Постанова № 77044918, 11.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Біленський О.О.

11 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 645/2172/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 по справі № 645/2172/18

за позовом ОСОБА_1

до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі по тексту - Індустріальне об'єднане УПФУ м. Харкова, відповідач), в якому просить суд:

- визнати дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо неврахування для перерахунку пенсії довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017 року вих. № 2915/01-10, від 27.12.2017 року вих. № 2914/01-10, від 27.12.2017 року вих. № 2910/01-10, протиправними;

- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок з моменту звернення до Пенсійного фонду 18.01.2018 року, призначеної пенсії, з урахуванням розміру заробітної плати за період з січня 1994 року по вересень 1999 року, виходячи із довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017 року вих. № 2915/01-10, від 27.12.2017 року вих. № 2914/01-10, від 27.12.2017 року вих. № 2910/01-10.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 року вказаний адміністративний позов передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 по справі № 645/2172/18 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (61000, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61082, м. Харків, Московський проспект, 198/3, код ЄДРПОУ 41248021) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 по справі № 645/2172/18 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що рішенням Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова позивачці відмовлено у перерахунку пенсії на підставі довідок від 27.12.2017 № 2915/01-10, № 2914/01-10, № 2910/01-10, виданих управлінням освіти і молоді адміністрації м. Алушти Республіки Крим, з посиланням на те, що вказані довідки видані на тимчасово окупованій території та відповідно до ч.ч.2, 3, 4 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованої території України» № 1207-VІІ (далі по тексту - Закон № 1207-VІІ) є недійсними і не створюють жодних юридичних наслідків. Разом з тим, у відповідності до ч.ч.2, 3 ст.9 Закону № 1207-VІІ необхідною умовою для визнання незаконним документу органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення відповідних посадових осіб у порядку, не передбаченому законом. Трудовий стаж позивачка набула в період, коли населений пункт, на території якого вищезазначена установа здійснює свою діяльність, перебував під контролем української влади, зазначена установа утворена відповідно до законодавства України. Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до окупації, і не можуть піддаватися сумніву, отже, позивача не може бути позбавлено права на отримання пенсії, обчисленої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж роботи. Пояснила, що спірний трудовий стаж вже використовувався для розрахунку пенсії позивача, однак, потім був зроблений перерахунок, внаслідок чого пенсія позивачці нараховується із заробітної плати за періоди трудового стажу, який невигідний позивачу. Вважає, що суд першої інстанції повинен був взяти до уваги та надати оцінку інформації, яка міститься в копії довідки про стаж позивача, та надана підприємством, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території. При цьому, відомості, наведені у цій довідці, не суперечать та не спростовують фактичних даних, наявних у трудовій книжці позивача.

Відповідач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. З посиланням на ст.9 Закону № 1207-VІІ стверджує, що будь-які органи, їх посадові та службові особи і їх діяльність на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, а будь-який документ, виданий таким органом або такою посадовою особою, є недійсним та не створює правових наслідків. Отже, беручи до уваги, що у відповідності до п.1 ст.3 Закону № 1207-VІІ територія Автономної Республіки Крим, на якій розташоване колишнє місце роботи позивачки, на час видачі довідок є тимчасово окупованою територією, Індустріальне об'єднане УПФУ не може здійснити перерахунок пенсії позивачки з урахуванням розміру заробітної плати за період з січня 1994 року по вересень 1999 року, виходячи з наданих позивачкою довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, зареєстрована у Немишлянському районі м. Харкова (раніше Фрунзенський район) та отримує пенсію в розмірі 1908,88 грн. Під час нарахування пенсії для вирахування коефіцієнту трудового стажу було взято два останніх роки позивачки на роботі.

19.01.2018 року позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі враховуючи для визначення коефіцієнту за період 1994 - 1999 років, при цьому надала довідки управління освіти і молоді адміністрації м. Алушти, Республіки Крим від 27.12.2017 вих. 2915/01-10, від 27.12.2017 вих. 2914/01-10, від 27.12.2017 вих. 2910/01-10.

Рішенням Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова від 18.01.2018 №21 відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що вищезазначені довідки видані на тимчасово окупованій території і відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованої території України" не створюють жодних юридичних наслідків.

Не погодившись із вказаною відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про визнання протиправними дій Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова щодо неврахування для перерахунку пенсії довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017 вих. № 2915/01-10, № 2914/01-10, № 2910/01-10 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 18.01.2018 з урахуванням розміру заробітної плати за період з січня 1994 року по вересень 1999 року, виходячи із зазначених довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що довідки, видані 27.12.2017 року Управлінням освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим, з огляду на приписи ст. 9 Закону № 1207-VІІ є недійсними і не створюють правових наслідків.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Як встановлено підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1) за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно із пунктом 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, не є спірним те, що ОСОБА_1 протягом з 01.01.1994 по 20.06.1999 працювала у дитячому садку № 2 м. Алушти.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулась до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням розміру заробітної плати за період з січня 1994 року по вересень 1999 року, виходячи із довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017 року вих. № 2915/01-10, від 27.12.2017 року вих. № 2914/01-10, від 27.12.2017 року вих. № 2910/01-10, однак, відповідачем вказані довідки були відхилені як недійсні, оскільки видані установою, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

З приводу доводів відповідача про недійсність вказаних довідок та неможливість врахування їх для перерахунку пенсії, з підстав невідповідності цих довідок вимогам ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі по тексту - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Як встановлено частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, на думку колегії суддів, визнання, у виняткових випадках, актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

В іншому рішенні від 08.07.2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський Суд з прав людини, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Як зазначено в п. 333 цього рішення, Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Враховуючи викладене колегія судів вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих установою, що знаходиться на окупованій території, як доказів, оскільки неприйняття цих документів призведе до порушень та обмежень прав позивачки на соціальний захист та гарантоване їй право на пенсійне забезпечення.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.10.2018 по справі № 569/14531/16-а.

Слід зазначити, що відповідно до змісту довідок від 27.12.2017 вих. 2915/01-10, від 27.12.2017 вих. 2914/01-10, від 27.12.2017 вих. 2910/01-10, останні підтверджують факт ліквідації дитячих ясел-садка, де працювала ОСОБА_1, та містять відомості про заробітну плату, яку позивачка отримувала протягом 1994-1999 років, працюючи у дитячих яслах-садку, які були ліквідовані. Вказані довідки видані на підставі особових рахунків за період з січня 1994 року по вересень 1999 року. Цими довідками підтверджено, що з сум заробітку, вказаного у довідках, в повному обсязі сплачено страхові внески до Пенсійного фонду.

Отже, вказані довідки видані на підставі первинних документів, та у розумінні ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за своїм змістом є належними документами, які можуть бути взяті до розгляду при вирішенні питання про перерахунок пенсії.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що в період, за який видані ці довідки, із заробітної плати позивачки сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України, а тому відповідач як територіальний орган Пенсійного фонду, не повинен позбавляти позивача, який сумлінно виконував свій обов'язок щодо сплати страхових внесків, права на урахування заробітку за відповідний період роботи при обчисленні пенсії з тих підстав, що довідки про заробітну плату видані установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що вказані вище довідки є належними доказами при вирішенні питання про перерахунок пенсії ОСОБА_1

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, відмовляючи у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017 вих. № 2915/01-10, від 27.12.2017 вих. № 2914/01-10, від 27.12.2017 вих. № 2910/01-10, хоча й діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений статтею 9 Закону № 1207-VІІ, однак, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивачки і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з використанням повноважень не з тією метою, з якою вони надані, а тому такі дії відповідача у спірних відносинах не можуть бути визнані правомірними.

Вказанами діями відповідача не було забезпечено справедливу ріновагу між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментального права позивачки на соціальний захист, та не були необхідними в демократичному суспільстві.

При цьому, колегія суддів зауважує, що визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі зазначених вище довідок, за наявності чинного та не скасованого рішення Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова № 21 від 28.01.2018, не призведе до відновлення прав позивача на перерахунок пенсії.

Слід відмітити, що у цьому рішенні, копія якого надана до матеріалів справи, не наведено жодних інших підстав для відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1, ніж недійсність наданих довідок у розумінні ст.9 Закону № 1207- VІІ.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Беручи до уваги вищенаведене, з метою повного захисту прав позивача у спірних відносинах, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова № 21 від 28.01.2018.

Враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції неправомірність дій та рішення відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Індустріального об'єднаного УПФУ м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.01.2018 року з урахуванням розміру заробітної плати за період з січня 1994 року по вересень 1999 року, виходячи із довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017 року вих. № 2915/01-10, від 27.12.2017 року вих. № 2914/01-10, від 27.12.2017 року вих. № 2910/01-10.

За приписами п.4 ч.1 ст.317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 по справі № 820/2172/18 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ч.2 ст.9, ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 по справі № 645/2172/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо неврахування для перерахунку пенсії ОСОБА_1 довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017 вих. № 2915/01-10, від 27.12.2017 вих. № 2914/01-10, від 27.12.2017 вих. № 2910/01-10.

Скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 28.01.2018 № 21 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 18.01.2018 року з урахуванням розміру заробітної плати за період з січня 1994 року по вересень 1999 року, виходячи із довідок управління освіти і молоді адміністрації м. Алушта Республіки Крим від 27.12.2017 вих. № 2915/01-10, від 27.12.2017 вих. № 2914/01-10, від 27.12.2017 вих. № 2910/01-10.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в силу ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін О.І. Сіренко