Рішення № 77044725, 02.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 825/2290/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1О.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 18.05.2018 №985 та від 25.05.2018 №148о/с в частині звільнення позивача зі служби;

- поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого сержанта поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день поновлення на роботі та моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.04.2018, під час чергування на блокпосту, позивач відчув погіршення стану здоров’я та звернувся до керівництва, а саме до ОСОБА_4, інспектора ювенальної превенції, що займається розстановкою кадрів, яким був знятий з наряду та направлений до лікарні, де позивачу повідомили, щоб він звернувся за медичною допомогою за місцем мешкання. Позивач повідомив в усній формі інспектора кадрів Костянтинівського ВП ОСОБА_5, що лікування буде проводитися за місцем проживання. Зі слів позивача свідками даної події були співробітники позивача, а саме ОСОБА_6, Ковбаса.B., ОСОБА_7 Після учбового чергування, позивач виїхав до місця проживання в м. Ніжин, де був направлений на стаціонарне лікування у відділення неврології, яке проходив з 27.04.2018 до 04.05.2018. При цьому, 04.05.2018 ГУНП в Донецькій області було видано наказ №1152 про припинення стажування позивача на підставі листа ГУНП в Чернігівській області від 04.05.2018 №1362/124/01/20-2018. В подальшому, позивачу вручено витяг з наказу від 18.05.2018 №985 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та 31.05.2018 ознайомлено з наказом від 25.05.2018 №148о/с про звільнення зі служби в поліції.

Із прийнятими наказами позивач не погоджується, вважає звільнення незаконним, безпідставним та таким, що здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Так, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. 12.07.2018 за клопотанням відповідача справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання. Ухвалою суду від 31.07.2018 справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у режимі відеоконференції.

В судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надавши відзив на позовну заяву, та просив у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що керівництву ГУНП в Донецькій області рапорти про надання дозволу на залишення місця проходження служби та дислокації підрозділу на час вихідних старший сержант поліції ОСОБА_1О не подавав; про намір та причини залишення місця проходження служби та дислокації підрозділу нікому, в тому числі керівництву ГУНП в Чернігівській області не повідомив, чим безпідставно порушив положення наказу ГУНП в Чернігівській області щодо терміну відрядження в розпорядження ГУНП в Донецькій області та залишив свою вогнепальну зброю. Враховуючи наведене, у відповідача були всі підстави кваліфікувати такі дії як самовільне залишення місця служби.

Так, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

26.04.2018, під час чергування на блокпосту, ОСОБА_1 (позивач) відчув погіршення стану здоров’я та звернувся до керівництва, а саме до ОСОБА_4, інспектора ювенальної превенції, що займається розстановкою кадрів, яким був знятий з наряду та направлений до лікарні, де позивачу повідомили, щоб він звернувся за медичною допомогою за місцем мешкання. Позивач повідомив в усній формі, інспектора кадрів Костянтинівського відділення поліції ОСОБА_5, що лікування буде проводитися за місцем проживання.

Зі слів позивача свідками даної події були співробітники позивача, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7

Зазначені особи допитані у якості свідків в судовому засіданні та підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Так, після чергування, позивач виїхав до місця проживання в м. Ніжин, де був направлений на стаціонарне лікування у відділення неврології, яке проходив з 27.04.2018 до 04.05.2018, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу та випискою із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.36, 37).

При цьому, 27.04.2018 до ГУНП в Чернігівській області з ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області надійшла інформація, що цього ж дня старший сержант поліції ОСОБА_1 самовільно залишив місце несення служби, а саме межі Донецького гарнізону та поїхав за місцем мешкання. Також було наголошено, що про дану подію останній нікому не доповідав (а.с.93).

Наказом ГУНП в Чернігівській області від 28.04.2018 №821 за цим фактом було призначено і проведено службове розслідування (а.с.92).

У ході проведення службового розслідування було встановлено, що у відповідності до вимог ст.75 Закону України "Про Національну поліцію", листа Національної поліції України від 03.08.2017 №8411/01/12-2017 "Про кадрові призначення в системі Національної поліції України", згідно пп.3 п.21 рішення розширеної наради Національної поліції України від 07.11.2017 12201/01/25-2017, наказом ГУНП в Чернігівській області від 30.01.2018 №202 "Про організацію стажування" поліцейський сектору реагування патрульної поліції №3 Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старший сержант поліції ОСОБА_1, 18.02.2018 був направлений в розпорядження ГУНП в Донецькій області для проходження стажування у період часу з 19.02.2018 по 19.05.2018.

В подальшому, наказом ГУНП в Донецькій області від 27.03.2018 №780 "Про організацію та проведення стажування працівників ГУНП в Чернігівській області" з 28.03.2018 по 19.05.2018 було організовано стажування ОСОБА_1 на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору превенції Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області. Також, службовим розслідуванням було встановлено, що 28.04.2018 поліцейський сектору реагування патрульної поліції №3 Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старший сержант поліції ОСОБА_1 не прибув на інструктаж та не заступив до несення служби. Також було встановлено, що позивач, перебуваючи поза службою, залишив межі Донецького регіону та виїхав до місця свого постійного проживання, де 27.04.2018 звернувся до Ніжинської центральної лікарні у якій і був госпіталізований та перебував на лікуванні з 27.04.2018 по 04.05.2018 включно.

04.05.2018 до ГУНП в Донецькій області було направлено лист про припинення стажування старшого сержанта поліції ОСОБА_1, а також його повернення у розпорядження ГУНП в Чернігівській області.

Опитаний старший сержант поліції ОСОБА_1 пояснив, що перебуваючи після добового чергування він почав почувати себе погано, а тому повідомивши в усній формі керівництво Костянтинівського відділення поліції ГУНП в Донецькій області виїхав до м. Ніжин Чернігівської області, за місцем мешкання, де проходив лікування в місцевій лікарні.

При цьому, були опитані також співробітники Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, а саме: підполковник поліції ОСОБА_9, капітан поліції ОСОБА_10 та капітан поліції ОСОБА_5, які у своїх поясненнях заперечили, що до них звертався старший сержант поліції ОСОБА_1 та він не повідомляв, що має намір лікуватися за місцем реєстрації, а саме за межами Донецької області. У відповідності до пояснень зазначених вище поліцейських, старшому сержанту поліції ОСОБА_1 була доведена інформація, щодо процедури залишення проходження стажування у разі необхідності.

Крім наведеного, у ході службового розслідування було отримано інформацію, що позивач до медичних закладів м. Костянтинівка Донецької області не звертався.

Так, відповідно до ст.59 Закону України "Про Національну поліцію", служба поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Статтею 60 Закону визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Стаття 72 Закону визначає види професійного навчання поліцейських, до яких входить поняття післядипломна освіта та службова підготовка. У свою чергу одним з видів професійного навчання поліцейських є стажування (ст.75 Закону).

Наказом Національної поліції України від 07.08.2017 №8411 визначено, що поліцейські, які були звільнені, але поновлені на службі в судовому порядку, мають пройти стажування в територіальних органах поліції Донецької і Луганської областей. На період проходження стажування вказаний поліцейський підпорядковувався відповідному начальникові територіального органу поліції та внутрішньому розпорядку такого органу. На період перебування на стажуванні поліцейський має знаходиться за місцем дислокації підрозділу, де проходить стажування, адже там зберігається його вогнепальна зброя, спецзасоби і в силу ст.8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України начальник цього територіального органу несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Крім того, відповідно до ст.4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Наказ про направлення на стажування від 30.01.2018 №202 був виданий начальником ГУНП в Чернігівській області і доведений до відома старшого сержанта поліції ОСОБА_1 Наказ є законними, зрозумілими і в силу положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України має виконуватися поліцейським беззаперечно, точно та у визначений строк (а.с.113).

Суд зазначає, що наказів про дострокове припинення стажування та повернення для подальшого проходження служби, у період часу з 19.02.2018 по 27.04.2018 не видавалося.

Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і Законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.7 Дисциплінарного статуут органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного поліцейського: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги, Присяги поліцейського, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесним, об'єктивним і незалежним від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Статтею 12 Закону України від 22.02.2006 № 3460 "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дію якого поширено на поліцейських Законом України 23.12.2015 № 01-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"" визначено види дисциплінарних стягнень, до яких належать: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися: тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У відповідності до ст.14 вище вказаного закону про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх і справ, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Імперативних обмежень щодо встановлення того чи іншого виду дисциплінарної відповідальності законодавцем не встановлено, однак при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Слід зауважити, що визначення виду дисциплінарного стягнення належить безпосередньо до дискреційних повноважень органу, який вільний у виборі останнього.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського.

Суд враховує, що самовільне залишення місця проходження служби та дислокації підрозділу поліцейськими нормами спеціального законодавства не врегульовано, а тому має місце субсидіарне застосування норм права. При цьому, найбільш близькою галуззю права щодо питання проходження служби поліцейськими як працівниками озброєного органу державної влади (військовим формуванням) є право, яке регулює проходження служби громадянами України із числа осіб, які перебувають на військовій службі, службі в державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України тощо.

Суд вказує, що самовільним є таке залишення частини або місця служби, що вчинене без дозволу начальника (командира), який згідно з законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.

Як вже зазначалось, в силу наказу Національної поліції України від 07.08.2017 №8411 та наказу ГУНП в Чернігівській області від 30.01.2018 №202 "Про організацію стажування", на період проходження стажування поліцейський ОСОБА_1 підпорядковувався відповідному начальникові територіального органу поліції та внутрішньому розпорядку такого органу. На період перебування на стажуванні поліцейський має знаходиться за місцем дислокації підрозділу, де проходить стажування, адже там зберігається його вогнепальна зброя, спецзасоби і в силу ст.8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України - начальник цього територіального органу несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Тому суд не приймає до уваги посилання позивача та те, що він в усній формі повідомив ОСОБА_4, інспектора ювенальної превенції, що займається розстановкою кадрів та інспектора кадрів Костянтинівського відділення поліції ОСОБА_5, визначаючи їх як керівництво територіального органу поліції.

При цьому суд визнає належним доказом підтвердження порушення службової дисципліни рапорт начальника СП Костянтинівського відділення поліції капітана поліції ОСОБА_10 та доповідну записку начальника Костянтинівського відділення поліції Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області підполковника поліції ОСОБА_9 (а.с.95-96). Допитаний в якості свідка капітан поліції ОСОБА_5 також підтвердив, що старший сержант поліції ОСОБА_1 27.04.2018 близько 16-00 в телефонному режимі повідомив, що знаходиться в м. Ніжині та має намір лікуватися за місцем реєстрації.

На противагу помилкових міркувань позивача, що звернення до інспектора ювенальної превенції ОСОБА_4 є належним повідомленням керівництва територіального органу поліції, суд звертає увагу на пояснення свідка позивача ОСОБА_7, який зазначив, що інспектор ювенальної превенції ОСОБА_4 сказав звернутись до капітана поліції ОСОБА_5, чого з досліджених доказів, позивачем не вчинялось.

Крім цього, відповідно до вимог ч.10 ст.21 Закону України "Про Національну гвардію України", пп.5 п.7 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", п.2 розділу ІІ Закону України від 23.12.2015 №901 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію", пп.52 п.4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №878, та з метою організації медичного обслуговування в закладах охорони здоров’я, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.06.2016 №462 затверджено Інструкцію про порядок медичного обслуговування в закладах охорони здоров’я МВС.

Ця інструкція визначає порядок безоплатного медичного обслуговування певних категорій осіб, яким таке право встановлено відповідно до законодавства, в тому числі поліцейських Національної поліції.

Наказом МВС України від 23.03.2016 №2016 затверджено спеціальну форму довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського. Існування такої спеціальної форми обумовлено існуючими нормами щодо матеріальної допомоги та окремого порядку компенсації втрати (часткової втрати) поліцейськими працездатності та обов’язковості проведення службових розслідувань за фактами травмування (навіть у побуті) поліцейських.

Судом встановлено, що старший сержантом поліції ОСОБА_1 вимоги вказаних нормативно-правових актів проігноровано, доказів, які б свідчили про відмову у наданні йому медичної допомоги спеціалізованими закладами Донецької області в рамках службового розслідування не здобуто. Водночас отримано інформацію, що до таких закладів в м. Костянтинівна Донецької області останній не звертався. Також, до безпосереднього керівництва із рапортом про надання дозволу на залишення місця проходження служби та дислокації підрозділу, або про причини залишення позивач також не звертався.

З наведеного слідує, що позивач фактично безпідставно порушив положення наказу ГУНП в Чернігівській області від 30.01.2018 №202 "Про організацію стажування", щодо терміну відрядження та самовільно, без дотримання процедури – залишив місце проходження служби.

А отже, висновком службового розслідування, проведеним на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 28.04.2018 №821 та затвердженого 18.05.2018 (а.с.88-91)., позивача правомірно, за грубе порушення службової дисципліни, посадових обов’язків, Присяги поліцейського, положень ст.1 та вимог ст.4 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460, поширеного на поліцейських Законом України №901, вимог ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, що виразилось у самовільному залишенні місця несення служби на території Донецької області, без повідомлення керівництва, а також у невиконанні наказу ГУНП в Чернігівській області, притягнуто до відповідальності.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового та начальницького складу у відпустці, відрядженні, або її тимчасової непрацездатності.

Так, наказом ГУНП в Чернігівській області від 18.05.2018 №985 поліцейського сектору реагування патрульної поліції №3 Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зазначений наказ реалізовано шляхом видання наказу ГУНП в Чернігівській області від 25.05.2018 №148 по особовому складу.

Враховуючи все вищевикладене, суд не знаходить достатніх правових підстав для визнання зазначених наказів протиправними та визнає їх такими, що скасуванню не підлягають, та відповідно приходить до висновку, що у задоволенні вимог в цій частині слід відмовити.

Позовні вимоги про поновлення позивача на службі в поліції на посаді старшого сержанта поліції поліцейського сектору реагування патрульної поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Згідно із п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не наведено та не надано суду жодних обґрунтованих доказів на підтвердження своїх вимог, внаслідок чого у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 16600, ід.код НОМЕР_1).

Відповідач - Головне управління Національної поліції у Чернігівській області (проспект Перемоги,74 м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651).

Повне рішення суду складено 11 жовтня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк