Вирок № 77047539, 10.10.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5691/17

1-кп/214/293/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 рокуСаксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Джемерчук О.В.,

за участю:

прокурора – Личаної С.В.,

представника потерпілої особи – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

його захисника – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті ОСОБА_4, кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого базову загальну середню спеціальну освіту, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, інваліда третьої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з 06 години до 08 години 16 серпня 2017 року, перебуваючи на даху будинку №7, розташованому на вул. ОСОБА_6 у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, переслідуючи корисливу мету, впевнившись у відсутності свідків та очевидців, таємно, за допомогою заздалегідь приготовлених знарядь злочину – двох пар ножиць, які були при ньому, таємно здійснив крадіжку кабелю зв’язку ТПП 50*2*0,4 довжиною 40 м, який знаходився на балансі ТОВ «Житлосервіс КР», вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №37/12.1/511 від 20.09.2017 року могла складати 2396 грн. 67 коп., після чого залишив місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши ТОВ «Житлосервіс КР» майнового збитку на вказану суму.

Своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та підтвердив усі обставини його вчинення, що викладені в обвинувальному акті, при цьому у вчиненому щиро розкаявся, просив суд не карати його суворо, оскільки він зробив для себе належні висновки та не вчинить такого надалі, однак пред’явленого з боку ТОВ «Житлосервіс КР» цивільного позову не визнав у повному обсязі, оскільки, на його думку, позов є необґрунтованим та недоведеним з боку цивільного позивача у встановлений законом спосіб, а також просив застосувати до нього амністію та звільнити його від кримінальної відповідальності, оскільки він є інвалідом третьої групи та на його утриманні перебуває одна неповнолітня дитина – син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відношенні якої він не позбавлений батьківських прав.

Окрім показань обвинуваченого, судом досліджені письмові документи, які задовільно характеризують його особу за місцем проживання, підтверджують відсутність у нього судимості та відповідні медичні довідки, які свідчать про те, що обвинувачений під психіатричним або під наркологічним наглядом не перебуває, а також відповідні документи, які свідчать про те, що обвинувачений є інвалідом третьої групи загального захворювання та на його утриманні перебуває одна неповнолітня дитина – син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відношенні якої обвинувачений не позбавлений батьківських прав (т.1, а.с.61, т. 2, а.с.36-80).

Суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з’ясувавши при цьому у обвинуваченого, чи правильно він розуміє зміст цих обставин та впевнився у добровільності його позиції, а також роз'яснив йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, а відтак у відповідності до положень ст. 349 КПК України вважає достатнім дослідження наступних доказів: показань обвинуваченого та письмових документів кримінального провадження, які характеризують його особу, а також пояснень представника потерпілої особи щодо пред’явлених позовних вимог, дослідження письмових доказів, наданих представником потерпілої особи в обґрунтування цих вимог та показань свідка з приводу заявленого позову.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем свого проживання характеризується задовільно, під психіатричним або під наркологічним наглядом не перебуває, є інвалідом третьої групи загального захворювання та на його утриманні перебуває одна неповнолітня дитина – син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відношенні якої обвинувачений не позбавлений батьківських прав.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченого, визнаються щире каяття останнього, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, у судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, суд, ураховуючи викладені вище обставини у своїй сукупності, вважає, що обвинуваченому повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, але із застосуванням положень ст. 75 КК України, позаяк приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Згідно до п. п. «в» та «г» ст. 1, ст. ст. 9, 10, 13 Закону України «Про амністію в 2016 році» від 22.12.2016 року №1810-VIII, який набрав законної сили, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, які визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, а також особи, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи.

Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді, а також за ініціативою обвинуваченого та його захисника.

Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Отже, обвинувачений є особою, що вперше вчинила злочин, який, згідно зі ст. 12 КК України, не є особливо тяжким злочином, до набрання цим Законом чинності, має на утриманні одну неповнолітню дитину – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у відношенні якої не позбавлений батьківських прав, а також є інвалідом третьої групи, прокурор, обвинувачений та його захисник просили суд застосувати до нього амністію, звільнивши його від покарання за вчинений злочин, а тому обвинувачений підлягає звільненню від відбування покарання згідно Закону України «Про амністію у 2016 році».

На підставі ст. 126 КПК України суд стягує з обвинуваченого процесуальні витрати, а долю речових доказів вирішує у відповідності до п. 9 ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Пред’явлений до обвинуваченого цивільний позов ТОВ «Житлосервіс КР» про стягнення з нього на його користь 15994 грн. 43 коп. у відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі за наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник не визнали пред’явленого позову у повному обсязі, оскільки, на їх думку, сума матеріальних збитків у розмірі 15994 грн. 43 коп. є завищеною та значно відрізняється від суми тієї ж самої матеріальної шкоди, визначеної в обвинувальному акті – 2396 грн. 67 коп.

Також захисник обвинуваченого просила суд звернути увагу на те, що викрадений відрізок кабелю зв’язку ТПП 50*2*0,4 довжиною 40 м було повернуто ТОВ «Житлосервіс КР», і у неї виникає питання, чому цей відрізок кабелю не можна було приєднати до основного кабелю, а не замінювати весь кабель та включати до розміру матеріальної шкоди вартість усього кабелю.

Більш того, як зазначила захисник обвинуваченого, сума матеріального збитку була визначена станом на 04.06.2017 року, і що роботи по відновленню кабелю було виконано ще у квітні 2017 року, тоді як злочин було вчинено у серпні 2017 року, а також, що роботи по відновленню кабелю було виконано ще і на інших будинках, на яких обвинувачений крадіжок не вчиняв, однак до розміру матеріальної шкоди було включено вартість робіт і на інших будинках.

Однак суд не бере до уваги цих доводів, оскільки вони спростовуються як дослідженими в судовому засіданні документами – актом від 16.08.2017 року, актом інвентаризації від 16.08.2017 року, дефектним актом від 16.08.2017 року, довідкою про договірні ціни №17-08-16-02, локальним кошторисом на будівельні роботи №17-08-16-02, актом прийняття виконаних будівельних робіт №2862 за серпень 2017 року, повідомленням Філії «Дніпроліфт» від 06.03.2018 року, а також схемою, наданою цією ж Філією (т.1, а.с.15-20, 46, 47, 55), так і показаннями допитаного судом свідка ОСОБА_7, якими підтверджуються як розмір завданої матеріальної шкоди, визначеної позивачем у сумі 15994 грн. 43 коп., так і обґрунтовують виниклу у зв’язку із крадіжкою 40 метрів кабелю зв’язку ТПП 50*2*0,4 необхідність установлення саме нового кабелю довжиною більшою, ніж було викрадено – 203 м, оскільки у даному випадку передбачено застосування саме суцільного кабелю у зв’язку з неможливістю під’єднання викраденого відрізку кабелю, який подальшій експлуатації не підлягає, до основного кабелю, що й потягло за собою включення до обсягу матеріальної шкоди як вартість нового кабелю довжиною 203 м, так і робіт по відновленню зв’язку, які проводились ще й на інших будинках, оскільки кабель з’єднує між собою два будинки (т.1, а.с.47, 55).

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 (два) роки.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов’язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання на підставі п. п. «в» та «г» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави 395 грн. 48 коп. у рахунок відшкодування витрат, понесених на проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс КР» 15994 грн. 43 коп. у відшкодування матеріальної шкоди.

Після набрання вироком законної сили, речові докази – ножиці з позначенням «Г-51» та ножиці по металу, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Саксаганського ВП, знищити, два мотки кабелю зв’язку ТПП 50*2*0,4 довжиною 18 м та 22 м, які зберігаються у ТОВ «Житлосервіс КР», повернути законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Суддя В.В. Попов.