Ухвала суду № 77044539, 11.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Черкаси

11 жовтня 2018 року Справа № 2340/3539/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Паламаря П.Г.,

за участю секретаря Трегулова Б.Л.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Пидорич К.М.,

представника відповідача - Харченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про відвід головуючому судді у справі за позовом депутата Черкаської міської ради ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, міського голови м. Черкаси Бондаренка Анатолія Васильовича про визнання протиправними дій та визнання нечинними рішень,

ВСТАНОВИВ:

04 жовтня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява від позивача про відвід судді в порядку статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заява мотивована тим, що згідно поданої Паламарем П.Г. декларації про майновий стан за 2017 рік, його дружина працює та отримує заробітну плату у Черкаській спеціалізованій школі I-III ступенів № 20 Черкаської міської ради Черкаської області, яка знаходяться в підпорядкуванні Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, в свою чергу яку очолює відповідач. Заявлений відвід не пов'язаний із наявністю обставин, що свідчать про упередженість та/або необ'єктивність судді у розгляді справи, а пов'язаний з забезпеченням судом достатніх гарантій справедливого відправлення судочинства у зв'язку з виключенням будь-яких сумнівів у неупередженості та об'єктивності головуючого судді Паламаря П.Г. в контексті оціночного поняття.

У судовому засіданні представник позивача заяву про відвід судді підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви.

Вирішуючи питання про відвід, суддя зазначає, що зі змісту вказаної заяви вбачається, що підставою заявленого відводу є об'єктивні сумніви щодо розгляду справи та неупередженості судді при прийнятті рішення.

Частиною 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Cтосовно відводу судді на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, чинним законодавством не розкрито поняття "інші обставини", а відтак воно є оціночним.

Держава відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожному гарантувала право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Однією з процесуальних гарантій реалізації завдань адміністративного судочинства і ухвалення законних та обґрунтованих рішень у адміністративних справах є інститут відводу судді, головною метою якого є відсторонення від участі у справі суддів, щодо неупередженості яких є обґрунтовані сумніви.

Крім того, згідно із ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Ці обставини, що склалися, спричинили побоювання позивача, що суддя Паламар П.Г. є необ'єктивним, тому важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведеним (рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium).

У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23) визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

З врахуванням вищезазначеного, необхідно провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

З огляду на доводи, викладені у заяві про відвід судді, вбачається наявність сумнівів позивача щодо об'єктивності судді, які незважаючи на відсутність доказів щодо їх обґрунтованості, свідчать про недовіру до судді, упередженого ставлення самого позивча до суду та з незалежних від судді Паламаря П.Г. причин не можуть бути ним усунуті.

Таким чином, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини, які викладені в наведених вище рішеннях, з метою забезпечення судом достатніх гарантій, виключення будь якого сумніву щодо безсторонності, неупередженості та об'єктивності головуючого судді Паламаря П.Г., незважаючи на недоведеність та необґрунтованість поданої заяви про відвід судді, суд дійшов висновку задовольнити відвід головуючому судді Паламарю П.Г., заявлений позивачем.

Наслідки відводу (самовідводу) судді передбачені ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, положеннями ч. 1 цієї статті визначено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву депутата Черкаської міської ради ОСОБА_4 про відвід судді Черкаського окружного адміністративного суду Паламаря П.Г. у справі №2340/3539/18 за позовом депутата Черкаської міської ради ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, міського голови м. Черкаси Бондаренка Анатолія Васильовича про визнання протиправними дій та визнання нечинними рішень - задовольнити.

Адміністративну справу № 2340/3539/18 за позовом депутата Черкаської міської ради ОСОБА_4 до Черкаської міської ради, міського голови м. Черкаси Бондаренка Анатолія Васильовича про визнання протиправними дій та визнання нечинними рішень - передати для визначення іншого складу суду автоматизованою системою документообігу Черкаського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2018