Рішення № 77044560, 04.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 825/2422/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" (далі – ТОВ "Дорпостач") звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про накладення штрафу від 24.05.2018 №25-16-018/0226/112 та визнати протиправною і скасувати постанову відповідача від 24.05.2018 №25-16-018/0226/11 про накладення штрафу уповноваженими особами у розмірі 11 169,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Дорпостач" до початку проведення перевірки та розгляду справи добровільно усунуло допущені порушення трудового законодавства і провело повний розрахунок із звільненим працівником, про що було відомо при проведенні перевірки та прийнятті рішення про накладення штрафу. В той же час, вказані обставини відповідачем при розгляді справи до уваги прийняті не були, що на його думку є протиправним.

Крім того, позивач вважає, що санкція передбачена абз.3 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) застосовується за порушення строку виплати систематичних виплат, якою у тому числі є і заробітна плата, оскільки така підлягає до виплати не рідше ніж два рази на місяць або разових виплат. При цьому, порушення строку виплати систематичних або разових виплат тільки в одному місяці не може призвести до застосування вказаної вище санкції, так як санкція визначена абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України може бути застосована тільки у випадку, якщо строк виплати порушений у двох або більше місяцях. На думку позивача, в даному випадку мало місце порушення строку виплати разової виплати, а саме розрахунку при звільненні. При цьому, розрахунок при звільненні включає в себе як безпосередньо заробітну плату, так і компенсацію за невикористану відпустку та всі інші належні працівнику суми від роботодавця при звільненні, які виплачуються працівнику тільки один раз. Будь-яких інших порушень строку виплати позивачем заробітної плати або інших виплат ОСОБА_3 під час його роботи у товаристві, перевіркою виявлено не було. Крім наведеного, позивач вважає, що застосована відповідачем норма стосується відповідних виплат діючим працівникам, а не звільненим.

Позивач також посилається на інформацію, наявну на офіційному сайті Державної служби України з питань праці, згідно якої, у разі недотримання вимог ст.116 КЗпП України є підстави для застосування фінансових санкцій, передбачених абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Так, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 суд відкрив провадження у справі та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. В подальшому, враховуючи характер спірних правовідносин, в силу ч.6 ст.260 КАСУ, суд дійшов висновку про достатність підстав для призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження та проведенням підготовчого судового засідання. Ухвалою суду від 25.09.2018 суд закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Факсимільним зв'язком надав клопотання, в якому розгляд справи просив провести без його участі. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити (а.с.83).

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у їх задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначивши, що обставини на які посилається позивач, не спростовують матеріалів інспекційного відвідування та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови. При цьому зазначили, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України, а тому під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та вручення ТОВ "Дорпостач" акту перевірки та припису про усунення виявлених порушень, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушень вимог діючого законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

У зв’язку із надходженням на виконання спільного доручення Державної фіскальної служби України від 14.06.2016 №20631/7/99-99-13-04-01-17, Державної служби України з питань праці від 14.06.2016 №6470/1/4.3-ДП-16 та Пенсійного фонду України від 14.06.2016 №19703/03-10 до листа Головного управління Пенсійного фонду України від 30.03.2018 №4048/04-03 (копія в матеріалах справи) Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 02.05.2018 №132 "Про проведення контрольних заходів", який передбачав проведення інспекційного відвідування ТОВ "Дорпостач".

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, передбачено, що інспекційні відвідування проводять за інформацією Пенсійного Фонду та його територіальних органів про роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної (пп.6 п.5).

Згідно п.1 та п.7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно ч.4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

У відповідності до ч.5 ст.2 вищевказаного Закону зазначені у ч.4 цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, ч.1, ч.4, чч.6-8, абз.2 ч.10, ч.13 та ч.14 ст.4, чч.1-4 ст.5, ч.3 ст.6, чч.1-4 та ч.6 ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21,ч.3 ст.22 цього Закону.

Суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю) (ч.3 ст.6 вищевказаного Закону).

При цьому відповідно до ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок від 26.04.2017 №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об’єкт відвідування).

Згідно п.2 Порядку від 26.04.2017 №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Судом встановлено, що з 04.05.2018 по 05.05.2018 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно- правових актів ОСОБА_1 було проведене інспекційне відвідування ТОВ "Дорпостач" на підставі направлення на проведення контрольного заходу від 02.05.2018 №493.

За результатами інспекційного відвідування ТОВ "Дорпостач" складено акт від 05.05.2015 №25-16-018/0226, де встановлено порушення вимог:

- ч.1 ст.83 КЗпП України (у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи);

- ч.1 ст.116 КЗпП України (при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум);

- ч.1 ст.117 КЗпП України (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку);

- ст.57 КЗпП України (час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством), ст.58 КЗпП України (при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності).

Інспекційне відвідування позивача здійснювалося з відома та в присутності заступника директора ТОВ "Дорпостач" ОСОБА_4, яка підписала акт перевірки без будь-яких зауважень до підстав проведення перевірки, відображення її результатів та його складення. Жодних заперечень до акту перевірки не було надано.

Так, відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (із змінами та доповненнями) справа про накладення штрафу розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3). Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб’єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб’єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п’ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам. При цьому, необхідно зазначити, що повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 15.05.2018 за вих. №10-04/2908 про призначення розгляду справи за фактом порушення ТОВ "Дорпостач" трудового законодавства на 11 год. 20 хв. 24.05.2018 направлено позивачу 15.05.2017 рекомендованим листом №1400039857709 та вручено під особистий підпис 16.05.2018, тобто із дотриманням вищезазначеного строку.

22.05.2018 на адресу Управління від позивача надійшли письмові пояснення, при цьому, 24.05.2018 заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області ОСОБА_5 було розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 05.05.2018 №25-16-018/0226 та на підставі абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, а саме: при звільненні працівника ОСОБА_3 виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, не проведена в день звільнення (ч.1 ст.116 КЗпП України), та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 11 169,00грн.

Згідно п.8 вищевказаного Порядку передбачено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб’єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.05.2018 №25-16-018/0226/112 була надіслана позивачу рекомендованим листом 25.05.2018 №1400040010612, про що свідчить запис на постанові, яка залишилася в Управлінні Держпраці у Чернігівській області (копія додана до матеріалів позову).

Під час проведення інспекційного відвідування було встановлено, що наказом від 21.02.2018 №5-к ОСОБА_3 звільнено з посади молодшого оператора АЗС за власним бажанням (ст.38 КЗпП України) 21.02.2018. Під час звільнення нараховано суму компенсації за невикористану відпустку за 2 календарних дні за період роботи з 09.01.2018 по 21.02.2018.

За вищезазначений відпрацьований період повинна бути нарахована компенсація за 3 календарних дні, тому при звільненні ОСОБА_3 виплачено не в повному обсязі та не донараховано суму компенсації за 1 календарний день невикористаної відпустки. Наказом від 03.04.2018 № 8/04 вказаному працівнику донараховано та виплачено кошти у сумі 86,86 грн. за 1 день невикористаної відпустки.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Суд звертає увагу, що фактом визнання позивачем виявлених порушень є доданий до матеріалів адміністративного позову наказ ТОВ "Дорпостач" від 07.05.2018 №14 про виплату звільненому працівнику ОСОБА_3 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (з 21.02.2018 по 06.04.2018) на виконання висновків акту інспекційного відвідування від 05.05.2018 № 25-16-018/0226.

При цьому, в своєму позові позивач вказує, що Управлінням безпідставно прийнято постанову про накладення штрафу, так як порушення вимог ст.116 КЗпП України щодо донарахування та виплати компенсації за 1 день невикористаної відпустки ОСОБА_6 ним було усунуто самостійно ще до початку перевірки. Втім, суд вважає, що дане твердження є помилковим, оскільки п.29 Порядку від 26.04.2017 №295 передбачено, що заходи до притягнення об’єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не в повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Щодо доводів позивача, що за порушення ним вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при винесенні постанови про накладення штрафу необхідно було застосовувати норму абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, замість абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України суд зазначає, що під час інспекційного відвідування було встановлено, що при звільненні працівника ОСОБА_6 йому не в повному обсязі було виплачено всі суми, що йому належать від підприємства, в день звільнення 21.02.2018. Згідно абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України – за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічні положення містить ч.1 ст.1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці".

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону України "Про оплату праці" основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Так, у ч.3 ст.2 Закону України "Про відпустки" встановлено, що право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених ст.24 цього Закону. В свою чергу, положеннями ч.ч.1, 4 ст.24 Закону України "Про відпустки" визначається, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи АІ групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Отже, право на відпустку забезпечується двома різними способами, або шляхом оплати щорічної відпустки, або шляхом виплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.

При цьому, грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, яка виплачується працівнику при звільнені, є компенсаційною виплатою, яка входить до структури заробітної плати, та її виплата гарантована нормами ст.83 КЗпП України, які зобов'язують роботодавця здійснити таку виплату, а не надають йому право на здійснення такої виплати.

Тобто, посилання позивача на те, що грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, яка виплачується працівнику при звільнені не відноситься до заробітної плати, а є разовою виплатою, є необгрунтованим.

Щодо посилань позивача на питання/відповіді з сайту Державної служби України з питань праці, суд зазначає, що дана стаття не може бути прикладом для врегулювання всіх спірних правовідносин. При цьому, позивач не враховує того, що сума 86,86 грн компенсації за 1 день невикористаної відпустки виплачена з порушенням встановлених строків її виплати більше, ніж місяць. Враховуючи те, що абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачає відповідальність у вигляді штрафу у трикратному розмірі саме у випадку порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, тому правомірним є застосування саме абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Суд також враховує, що чинним законодавством не передбачено звільнення від відповідальності суб’єкта господарювання в разі самостійного усунення порушень норм чинного законодавства, а саме у даній справі — у разі нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та вручення ТОВ "Дорпостач" акту перевірки та припису про усунення виявлених порушень, а також винесення постанови про накладання штрафу не було допущено порушень вимог діючого законодавства, а тому постанова про накладення штрафу від 24.05.2018 №25-16-018/0226/112 скасуванню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови необхідно відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорпостач" (вул. Шевченка, 29, с. Горбове, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16062, код ЄДРПОУ 38584699);

Відповідач - Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238).

Повне рішення суду складено 11 жовтня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк