Вирок № 77050110, 10.10.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2531/18

Провадження №1-кп/263/372/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., при секретарях Ребеко О.К., Соколовій О.Б., Гущиній О.О., за участю прокурорів Григоренка С.М., Протасова А.В., Мілевського А.М., потерпілого ОСОБА_1, представників потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника цивільного відповідача ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі Донецької області кримінальне провадження відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, водій-санітар відділення збору та евакуації поранених медичного пункту окремого загону спеціального призначення «Азов» військової частини 3057, старший солдат, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем, що безпосередньо керував рухом технічно справної спеціальної машини - автомобілем швидкої медичної допомоги ГАЗ 322173 в/н 3781 Ф4, із увімкненим проблисковим маячком синього кольору і спеціальним звуковим сигналом, 21 червня 2015 року близько 22.00 год., в порушення ст.ст. 14, 16 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.3; 1.5; 2.3 «б», «д»; 3.1, 12.1, 12.3, 12.4, 12.9 та вимог знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, а також ст.ст. 2.19, 7.1.2, 7.1.3, 7.1.5 «Настанови з автомобільної служби внутрішніх військ МВС України», затвердженої наказом МВС України № 1402 від 21 листопада 2003 року, якими передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний знати та забезпечувати виконання Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху і точно їх дотримуватись; бути взаємно ввічливим, не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, при цьому водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість зазначену в пункті 12.4 Правил, на ділянці, де встановлено дорожні знаки 3.29, а виконуючи невідкладне службове завдання, відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху, рухаючись зі швидкістю не менше 88,5 км/год. у м. Маріуполь Донецької області по вул. Жовтневій у бік проспекту Металургів через перехрестя з вулицею ОСОБА_4, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, не переконавшись в тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перед виїздом на перехрестя на червоний сигнал світлофору, що забороняв рух перед дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки" не зупинився, а навпаки в порушення вимог знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» продовжив рух керованого ним транспортного засобу, чим не дав переваги у русі технічно справному автомобілю НОМЕР_1, під керуванням громадянина ОСОБА_7, який рухався на дозволяючий зелений світлофор по головній дорозі вул. ОСОБА_4 у бік вул. Торгівельної, при цьому при виявленні перешкоди для руху яку об’єктивно був спроможний помітити негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем DAEWOO Lanos д/н, АН 5662 АР, під керуванням громадянина ОСОБА_7, в якому в якості пасажирів перебували громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідно до висновку судової транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи № 409, 410 від 23 лютого 2018 року водій автомобілю НОМЕР_1, ОСОБА_7 не мав технічної можливості з моменту виникнення небезпеки зупинитись до лінії руху автомобілю ГАЗ 322173 в/н 3781 Ф4 шляхом зниження швидкості руху аж до зупинки, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобілю DAEWOO Lanos ОСОБА_9 відповідно до висновків судово-медичної експертизи № 6-М від 09 січня 2018 року були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої травми черевної порожнини з розривом селезінки з подальшим її видаленням, з гематомою брижі тонкого кишечнику; закрита торакальна травма, перелом 1-го ребра зліва; закритий перелом правої стегнової кістки, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_8 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 2154 від 18 вересня 2015 року – двосторонній багатооскольчатий перелом нижньої щелепи, садни в правій щоковій області, дві забиті рани і садно на підборідді по центру і декілька справа, садно по передній поверхні правої вушної раковини на всьому протязі, забита рана по зовнішній бічній поверхні правої гомілки у верхній третині, садно в області правого тазостегнового суглоба, а також закрита тупа травма живота у вигляді переломів 6-10-го ребер справа по передньопахвовій лінії, розривів селезінки з подальшою спленектомією, розтрощування і розривів правої частки печінки, що ускладнилася внутрішньочеревною кровотечею (у черевній порожнині 3000 мл. крові із згустками), геморагічним шоком, нерівномірним кровонаповненням внутрішніх органів, з тенденцією до недокрів’я, спленектомією, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та від яких настала смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України, визнав повністю, цивільні позови прокурора не визнав, цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 визнав в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 20 000 грн. Пояснив, що він підписав контракт у кінці квітня 2015 року на військову службу на посаду водія – радіотелеграфіста. Солдатів включали у бойове чергування, видавали зброю. На протязі 5 діб чергували, 5 діб відпочивали. 21 червня 2015 року надійшла інформація, що необхідно з с.Широкіне вивезти пораненого. Він отримав від старшого медичної служби наказ вивезти бійця та максимально швидко доставити його до лікарні у м.Маріуполь. Забрали пораненого хлопця автомобілем швидкої допомоги ГАЗ, обвинувачений їхав о 22:00 годині з мигалками та сиреною по місту. Їхав швидко по місту, приблизно 70-80 км/год. На перехресті з вул.ОСОБА_4 біля автовокзалу відбулося ДТП з автомобілем таксі DAEWOO Lanos. На перехресті був світлофор, обвинувачений їхав на червоний сигнал, автомобіль DAEWOO Lanos на дорозі він не помітив. Згоден з тим, що порушив ПДР. Обвинувачений прийшов до тями приблизно через п’ять хвилин. Після аварії на протязі місяця командування повідомило, що усю шкоду виплачено, повідомили, що заплатили за лікування потерпілих, водію таксі за машину та лікування, родичам загиблого також. Розрахункових документів він не має. Військовий автомобіль на власні потреби не використовував. Наступного дня після аварії йому повідомили, що автомобіль розбитий, є загиблий. Розкаюється у вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що його сусід ОСОБА_7 попросив у нього належний йому автомобіль НОМЕР_2, щоб відвезти родичів. Сам потерпілий не був присутній під час ДТП. Коли сусід тривалий час не повертав автомобіль, він почав розшукувати через його дружину, яка повідомила, що ОСОБА_7 у лікарні. ОСОБА_1 відвідав сусіда у лікарні, де останній розповів йому, що машина швидкої допомоги врізалася у його DAEWOO Lanos. Машина ремонту не підлягає, потерпілий здав її на металобрухт, за що отримав 1200-1300 грн. Те, що відбулося, стало для нього великим ударом, він все життя збирав кошти на автомобіль, у результаті переживань стався мікроінфаркт та він потрапив до реанімації. Під час лікування витратив близько 8000 грн. З 2014 року є інвалідом 3-ї групи та отримує мізерну пенсію. Заявлені позовні вимоги підтримав частково та просив стягнути солідарно з військової частини та обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальні збитки у сумі 62 219,02 грн. та моральну шкоду у сумі 20 000,00 грн. з ОСОБА_6

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 свою провину визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою сторін, у відповідності до ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з'ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з'ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз'яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, доведена у повному обсязі і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.415 КК України, як порушення правил водіння спеціальної машини, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження одному потерпілому та загибель іншого потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, а також обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, передбачене ч.1 ст.415 КК України, яке буде йому необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, обвинувачений та його захисник в судовому засіданні заявили клопотання, проти якого не заперечували прокурор, потерпілий ОСОБА_1 та його представник, представник цивільного відповідача, про застосування до нього ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» та просили звільнити ОСОБА_6 від покарання. Представник потерпілого ОСОБА_10 – ОСОБА_3 не заперечувала проти застосування ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» до обвинуваченого, проте зазначила, що потерпілий наполягав на реальному покаранні для обвинуваченого.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 цього Закону).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 отримав статус учасника бойових дій, про що свідчить посвідчення учасника бойових дій серії МВ № 044461 від 02.10.2015 року

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ч.4 ст.86 КК України, ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Наслідки застосування амністії обвинуваченому роз'яснені, але він наполягав на її застосуванні.

Разом з обвинувальним актом прокурором військової прокуратури сил антитерористичної операції заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого на користь КЗОЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечникова» витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_9 на суму 10660 грн. 19 коп. та цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення з нього на користь КЗОЗ «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполь» витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_9 на суму 12 606 грн. 78 коп.

Крім того, разом з обвинувальним актом прокурором військової прокуратури сил антитерористичної операції, в інтересах військової частини 3057, заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого на користь військової частини 3057 завдану майнову шкоду у вигляді пошкодження автомобіля марки ГАЗ 322127, в/н 3781 Ф4, у розмірі 201 248 грн. 77 коп.

На цивільні позовні заяви про відшкодування на користь КЗОЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечникова» та на користь КЗОЗ «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполь» витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_9, від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – ОСОБА_5 надійшли відзиви, у яких останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі ст.1187 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (а.с.98-101, том №1).

На цивільний позов прокурора в інтересах військової частини 3057 захисник обвинуваченого до суду надав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі на підставі того, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_6 під час скоєння ДТП, знаходився у власності і володінні позивача, а дії ОСОБА_6 були пов’язані з виконанням бойового наказу. В діях ОСОБА_6 обвинувачення бачить ознаки необережного злочину. За вказаних обставин, нанесена військовій частині шкода повинна відшкодовуватись за рахунок державного страхування військового майна (а.с.102-103, том №1).

Прокурор у судовому засіданні цивільні позови підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні вказані цивільні позови не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових відзивах.

Від головного лікаря КЗОЗ «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполь» ОСОБА_11 та головного лікаря КЗОЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечникова» ОСОБА_12 до суду надійшли заяви про розгляд справи за відсутності представників лікарень (а.с.75,76, том №1).

Від представника військової частини 3057 ОСОБА_13 до суду надійшло клопотання, у якому він просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_6 завдану майнову шкоду у розмірі 201248,77 грн. (а.с.78, том №1).

Вирішуючи заявлені по справі цивільні позови, суд виходить з того, що відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому, ч.1 ст.129 КПК України передбачає, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Згідно з п.7 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Судом встановлено, що витрати на лікування потерпілої ОСОБА_9 підтверджено довідкою КЗОЗ «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполь» №93/01-10 від 18.01.2018 року, витрати складають 12606 грн. 78 коп. (а.с.157, том №1).

Також, витрати на лікування потерпілої ОСОБА_9 підтверджено довідкою-калькуляцією КЗОЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня» №3/40 від 17.01.2018 року та складають 10660 грн.19 коп. (а.с.159, том №1).

Також судом встановлено, що згідно з наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України №116 від 16.06.2015 року солдата ОСОБА_6, призначеного наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 16.06.2015 №46 о/с – водієм-радіотелефоністом медичного пункту окремого загону спеціального призначення «Азов», установивши посадовий оклад 530 гривень за 2 тарифним розрядом. На посаді вважати з 16 червня 2015 року (а.с.169, том №1).

Відповідно до паспорту 37-81Ф4 машини №3664 ГАЗ 32217338, остання належить військовій частині 3057 (а.с.170, том №1).

Згідно з наказом № 198 від 20.04.2015 року «Про введення в стрій автобронетанкової техніки» медичний автомобіль ГАЗ-322173388, 2014 року випуску, в/н 37-81 Ф4, введено в штат медичного пункту окремого загону спеціального призначення «Азов», відповідальним за експлуатацію автомобіля призначено начальника медичного пункту окремого загону спеціального призначення «Азов» лейтенанта ОСОБА_14 (а.с.173, том №1).

За наказом командира військової частини 3057 полковника ОСОБА_15 №882 від 30.11.2015 року, закріплено автомобільну техніку військової частини за водіями, з розрахунку: окремий загін спеціального призначення «Азов»: спеціальний медичний автомобіль ГАЗ-3221, в/н 37-56 Ф4, спеціальний медичний автомобіль ГАЗ-32217338, в/н 37-81 Ф4, за старшим водієм-санітаром медичного пункту відділення збору та евакуації поранених окремого загону спеціального призначення «Азов» солдатом ОСОБА_16

За висновком судово-товарознавчої експертизи №26 за результатами проведення судової авто товарознавчої експертизи від 23.02.2018 року, матеріальний збиток, завданий власникові транспортного засобу – автомобілю марки «ГАЗ-3221», в/н 3781 Ф4, в результаті його пошкодження в ДТП, без врахування вартості даху автомобіля, станом на дату дослідження становить 201 248,77 грн. (а.с.174-186, том №1).

Таким чином, розв'язуючи вищевказані цивільні позови, суд вважає, що вони підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що саме в результаті злочинних дій обвинуваченого настала дорожньо-транспортна подія, в якій було пошкоджено автомобіль марки «ГАЗ-3221», в/н 3781 Ф4, військової частини 3057, чим спричинено матеріальну шкоду в розмірі 201 248,77 грн., а також завдані матеріальні збитки у вигляді витрат, понесених на лікування потерпілої ОСОБА_9, у розмірі 10 660 грн. 19 коп. та 12 606 грн. 78 коп. відповідно, що підтверджується матеріалами справи, дані витрати на даний час в добровільному порядку не відшкодовані. Крім того, в судовому засіданні повністю доказана провина ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та між діями та наслідками, що настали внаслідок скоєного злочину є прямий причинно-наслідковий зв’язок.

Крім того, потерпілим ОСОБА_1 був заявлений цивільний позов про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та військової частини 3057 Національної гвардії України на його користь грошових коштів у сумі 57 679,90 грн. на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, витрати з визначення вартості матеріального збитку у сумі 1500,00 грн., витрати на евакуацію автомобіля у сумі 820,00 грн., витрати на послуги аварійного комісара у сумі 2 220,00 грн., а разом 62 219,00 грн. А також ОСОБА_1 просив стягнути солідарно з ОСОБА_6 та військової частини 3057 Національної гвардії України на його користь кошти у сумі 50 000,00 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Від захисника обвинуваченого на позовну заяву до суду надано відзив, у якому він просив відмовити у задоволенні заявленого позову в частині залучення ОСОБА_6 у якості відповідача для солідарного стягнення з нього моральної та матеріальної шкоди на підставі ст.1187 ЦК України (а.с.96-97, том №1).

Від представника військової частини 3057 Національної гвардії України ОСОБА_4 до суду надійшов відзив, у якому він просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з військової частини 3057 НГ України сум матеріальної та моральної шкоди, зазначає, що 21.06.2015 року радіотелеграфіст медичного пункту ОзагСпП «Азов» солдат ОСОБА_6, який не є водієм та не закріплений за спеціальним автомобілем, без наряду на використання машин та шляхового листа, тобто у порушення встановленого порядку, сів за кермо спеціального автомобіля марки ГАЗ-3221, в/н 37-81Ф4, та вирушив у визначеному напрямку, де близько 23:30 годині того ж дня, рухаючись у м.Маріуполі, на перехресті вул.Жовтневої та Артема сталася ДТП за участі військового та цивільного транспорту. Відповідно до положень ч.3 ст.1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах. Щодо стягнення моральної шкоди позивач не зазначає, в чому саме полягає моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Позивачем не надано ні розрахунку моральної шкоди, ні доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача (а.с.94-95, том №1).

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 підтримав у сумі 20 000,00 грн., решту вимог підтримав повністю.

Представник відповідача військової частини 3057 ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільний позов потерпілого не визнав в повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Крім того, пояснив, що наказ ОСОБА_6 на виконання службових обов’язків щодо евакуації поранених автомобілем марки ГАЗ-3221, в/н 37-81Ф4, надавала посадова особа, яка не мала права це робити.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково в сумі 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди потерпілому, в решті просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 суду надано товарний чек на евакуацію автомобіля DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_3, від 21.06.2015 року на суму 820,00 грн. (а.с.64, том №1); квитанцію б/н від 17.11.2015 року щодо вартості послуг аварійного комісара по стоянці транспортного засобу DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_3, з 21.06.2015 року по 17.11.2015 року на суму 2220,00 грн. (а.с.68 том №1); виписку із медичної карти стаціонарного хворого №1038/250, надану КУ Міська лікарня швидкої медичної допомоги м.Маріуполь, відповідно до якої ОСОБА_1 з 19.02.2016 року по 02.03.2016 року перебував на лікуванні з гострим Q-позитивним передньо-септальним інфарктом міокарда (а.с.112-113, том №1).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії КХС № 619955, власником автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, державний номер НОМЕР_3, 2005 року випуску, є ОСОБА_1 (а.с.250, том №1).

Відповідно до висновку №186 судової автотоварознавчої експертизи від 21.08.2015 року, вартість матеріального збитку завдана з технічної точки зору власнику досліджуваного автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2005 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN-code) SUPTF69YD5W245129, внаслідок його пошкодження при ДТП, що мало місце 21.07.2015 року у м.Маріуполі на перехресті вул. ОСОБА_4 та вул.Жовтневої, склала 57679,90 грн. (а.с.221, том№1).

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.14 ЗУ «Про Національну гвардію України» за вчинення протиправних дій та бездіяльність військовослужбовці Національної гвардії України несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом. Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу управління Національної гвардії України, військовослужбовцями Національної гвардії України при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується на підставах і в порядку, встановлених законом.

В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вказано, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Власником джерела підвищеної небезпеки визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах ним володіє. Військова частина 3057 Національної гвардії України є юридичною особою. Спеціальна машина - ГАЗ-3221, в/н 37-81Ф4, на якій військовослужбовець ОСОБА_6 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, перебуває на обліку та оперативному управлінні у військовій частині 3057, що вбачається з матеріалів кримінального провадження.

Суд зазначає, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст.1191 ЦК України.

Тобто, відповідальність за шкоду, спричинену військовослужбовцем - солдатом ОСОБА_6, повинна нести військова частина, на обліку та у оперативному управлінні якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - спеціальна машина ГАЗ-3221, в/н 37-81Ф4.

Частина 1 ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд вважає, що під час скоєння вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_6 керував спеціальною машиною за наявності належних правових підстав, оскільки доказів неправомірності заволодіння ним транспортним засобом сторонами суду не надано.

З огляду на викладене у задоволенні цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_6 в частині стягнення матеріальної шкоди слід відмовити.

У той же час, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військова частина 3057 Національної гвардії України в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки доказів витрат на проведення судової експертизи транспортного засобу DAEWOO LANOS TF69Y, реєстраційний номер НОМЕР_3, суду не надано. При цьому цивільному позивачу ОСОБА_1 роз'яснюється його право на звернення із аналогічним позовом в порядку та строки, визначені Цивільним процесуальним кодексом України.

Щодо стягнення моральної шкоди на користь потерпілого, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка заподіяла моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про обґрунтованість цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, пред'явлених потерпілим, суд погоджується із доводами потерпілого про те, що внаслідок скоєння злочину, йому була спричинена моральна шкода, внаслідок чого він потрапив до лікарні з мікроінфарктом. Разом з тим, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Враховуючи, що потерпілий наполягав на стягненні моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. з обвинуваченого, при цьому останній визнав такі вимоги, цивільний позов потерпілого в цій частині підлягає задоволенню.

Витрати за проведення судових експертиз відповідно до ст.124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 128, 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.415 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного за цим вироком покарання.

Цивільні позови прокурора задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4) на користь КЗОЗ «Обласна лікарня інтенсивного лікування м.Маріуполь» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Троїцька, 46, р/р 31418544700001, ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 38033949) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 12606 грн. 78 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4) на користь КЗОЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.І.І.Мечникова» (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл.Соборна, 14, р/р 35414010027258, ГУ ДКСУ Дніпропетровської області, МФО 805012, ЄДРПОУ 01985423 КЕКВ 2220) витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 10660 грн. 19 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4) на користь Військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, 182, код 23313948) матеріальну шкоду на загальну суму 201 248 грн. 77 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, 182, код 23313948) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_5, матеріальну шкоду у розмірі 60719 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_5, моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4) на користь держави витрати на залучення експерта під час досудового розслідування у сумі 15396 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.М.Томілін