 було отримано кредит у розмірі 6 277,00 грн. у ПАТ КБ «Приват Банк» (а.с. 52), згідно із графіком погашення кредиту вбачається, що кредит ОСОБА_3 сплачено у повному обсязі (а.с. 53).

Відповідно до договору № 90717449000 про надання споживчого кредиту та застави рухомого майна, вбачається, що 21.03.2011 року ОСОБА_16 було отриман6о у ПАТ «УкрСибБанк» кредит у розмірі 2 121,00 грн. (а.с. 54-55).

Згідно із договором поруки № 7436-А від 24 травня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_16 отримано кредит у розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 56-57).

Згідно із кредитним договором № 002-04124-270810 від 27 серпня 2010 року вбачається, що ОСОБА_10 отримала кредит у ПАТ «Дельта Банк» для придбання дитячої меблі «Юніор» (а.с. 70-73). Згідно із квитанцій вбачається, що ОСОБА_10 оплачувала кредит, який вона отримала для придбання дитячих меблів (а.с. 74-79).

Згідно із видатковою накладною № М-36-000190 від 04.10.2013 року, вбачається, що ОСОБА_10 придбала у кредит холодильник Atlant вартістю 3 499,00 грн. (а.с. 80).

Згідно із сертифікату розширеного сервісу «Комфі» № 370238 від 09.03.2010 року та кредитного договору № 007-04249-090310 вбачається, що ОСОБА_3 було надано грошові кошти у кредит у розмірі 5 057,00 грн. для придбання настільного комп’ютеру Навігатор Impression Home Box, монітору 19-20 LG W 1943 SS, клавіатури Datamax DMKB-2928, миші провідної Genius Traveler 515 Laser, ПРС Сертификат ПРС(а.с. 84,85).

Сторонами не заявлялось будь-яких клопотань щодо призначення будь - яких експертиз (по визначенню вартості чи можливості поділу спірного майна,тощо).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім’ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92). У статті 3 Кодексу встановлено, що сім’я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім’єю.

Рівність прав і обов’язків у шлюбі та сім’ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного Кодексу та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. (стаття 60 Сімейного Кодексу України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно із якою, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст. 68 СК України зазначається, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.п.15, 19постанови«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті106,107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109,110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2ст. 72 СК). Вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положеннями ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток, а також з вимог ст.71 СК, відповідно до якої поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки в разі неподільності майна (ч. 2 ст. 364 ЦК). При цьому відповідно до ч. 3 ст.71 СК, речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. (Постанова Верховного суду України від 11 березня 2015 року по справі № 6-21 цс15).

Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України ( Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2012 року № 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 61 Сімейного Кодексу України)

Відповідно до частини 1 статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, і такої домовленості між ними не існує, шлюбний договір між ними не укладався.

Способи та порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначені статтею 71 Сімейного кодексу України.

Так, відповідно до цієї статті, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. №11: «22. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями69-72СКта ст.372ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. 23. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69СК, ч. 3 ст.368ЦК),відповідно до частин 2,3ст.325ЦК можуть бути будь-які види майна,за винятком тих,які згідно із законом не можуть їм належати(виключені з цивільного обороту),незалежно від того,на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами,якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох».

Відповідно до п.25 цієї ж постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71СК щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Отже, якщо неподільна річ не може бути реально поділений між подружжям, а інший з подружжя не згодний отримати грошову компенсацію замість своєї частки, або інша сторона не бажає сплачувати таку компенсацію, та відповідно, попередньо не вносить на депозитний рахунок суду належну грошову суму, то суд визнає за кожним із подружжя право власності на належну їм частку в спільному майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Сімейного Кодексу України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із вимогами ч. 1, 2 ст. 372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За змістом п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК ( 2947-14 ) та ст. 372 ЦК ( 435-15 ). Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною 3 статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбані грошові кошти у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім’ї (частина 4 статті 65 СК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Оскільки до складу спільного майна подружжя входить спільність активу, тобто права власності на речі та майнові зобов'язальні права, але не спільність пасиву, тобто боргів, то при вирішенні питання про поділ боргів подружжя, необхідно розмежовувати поняття «особисті» та «спільні» борги дружини та чоловіка.

Для спільних боргів характерне те, що вони виникають з єдиної правової підстави. До спільних боргів належать борги за укладеними обома з подружжя угодами, за якими вони прийняли на себе певні зобов'язання; за угодами, укладеними одним із подружжя за наявності презумпції згоди на це другого з них, якщо кошти, одержані за такими угодами, використано в інтересах сім’ї, зокрема борги дружини і чоловіка, пов’язані з їх спільним майном; за зобов’язаннями, що виникли внаслідок спільного заподіяння шкоди іншим особам; за зобов’язаннями подружжя з відшкодування шкоди, заподіяної їх неповнолітніми дітьми; борги, які виникли через безпідставне набуття або збереження обома з подружжя майна за рахунок іншої особи. Усі інші борги подружжя є особистими.

Кожен з подружжя за час шлюбу може бути стороною в різних зобов'язаннях. Проте в деяких випадках участь у зобов'язанні одного з подружжя впливає на майнові інтереси другого. Більше того, інколи участь у зобов'язанні одного з подружжя спричиняє визнання зобов'язаною стороною і другого з подружжя. Це можливо як в договірних, так і в не договірних (деліктних) зобов’язаннях.

Той з подружжя, хто не брав участі у договірному зобов'язанні, може набувати певних майнових обов'язків і визнаватися боржником у зобов'язанні. Так, він може нести майнову відповідальність за зобов'язанням, учасником якого був другий із подружжя. Це можливо лише за умов, коли судом встановлено що: договір був укладений другим із подружжя в інтересах сім’ї; те, що було одержано за договором, використано на її потреби.

Правовий режим майна, отриманого одним з подружжя за зобов'язаннями, залежить від тієї мети, за досягнення якої діяла ця особа. Таке правило закріплено в ч. 3 ст. 61 СК України: якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо той з подружжя, який отримав майно за договором, діяв в спільних інтересах подружжя, то вважається, що отримане майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним те, що автомобіль марки Daewoo Nexia 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбані сторонами за спільні кошти, в період спільного проживання.

Допитані в судовому засіданні свідки, кожен окремо, підтвердили факт проживання сторін однією сім’єю, ведення ними спільного господарства та придбання зазначеного майна.

Оскільки судом встановлено, що вказане вище майно придбано сторонами в період перебування в шлюбі та за спільні кошти подружжя, то і право спільної сумісної власності, на дане майно, мають обидві сторони в рівних частках.

В судовому засіданні ОСОБА_3 доказів того, що холодильник вартістю 10 000,00 грн., ноутбук вартістю 7 000,00 грн., мобільний телефон вартістю 3 600,00 грн., диван вартістю 7 000,00 грн., утюг вартістю 5 000,00 грн., газова плита б/у вартістю 500,00 грн., інтернет з WI-FI вартістю 1 600,00 грн., ковдра вартістю 500,00 грн., подушки вартістю 1 000,00 грн., ковдра вартістю 1 000,00 грн., постільна білизна вартістю 1 500,00 грн., завіски вартістю 500,00 грн., посуд вартістю 2 500,00 грн., фотоапарат вартістю 1 000,00 грн., дитячий меблевий гарнітур вартістю 2 500,00 грн. були придбані сторонами в період шлюбу і є спільним майном подружжя, що підлягає поділу, не надано. У судовому засіданні достовірно встановлено, що дитячий гарнітур та холодильник було придбано ОСОБА_10, що також підтверджено показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_3 не довів факт придбання та існування зазначеного в позові майна, яке підлягає поділу, що є підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимог ОСОБА_3 розділити на його користь кредитні кошти, варто зазначити, що боргових зобов’язань перед фінансовими установами у ОСОБА_3 на час розірвання шлюбу не було. Всі кредитні зобов’язання були ним погашені під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_3 не надано суду доказів, з яких би вбачалось що дані кошти він виплачував самостійно.

Крім того на даний час грошових коштів про які зазначає ОСОБА_3 не має у наявності, вони не є накопиченням сім’ї.

Оскільки судом не встановлено підстав для визнання кредитних грошових коштів спільним майном подружжя, в задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності кредитних грошових коштів також необхідно відмовити.

Також безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про стягнення вартості будівельних матеріалів на перебудову житла, а саме встановлення нових вікон та утеплення будинку, оскільки у судовому засіданні не підтверджено поданими нею доказами. Експертизи проведено не було, будь-яких письмових угод, договорів про придбання будівельних матеріалів укладено не було.

Враховуючи встановлені обставини, розподілу підлягає наступне спільне майно сторін: автомобіль марки Daewoo Nexia 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1. Доказів про існування іншого спільного майна подружжя суду не надано.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 СК України речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Згідно ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.

Згідно із частиною п’ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.

У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного суду України роз’яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п’ятої статті 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що ОСОБА_1 у судовому засіданні просила суд стягнути на її користь частину компенсації вартості автомобіля, тому суд вважає, що це буде відповідати як інтересам ОСОБА_1 так і ОСОБА_3

Щодо вартості автомобіля марки Daewoo Nexia 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, варто зазначити, що сторони у судовому засіданні не дійшли згоди щодо його вартості, а тому суд вважає за необхідне взяти до уваги висновок експертного товарознавчого дослідження № 150/17 від 22 липня 2017 року проведеного судовим експертом ОСОБА_15 відповідно до якого ринкова вартість автомобіля Daewoo Nexia, складає 66 740,00 грн. Оскільки експертна оцінка була зроблена безпосередньо після огляду самого автомобіля Daewoo Nexia 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, а тому у суду немає підстав піддавати сумніву висновок експерта.

Щодо висновку авто товарознавчого дослідження по оцінці транспортного засобу від 03.07.2017 року, складеним експертом-автотоварознавцем ОСОБА_14 згідно якого ринкова вартість автомобіля Daewoo Nexia, складає 81 320,00 грн., суд зазначає, що вказаний висновок було здійснено без безпосереднього огляду автомобіля Daewoo Nexia 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, а тому зробити вірну оцінку транспортного засобу з урахуванням його стану у експерта не було.

Приймаючи рішення про виділення у власність ОСОБА_3 автомобіля марки Daewoo Nexia 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, а не ОСОБА_1, суд врахував реальну потребу, необхідність, кожної із сторін в транспортному засобі.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами лише частково, заперечення ОСОБА_3 також лише частково ґрунтуються на законі та зібраних у справі доказах, тому позов слід задовольнити в частині доведених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із роз’ясненнями викладеними в п. 36 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Позивачем за первісним позовом при зверненні до суд із даним позовом був сплачений судовий збір в розмірі 640,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 гривень та за проведення авто-товарознавчої експертизи у розмірі 250,00 гривень, що підтверджується поданим її представником розрахунком судових витрат та наявними в матеріалах справи квитанціями про сплату судового збору та оплату послуг судового експерта (а. с. 1, 12,16).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу та пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи відносяться до судових витрат як витрати, пов’язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд приходить до висновку, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір у розмірі 282,30 грн. оскільки позов задоволений частково (заявлені позовні вимоги у сумі 75 660,00 грн., задоволені позовні вимоги у сумі 33370,0 грн.).

Крім того з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню витрати за проведення експертизи у розмірі 250,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Відповідач за первісним позовом також поніс судові витрати у виді судового збору в розмірі 667,40 гривень, а також на правову допомогу в розмірі 2 500 гривень, та за проведення авто-товарознавчої експертизи у розмірі 400,00, що підтверджується поданим її представником розрахунком судових витрат та наявними в матеріалах справи квитанціями про сплату судового збору та оплату послуг судового експерта (а. с. 32,42, 59).

На підставі наведеного, керуючись, ст.ст. 60, 63, 69, 70,71, 74 СК України, ст.ст. 15, 16, 25, 328, 364, 372, 368, 392, ЦК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, 259, 263 – 265, 273, ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя – задовольнити частково.

Визнати транспортний засіб - автомобіль Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Провести розподіл транспортного засобу - автомобіля Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, залишивши транспортний засіб - автомобіль Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у праві власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, 1/2 частку вартості автомобіля Daewoo Nexia СПГ, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі - 33 370 (тридцять три тисячі триста сімдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір у розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) 30 коп., витрати за проведення експертизи у розмірі 250 (двісті п’ятдесят) 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п’ятсот) 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір у розмірі 239 (двісті тридцять дев’ять) 53 коп., витрати за проведення експертизи у розмірі 400 (чотириста) 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п’ятсот) 00 коп.

В іншій частині первісного та зустрічного позовів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 09 жовтня 2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_17