Рішення № 77046799, 10.10.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2676/16-ц

Провадження №2/0203/50/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Дзьомі Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Банку «ТРАСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

01 червня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 13.08.2012 року між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти, зобов’язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідачка не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у сумі 40 607,30 грн. з урахуванням процентів, неустойки та комісії (а.с.а.с. 2 – 4, 23).

13 липня 2016 року представник відповідачки звернувся до суду із заявою про застосування до спірних правовідносин позовної давності (а.с.а.с. 49 – 51).

Представник позивача до суду не з’явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка, її представник до суду також не з’явилися, були повідомлені належним чином. 10.10.2018 року представник відповідачки особисто через канцелярію суду звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю в іншій справі в м. Києві. При цьому представник не додав до клопотання жодних доказів, що його обґрунтовують.

У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності з викладеними обставинами дає суду підстави для застосування положень частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК).

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 13.08.2012 року між сторонами було укладено кредитний договір №R111.0017072, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у сумі 16 049,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом (19,99% на рік), щомісячної комісії в розмірі 2,29% строком на 24 місяці (а.с.а.с. 8 – 20).

Відповідачка неналежно виконує свої зобов’язання з повернення позичених коштів та процентів за ними, і у неї перед позивачем станом на 13.05.2016 року утворилася заборгованість у сумі 40 607,30 грн. відповідно до доданого позивачем розрахунку (а.с. 21), а саме:

-основна заборгованість – 12 047,66 грн.;

-проценти – 1 822,50 грн.;

-комісія – 5 512,80 грн.;

-пеня – 21 224,34 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори й інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За кредитним договором позивач передав відповідачці грошові кошти, про що свідчить меморіальний ордер від 13.08.2012 року №Loan-17125, отже вказаний правочин, у розумінні статті 1054 ЦК, було укладено (а.с. 20).

У відповідності зі статтею 610 ЦК порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Ураховуючи той факт, що відповідачка неналежно виконує свої обов’язки з повернення позичених коштів та процентів за ними, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням її зобов’язань у розумінні приведеної норми.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 14 ЦК, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК визначено, що зобов’язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог – за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред’являються.

За змістом статті 611 ЦК у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що позов необхідно задовольнити.

Суд критично ставиться до заяви представника відповідачки про застосування позовної давності з огляду на таке.

Відповідно до статей 256, 257, частин 1, 2 статті 258, частини 1 статті 260 ЦК позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 – 255 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 254 ЦК строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

У відповідності з частиною 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що за спірними правовідносинами загальна позовна давність не закінчилася, оскільки почалася 28.06.2013 року (наступний день за днем останньої сплати відповідно до доданого позивачем розрахунку).

Відтак, оскільки позивач подав позов у межах вказаного строку (01.06.2016 року), суд не знаходить підстав для відмови у позові.

Аналогічної позиції суд дотримується і в питанні застосування позовної давності до вимоги про стягнення з відповідачки пені, оскільки така пеня розрахована за правилами частини 2 статті 258 ЦК – за річний період.

У порядку статті 141 ЦПК суд вважає за необхідне також стягнути з відповідачки компенсацію понесених позивачем судових витрат у сумі 1 378,00 грн. (а.с. 1).

Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265, 280 – 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства Банку «ТРАСТ» (ідентифікаційний номер – 35371070; 01014, Україна, місто Київ, вулиця С. Струтинського, 8) до ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1; 49038, Україна, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 117/52) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Банку «ТРАСТ» заборгованість за кредитним договором від 13 серпня 2012 року №R111.0017072 у сумі 40 607,30 грн. (основна заборгованість – 12 047,66 грн.; проценти – 1 822,50 грн.; комісія – 5 512,80 грн.; пеня – 21 224,34 грн.), компенсацію судових витрат у сумі 1 378,00 грн., разом – 41 985,30 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 10 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_2