Рішення № 77043997, 01.10.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" жовтня 2018 р. Справа № 924/550/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом cелянського (фермерського) господарства "Розквіт", с. Майдан-Олександрівський Віньковецького району Хмельницької області

до Віньковецької районної державної адміністрації, смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фермерського господарства “Майдан-Веста”, с. Майдан-Олександрівський Віньковецького району Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування розпорядження від 10.06.2009 р. №149/2009-р;

визнання права власності на земельну ділянку

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 – голова господарства

відповідача: не з’явився

третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області: ОСОБА_2 - за довіреністю від 26.01.2018 р.

третьої особи - ФГ “Майдан-Веста”: ОСОБА_3 – голова господарства

ОСОБА_4 – за довіреністю від 21.09.2018 р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: cелянське фермерське господарство "Розквіт", с. Майдан-Олександрівський Віньковецького району Хмельницької області звернулось до суду з позовом до Віньковецької районної державної адміністрації, смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Віньковецької районної державної адміністрації від 10.06.2009 р. №149/2009-р та визнання права власності на земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського господарства відповідно до державного акту серії Б №042512, виданого в 1993 р. на право користування землею.

Ухвалою суду від 04.07.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалами суду від 24.07.2018 р., 22.08.2018 р. підготовче засідання відкладалось. Крім того, ухвалою суду від 22.08.2018 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

За результатами підготовчого засідання 10.09.2018 р. постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.09.2018 р.

Ухвалою суду від 17.09.2018 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача фермерське господарство “Майдан-Веста”; відкладено підготовче засідання у справі на 24.09.2018 р.

Ухвалою суду від 24.09.2018 р. закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 01.10.2018 р.

В обґрунтування позову позивач, зокрема зазначив, що йому згідно з державним актом серії Б №042512, виданим в 1993 р., на праві користування належить земельна ділянка площею 50 га для ведення селянського господарства. За клопотанням позивача 15.04.2009 р. відповідачем було прийняте розпорядження від 10.06.2009 р. №149/2009-р, яким припинено право користування земельною ділянкою площею 44 га, однак відповідача не було викликано щодо погодження його клопотання, складення відповідної угоди та її нотаріального посвідчення, не було повідомлено про прийняте рішення, відміток до державного акту не внесено. Вважає, що оспореним розпорядженням йому припинено право користування земельною ділянкою площею 50 га, що порушує його права. Повідомляє, що земельна ділянка площею 44 га безпідставно передана та перебуває в оренді у ОСОБА_3 При цьому посилається, з-поміж іншого, на ст. ст. 13, 14, 19, 41, 55 Конституції України, ст. 21, 104, 182, 387, 388, 393, 640 ЦК України, ст. 1, 20, 59, 114, 147 ГК України, ст. ст. 54, 55 Закону України "Про нотаріат", рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005, ст. ст. 12, 79-1, 122, 125, 126, 141, 142, 152 ЗК України, ст. ст. 6, 43, 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 56 Закону України "Про землеустрій", ст. 35 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 20.07.2018 р. №99/72-12-1477/2018) проти позову заперечив. Стверджує, що оспорюване розпорядження прийнято за результатами розгляду добровільно поданої позивачем заяви про припинення права користування земельною ділянкою, відповідно до вимог Закону України "Про місцеві державні адміністрації", Земельного кодексу України. Зазначив, що у зв’язку з припиненням права користування земельною ділянкою площею 44 га земельна ділянка (кадастровий номер 6820684500:07:002:0001), була передана у користування на праві оренди гр. ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру від 22.01.2016 р. №22-1597СГ. Зауважує, що позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, тоді як державний акт 1993 р. був виданий на право користування землею. Правовідносини, на які посилається позивач, мали місце в квітні 2009 р., а позовна заява подана 30.05.2018 р., тому вважає, що сплив строк позовної давності.

Також подав заяву (від 21.09.2018 р. №99/72-12-1784/2018), в якій просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.

У відповіді на відзив (09.08.2018 р.) позивач, посилаючись на положення ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. ст. 17, 122, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, зазначив, що голова райдержадміністрації не з'ясував, земельна ділянка якою площею знаходиться у ФГ "Розквіт" та не викликав голову господарства для складення правочину згідно законодавства. Також посилається на ст. 11, 202, 203, 207-210, 215, 261, 268, 317, 321, 638, 640 ЦК України, ст. ст. 31, 140-142 ЗК України, ст. 56 Закону України "Про землеустрій" та стверджує, що голова райдержадміністрації, підписавши клопотання про припинення права користування земельною ділянкою площею 44 га, тим самим припинив право користування всією земельною ділянкою площею 50 га; оскільки зазначена у клопотанні земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, то вона знаходиться в державній власності, а клопотання, складене у письмовій формі, є недійсним правочином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у поясненнях (від 06.09.2018р.) проти позову заперечила. Посилання позивача на необхідність його виклику для погодження його ж клопотання і укладення правочину вважає безпідставним, оскільки чинним законодавством цього не передбачається і позивач уже висловив своє добровільне волевиявлення у власноручно написаному клопотанні про припинення користування земельною ділянкою. Наголошує, що державний акт № 042512 від 1993 року видавався позивачеві для постійного користування земельною ділянкою, а не на право власності. Стверджує, що про порушення своїх прав позивачу було відомо ще з 2009 року, оскільки ним особисто було подане клопотання про припинення права користування спірною земельною ділянкою. Враховуючи те, що п. 4. ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України, на який посилається позивач, виключений на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності 15.01.2012 року, та враховуючи п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону, вважає, що строк позовної давності сплив ще у 2015 році. З посиланням на зазначені обставини, третьою особою також подано заяву про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог (від 06.09.2018 р.).

У додаткових поясненнях (від 13.09.2018 р.) зазначає, що з моменту втрати чинності Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2201-XII «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» та прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», зміни до державного акта на право постійного користування землею в частині площі земельної ділянки, раніше наданої у постійне користування, не вносяться. Посвідчення права власності на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без оформлення державних актів. Крім того, повідомила, що земельна ділянка, на яку припинено право постійного користування на підставі розпорядження голови Віньковецької РДА, передана в оренду гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства наказом Головного управління від 22.01.2016 року № 22-1597-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки». 14 квітня 2016 року ОСОБА_3 зареєстрував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фермерське господарство «Майдан-Веста».

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фермерське господарство “Майдан-Веста” у поясненнях (від 21.09.2018 р.) проти позову заперечила, вважаючи, що відповідачем були дотримані вимоги законодавства при прийнятті оспореного розпорядження. Зазначила, що у зв’язку з добровільною відмовою позивача від земельної ділянки площею 44 га, остання була передана в користування гр. ОСОБА_3 Вважає, що оскільки земельна ділянка позивачу у власність не надавалась, за позивачем не може бути визнане право власності на земельну ділянку. Просить застосувати до позовних вимог позовну давність.

Позивачем надано додаткові пояснення (від 24.09.2018 р.) щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність чи користування та припинення відповідних прав, щодо вчинення відміток на правовстановлюючих документах про перехід прав. Також з посиланням на ст. 268 ЦК України стверджує, що на вимогу про визнання незаконним правового акту органу державної влади, яким порушено право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, наполіг на їх задоволенні, посилаючись на обставини та обґрунтування, зазначені у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач повноважного представника у засідання не направив. У відзиві на позовну заяву (від 20.07.2018 р. №99/72-12-1477/2018), клопотанні (від 01.10.2018 р.) просив розглянути справу без участі свого представника за всіма наявними матеріалами справи; при цьому проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представники третіх осіб у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили з підстав, зазначених у поясненнях.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Рішенням Віньковецької районної ради народних депутатів Хмельницької області сьомої сесії ХХІ скликання від 23.04.1991 р. №3 "Про надання земельних ділянок у довічне успадковане володіння для ведення селянських господарств", розглянувши проекти відведення земельних ділянок для організації селянських (фермерських) господарств, вирішено на підставі поданих заяв громадян, клопотання сільських і селищної Рад, керуючись ст. ст. 6, 12, 18 Земельного кодексу ОСОБА_5 РСР надати земельні ділянки для ведення селянського господарства у довічне успадковане володіння із земель запасу: Майдано-Олександрівська сільська Рада народних депутатів: гр. ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 50 га в с. Майдан-Олександрівський. До збору урожаю залишити в тимчасовому користуванні колгоспу ім. Щорса земельну ділянку, яка виділяється гр. ОСОБА_1 Виконкому районної Ради народних депутатів при одержанні державних актів оформити право довічного успадкованого володіння, провести їх реєстрацію та видачу громадянам.

Відповідно до державного акта на право користування землею серії Б №042512, від 1993 року, останній видано фермерському господарству ОСОБА_1, с. М. Олександрівський Віньковецького району Хмельницької області виконавчим комітетом районної (міської) Ради народних депутатів про те, що за вказаним землекористувачем закріплюються в безстрокове і безплатне користування 50,0 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Земля надана для ведення селянського (фермерського) господарства.

Згідно з наявною у матеріалах справи випискою від 15.12.2017 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.09.1994 р. було зареєстроване селянське (фермерське) господарство "Розквіт" (код 21330026), керівник ОСОБА_1

15.04.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до голови Віньковецької районної державної адміністрації з клопотанням, в якому зазначив, що СФГ "Розквіт" просить припинити право користування земельною ділянкою площею 44,0 га із земель запасу Майдано-Олександрівської сільської ради, яка надавалась для ведення фермерського господарства в зв'язку з нестачею коштів.

Віньковецькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 10.06.2009 р. №149/2009-р "Про припинення права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту, СФГ "Розквіт", яким відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статті 142, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України на підставі клопотання голови СФГ «Розквіт» ОСОБА_1 вирішено припинити право користування земельною ділянкою площею 44,0 га із земель запасу Майдано-Олександрівської сільської ради, яка надавалась для ведення фермерського господарства СФГ «Розквіт»; відділу Держкомзему у Віньковецькому районі внести зміни в земельно-облікові документи.

У довідці від 23.03.2010 р. №185, виданій Майдано-Олександрівською сільскою радою (виконкомом) ОСОБА_1- голові СФГ "Розквіт", зазначено, що в користуванні господарства було 50 га землі для ведення фермерського господарства. На підставі клопотання ОСОБА_1 та згідно з розпорядженням №149 від 10.06.2009 р. Віньковецької РДА припинено право користування земельною ділянкою площею 44 га.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.01.2018 р. земельна ділянка з кадастровим номером 6820684500:07:002:0001 площею 44 га, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Хмельницька область, Віньковецький район, с/рада Майдано-Олександрівська, зареєстрована на праві державної власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Також міститься запис про реєстрацію права оренди вищезазначеної земельної ділянки за орендарем - ОСОБА_3 строком на 7 років на підставі договору оренди №43 від 14.03.2016 р., укладеного між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Листами від 09.02.2016 р. №27-28-99.3-367/15-16, від 14.02.2017 р. №27-28-99.1-288/15-17 відділ Держгеокадастру у Віньковецькому районі Хмельницької області надав позивачу інформацію про наявність земель у ФГ "Розквіт" (за даними форми 6-зем) на території Майдано-Олександрівської сільської ради станом на 01.01.2016 р. та 01.01.2017 р., а саме: 6 га ріллі, із зазначенням нормативної грошової оцінки 1 га землі.

Позивачем в матеріали справи надано листи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.01.2018 р. №Ш673/0-245/0/95-18 ОСОБА_6, №Ш676/0-241/0/95-18 ОСОБА_1, №Ш678/0-242/0/95-18 ОСОБА_7, №Ш675/0-243/0/95-18 ОСОБА_8, №Ш674/0-244/0/95-18 ОСОБА_9 В останніх повідомлено про розгляд їхніх звернень щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2.0000 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Майдано-Олександрівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, із земельної ділянки площею 50 га, що надана ФГ «Розквіт» у безстрокове користування для ведення фермерського господарства. З посиланням на положення ст. ст. 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство", ст. 32 Земельного кодексу України управління зазначило, що з поданих документів встановлено, що земельні ділянки, яку особи мають намір отримати, перебувають в користуванні (оренді) гр. ОСОБА_1 згідно Державного акту на право користування землею серія Б №042512, зареєстрованого з Книзі записів державних актів на право користування землею від 1993 р. Таким чином, зазначено у листі, земельна ділянка не перебуває у користуванні зазначених осіб, тому відсутні правові підстави для передачі запитуваної земельної ділянки у власність відповідно до статті 32 Земельного кодексу України.

У листі від 25.01.2018 р. №Ш677/0-246/0/95-18 на ім'я ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернуло увагу на те, що зазначена на викопіюванні з планово-картографічних матеріалів земельна ділянка накладається на уже сформовану та зареєстровану у національній кадастровій системі земельну ділянку з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства". Враховуючи зазначене, задовольнити викладені у клопотанні вимоги без зміни цільового призначення земельної ділянки та/чи усунення накладки неможливо.

У листах від 13.02.2018 р. №г-5/0-0.20-6/134-18, від 07.03.2018 р. №г-6/0-0.20-7/134-18 відділ у Віньковецькому районі Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомив голову СФГ "Розквіт" про те, що на підставі клопотання голови СФГ «Розквіт» ОСОБА_1 від 15 квітня 2009 року про припинення права користування земельною ділянкою площею 44.0 га із земель запасу Майдано-Олександрівської сільської ради, яка надавалась для ведення фермерського господарства, в зв'язку з нестачею коштів до голови Віньковецької районної державної адміністрації ОСОБА_10 було прийнято розпорядження від 10.06.2009 року №149/2009-р «Про припинення права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту, СФГ "Розквіт" площею 44,0 га.

Така ж інформація зазначена у листі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15.02.2018 р. №Ш-160/0-150/6-18 у відповідь на звернення гр. ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій з боку посадових осіб Віньковецького відділу Держгеокадастру. Також зазначено, що земельна ділянка площею 44 га кадастровий №6820684500:07:002:0001 передана в оренду гр. ОСОБА_3 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру від 22.01.2016 р. №22-1597СГ.

Листом від 30.07.2018 р. №Ш-19/0-0.20-21/134-18 відділ у Віньковецькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомив ОСОБА_1, що у 1993 р. на СФГ "Розквіт" був виданий державний акт на право користування землею серії Б №042512 на площу 50 га для ведення селянського (фермерського) господарства із земель запасу державної власності. Відповідно до п. 2 оспореного розпорядження відділом було внесено зміни до земельно-облікових документів, проте позивачем не виготовлено правовстановлюючих документів, які посвідчували право користування чи оренди земельної ділянки площею 6,0 га.

У матеріали справи надано заяву від 07.12.2015р. гр. ОСОБА_3, адресовану головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 44 га з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту Майдано - Олександрівської сільської ради Віньковецького району.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 18.12.2015 р. №22-6947-СГ було надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, місце розташування - за межами населених пунктів Майдано-Олександрівської сільської ради Віньковецького району (6820684500:07:002), орієнтований розмір земельної ділянки - 44 га.

У матеріали справи надано копію акта погодження меж земельної ділянки від 21.12.2015 р., складеному в присутності, зокрема, землекористувача ОСОБА_3, представників суміжних землекористувачів: ОСОБА_1, згідно з яким комісією проведено встановлення (погодження) на місцевості зовнішніх меж землеволодіння, та в якому зазначено, що спірні питання при погодженні (встановленні) меж відсутні.

Відповідно до Наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.01.2016 р. №22-1597-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Майдано-Олександрівської сільської ради Віньковецького району. Надано в оренду гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 44 га (кадастровий номер 6820684500:07:002:001) для ведення фермерського господарства строком на 7 років, яка розташована за межами населених пунктів Майдано- Олександрівської сільської ради Віньковецького району.

Згідно з вищезазначеним наказом між Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (орендодавець) та фізичною особою гр. ОСОБА_3В укладено договір оренди землі №43 від 14.03.2016 р., за умовами п. п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку кадастровий номер 6820684500:07:002:0001 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Майдано-Олександрівської сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 44 га.

Як убачається з виписки від 15.04.2016 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 14.04.2016 р. зареєстровано фермерське господарство "Майдан-Веста", основний вид економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, керівник - ОСОБА_3

До зазначеного договору додано кадастровий план земельної ділянки, акт прийому-передачі межових знаків на зберігання від 21.12.2015 р., план-схему земельної ділянки, акт від 14.03.2016 р. приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди.

Також надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (від 22.03.2016 р.), відповідно до якої земельна ділянка кадастровий номер 6820684500:07:002:0001 площею 44 га для ведення фермерського господарства за адресою: Хмельницька область, Віньковецький район, Майдано-Олександрівська с/рада перебуває у державній власності (Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області) та зареєстрована на праві оренди за орендарем: ОСОБА_3 на підставі договору №43 від 14.03.2016 р.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Майдано-Олександрівської сільської ради (від 11.09.2018 р. №191) земельна ділянка площею 44 га земель запасу сільської ради за межами населеного пункту, яка була в користуванні СФГ "Розквіт" за період 2009-2016 р. не оброблялась.

Відповідно до інформаційної довідки відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 12.09.2018 р. №31-22-0.20-634/104-18) за користувачем СФГ "Розквіт" на території Майдано-Олександрівської сільської ради згідно форми 6-зем статистичної звітності станом на 01.01.2016 р. рахується земельна ділянка площею 6 га.

У матеріали справи надано звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 р. СФГ "Розквіт", поданим щодо площі земельної ділянки 6 га.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначені положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Однією із позовних вимог позивача є визнання протиправним та скасування розпорядження голови Віньковецької районної державної адміністрації від 10.06.2009 р. №149/2009-р.

Відповідно до розпорядження голови Віньковецької районної державної адміністрації від 10.06.2009 р. №149/2009-р "Про припинення права користування земельною ділянкою, яка знаходиться за межами населеного пункту, СФГ "Розквіт" на підставі клопотання голови СФГ "Розквіт" ОСОБА_1 вирішено припинити право користування земельною ділянкою площею 44,0 га із земель запасу Майдано-Олександрівської сільської ради, яка надавалась для ведення фермерського господарства СФГ “Розквіт”.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

За приписами ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством (ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону (ст. 51 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У ст. 2 Земельного кодексу України (в чинній редакції) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтями 5, 6 Земельного кодексу ОСОБА_5 РСР (в редакції від 18.12.1990 р.) було передбачено, що розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції надають земельні ділянки у володіння або користування та вилучають їх. У довічне успадковуване володіння земля надається громадянам ОСОБА_5 РСР для, зокрема ведення селянського (фермерського господарства).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи державного акта на право користування землею серії Б №042512 від 1993р. за фермерським господарством ОСОБА_1 закріплено в безстрокове і безплатне користування 50,0 гектарів землі, земля надана для ведення селянського (фермерського) господарства.

15.04.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до голови Віньковецької районної державної адміністрації з клопотанням, в якому СФГ "Розквіт" просило припинити право користування земельною ділянкою площею 44,0 га із земель запасу Майдано-Олександрівської сільської ради, яка надавалась йому для ведення фермерського господарства, у зв'язку з нестачею коштів.

Відповідно до ст. 141 ЗК України (в редакції, чинній на час звернення позивача із клопотанням до відповідача) однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспореного розпорядження) передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності ОСОБА_5 народу. Від імені ОСОБА_5 народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній на час прийняття оспореного розпорядження) зазначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оспореного розпорядження) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Зазначені положення кореспондуються з приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

З огляду на вищенаведене спростовуються доводи позивача щодо відсутності повноважень відповідача на прийняття оспореного розпорядження. При цьому враховується безпосереднє звернення самого позивача до відповідача з відповідним клопотанням, а також розташування земельної ділянки площею 44 га, зазначеної у клопотанні позивача від 15.04.2009 р., за межами населеного пункту.

Аргументи позивача з приводу того, що подане відповідачу клопотання від 15.04.2009 р. не є відмовою від права користування вказаною у ньому земельною ділянкою, як передбачено ст. 141 Земельного кодексу України, суд оцінює критично з огляду, зокрема на зміст клопотання, з якого убачається бажання позивача припинити право користування частиною земельної ділянкою. Підстав, за яких відповідач мав би відмовити позивачу у задоволенні його клопотання про припинення права користування земельною ділянкою, суду не наведено. Відтак клопотання позивача про припинення права користування земельною ділянкою відповідачем було задоволено в той спосіб, в який було зазначено в самому ж клопотанні.

При цьому вчинення відповідачем будь-яких інших дій за наявності такого клопотання землекористувача (наприклад, тимчасове припинення права користування) законодавством не передбачено та зазначене клопотання відповідно розцінене відповідачем як підстава для припинення права користування, встановлена п. а) ст. 141 ЗК України. Одночасно суд звертає увагу на те, що законодавство не пов’язує відмову землекористувача від права користування земельною ділянкою з наявністю тих чи інших причин такої відмови (відсутністю грошових коштів, неможливістю здійснення обробітку тощо).

Доводи позивача щодо необхідності укладення правочину після його звернення до відповідача з клопотанням, необхідність його нотаріального посвідчення судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на положення ч. ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України (в редакції, чинній на час прийняття оспореного розпорядження), якими визначений порядок припинення саме права користування земельною ділянкою, а не права власності на земельну ділянку, на що посилається позивач.

Також суд вважає необґрунтованим твердження позивача про те, що оспореним розпорядженням було припинено право користування всією земельною ділянкою площею 50 га, оскільки зі змісту як клопотання позивача, так і зі змісту розпорядження слідує, що припинення права користування мало місце лише щодо земельної ділянки площею 44 га.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки наданої відділом у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлено, що за користувачем СФГ "Розквіт" на території Майдано-Олександрівської сільської ради згідно форми 6-зем рахується земельна ділянка площею 6 га.

Таким чином, беручи до уваги зазначені обставини справи, позивачем не доведено та не надано належних доказів у підтвердження невідповідності оспореного розпорядження вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, як і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Також позивач просить визнати право власності на земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського господарства відповідно до державного акту серії Б №042512, виданого в 1993 р. на право користування землею.

Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі державного акта 1993 р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 цього ж Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Як зазначалось вище, 1993 р. фермерському господарству ОСОБА_1 було видано державний акт на право користування землею серії Б №042512, відповідно до якого за ним було закріплено в безстрокове і безплатне користування 50,0 гектарів землі, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства.

Таким чином, згідно з вищезазначеним державним актом земельна ділянка площею 50 га перебувала у позивача на праві користування.

Чинним Земельним кодексом України передбачено такі види права користування земельною ділянкою як право постійного користування та оренда.

Статтею 7 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі державного акта 1993 р.) було передбачено, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Так, стаття 92 Земельного кодексу України встановлює, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, відповідно до ст. 93 – право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. №5-рп/2005.

У наведеному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю, зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п'яти років) (стаття 7). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренд, в цьому кодексі не здійснено.

Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу.

Закон України "Про оренду землі" визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1).

Чинний Кодекс, прийнятий 25 жовтня 2001 року, визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92).

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року передбачено, зокрема, обов'язковість державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб тощо.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Судом звертається увага на те, що фермерському господарству ОСОБА_1 1993 р. було видано державний акт саме на право користування землею, а не на право власності. Зазначений державний акт не скасований, доказів видання інших правовстановлюючих документів, зокрема, які би посвідчували право власності позивача на земельну ділянку, суду не подано.

Судом враховується, що за клопотанням позивача розпорядженням Віньковецької районної державної адміністрації від 10.06.2009 р. №149/2009-р було припинено право користування земельною ділянкою площею 44,0 га, яка надавалась для ведення фермерського господарства СФГ “Розквіт”.

З огляду на зазначене у сукупності, зокрема, видання державного акта на право користування земельною ділянкою, припинення права користування земельною ділянкою площею 44 га, позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського господарства відповідно до державного акту серії Б №042512, виданого в 1993 р. на право користування землею, є необґрунтованою, недоведеною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо посилань позивача на відсутність в державному акті серії Б №042512 1993 року відмітки про внесення змін у зв’язку з припиненням права користування частиною земельної ділянки, зазначеної в державному акті, суд враховує таке.

Станом на час прийняття оспореного розпорядження від 10.06.2009 р. форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. №449, яка не передбачала внесення змін до державних актів. Натомість у п. 2 постанови було установлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Доказів такого звернення позивача матеріали справи не містять.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 483 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії між кадастрами та інформаційними системами» постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. №449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» втратила чинність.

Одночасно відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», прийнятим 01.07.2004 р. та чинним і на час звернення позивача до відповідача з клопотанням та прийняття за наслідками його розгляду оспореного розпорядження.

Судом звертається увага, що відсутність відповідної відмітки в державному акті про внесення змін до нього не спростовує факту припинення права користування частиною земельної ділянки, зазначеної в державному акті, здійсненого в передбаченому законодавством порядку, та не має наслідком визнання за позивачем права власності на земельну ділянку площею 50 га.

При цьому, виходячи з обставин справи та наданих у їх підтвердження матеріалів, у користуванні позивача на підставі державного акту серії Б №042512 1993 року перебуває земельна ділянка площею 6 га. Про це свідчить як прийняття оспореного розпорядження щодо земельної ділянки лише площею 44 га, так і інформація, надана відділом у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (довідка від 12.09.2018 р. №31-22-0.20-634/104-18).

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем було погоджено межі земельної ділянки, право користування якою оспореним розпорядження було припинено та яка у подальшому була надана в оренду ОСОБА_3 для ведення селянського фермерського господарства, про що свідчить акт погодження меж земельної ділянки від 21.12.2015 р. Зазначена обставина, а також подання самим СФГ "Розквіт" звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року щодо земельної ділянки площею 6 га спростовують твердження позивача про те, що йому було невідомо про припинення права користування земельною ділянкою (її частиною).

При цьому наявність у позивача земельної ділянки площею 6 га на праві користування згідно з державним актом серії Б №0452512 1993 року, як убачається з матеріалів справи, не оспорюється. Про перебування у користуванні позивача цієї земельних ділянки свідчить також інформаційна довідка відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 12.09.2018 р. №31-22-0.20-634/104-18).

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до листа відділу у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 30.07.2018 р. №Ш-19/0-0.20-21/134-18), відповідно до п. 2 оспореного розпорядження відділом було внесено зміни до земельно-облікових документів, проте СФГ "Розквіт" не виготовлено правовстановлюючих документів, які посвідчували право користування чи оренди земельної ділянки площею 6 га.

З приводу заяв відповідача та третіх осіб про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд враховує таке.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів " зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на зазначені положення та враховуючи відмову у позовних вимогах, заявлена відповідачем позовна давність не підлягає застосуванню.

Щодо заяв третіх осіб про застосування строку позовної давності судом зважається на приписи ч. 3 ст. 267 ЦК України, якими передбачена можливість заявлення про застосування позовної давності лише стороною у спорі.

Судом береться до уваги те, що з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікацію Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Зокрема, у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові cелянського (фермерського) господарства "Розквіт", Хмельницька область, Віньковецький район, с. Майдан-Олександрівський, вул. Дружна, буд. 5 (код 21330026) до Віньковецької районної державної адміністрації, Хмельницька область, Віньковецький район, смт. Віньківці, вул. Соборної України, буд. 15 (код 21317971), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1 (код 39767479), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - фермерського господарства “Майдан-Веста”, Хмельницька область, Віньковецький район, с. Майдан-Олександрівський, вул. Жовтнева, буд. 23 (код 40423235) про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Віньковецької районної державної адміністрації від 10.06.2009 р. №149/2009-р та визнання права власності на земельну ділянку площею 50 га для ведення селянського господарства відповідно до державного акту серії Б №042512, виданого в 1993 р. на право користування землею, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 10.10.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 5 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (32533, Хмельницька область, Віньковецький район, с. Майдан-Олександрівський, вул. Дружна, 5), 3 - відповідачу (32500, Хмельницька область, Віньковецький район, смт. Віньківці, вул. Соборної України, 15), 4 - третій особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, буд. 4/1), 5 – третій особі ФГ “Майдан-Веста” (Хмельницька область, Віньковецький район, с. Майдан-Олександрівський, вул. Жовтнева, буд. 23). Всім рек. з пов. про вруч.