Рішення № 77046910, 10.10.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/3226/18

Провадження № 2/211/1662/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 жовтня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, 22 серпня 1975 року виконкомом Дзержинської районної ради трудящих прийнято рішення № 643, яким затверджено акти прийому в експлуатацію домоволодіння його батькові ОСОБА_3 22 жовтня 1975 року на ім’я батька ОСОБА_2 міським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення про право власності на житловий будинок з надвірними будовами, розташованими за адресою: м. Кривий Ріг провулок ІІ ОСОБА_4 ( після перейменування вул. Софіївська) Буд. 108. На момент введення в експлуатацію будинку в ньому проживали він, його батько ОСОБА_3, мати ОСОБА_5, брат ОСОБА_6

16.07.1991 року померла його мати ОСОБА_5 18.02.1994 року помер батько ОСОБА_3, 12.12.2007 року помер брат ОСОБА_6

Він на протязі 10 років проживав у будинку, вів домашнє господарство , сплачував комунальні платежі, здійснював поточні ремонти, сплачував земельний податок.

Згідно інформації, отриманої з Спадкового реєстру після смерті його родичів, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими побудовами, що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Софіївська, 108.

Ухвалою суду від 17.07.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання сторони не з’явилися, до суду надали заяви про розгляд справи у про розгляд справи у їх відсутність: ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягає. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до суду надійшов відзив на позов, відповідно до змісту якого вказується на невірно обраний позивачем спосіб захисту, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Як встановлено судом, 22 серпня 1975 року виконкомом Дзержинської районної ради трудящих прийнято рішення № 643, яким затверджено акти прийому в експлуатацію домоволодіння його ОСОБА_3 ( а.с. 17 – копія рішення).

22 жовтня 1975 року на ім’я ОСОБА_3 ОСОБА_2 міським бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення про право власності на житловий будинок з надвірними будовами, розташованими за адресою: м. Кривий Ріг провулок ІІ ОСОБА_4 ( після перейменування вул. Софіївська) буд. 108 ( а.с. 18 – копія реєстраційного посвідчення).

На момент введення в експлуатацію будинку в ньому проживали: позивач ОСОБА_1, його батько ОСОБА_3, мати ОСОБА_5, брат ОСОБА_6 ( а.с. 1-5 – копія домової книги).

16.07.1991 року померла мати ОСОБА_5 18.02.1994 року помер батько ОСОБА_3, 12.12.2007 року помер брат ОСОБА_6 ( а.с. 5,6 – копії свідоцтв про народження, а.с. 8,9 – копії свідоцтв про смерть).

Згідно інформації, отриманої з Спадкового реєстру станом на 04.07.2018 року після смерті родичів позивач, свідоцтва про право на спадщину не видавались ( ас. 20-21, 22-24 – копії витягів).

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно пунктів 1, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи зі змісту статті 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи, і, які у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

За нормами ст. 344 ЦК України володіння майном, як підстава для визнання на нього права власності за набувальною давністю, має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України необхідні такі умови: річ, що опинилась у володінні особи, є об'єктивно чужою; володілець суб'єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним набувачем; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно; строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років, рухомим - 5 років.

Також, пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю,суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Право власності належить до числа таких суб’єктивних прав, які можуть виникнути при наявності певного юридичного складу.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що позивачем не було доведено сукупності вказаних обставин та не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували заявлені ним вимоги, тому виходячи із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав, установлених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, оскільки ОСОБА_1 при користуванні спірним домоволодінням знав про відсутність у нього підстав для набуття права власності на нього, після смерті родичів не звертався до нотаріуса з приводу отримання спадщини. Тому факт проживання в спірному домоволодінні, не дає право позивачу на застосування наслідків, передбачених частиною 1 статті 344 ЦК України.

Посилання позивача, що він володіє спірним домоволодінням, добросовісно та відкрито, а тому за ним слід визнати право власності за набувальною давністю, суд вважає безпідставними, оскільки позивач не довів підстав для визнання на ним права власності на зазначене нерухоме майно за набувальною давністю, що є його процесуальним обов'язком.

При цьому суд враховує, що позивач є спадкоємцем спірного нерухомого майна, однак не скористався своїм правом на отримання спадщини, тому враховуючи викладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.321, 344 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на нерухоме майно- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: ОСОБА_7