Постанова № 77046714, 11.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 р. Справа № 583/1287/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2018р. по справі № 583/1287/18

за позовом ОСОБА_1

до Регіонального сервісного центру МВС в Полтавській області , Відділення державної автомобільної інспекції Охтирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області , Управління патрульної поліції у Полтавській області

про визнання протоколу про вилучення документів незаконним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним протокол про вилучення документів від 03.01.2018 року, складений працівником Управління патрульної поліції Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 р. відмовлено у задоволенні позову.

ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про вірне встановлення судом першої інстанції обставин справи, врахування належних доказів, а саме судове рішення, яким вирішувалося питання щодо виконання постанови суду від 30.05.2014р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, встановлено факт не виконання позивачем зазначеної постанови, а отже протокол про вилучення документів складений повноваженим органом та правомірно.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 30.05.2014 року постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі № 583/1757/14-п ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік 6 місяців. Строк визначено рахувати з моменту вилучення посвідчення водія.

Постанова суду набрала законної сили 10.06.2014р. та своєчасно пред'явлена до виконання до належного органу, що встановлено постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.03.2018р. за заявою ОСОБА_1 про визнання постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.05.2014р. такою, що не підлягає виконанню.(а.с.84)

03.01.2018 року після звернення ОСОБА_1 до ТСЦ № 5341 РСЦ МВС з метою отримання посвідчення водія з відкриттям додаткової категорії, проведено перевірку за Єдиним державним реєстром МВС та встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців, про що повідомлено управління патрульної поліції Полтавської області.

03.01.2018 року на виконання постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.05.2014р. старшим інспектором управління патрульної поліції Полтавської області Кришталь В.В. складено протокол про вилучення документа та вилучено посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 30.05.2015 року, яке в подальшому направлено на зберігання до ТСЦ № 5341 РСЦ МВС в Полтавській області. (а.с. 12).

Позивач, вважаючи незаконним протокол про вилучення документів, оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в добровільному порядку не виконав постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30.05.2014 року, не здав посвідчення водія, а тому рішення відповідача прийнято в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції, зазначеними у п.п. 2 - 4 ч. 2 ст. 222 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні справи судом першої інстанції не враховано та не надано оцінку, як доказу виконання постанови суду від 30.05.2014р., вилучення посвідчення водія у позивача в день скоєння правопорушення, а саме наявному в матеріалах справи тимчасовому дозволу на право керування транспортними засобами від 04.05.2014р. (а.с.11)

Порядок та підстави видачі посвідчення водія, у тому числі в разі його втрати та вилучення в зв'язку з позбавленням права керування, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчення водія і допуску громадян до керування транспортними засобами» ( далі - Положення).

Відповідно до п.20 Положення позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами проводиться відповідно до законодавства.

Тимчасове вилучення посвідчення водія та його повернення здійснюється на підставі Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення, затверджене постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1086.(далі Порядок)

Відповідно до п. 3 Порядку посвідчення водія тимчасово вилучається за наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

Згідно п.4 Положення у разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, складається протокол про адміністративне правопорушення у двох примірниках і тимчасово вилучається посвідчення водія, про що робиться запис у протоколі.

Відповідно до п. 5,6 Положення до винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили уповноважена особа видає водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом строком не більше ніж на три місяці з дати вилучення посвідчення. Форма зазначеного тимчасового дозволу затверджується МВС.

Тимчасово вилучене посвідчення повертається водієві: у разі винесення судом постанови про позбавлення водія права керування транспортним засобом після закінчення визначеного строку позбавлення права керування транспортним засобом та успішного складення в Державтоінспекції теоретичного і практичного іспиту для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії.

Виходячи з аналізу норм вищезазначених норм права, видача тимчасового дозволу здійснюється відповідним правоохоронним органом у разі вчинення правопорушення, за яке передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, до винесення судом постанови у справі про адміністративне правопорушення та набрання нею законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що правопорушення вчинено ОСОБА_1 04.05.2014р., та в цей же день інспектором міліції видано позивачу тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами замість посвідчення водія тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 в якому зазначено, про складання протоколу серії АВ2 № 161876 від 04.05.2014р. за ст.130 КУпАП. (а.с.11)

В подальшому, на підставі протоколу серії АВ2 № 161876 від 04.05.2014р. постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів вважає, що тимчасовий дозвіл, виданий 04.05.2014р. є належним доказом в підтвердження вилучення у ОСОБА_1 посвідчення водія тракториста-машиніста серії НОМЕР_2 від 26.07.1999р, а отже саме з цієї дати - 04.05.2014р. слід відраховувати строк виконання постанови суду про позбавлення права керування транспортними засобами. Зазначений строк виконання постанови сплинув 05.11.2015р., в зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави 03.01.2018р. вчиняти дії по вилученню посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 30.05.2015 року .

В апеляційній скарзі та в судовому засіданні позивач також зазначав про вилучення у нього посвідчення водія працівниками міліції в день скоєння адміністративного правопорушення, а саме 04.05.2014р. та видачу йому тимчасового талону замість посвідчення водія тракториста-машиніста.

Доводи відповідача в відзиві на апеляційну скаргу щодо суперечливості пояснень позивача , в яких ним зазначено про втрату посвідчення водія в 2002р., а в подальшому про вилучення його у нього в 2014р., колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки позивач зазначає про викрадення у нього посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорії «С» , виданого 29.06.1999р., проте як вилучено було інше посвідчення серії НОМЕР_2 видане 26.07.1999р.

Відповідно до ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим кодексом та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 321 КУпАП (в редакції, що діяла на момент винесення постанови суду від 30.05.2014 року) водії транспортних засобів вважаються позбавленими спеціального права з дня винесення постанови про позбавлення цього права. Якщо зазначені особи, які позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк позбавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилучення такого документа.

Доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за участю неналежного відповідача є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції, зазначеними у п.п. 2 - 4 ч. 2 ст. 222 цього Кодексу.

Судом встановлено, що вилучення посвідчення водія здійснено посадовими особами Національної поліції, а отже справа розглянута судом першої інстанції за участі належного відповідача, а саме управління Патрульної поліції у Полтавській області.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу строків виконання постанови суду від 30.05.2014р. колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Відповідно до ст.і 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.

Питання про визнання постанови Охтирського міськрайонного суду від 30.05.2014 року такою, що не підлягає виконанню, вирішувалося судом, за наслідками розгляду якого постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.03.2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання постанови такою, що не підлягає виконанню.

Цим судовим рішенням встановлено, що постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 травня 2014 року у відповідності до положень ст.ст. 298-300, 318 КУпАП звернута судом до виконання в установлені строки та поставлена на комп'ютерний облік в 2014р., отже доводи позивача щодо відсутності підстав для виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, з підстав не звернення її до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, є помилковими.

Зазначена постанова суду набрала законної сили, оскільки 2.04.2018 року постановою Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.03.2018 року повернуто апелянту.

З позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує протокол про вилучення документів.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію дії та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки судом в якості доказу правомірності вчинення дій суб'єктом владних повноважень.

Сам по собі протокол про вилучення документів не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року по справі № 757/6550/17-а.

З урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав позивача, колегія суддів, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання незаконними дій управління патрульної поліції у Полтавській області по вилученню 03.01.2018р. у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_1.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст.ст. 272,286, 321,325, Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В ИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2018р. по справі № 583/1287/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнання незаконними дії управління патрульної поліції у Полтавській області по вилученню 03.01.2018р. у ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_1.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Ральченко І.М. Присяжнюк О.В.