Рішення № 77050741, 10.10.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2837/18

Провадження № 2/266/731/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого – судді Д’яченка Д.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Комунального комерційного підприємства «Керуюча компанія «Приморська» до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог – Приморська районна адміністрація маріупольської міської ради та ОСОБА_2, про приведення нежитлового приміщення до попереднього стану,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що на балансі ККП ММР «Керуюча компанія «Приморська» знаходиться жилий будинок №29 по проспекту Луніна в м. Маріуполі. Відповідач є власником нежитлового приміщення у вигляді 14/100 часток будинку №29 по пр..Луніна в м. Маріуполі. На підставі звернень громадянки ОСОБА_2 щодо наявності дозволів на розміщення козирка на зовнішній стіні цього будинку під вікнами кв.№1, представниками ККП «Керуюча компанія «Приморська» проведено обстеження та вручено попередження про необхідність демонтажу козирка або надання дозвільних документів на його спорудження. 29.12.2016 року представником позивача було складено акт про невиконання вимог щодо демонтажу та ненадання дозвільних документів на проведення реконструкції. В подальшому, в квітні 2017 року комісійним обстеженням було встановлено, що козирок не демонтовано, віконні блоки не поновлено. Посилаючись на порушення відповідачем положень п.п.1.4.4-1.4.6 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території», затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року, просив суд зобов’язати відповідача привести нежитлове приміщення, розташоване у будинку №28 по пр..Луніна в м.Маріуполі, в попередній стан згідно технічної документації, а саме: поновити віконні блоки у віконному отворі приміщення №20 згідно технічної документації і демонтувати козирок, який розміщений над цим віконним отвором, без права його повторного монтажу; а також стягнути з відповідача судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору 1762,00 гривень.

Ухвалою судді від 25 травня 2018 року позов ККП «Керуюча компанія «Приморська» прийнято до розгляду, відкрите провадження по справі, вирішено проводити розгляд справи відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву з одночасним направленням його позивачу, в якому категорично заперечувала проти позову та просила у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. По-перше, на думку відповідача позивач не обґрунтував та навів доказів на підтвердження наявності в нього права звертатись до суду із даним позовом, оскільки ані положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ані Статутом ККП «КК «Приморська» не передбачено право даного підприємства звертатись до суду із позовом про захист прав окремих громадян, зокрема гр..ОСОБА_2 По-друге, позивачем не надано доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме посилаючись на порушення відповідачем вимог п.п.1.4.4-1.4.6 «Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території», жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цього суду не надано. Крім того, монтаж спірного козирка та закладення віконного блоку вона не здійснювала, приміщення в такому стані вже перебувало на момент отримання нею права власності.

На підтвердження доводів своїх заперечень проти позову надала суду висновок судової будівельно-технічної експертизи №16-с/і від 31.07.2018 року.

Позивач в порядку, передбаченому ст..179 ЦПК України, відповідь на відзив не надав, надавши суду лише письмові пояснення щодо висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31.07.2018 року, в яких зазначив, що поданий відповідачем письмовий доказ, на його думку, не може бути визнаний належним та прийнятим судом, оскільки не доданий відповідачем до відзиву та на його думку експерт при дачі висновків вийшов за межі своєї компетенції.

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог ОСОБА_2 в своєму відзиві на позовну заяву зазначила, що її квартира знаходиться в будинку №29 по пр..Луніна в м. Маріуполі саме над нежитловим приміщенням, в якому в даний час знаходиться магазин «Щирий кум». З моменту розміщення в 2016 році адміністрація магазину почали вчиняти дії, які призводять до погіршення цілісності і зовнішнього фасаду будинку, а саме співробітниками магазину було демонтовано віконний блок в нежитловому приміщенні, який знаходиться під вікном її квартири, на місці віконного блоку змонтовано підйомну ролету і цей віконний отвір використовується для перевантаження товарів з автотранспорту. Крім того, на зовнішній стіні будинку під вікном її квартири змонтовано козирок. Вважаючи, що такими діями порушено її права як мешканця будинку, вона звернулась зі скаргою до ККП «КК «Приморська», представники якої попередили адміністрацію магазину про необхідність приведення фасаду будинку в попередній стан або надання дозвільних документів. В подальшому було встановлено, що адміністрація магазину не має дозвільних документів, та на попередження не реагували. Як власник квартири вона не має можливості вільно нею користуватися, не може відкрити вікно, оскільки відчувається неприємний запах, постійний шум від автотранспорту та козирок знаходиться досить близько до її вікна. Просила задовольнити позовні вимоги ККП «КП «Приморська».

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частинами 1 та 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 19.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, належить 14/100 часток нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м.Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 29.

В обґрунтування підстав позову, ККП «КК «Приморська» зазначає, що відповідач ОСОБА_1 порушила вимоги діючого законодавства в частині додержання правил утримання багатоквартирного будинку та вимог містобудівного законодавства, зокрема ст..28 Закону України «Про архітектурну діяльність» та п.а.1.4.4 – 1.4.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій».

Однак суд не погоджується із такими ствердженнями позивача, оскільки вони належними та допустимими доказами не підтверджені.

Статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлені обов’язки власників та користувачів об’єктів архітектури, в тому числі обов’язок утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, забезпечувати поточний огляд, періодичне обстеження і паспортизацію об’єкта, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його паспорті, а також вимог законодавства; отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури тощо.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, коли та ким саме здійснені роботи по влаштуванню козирка та демонтажу віконного блоку. При цьому, як слід з пояснень третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2, за скаргами якої позивачем і проводилися перевірки, такі роботи здійснені адміністрацією магазину «Щирий кум», а не відповідачем ОСОБА_1.

Більш того, позивачем не доведено, що здійснення робіт по встановленню захисного козирка та демонтаж віконного блоку є роботами з реконструкції, реставрації або капітальним ремонтом, та саме для здійснення цих робіт потрібно отримання відповідного дозволу.

Крім того, підпунктами 1.4.4 – 1.4.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005 року передбачено наступне:

1.4.4. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих

будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання

всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

1.4.5. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

- копія поповерхових планів, завірених в установленному порядку;

- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;

- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

1.4.6. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, з наведених вимог вбачається, що обов’язок здійснити роботи по приведенню приміщення в попередній стан власник такого приміщення має місце у випадку, коли самовільне перепланування або переобладнання призвело або може призвести до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного стану.

Згідно висновку №16-с/і судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2018 року, здійснені до 2013 року роботи з демонтажу віконного блоку та встановлення козирка до частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м.Маріуполь, пр..Адмірала Луніна, 29, не призвели до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому чи до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, чи порушення конструктивних елементів або погіршення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту.

При цьому, експерт зауважив, що на цій зовнішній стіні будинку №29 по пр..Адмірала Луніна також розташовані зовнішні блоки кондиціонерів деяких квартир, які мають таке саме кріплення до стіни з анкерних болтів, як і козирок, що був предметом дослідження, але маса зовнішнього блоку кондиціонера більше чим козирка, тобто і загрузка на зовнішню стіну теж більша. Крім того, аналогічне кріплення має рекламний щит салону краси на будинку №27, але його довжина та маса більше козирка, що досліджувався.

Таким чином, експерт ОСОБА_4 у своєму висновку №16-с/і судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2018 року спростував припущення позивача про те, що роботи по встановленню козирка та демонтажу віконного блоку порушують вимоги п.п.1.4.4 – 1.4.6 «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005 року.

Заперечення представника позивача щодо неналежного цього доказу, викладені у письмових поясненнях від 07.08.2018 року, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки вимоги ч.9 ст.83 ЦПК України в частині направлення позивачу та третім особам копії висновку виконані та відповідач у своєму клопотанні обґрунтувала неможливість його подання у вказаний в ухвалі про відкриття провадження строк з причин, що не залежали від її волі.

Аналізуючи надані позивачем докази, суд вважає їх неналежними з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1,2,4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

До позову додані наступні копії документів:

-попередження від 19.12.2016 року, винесене директором ККП «КК «Приморська» на адресу магазину «Щирий кум», за змістом якого під час повторного відвідування магазину козирок над вікном приймання товару не демонтований, у зв’язку із чим вручений потворний припис, однак представник магазину від підпису відмовився.

При цьому, зміст цього документу не відповідає меті та змісту попередження, як заходу адміністративного примусу, адресований цей документ не ОСОБА_1, а тому викликає обґрунтований сумнів в його належного як доказу.

-акт від 29.12.2016 року, затверджений керівником ККП «Приморська» ОСОБА_5, з якого слід, що на підставі звернення ОСОБА_2 майстер технічної ділянки ОСОБА_6 під час перевірки встановили наступне: демонтаж козирка під вікном мешканця квартири №1 по пр..Луніна, 29, не здійснено.

При цьому, доказів на підтвердження обґрунтування та правових підстав для здійснення робіт з демонтажу козирка, а також направлення відповідної вимоги власнику нерухомого об’єкта, суду не надано взагалі.

-акт від 27.01.2017 року, не затверджений керівником ККП «КП «Приморська», з якого вбачається, що майстер техділянки ОСОБА_6 здійснив перевірку козирка над магазином «Щирий кум» та комісією прийнято рішення про демонтаж козирка ККП «КП «Приморська».

При цьому, правових підстав для такого рішення акт не містить, які і не містить зазначення складу комісії, затвердження акту відповідною посадовою особою, а також посилання на будь-який акт в обґрунтування підстави її створення, її правомочності тощо.

-акт комісійного розгляду звернення ОСОБА_7 від 04.05.2018 року, яким встановлено, що на першому поверсі будинку №29 розташований торгівельний об’єкт – «Щирий кум», на внутрідворовій стороні будинку є розвантажувальне вікно під вікном квартири №1 та на стіні квартири №1 встановлений козирок. В даний час ККП «КК «Приморська» вирішується питання про демонтаж козирка в судовому порядку, а представниками департаменту економіки обіцяно провести бесіду із власником торгівельного об’єкту «Щирий кум» про необхідність перенесення розвантажувального вікна та демонтаж козирка.

При цьому, не зрозумілим є те, яким чином зачіпались інтереси самої гр..ОСОБА_7, яка не є мешканцем цього будинку.

Суд вважає необхідним зауважити про те, що жодний з перелічених доказів не має інформації щодо предмета доказування - коли саме (конкретна дата) та ким саме здійснені роботи по облаштуванню козирка та демонтажу віконного блоку, яким чином такі роботи погіршують технічний стан жилого будинку та чому такі вимоги заявлені саме до ОСОБА_1. В жодному з наданих позивачем доказів не має інформації на підтвердження того, що ці роботи виконувала саме відповідач ОСОБА_1 як власник цього приміщення. Ці документи (навіть за умови їх неналежного оформлення) містять лише інформацію про те, що станом на певну дату вже існував спірний козирок. При цьому, враховуючи, що відповідач категорично заперечує свою причетність до виконання цих робіт, жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 виконала ці роботи та повідомлялась про необхідність здійснити демонтаж козирка та відновлення віконного блоку, суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження того, що такі роботи призвели до погіршення технічного стану будинку, що є вирішальним при вирішенні питання щодо зобов’язання привести приміщення в первісний стан.

У зв’язку із цим, суд вважає вище приведені докази неналежними та до уваги їх не приймає.

Згідно положень ст..80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проаналізувавши всі надані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування позовних вимог суду не надано, а від цього, та враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, у суду не має законних підстав для задоволення позову, а тому у позові суд відмовляє повністю.

Дійшовши висновку щодо відмови у задоволенні позову, відповідно до положень ст..133, 139, 141 ЦПК України суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору при зверненні до суду в розмірі 1762 гривень компенсації не підлягають, та стягує з позивача на користь відповідача у відшкодування витрат на проведення судової експертизи 2000 гривень, що підтверджені чеком від 23.07.2018 року, наданим разом із висновком експерта. При цьому, суд вважає що ці витрати пов’язані із розглядом даного позову, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, має значення для вирішення спору по суті.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 130, 139, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Комунального комерційного підприємства «Керуюча компанія «Приморська» до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог – Приморська районна адміністрація Маріупольської міської ради та ОСОБА_2, про приведення нежитлового приміщення до попереднього стану, - відмовити повністю.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства «Керуюча компанія «Приморська» на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 2000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі протягом 30 днів з дня його проголошення через Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Д`яченко Д. О.