Рішення № 77046470, 09.10.2018, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2300/18

2/212/1605/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Зіміна М.В.,

секретаря судового засідання Борух Ю.К.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 районний у місті ОСОБА_4 відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про розірвання шлюбу та виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини,-

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та виключення відомостей про батька із актового запису про народження дитини. Уточнивши позовні вимоги просила розірвати шлюб із ОСОБА_2, змінити її прізвище на дошлюбне «Обрядчикова», виключити відомості про ОСОБА_2 з актового запису про народження дитини ОСОБА_5, змінити прізвище дитини на «Обрядчиков» по батькові на «Андрійович».

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 16 червня 2017 року зареєструвала шлюб із відповідачем, на час реєстрації шлюбу була вагітна від іншого чоловіка, про що було відомо відповідачу. 09 листопада 2017 року народилась дитина - ОСОБА_6, батьком дитини в свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_2, однак останній не є біологічним батьком дитини. Вказала, що з вересня 2017 року шлюбні стосунки із відповідачем фактично припинено, спільне господарство не ведеться, із відповідачем проживають окремо. Зазначає, що подальше збереження шлюбу неможливо, оскільки між сторонами втрачене взаємне порозуміння, повага та почуття одне до одного, у сторін різні погляди на сімейне життя та обов’язки, через обізнаність відповідача про народження дитини від іншого чоловіка в сім’ї виникають сварки.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 06 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та по справі призначено підготовче судове засідання на 04.07.2018, яке в подальшому було відкладено на 03 серпня 2018 року.

Ухвалою суду від 03 серпня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача залучено ОСОБА_3 районний у місті ОСОБА_4 відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 10 вересня 2018 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та уточненій позовній заяві, у зв’язку з неявкою відповідача просила проводи заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що знаходить підтвердження в матеріалах справи.

Суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача на проведення заочного розгляду справи, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. У зв’язку із зазначеним, 01.10.2018 року судом постановлена ухвала про розгляд справи у заочному порядку.

Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні 09 жовтня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2017 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого повторно ОСОБА_3 районним у місті ОСОБА_4 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, серії І-КИ № 380921.(а.с.3).

09 листопада 2017 року народився ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-КИ №662424. Батьками в свідоцтві про народження дитини записані сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1. (а.с.4)

Оскільки між сторонами виникли відносини, які випливають із сімейних правовідносин до них підлягають застосуванню відповідні положення Сімейного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.

Під час розгляду справи встановлено, що шлюбні стосунки сторони фактично припинили у вересні 2017 року. Підставою припинення шлюбних стосунків є різні погляди сторін на сімейне життя та обов’язки, сварки в сім’ї.

Враховуючи, що малолітній дитині подружжя - ОСОБА_6 на час звернення позивачки до суду із позовом про розірвання шлюбу не виповнився один рік, при розгляді справи не встановлено, що відповідач вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо позивачки або дитини, а тому в задоволенні позову в частині розірвання шлюбу слід відмовити, роз’яснивши позивачу її право на звернення до суду після досягнення дитиною одного року.

Що стосується позовних вимог про виключення відомостей про ОСОБА_2 з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 судом встановлено наступне.

Згідно ст.122 Сімейного кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Відповідно до ст.133 Сімейного кодексу України якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір’ю а чоловік-батьком дитини.

Згідно ч.1, 2 ст.138 Сімейного кодексу України жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини. Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Так під час розгляду справи судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_6 народився у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, при цьому ані під час звернення до суду із позовною заявою, ані під час розгляду справи жодною іншою особою не було подано заяви про батьківство, доказів подання такої заяви не було надано й самою позивачкою.

Крім того, відповідно до роз’яснень Верховного Суду України, викладених у п.8 постанови Пленуму «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Так позивачкою на підтвердження відсутності факту кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_2 та малолітньою дитиною ОСОБА_6 надано експертний висновок про біологічне батьківство № MGТ від 22.02.2018 (а.с.5), який не може бути прийнятий судом в якості належного доказу оскільки зразки ДНК при аналізі яких були отримані викладені у висновку дані не були взяті у відповідності із встановленою юридичною процедурою та видані виключно для особистої інформації. Окрім цього при проведенні відповідного експертного дослідження експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до положень ч. 7 ст. 102 ЦПК України.

У відповідності до положень п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у зв’язку з чим позивачці було роз’яснено судом право на призначення молекулярно-генетичної експертизи на підтвердження відсутності факту кровного споріднення. Позивач категорично заперечувала проти призначення судом вказаної експертизи без проведення якої в даному конкретному випадку неможливо достовірно встановити наявність або відсутність кровного споріднення між відповідачем та малолітньою дитиною ОСОБА_6

З урахування викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини слід відмовити у зв’язку з його недоведеністю.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 110, 112,122,133,138 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 354, ЦПК України, суд , -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 районний у місті ОСОБА_4 відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про розірвання шлюбу та виключення з актового запису про народження дитини даних про батька дитини - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне рішення складено та підписано 11 жовтня 2018 року.

Суддя: М. В. Зімін