Ухвала суду № 77045621, 05.10.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13153/18

Провадження № 4-с/161/108/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Пушкарчук В.П. з участю секретаря судового засідання Загоровської І.І., представника скаржника ОСОБА_1 представника суб’єкта оскарження ОСОБА_2

передставника стягувача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку скаргу ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування постанов головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся в суд з скаргою на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 Свої вимоги обґрунтовує тим, що у Другому відділі ДВС м. Луцька перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 та інших осіб грошових коштів. Під час вчинення виконавчих дій, головним державним виконавцем Левчук І.О. було здійснено опис та арешт майна боржника, виставлено його на прилюдні торги та передано в рахунок погашення боргу стягувачу. Вказує, що 06.08.2018 року під час здійснення виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_4 головним державним виконавцем Левчук І.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і виконавчий документ про стягнення грошових коштів було надіслано в м. Шепетівку, по місцю знаходження майна боржника. Скаржник зазначає, що головним державним виконавцем було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», та п. 1.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, якою всупереч Закону своєю постановою було скасовано свій же процесуальний документ. Також в порушення вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем ОСОБА_2 не було узгоджено з боржником вартості майна, чим було порушено процедуру оцінки такого майна. 11.01.2018 року головним державним виконавцем Левчук І.О. було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою було накладено арешт на майно: 1.1/2 виробничо-складського приміщення (Д-2) місце знаходження: Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10в; 2.1/2 земельну ділянку м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10 в. Вказує, що дана постанова не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові відсутня інформація про цільове призначення землі, наявність чи відсутність комунікацій, щодо будівлі то в постанові відсутня інформація про її цільове призначення, матеріали стін, підсобні приміщення тощо. Крім того зазначає, що опис вказаного в постанові майна не проводився, оскільки ні виконавець, ні інші особи на території за адресою м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10 «В» 11.08.2018 року не перебували, а отже даної процесуальної дії не було.З постанови не вбачається, яку саме ? приміщення та ? земельної ділянки описав виконавець. Вказує, що головний державний виконавець Левчук І.О. незаконно здійснювала виконавчі дії у ВП №14717166, а саме здійснила опис та арешт майна, призначила суб’єкта оціночної діяльності по встановленню вартості майна, яке в подальшому було направлено на реалізацію через електронні торги. Також державний виконавець вчиняла виконавчі дії у виконавчому провадженні, яке перебувало на виконанні іншого виконавця в іншому виконавчому органі. Крім того до повноважень ОСОБА_2 не входить виведення із зведеного виконавчого провадженнння, виконавчого провадження, яке перебуває у іншому виконавчому органі. На підставі наведеного просить суд визнати незаконними процесуальні дії головного державного виконавця ДВ ДВС м. Луцька ГТУЮ у Волинській області ОСОБА_2 та скасувати постанову від 18.12.2017 року про скасування процесуального документа; постанову від 11.01.2018 року про поновлення вчинення виконавчих дій; постанову від 11.01.2018 року про опис та арешт майна боржника; постанову від 27.02.2018 року про призначення суб’єкта оціночної діляності; постанову від 24.04.2018 року про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження; постанову від 24.04.2018 року про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження; постанову від 25.07.2018 про предачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу; акт від 25.07.2018 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі. Просив суд визнати незаконними дії головного державного виконавця Левчук І.О. та скасувати незаконно винесені постанови. ОСОБА_5 державний виконавець Другого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення скарги. Суду пояснила, що оскаржувані постанови винесені з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначила, що в першому відділі державної виконавчої служби перебувало зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 в користь багатьох стягувачів боргу. В зв’язку з тим, що стягувачі почали писати скарги, після проведеної перевірки начальником державної виконавчої служби, виконавче провадження було передано до Другого ВДВС м. Луцьк. Після передачі виконавчого провадження до Другого відділу ДВС, даний відділ наділений повноваженнями виносити постанови для примусового виконання рішення. Після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем були винесені постанови відповідно до вимог чинного законодавства. Передставник стягувача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення скарги. Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» . Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У відповідності до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Судом встановлено, що 18.12.2017 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 винесено постанову про скасування документу «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 24.12.2015 року не затверджену начальником ДВ ДВС м. Луцька, що видала ОСОБА_2 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-6092 виданого 27.08.2009 року про стягнення з ОСОБА_4 1071210 грн боргу та 1730 грн судових витрат (а.с. 10). Відповідно до ст. 74 Закону «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. В судовому засіданні державний виконавець Левчук І.О., пояснила, що 24 грудня 2015 року нею було підготовлено лише проект постанови про закінчення виконавчого провадження, яка не була скріплена підписом та не була затверджена начальником відділу, а відтак текст такої постанови учасникам виконавчого провадження не надсилався та був скасований. 11.01.2018 року головним державним виконавцем, у зв’язку з тим, що 05.10.2016 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження», на підставі ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про поновлення вчинення виконавчих дій. Відповідно до ст. 50 Закону України про виконавче провадження» звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

11.01.2018 року держвним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, в якій накладено арешт на ? виробничо-складського приміщення /Д-2/, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10 в (загальна площа 710,3 кв.м); ? земельної ділянки (загальною площею 0, 21 га) що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Вахтангова, 10в. У постанові зазначено, яке саме майно описано та арештовано, його місцезнаходження та вказана загальна площа описаного майна. Тобто у постанові зазначені всі необхідні індивідуальні ознаки описаного та арештованого майна боржника. Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження»врегульовано порядок визначення вартості майна боржника. Частиною третьою ст. 62 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними ст. 58 цього Закону. За частиною першою ст. 58 Закону «Про виконавче провадження»визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно доЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Як вбачається з постанови від 27.02.2018 року, держаним виконавцем було призначено суб’єта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання ФОП «Глизь Олексій Григорович». За змістом ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем за вих. №03-4-35/10921 від 19.03.2018 року ОСОБА_4 було надіслано повідомлення щодо вартості арештованого майна (а.с. 40-42) Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку. Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна) ним своїх обов'язків. Тобто, у разі незгоди із результатами оцінки майна, скаржник ОСОБА_4 мав право звернутися із клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна. Судом встановлено, що ОСОБА_4 не звертався щодо призначення рецензування звіту про оцінку майна. Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. Пунктом 14, 16 Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02.04.2012№512/5 встановлено,що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об’єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову. Постанови про об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про при’єднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження). Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження. За наявності підстав для закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа виконавчий документ виводиться із зведеного виконавчого провадження за постановою виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження. 24.04.2018 року головним державним виконавцем Другого ВДВС м. Луцьк ГТУЮ ОСОБА_2 , було виведено виконавче провадження №1417166 з примусового виконання виконавчого листа №2-6092 виданого 27.08.2009 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_4 1071210 грн боргу та 1730 грн судових боргу (а.с 14) та 24.04.2018 року було об’єднано виконавче провадження №14717166, №50843770 у зведене виконавче провадження №56270420 (а.с. 15) Судом встановлено, що неодноразово матеріали зведеного виконавчого провадження про стягнення боргу з ОСОБА_4, передавались на виконання іншим виконавцям. Таким чином, після виведення виконавчого провадження, яке перебувало у Першому відділі ДВС м. Луцьк ГТУЮ у Волинській області та об’єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження Другим ВДС м. Луцьк, даний відділ наділений повноваженням в межах Закону України «Про виконавче провадження» виносити постанови для примусового виконання рішення суду. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов’язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Не виконання рішення суду, яке набрало законної сили, на виконанні якого наполягає стягувач, фактично нівелює сутність судового захисту та судового рішення, що є недопустимим. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_7, винесла оскаржувані постанови відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та в межах своїх повноважень.

Керуючись ст. ст. 260, 450, 451 ЦПК України, на підставі ст.ст.1, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання незаконними та скасування постанов головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_5 територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_2 - відмовити. Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Повний текст ухвали складено 10.10. 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В.П. Пушкарчук