Рішення № 77043444, 11.10.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3042/18

РІШЕННЯ

іменем України

11 жовтня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради , Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

ОСОБА_2 ОСОБА_3 СТОРІН

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, в якому просить :

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії по розгляду питань соціального захисту жителів міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради, оформлене протоколом №10 від 08.06.2018 про відмову в наданні ОСОБА_1 допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";

- визнати протиправним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, оформлене повідомленням від 11.06.2018 про відмову в наданні ОСОБА_1 допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" з 01.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що до моменту внесення запису про припинення фізичної особи-підприємця вона вважається працюючою особою, незалежно від отриманого доходу. Тому їй безпідставно відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Звернула увагу на те, що мала право на отримання допомоги навіть за умови її не працевлаштування згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", оскільки у складі її сім’ї є особа з інвалідністю.

Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачі правом надання відзиву на адміністративний позов не скористалися, відзив до суду не направили.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.09.2018 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглянути дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 з 29.01.2018 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_4, який входить до складу сім’ї позивача, згідно довідки від 05.05.2018 №1444/02, є інвалідом ІІ групи.

Згідно довідки Хмельницького міського центру зайнятості від 03.05.2018 №3566 позивач за даними Єдиної інформаційної автоматизованої системи Державної служби зайнятості України до Хмельницького міського центру зайнятості станом на 03.05.2018 у пошуках роботи не зверталася.

07.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до комісії по розгляду питань соціального захисту жителів міста з заявою щодо призначення їй допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Рішенням комісії, оформленим протоколом №10 від 08.06.2018, ОСОБА_1 відмовлено в наданні державної соціальної допомоги, відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям". Зазначено, що позивач не працює, не перебуває на обліку в міському центрі зайнятості протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення.

11.06.2018 управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, прийняло рішення, оформлене повідомленням від 11.06.2018, про відмову в наданні ОСОБА_1 допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям.

10.07.2018 позивач звернулася до управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради з заявою, в якій просила призначити їй державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям з 01.05.2018.

Листом від 27.07.2018 №6701 управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради повідомило позивача про те, що її звернення від 07.05.2018 з питання призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї було винесено на розгляд комісії по розгляду питань соціального захисту жителів міста, у зв'язку з тим, що позивач не працював, та у складі сім'ї є особа з інвалідністю. Зазначено, що згідно рішення комісії від 08.06.2018 (протокол №10) ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім’ї з 01.05.2018.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

На реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям спрямований Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради.

Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" визначені Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 №250 (далі – Порядок №250).

Пункт 10 Порядку №250 встановлює, що соціальна допомога не призначається у разі, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги); під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім'ї з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здача у найм або оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім'ї працюють без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо); особи, які входять до складу малозабезпеченої сім'ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв'язку тощо (крім житлово-комунальних послуг, у межах норм споживання та медичних послуг, пов'язаних із забезпеченням життєдіяльності) в сумі, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї; у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Аналогічні положення закріпленні у частині 1 статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

Отже, Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" та Порядком №250 визначений вичерпний перелік підстав для відмови у призначені і виплаті малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги.

Підставою для відмови у призначенні допомоги позивачу слугували висновки щодо її не працевлаштування та не перебування на обліку в міському центрі зайнятості протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать, зокрема, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств).

Таким чином, до зайнятого населення відносяться особи, які забезпечують себе роботою самостійно, в тому числі зареєстровані фізичними особами-підприємцями.

Частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Суд враховує, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не внесено до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Таким чином, ОСОБА_1 є працюючою особою. Тому зазначені в відмовах щодо надати їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям висновки є хибними, а зазначена підстава, визначена Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" та Порядком №250, у даному випадку - відсутня.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо у складі сім'ї є особа з інвалідністю.

Відмовляючи позивачу у наданні допомоги, не враховано наявність у складі сім'ї ОСОБА_1 інваліда ІІ групи - ОСОБА_4.

Отже, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення комісії по розгляду питань соціального захисту жителів міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради, оформленого протоколом № 10 від 08.06.2018 про відмову в наданні ОСОБА_1 допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям", а також для визнання протиправним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, оформленого повідомленням від 11.06.2018 про відмову в наданні ОСОБА_1 допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (пункт 158 рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine).

Водночас, правосуддя, згідно з пунктом 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003), за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.

За таких обставин, суд вважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання державної соціальної допомоги, слід зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" з 01.05.2018.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністратиний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради , Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії по розгляду питань соціального захисту жителів міста виконавчого комітету Хмельницької міської ради, оформлене протоколом №10 від 08.06.2018, яким відмовлено в наданні ОСОБА_1 допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

Визнати протиправним та скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, оформлене повідомленням про відмову у наданні допомоги від 11.06.2018, яким відмовлено в наданні ОСОБА_1 допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" з 01.05.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Хмельницької міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29000 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) Відповідач:Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради (вул. Проскурівського підпілля 32, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , ідентифікаційний код - 03198563) Виконавчий комітет Хмельницької міської ради (вул. Гагаріна 3, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 04060772)

Головуючий суддя ОСОБА_5