Рішення № 77044752, 10.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року справа № 2340/3691/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді – Трофімової Л.В., за участі секретаря – Безпалого А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/3691/18

за позовом ОСОБА_1 (вул. Коцюбинського, 19, м. Тальне, Черкаська область, 20401, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [позивач – не прибув]

до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації (вул. Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03195719) [представник відповідача 1 – не прибув], Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області (вул. Соборна, 45, м. Тальне, Черкаська область, 20400, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03195783) [представник відповідача 2 – не прибув]

про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії, прийняв рішення.

17.09.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним до Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, просить:

- визнати дії Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області щодо відмови у внесенні подання про видачу ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до Комісії з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Черкаської обласної державної адміністрації протиправними;

- зобов’язати Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області внести подання про видачу ОСОБА_1 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи до Комісії з розгляду документів для видачі посвідчень громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Черкаської обласної державної адміністрації протиправними;

- зобов’язати Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу особи, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та вирішити питання про видачу ОСОБА_1 посвідчення особи, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 06.08.2018 має ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з впливом аварії на ЧАЕС, тому має право на видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідачем 2 16.08.2018 було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у видачі посвідчення категорії 1 з тих підстав, що згідно Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» позивач вважається такою, що не проживає на забрудненій території, тому підстави для видачі посвідчення постраждалого 1 категорії із числа постраждалих категорії 4 відсутні. Обґрунтування позовних вимог ґрунтується на переконанні Позивача, яка вважає зазначену відмову протиправною, оскільки експертним висновком центральної міжвідомчої експертної комісії від 06.06.2018 встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи. Розгляд справи просила здійснити без її участі (а.с.25).

Відповідач 2 Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області проти позову заперечив. 08.10.2018 надав відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у видачі посвідчення категорії 1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у зв’язку із виключенням з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю з числа зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, внаслідок чого факт проживання позивача в зоні радіоактивного забруднення відсутній. Виключення із правового регулювання такої зони, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, як зона посиленого радіоекологічного контролю, мало наслідком скасування компенсації та пільг особам, віднесеним до категорії 4, що були гарантовані державною до 01.01.2015, та скасування підстав для видачі посвідчень особам, віднесеним раніше до категорії 4. Відповідач 2 зазначає, що позивач за чинного правового регулювання не є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи просив здійснити за відсутності його представника (а.с.28).

Відповідач 1 Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації свого представника у судове засідання не направив, причин його неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 24.09.218 (а.с.18).

Ухвалою від 18.09.2018 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 01.10.2018. Ухвалою від 01.10.2018 розгляд справи відкладено до 10.10.2018. У зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, що беруть участь у справі, справу розглянуто у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи у зв’язку із обставинами щодо спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні. Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Надаючи оцінку застосованому відповідачем законодавству і обґрунтованості позиції, вивчивши обставини справи, розглянувши надані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що згідно посвідчення серії В-П №363087 від 18.05.1993 позивач мав статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю – категорія 4 (а.с.10). Експертним висновком від 06.06.2018 №9668 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України із встановлення причинного зв’язку хвороби, що привели до інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановлено, що захворювання позивача пов’язане із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.12). Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №921190 позивачу з 06.08.2018 встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов’язане із впливом аварії на ЧАЕС (а.с.13).

Судом враховано, що позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області про видачу йому посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Управлінням соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області розглянуто звернення позивача та відмовлено у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та відповідно видачі посвідчення категорії 1. Відповідачем у обґрунтування відмови від 16.08.2018 зазначено про правове регулювання спірних відносин Законом України від 28.12.2014 №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України». Судом взято до уваги, що рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 є обов'язковим. Не погоджуючись з відмовою, позивач звернулася до суду.

Згідно пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт – акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або у порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі – Закон № 796). Відповідно до статті 11 Закону №796 до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: 1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986 - 1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону. Згідно частини 1 статті 14 вказаного Закону №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1; особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Судом встановлено, що позивач проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю і було видане посвідчення потерпілого категорії 4, що діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII абзац 5 частини 2 статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.02.1991 №791а-ХІІ, що визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено. Цим же Законом статті 2 («визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій») та 23 («компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4») Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено, вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.

Позивач на час встановлення захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідності не проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, оскільки згідно вищенаведених змін до законодавства така зона відсутня, отже, посвідчення потерпілого 4 категорії втратило чинність з 01.01.2015, а позивач не є потерпілим від Чорнобильської катастрофи. На час встановлення ІІ групи інвалідності 06.08.2018 позивач не належить до осіб, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому підстави для встановлення категорії 1 як інваліду, з числа осіб, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною 1 статті 14 Закону№796 відсутні.

Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №375/555/17 зазначив, що позивачка на час встановлення захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідності не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, згідно вищенаведених змін до законодавства, оскільки такої зони, відповідно до чинного законодавства, немає, отже, посвідчення потерпілого 4 категорії втратило чинність з 01.01.2015. Стаціонарне обстеження позивача проведено 01.04.2016, а позивач на час обстеження не мала статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, статтею 12 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС, а не з фактом встановлення діагнозу. Виходячи із встановлених обставин та норм діючого законодавства, з огляду на те, що на момент огляду в Обласній спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії 01.04.2016 та звернення із заявами про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії позивачка не мала статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову щодо зобов'язання видачі посвідчення особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (ЄДРСР 74992321).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом враховано, що ухвалою Верховного Суду від 31.08.2018 (ЄДРСР 76221502) у відкритті провадження у справі № 823/2417/18 за позовом ОСОБА_2 до Черкаської обласної державної аміністрації та Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної аміністрації про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії про розгляд її як зразкової за поданням судді Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В. відмовлено, та зазначено, що спірні правовідносини у цих справах, а також фактичні обставини, що знаходяться в основі подання, не є новими у судовій правозастосовній практиці. У справах цієї категорії Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26.06.2018 у справі № 375/555/17 вже ухвалив судове рішення з висновками про застосування норм матеріального права (статті 11, 12 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», частини першої статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), що регулюють спірні правовідносини, що зазначенні у поданні та орієнтують на однакову і правомірну їх реалізацію.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина 2 статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведеного вище правового врегулювання спірних відносин, з урахуванням з'ясованих судом у справі обставин, підтверджених дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 є правомірною у контексті перевірки відповідності за критеріями згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а позовні вимоги такими, у задоволенні яких належить відмовити.

Оскільки позивач, у задоволенні позовних вимог якого належить відмовити, звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини 14 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем не надано доказів понесених судових витрат, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 4, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції апеляційної скарги до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [вул. Коцюбинського, 19, м. Тальне, Черкаська область, 20401, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідачі: Департамент соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації [вул. Максима Залізняка, 10, м. Черкаси, 18036, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03195719], Управління соціального захисту населення Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області [вул. Соборна, 45, м. Тальне, Черкаська область, 20400, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03195783].

Повне судове рішення складено 10.10.2018

Суддя Л.В. Трофімова