Ухвала суду № 77046402, 03.10.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10402/18

Провадження № 4-с/161/89/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року місто ОСОБА_1

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.

за участі секретаря судового засідання Бортнюка А.В.

заявника ОСОБА_2

представника стягувача ОСОБА_3

головного державного виконавця Першого відділу ДВС м. Луцька ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька,-

в с т а н о в и в :

Заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області.

Вказує, що 03 лютого 2010 року Луцьким міськрайонним судом видано виконавчий лист про солідарне стягнення з ОСОБА_2, як основного боржника на користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 2171014,17 гривень. На підставі виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 52488574. ОСОБА_1 державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 постановою від 24 травня 2018 року повернуто виконавчий документ на підставі п.3 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». 06 червня 2018 року головним державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 217014,17 гривень. Вважає, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 06.06.2018 року у виконавчому провадженні № 52488574, оскільки виконавчий збір стягується тільки з суми, яка фактично стягнуто на користь стягувача, а виконавчий документ було повернуто на підставі п.3 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з відмовою стягувача від нереалізованого на третіх торгах майна боржника.

З урахуванням вищенаведеного, просить визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Першоговідділу Державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 про стягнення виконавчого збору від 06.06.2018 року у виконавчому провадженні № 52488574 по виконанню виконавчого листа , виданого Луцьким міськрайонним судом 03.02.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 як основного боржника в користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 2171014,17 гривень.

В судовому засіданні заявник скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Державний виконавець в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, вказуючи, що діяв в межах чинного законодавства.

Представник стягувача не заперечував щодо задоволення скарги.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі , дослідивши матеріали справи та виконавчого провадження , суд приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити.

Судом встановлено, що на виконанні Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області перебував виконавчий лист № 2-5565-09 виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 03 лютого 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 2171014,17 гривень.

Постановою від 04 травня 2017 року про опис та арешт майна(коштів) боржника накладено арешт на нежитлове приміщення оздоровчого комплексу, що знаходиться в м. Луцьку по пр-т. Відродження,49 а.

В порядку примусового виконання рішення суду державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 52488574 була подана заявка на реалізацію вищевказаного майна шляхом проведення електронних торгів.

Як вбачається з протоколів проведення електронних торгів № 2900599, № 29874, №309059 - торги не відбулися( а.с. 9-11).

Відповідно до копії заяви представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_3, стягувач не виявляє бажання та намір залишити за собою нереалізоване з трьох торгів майно, яке належить боржнику ОСОБА_2, а саме приміщення оздоровчого комплексу, що знаходиться в м. Луцьку по пр-т. Відродження,49 а.

Постановою від 24 травня 2018 року головний державний виконавець Першоговідділу Державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4В, на підставі п.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернув виконавчий лист стягувачу у зв’язку із відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Крім того, відповідно до постанови від 06 червня 2018 року на підставі ст. 3,27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 2171014,17 гривень.

В подальшому, 08 червня 2018 року року, головним державним виконавцем Першоговідділу Державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 2171014,17 гривень.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині першій статті 5 Закону зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до статті 40, 42 Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема частиною 3 статті 40 Закону унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 37 цього Закону, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною 4 статті 42 Закону на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина 1 статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Аналіз вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Законодавець чітко визначив, що виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми; розмір виконавчого збору вираховується з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Як встановлено в судовому засіданні, а також вбачається з матеріалів дослідженого в судовому засіданні виконавчого провадження № 52488574, державним виконавцем не було стягнуто з боржника ОСОБА_2 на користь стягувача ПАТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 2171014,17 гривень.

Натомість виконавчий лист стягувачу ПАТ «ОТП Факторинг Україна» був повернутий на підставі п.3 ч.1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження» у зв’язку із відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване на третіх торгах. Отже, державним виконавцем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення суду, крім того сума виконавчого збору повинна була обраховуватись як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Як встановлено в судовому засіданні, та не заперечувалось державним виконавцем, при розрахунках розміру виконавчого збору він виходив з суми боргу, яка зазначена в виконавчому листі № лист № 2-5565-09 виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 03 лютого 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 2171014,17 гривень.

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 06 червня 2018 року про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про неправомірність дій та скасування постанови головного державного виконавця Першоговідділу Державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 про стягнення виконавчого збору від 06.06.2018 року у виконавчому провадженні № 52488574 по виконанню виконавчого листа , виданого Луцьким міськрайонним судом 03.02.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 як основного боржника в користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 2171014,17 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 175, 260, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд, -

п о с т а н о в и в :

Скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцька задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Першоговідділу Державної виконавчої служби м. Луцька ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_4 про стягнення виконавчого збору від 06.06.2018 року у виконавчому провадженні № 52488574 по виконанню виконавчого листа , виданого Луцьким міськрайонним судом 03.02.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 як основного боржника в користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в сумі 2171014,17 гривень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п»ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту ухвали 08 жовтня 2018 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду ОСОБА_5