Рішення № 77043261, 02.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 р. справа № 820/4328/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (вул. Червоношкільна набережна, буд. 24, м. Харків, 61010) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року №00002081401 за формою «В4» про завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 20 703,00 грн.; податкове повідомлення- рішення від 24 травня 2018 року №00002061401 за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 224 642 005,50 грн. ( за податковим зобов’язанням 181 167191,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 43 474 814,50 грн.); податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року №00002071401 за формою «Р» про збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 26 881257,85 грн. (за податковими зобов’язаннями 21 473 265,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 407 992,85 грн.).

Позивач, обґрунтовуючи свою правову позицію, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення- рішення, є протиправними та такими, що не відповідають діючому законодавству, порушують права підприємства. Представник позивача зазначив, що висновки акту перевірки, а отже, прийняті на їх підставі податкові повідомлення – рішення, складені контролюючим органом без урахування наданих первинних документів, судових рішень, які набули законної сили, відповідачем допущено довільне трактування норм чинного законодавства.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що підприємством позивача допущено порушення податкового законодавства, і надані позивачем докази не спростовують правильність висновків акту перевірки, а отже і правомірність оскаржуваних рішень. В доводах на обґрунтування відзиву на позов відповідач посилався на обставини, що викладені контролюючим органом в акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, експерта, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" пройшло процедуру державної реєстрації та набуло статусу суб'єкта господарювання – юридичної особи, перебуває на податковому обліку у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Відповідачем у період з 25.09.2017 року по 28.12.2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_3 "Харківський коксовий завод" податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року, валютного – за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2015 року по 30.06.2017 року.

Результати перевірки оформлені актом від 12.02.2018 року № 508/20-40-14-01-08/2448172 (а.с. 24-124, т.1).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем:

1. п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 182 009 870 грн., у тому числі за 2015 рік - в сумі 7 296 780 грн., за 2016 рік - в сумі 48 816 562 грн, (в т.ч.: 1 квартал 2016 - 19 830932 грн., 2 квартал 2016 - 10 610 206 грн., 3 квартал 2016 - 7 702 290 грн., 4 квартал 2016 - 10673134грн.), за І півріччя 2017 року у сумі 125 896 528 грн. (в т.ч.: 1 квартал 2017 – 76509639 грн., 2 квартал 2017-49 386 889 грн.).

2. п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.8 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 21 590 803 грн., у тому числі: за травень 2015 – 3354283 грн., - червень 2015 - 2 486 917 грн., березень 2016 - 4 448 924 грн., квітень 2016 – 1286295 грн., травень 2016 - 3 666 774 грн., червень 2016 - 3 613 036 грн., липень 2016 – 521300 грн., жовтень 2016 - 693 730 грн., листопад 2016 - 1 460 536 грн., грудень 2016 -13387 грн., березень 2017 - 45 621 грн., та встановлено завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 332 128 грн., в т.ч. за червень 2017 року на суму 332 128 грн.

3. ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання валютного контролю” зі змінами та доповненнями, в частині порушення строків декларування валютних цінностей, що знаходяться за межам України станом на 01.04.2017 по контрактам від 01.07.15 №ТТU/НКZ-0107/15, від 23/05/2015 №СНКZТТU-2302/15, від 23.02.2015 № ТТU/НКZ-2302/15, від 30.07.2013 № КНТ-3007/13.

4. пп.168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.176.2 «а» ст.176 ПК України податок на доходи фізичних осіб по працівникам у сумі 540 114,11 грн., підприємством під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно за період січень 2015, червень 2015, грудень 2016 року.

5. пп.162.1 ст.162, ст.163, пп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, п.п.176.2 п.176.2 ст.176, п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України, військовий збір за період січень - лютий, квітень - жовтень 2015 року, грудень 2016 року у сумі 257416,36 грн. підприємством під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно.

Не погодившись із висновками акту перевірки від 12.02.2018 року № 508/20-40-14-01-08/2448172, позивач 16.02.2018 року подав на нього заперечення (а.с. 158-172, т.1), з урахування яких ГУ ДФС України у Харківській області, висновки акту змінено та викладено в наступній редакції (а.с. 173-199, т.1):

1. п.44.1 ст.44, п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 181 570 376 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 7 296 780 грн., за 2016 рік в сумі 43 430 782 грн. (в т.ч.: 1 квартал 2016- 19 830 932 грн., 2 квартал 2016 - 10 610 206 грн., З квартал 2016 - 5 877 630 грн., 4 квартал 2016 - 7 112 014 грн.), за 1 півріччя 2017 року у сумі 130 842,814 грн. (в т.ч.: 1 квартал 2017 - 73 295 985 грн., 2 квартал 2017 - 57 546 829 грн.).

2. п.198,1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.4, 201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 21 590 803 грн., у тому числі за травень 2015 - 3 354 283 грн., червень 2015 — 2 486 917 грн., березень 2016 - 4 448 924 грн., квітень 2016 - 1 286 295 грн., травень 2016 - 3 666 774 грн., червень 2016 - 3 613 036 грн., липень 2016 - 521 300 грн., жовтень 2016 - 693 730 грн., листопад 2016 - 1 460 536 грн., грудень 2016 - 13 387 грн., березень 2017 - 45 621 грн., та встановлено завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 332 128 грн., в т.ч. за червень 2017 року на суму 332 128 грн.

3. ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в частині порушення строків декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України станом на 01.04.2017 по контрактам від 01.07.15 №ТТU/НКZ-0107/15, від 23.02.2015 №СНКZТТU-2302/15, від 23.02.2015 № ТТU/НКZ-2302/15, від 30.07.2013 № КНТ-3007/13.

4) пп. 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п. 176.2 «а» ст.176 ПК України податок на доходи фізичних осіб по працівникам у сумі 540114,11 грн., підприємством під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно за період січень 2015, червень 2015, грудень 2016 року.

5) пп.162.1 ст.162, ст.163, пп. 168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168, ст.171, п.п.176.2 «а», «б» п. 176.2 —.176. п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України, військовий збір за період січень - лютий, квітень - жовтень 2015 року, грудень 2016 року у сумі 257416,36 грн. підприємством під час виплати оподатковуваного доходу перераховано до бюджету несвоєчасно.

На підставі вказаних висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.03.2018 року: № 00000821401, № 00000841401 та № 00000831401, які позивач оскаржив в адміністративному порядку шляхом подачі скарги від 22.03.2018 року за вих.№ 388 до ДФС України (а.с. 200-219, т.1).

За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 18.05.2018 року за № 17206/6/99-99-11-01-01.25, яким скарга частково задоволена, скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 02.03.18 року: №00000821401, №00000841401, №00000831401 в частинах встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах із ТОВ "Вугільна торгова компанія", ТОВ "Пріоритет Трейд", ТОВ НВП "Телерадіозв'язок", ТОВ "Ізобіліє TMІД", ТОВ "ОСОБА_3 Плюс", ТОВ "Перший редукторний завод" та у відповідних частинах застосовані штрафні санкцій, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення - залишено без змін (а.с. 220-247, т.1).

На підставі висновків акту перевірки від 12.02.2018 року № 508/20-40-14-01-08/2448172, з урахуванням заперечень на акт та рішення ДФС України від 18.05.2018 року за № 17206/6/99-99-11-01-01.25, контролюючим органом прийняті рішення від 24 травня 2018 року: №00002081401 за формою «В4» про завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 20 703,00 грн.; №00002061401 за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 224 642 005,50 грн. (за податковим зобов’язанням 181 167191,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 43 474 814,50 грн.); №00002071401 за формою «Р» про збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 26 881257,85 грн. (за податковими зобов’язаннями 21 473 265,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 407 992,85 грн.(а.с. 28-33, т.2).

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

З дослідженого акту перевірки, рішень, прийнятих за результатами адміністративного оскарження, слідує, що юридичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 181 570 376 грн. та п.198,1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1, 201.4, 201.8 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ до сплати всього на суму 21 590 803 грн.; фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень – рішень слугували висновки про невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність даних про те, що контрагент позивача-постачальних є власником вугілля, фактичне ненадходження товару за договором поставки товару, придбаного позивачем, яке обґрунтовано у акті виключно податковою інформацією про встановлення взаємовідносин контрагента позивача (ТОВ «Уватол Торг») з підприємствами по ланцюгу, які мають ознаки «фіктивності» (ТОВ «Роднік-Стайл»), податковою інформацією по контрагенту ТОВ «Нове вугілля», по якій як у акті перевірки, так і в рішенні ДФС відображено, що податкові повідомлення- рішення, прийняті відносно ТОВ «Нове вугілля» за результатами перевірок, на які, в даному випадку, контролюючий орган посилається, як на податкову інформацію, скасовані судовими рішеннями, які набули законної сили; податкова інформація про перебування директора ТОВ «Донкокс» ОСОБА_4 у період підписання договору з позивачем на непідконтрольній території Донецької області. По взаємовідносинам позивача із ТОВ «Арткомп» відповідач посилався на те, що заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів, яка виникла станом на 09.10.2015 року передбачена у 2015 році для передачі ОСОБА_3 «Коксолит» за розподільчим балансом, рішення про виділ якого прийнято у серпні 2015 року, а фактично передана лише у січні 2017 року, у зв’язку з чим контролюючий орган обрахував кількість днів прострочення -369 та пеню на користь позивача у розмірі 106757260 грн., що визначив як суму доходу, як наслідок не відображення даної суми доходу, здійснив донарахування податку на прибуток в розмірі 106757260 грн.; по взаємовідносинам з ОСОБА_5 (Ліцензіар) контролюючим органом встановлено завищення витрат за 4 квартал 2016 р., що пов’язано із врахуванням суми платежів на користь вказаного контрагента у складі витрат на роялті за договором від 26.11.2015 року, що відповідач обґрунтовує реєстрацією знаку для товарів і послуг 12.12.2016 року. З посиланням на Наказ Мін’юсту №670/5 від 24.02.2017 року про відміну реєстрації ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод», податковий орган вказує на те, що грошові кошти, отримані від вказаного контрагента, фактично є безоплатно отриманими активами позивача, а отже повинні бути відображені ним у складі доходів; безпідставність нарахування відсотків за кредитними угодами у складі витрат підприємства позивача за період листопад 2015-січень 2017 року обґрунтована тим, що за розподільчим балансом від 12.10.2015 року із Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", без його припинення виділено ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» і ОСОБА_3 «Коксолит». В свою чергу, кредитні угоди укладені з метою придбання акцій для створення нової юридичної особи ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод», а вподальшому заборгованість по кредитній лінії передана до ОСОБА_3 «Коксолит», а отже, на думку перевіряючих, зміни за нарахованими відсотками по кредитних договорах не відносяться до власних витрат Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод". При цьому, контролюючий орган не врахував заперечень позивача про не закінчення процедури виділу юридичних осіб.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і у відзиві на позов.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб’єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За правилами п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За правилами частини першої ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, по взаємовідносинам Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" з ТОВ «Уватол Торг» контролюючим органом встановлено заниження доходу на суму 63037473 грн. за 1 квартал 2016 року.

Дане порушення в акті перевірки обґрунтовано визнанням нікчемним взаємовідносин ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» з ТОВ «Уватол Торг» по договору №УТХК від 30.12.2015 року та визнанням товарів, отриманих ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» від ТОВ «Уватол торг» у якості безоплатно одержаних.

Також по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Уватол торг» встановлено заниження доходів всього на суму 60 949 463 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 11 859 363 грн.

Дане порушення в акті перевірки обґрунтовується визнанням нікчемним взаємовідносин ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» з ТОВ «Уватол Торг» по договору №УТХ-0502/16 від 05.02.2016 року з одночасним визнанням товарів отриманих ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» від ТОВ «Уватол торг» у якості безоплатно одержаних.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» (Покупець) і ТОВ «Уватол Торг» (Постачальник) укладено договір поставки №УТХК від 30.12.2015 року та додаткова угода № 1 від 01.08.2016 року до договору поставки №УТХК від 30.12.2015 року (а.с. 73-77, т. 7).

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

За умовами вказаного договору постачальник зобов’язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, в асортименті, за цінами, в кількості, за якісними характеристиками, згідно Специфікацій, оформлених у вигляді додатків, що є невід’ємною частиною даного Договору. Вугільна продукція поставляється залізничними вагонами, документом, що підтверджує поставку є акт прийому – передачі. У разі транспортування вугля постачальником, покупець приймає на себе обов’язок відшкодувати постачальнику вартість залізничного тарифу та інших витрат, пов’язаних з транспортуванням.

Сторонами договору складено Специфікації до нього №№1-8, за якими визначено марку вугля- «Ж» (0-100), виготовлення ЦОФ «Комсомольська», його вартість, якісні показники та вартість кожної поставки (а.с. 78-85, т.7).

Актами прийому – передачі, рахунками та залізничними накладними підтверджується поставка позивачу вугля від ТОВ «Уватол Торг».

Поставка товарно –матеріальних цінностей (вугля) відбулась без ПДВ, у порядку п. 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, яким визначено, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Податок на додану вартість нараховано по експедиторським послугам, суми ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «Уватол Торг» включені підприємством позивача до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень-лютий 2016 року та відповідні податкові періоди, що відповідає даним додатку 5 до декларації з ПДВ.

Крім того, податкові накладні з придбання вугілля кам’яного марки «Ж» відображено у складі податкового кредиту декларацій ПДВ за відповідні періоди за рядком 10.3 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України: з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість».

Окрім того, судом встановлено, що до актів прийому-передачі продукції по договору ТОВ «Уватол Торг» додані посвідчення про якість та залізничні накладні.

Вищевказані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» в повному обсязі бухгалтерським проведенням: Дебет 20 Кредит 631.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, тощо.

Оплата за поставлену продукцію, здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента у розмірі 18219000 грн. та у відповідності до умов договору з урахуванням додаткової угоди № 1, а саме шляхом видачі простих векселів на вартість фактично поставленого вугілля в розмірі 43755164,57 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, актами приймання – передачі векселів та актами пред’явлення векселя до платежу (а.с. 46-71, т.1).

Таким чином, здійснення поставки, тобто фактичне виконання умов договору між ТОВ «Уватол Торг» і ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» підтверджується належними доказами.

Податок на додану вартість по експедиторським послугам нараховано позивачем на суму 52248 грн. за податковими накладними: №1 від 31.01.2016 року та № 1 від 29.02.2016 року, заперечень та зауважень щодо наявності, форми, змісту, реєстрації даних податкових накладних акт перевірки не містить.

Таким чином, в розумінні п. 198.6 ст. 198 ПК України суми податку, сплаченого позивачем при придбання товарів (послуг), які підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, правомірно віднесені ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» до сум податкового кредиту.

З матеріалів справи судом також встановлено, що між ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» (Покупець) і ТОВ «Уватол Торг» (Постачальник) укладено договір поставки №УТХ-0502/16 від 05.02.2016 року (а.с. 149-150, т. 5).

За умовами вказаного договору постачальник зобов’язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити коксову продукцію, в асортименті, за цінами, в кількості, за якісними характеристиками, згідно Специфікацій, оформлених у вигляді додатків, що є невід’ємною частиною даного Договору. Коксова продукція поставляється залізничними вагонами, документом, що підтверджує поставку є акт прийому – передачі. У разі транспортування кокосової продукції постачальником, покупець приймає на себе обов’язок відшкодувати постачальнику вартість залізничного тарифу та інших витрат, пов’язаних з транспортуванням.

Сторонами договору складено Специфікації до нього №№1-10, за якими визначено марку коксу, його вартість, якісні показники та вартість кожної поставки (а.с. 154-164, т.5).

Актами прийому – передачі, рахунками підтверджується поставка позивачу коксу від ТОВ «Уватол Торг».

Окрім того, судом встановлено, що до актів прийому-передачі продукції по договору № УТХ-0502/16 від 05.02.2016 року ТОВ «Уватол Торг» додані посвідчення про якість та залізничні накладні.

Вищевказані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» в повному обсязі бухгалтерським проведенням: Дебет 20 Кредит 631.

Оплата за поставлену продукцію, здійснена позивачем шляхом перерахування коштів на рахунок контрагента у розмірі 72808823,04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується відповідачем.

Таким чином, здійснення поставки, тобто фактичне виконання умов договору між ТОВ «Уватол Торг» і ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» підтверджується належними доказами.

Податок на додану вартість по вказаній господарській операції нараховано позивачем за податковими накладними, виписаними контрагентом, заперечень та зауважень щодо наявності, форми, змісту, реєстрації даних податкових накладних акт перевірки не містить.

Таким чином, в розумінні п. 198.6 ст. 198 ПК України суми податку, сплаченого позивачем при придбання товарів (послуг), які підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, правомірно віднесені ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» до сум податкового кредиту.

Доводи відповідача про те, що ТОВ «Уватол Торг» не є погстачальником товарно-матеріальних цінностей позивачу обгрунтовані тим, що вказане не знайшло свого відображення у товарно-транспортних накладних.

ОСОБА_3, суд зазначає, що ТОВ «Уватол Торг» є постачальником за договорами поставки, фактичне виконання вказаних договорів підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Окрім того, в акті перевірки відображено дослідження перевіряючими документів, які підтверджують виконання договору, не заперечується їх наявність та відповідність вимогам до первинного документу. Доказів проведення інвентаризації при проведенні перевірки на підприємстві позивача, а отже встановлення відсутності поставленого товару, як і доказів дослідження його використання у господарській діяльності позивачем відповідач не надав.

При цьому, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Наявність дефектів, допущених при оформленні товарно-транспортної накладної, не може свідчити про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому за умови підтвердження такої операції іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, що і встановлено судом у даній справі.

Щодо доводів контролюючого органу про наявність податкової інформації по контрагентах ТОВ «Уватол Торг», на підставі яких зроблено висновок відсутність реальності здійснення господарської операції, суд зазначає наступне.

Так, згідно даних податкової інформації, наданої ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва по ТОВ «Роднік Стайл» наявне кримінальне провадження. ОСОБА_3, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вирок по даному кримінальному провадженню відсутній.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 1 статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також – ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” ЄСПЛ дійшов такого висновку: “... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”. У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”.

Наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні у справі докази не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Уватол торг» взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Посилання податкового органу на наявність кримінального провадження по контрагенту постачальника позивача, не є належним та допустимим доказом в контексті висновків Європейського Суду з прав людини, оскільки на час складання акту перевірки та розгляду адміністративної справи відсутнє рішення суду за результатами даного кримінального провадження.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб’єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагента, суд приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарської операції, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов’язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень покладається на такого суб’єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податковий кредит за господарською операцією з придбання товарів сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Наведене відповідає висновку, висловленому Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17, та враховується судом при вирішенні даної справи.

З приводу господарських взаємовідносин позивача із ТОВ «Нове вугілля» контролюючим органом встановлено заниження доходів у 2015 році всього на суму 40377407 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 8 075 482 грн.

Дане порушення в акті перевірки обґрунтовується визнанням нікчемними взаємовідносин ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» з ТОВ «Нове вугілля» за договором №НХ-0311/14 року з одночасним визнанням товарів, отриманих ПРАТ «ХАРКІВСЬКИЙ КОКСОВИЙ ЗАВОД» від ТОВ «Нове вугілля» у якості безоплатно одержаних.

При цьому, перевіряючи посилаються у акті перевірки виключно на наявність акту перевірки по ТОВ «Нове вугілля» №198/26-55-22-10/39256117, яким дані операції по ланцюгу визнано нікчемними.

ОСОБА_3, судом встановлено, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 28.10.2015 року по справі №826/15606/15, яке набуло законної сили, позов ТОВ «Нове вугілля» задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві по внесенню до ІС «Податковий блок» коригувань до показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов’язань з податку на додану вартість ТОВ «Нове вугілля» за січень та лютий 2015 року, що внесені на підставі висновків акту перевірки від 20.07.2015 №198/26-55-22-10/39256117. Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві відновити в ІС «Податковий блок» самостійно задекларовані показники податкової звітності ТОВ «Нове вугілля»: податковий кредит по операції з придбання ТМЦ у ТОВ «Уватол торг» за січень 2015 року на суму податку на додану вартість 1 463 432,00 грн. та у ТОВ «Сінекс трейд» за лютий 2015 року на суму податку на додану вартість 530 943,90 грн. та податкові зобов’язання по операції з продажу цих товарів підприємствам-покупцям приватному акціонерному товариству «Харківський коксовий завод» в січні 2015 року на суму податку на додану вартість 1 478 571,18 грн. та ОСОБА_3 «Термолайф» на суму податку на додану вартість 539 391,70 грн.

Таким чином, перевіряючими прийнято до уваги, як доказ безтоварності господарської операції, акт перевірки контрагента позивача, висновки якого визнані такими, що протирічать чинному законодавству.

Окрім того, у відповіді на заперечення на акт перевірки відповідач зазначив, що акти з подібними висновками вже складалися та ППР, складені на їх підставі були скасовані судами (справа №820/4043/16).

Отже, суд приходить до висновку про неспроможність доводів контролюючого органу щодо порушень податкового законодавства позивачем по взаємовідносинам із ТОВ «Нове вугілля», які базуються виключно на даних акту перевірки ТОВ «Нове вугілля» №198/26-55-22-10/39256117.

Судом також встановлено, що ТОВ «Нове вугілля» за договором №НХ-0311/14 від 03.11.2014 року поставлено ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» коксовий горішок, кокс доменний. (а.с. 76-78, т. 2).

Узгодження між сторонами договору кількості, вартості, ціни, умов та строків поставки здійснено шляхом складання специфікацій, що відповідає умовам п. 1.2 Договору (а.с. 79-89, т.2).

Поставка товарно- матеріальний цінностей за договором підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання-передавання, рахунків та залізничних накладних (а.с. 90-128, т.2).

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Нове вугілля», що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 129-163, т.2).

На суми ПДВ, сплачені у вартості придбаного товару, ТОВ «Нове вугілля» виписано податкові накладні, які оформлені належним чином.

Виходячи з наведеного, суд визнає протиправними висновки відповідача про заниження позивачем доходів у 2015 році всього на суму 40377407 грн. та завищення ним податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 8 075 482 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Нове вугілля».

По взаємовідносинам ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» з ТОВ «Дон кокс» контролюючим органом встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1 446 833 грн.

Дане порушення в акті перевірки обґрунтовується визнанням нікчемним взаємовідносин ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» з ТОВ «Дон кокс» за договором №Д/ХКЗ 0310/16 від 03.10.2016 року, яке відповідач пов’язує із наявністю податкової інформації.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» (Покупець) і ТОВ «Дон кокс» (Продавець) укладено договір купівлі –продажу №Д/ХКЗ 0310/16 від 03.10.2016 року (а.с. 20-22, т.6).

Між сторонами договору складена специфікація №1 від 03.10.2016 року, якою визначено найменування товару, об’єм поставки, ціну і вартість (а.с. 23, т.6).

Позивачем здійснено розрахунок за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями, а ТОВ «Дон кокс» виписано на адресу позивача податкові накладні, які належним чином зареєстровані (а.с. 24-38, т.6).

Суд зазначає, що згідно акту перевірки контролюючим органом досліджено усі первинні документи, які необхідні для відображення податкового кредиту та витрат відповідно до вимог Податкового кодексу України. Перевіряючи не заперечують, що податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, контрагентами задекларовано податкові зобов’язання. Дефектності документів, ані в акті перевірки, ані під час судового засідання відповідачем не встановлено.

Обґрунтування висновків акту перевірки відбувається шляхом існування податкової інформації відповідно до даних баз ДФС.

ОСОБА_3, суд звертає увагу на те, що відповідачем така інформація до матеріалів справи не надана, а посилання на отримання відомостей про перетин директором ТОВ «Дон кокс» кордону АТО, перебування його станом на дату підписання первинних документів на непідконтрольній території, суд оцінює критично, оскільки відповідачем не наведено, чи досліджувалось ним питання (запитувалась інформація) з приводу того, в якому саме населеному пункті перебувала вказана особа та чи був встановлений на час його перебування на даній території контроль.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість таких посилань відповідача та недоведеність ним завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1 446 833 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Дон кокс».

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Арткомп» контролюючим органом встановлено заниження доходів та, як наслідок, заниження об’єкта оподаткування на суму 106 757 260 грн.

Дане порушення в акті перевірки обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» не здійснювало відображення пені, право на нарахування якої передбачене умовами договору БВ- 0910-15/1-1 від 09.10.2015 року за несвоєчасну сплату, у складі доходів підприємства (а.с. 40-41, т. 6).

Крім того, розрахунок пені здійснено перевіряючими за 369 днів.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 230 ГК України розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

Згідно ст. 232 Стаття 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не становлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Виходячи з приписів ГК України, витребування штрафних санкцій з боржника є правом, а не обов'язком учасника господарських відносин, а отже, в даному випадку, правом на нарахування штрафних санкцій наділений виключно ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод».

На час розгляду справи у суді дані штрафні санкції не нараховувались, окрім того вони можуть бути нараховані виключно за 180 днів а не за 369.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Водночас, розділом III «Податок на прибуток підприємств» ПК України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по штрафах, пені, неустойці.

Згідно п.5 Наказу Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до абз. 3 ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 6 НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" одним з основних принципів на підставі яких формується фінансова звітність підприємства є принцип обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Отже, методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати завищенню оцінки доходів підприємства.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» не має відображати в бухгалтерському обліку доходи від штрафних санкцій, без настання певних обставин, з якими закон пов’язує таке право (судове рішення на користь ПРАТ "Харківський коксовий завод" або виписки банку, що підтверджують отримання доходів у вигляді пені).

Також відповідно до п. 18 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку 18 (МСБО 18) дохід визнається тільки коли є ймовірність надходження до суб'єкта господарювання економічних вигід, пов'язаних з операцією. У деяких випадках цієї ймовірності може не бути до отримання компенсації або до усунення невизначеності.

Відповідно до Інструкції Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. №291 до складу інших доходів (рахуноку 71 Інший операційний дохід") може бути включена лише та пеня, яка визнана боржником або, .иодо якої одержано рішення суду, господарського суду про її стягнення.

Так, відповідно до п. 31-35 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 37 Забезпечення, умовні зобов'язання та умовні активи" можливість отримання пені від контрагента класифікується як умовні активи.

При цьому, відповідно до п. 31 МСБО 37 суб'єкту господарювання не слід визнавати умовні активи.

Згідно п. 33 МСБО 37 умовні активи не визнаються у фінансовій звітності, оскільки це може спричинити визнання доходу, який може бути ніколи не отриманим.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, ст.ст. 42, 44 ГК України, ст. 627 ЦК України ключовим принципом господарювання в Україні є принцип свободи підприємницької діяльності, а сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Таким чином, відповідача про те, що ОСОБА_3 "Харківський коксовий завод" занижено доходи на суму пені в розмірі 106 757 260,00 грн. суд вважає безпідставними та необгрунтованим.

Щодо невизнання платежів роялті за використання знаку для товарів та послуг та заниження об’єкту оподаткування податком на прибуток у зв’язку з цим на 11 102 013,00 грн. та 7 568 229,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, контролюючий орган дійшов висновку про те, що по взаємовідносинам з ОСОБА_5 (Ліцензіар) контролюючим органом встановлено завищення витрат за 4 квартал 2016 р., що пов’язано із врахуванням суми платежів на користь вказаного контрагента у складі витрат на роялті за договором від 26.11.2015 року, що відповідач обґрунтовує реєстрацією знаку для товарів і послуг 12.12.2016 року (а.с.2-19, т.3).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Так за приписами пп. 14.1.25 п.14.1 ст 14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи па носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані, як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копії, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональнім призначенням для кінцевого і поживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра); за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи; за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити і розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України; за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Відповідно до Закону України «Про знаки для товарів та послуг», знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст.5 Закону України «Про знаки для товарів та послуг» право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

За правилами ст. 16 Закону України «Про знаки для товарів та послуг» права, що, виплавають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Використанням знака визнається нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Таким чином, право на використання знаку та, зокрема, нанесення його на товар та продукцію, публічне використання в інформаційних цілях, тощо виникає у власника знаку з моменту подання заявки.

Заявка подана позивачем з 24.07.2015 р. Таким чином, з моменту подання заявки до закінчення всіх необхідних за Законом України «Про знаки для товарів та послуг» процедур до державної реєстрації Свідоцтва в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, власник мав повне право використовувати знак.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Обмежень щодо користування правом власності Закон України Про знаки для товарів та послуг» не містить.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що право власника знаку на укладення ліцензійного договору з метою прав використання знаку іншій особі виникає з дати подання заявки до реєстрації Свідоцтва в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг.

Отже, висновок контролюючого органу про те, що платежі до дати реєстрації свідоцтва про знак на товари та послуги не є платежами роялті прямо суперечить вимогам п.п 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Щодо взаємовідносин позивача із ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» за період з 2016 року - 1 півріччя 2017 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, не заперечється відповідачем та знайшло відображення у акт перевірки, що, що в періоді, який перевірявся, ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» мав господарські взаємовідносини із окремою юридичною особою - ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» (код ДРПОУ 40457196).

Так, між ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» та - ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» укладено договір №СКЗ-2906/16 від 29.06.2016 р. на постачання коксової продукції в асортименті, кількості, у строки і по цінам у відповідності зі специфікаціями (а.с. 21-32, т.3).

В липні 2016 - лютому 2017 на виконання умов договору №СКЗ-2906/16 від 29.06.2016 р. ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» відвантажено на адресу ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» кокс ливарний кам'яновугільний у кількості 8 205,88 тон ф.в. на загальну суму 49 386 879,97 грн., що підтверджується актами –прийому передачі та рахунками (а.с. 33-138, т.3).

Протягом липня 2016 - березня 2017 на виконання умов договору №СКЗ-2906/16 від 2016 р. в рахунок оплати за коксову продукцію від ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» на поточний рахунок ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» перераховані грошові кошти з призначенням платежу «за кокс ливарний кам’яновугільний», що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 139-250, т.3, а.с. 1-22, т.4).

Заборгованість станом на дату перевірки за договором №СКЗ-2906/16 від 29.06.2016 р. між ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» відвантажено на адресу ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» відсутня.

Оригінали всієї первинної документації (ОСОБА_6 прийомки-передачі продукції, рахунки- фактури, сертифікати якості, платіжні доручення) по взаємовідносинам за договором №СКЗ- 2906/16 від 29.06.2016 р. були надані в повному обсязі інспекторам ГУ ДФС у Харківській області під час проведення документальної планової перевірки ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» (Наказ №4769 від 13.09.2017 р. та Наказ №5317 від 29.09.2017 р.) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2015 по 30.06.2017 р., що підтверджується актом приймання-передачі документів від 29.01.2018 р..

Судом також встановлено, що позивач 13.02.2018 р. звернувся з письмовим запитом №200 від 13.02.2018 року до ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод», в якому просив надати завірені належним чином копії документів щодо подальшого руху коксової продукції, відвантаженої за договором №СКЗ-2906/16 від 29.06.2016 р. та завірені належним чином копії декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди для підтвердження відображення зазначених вище господарських операцій у податковому обліку.

У відповідь на вище зазначений запит ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» листом за №110 від 14.02.2018 р., повідомив про подальше використання придбаної продукції шляхом укладання договорів поставки, за якими ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» експортовано на адресу ВАТ «Гомельбудматеріали» коксову продукцію згідно вантажних митних декларацій На підтвердження перетину вантажем кордону ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» надав завірені належним чином копії Повідомлень про фактичне вивезення товарів, копії залізничних накладних.

У наданих ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» висновках про походження товару, складених Харківською торгово-промисловою палатою вказано, що виробником коксу ливарного є ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод», згідно додатку 8 до заперечення на акт перевірки від 12.02.2018 року.

Окрім того, судом встановлено, відображено і перевіряючими у акті перевірки, що ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод», як юридичну особу, було зареєстровано 28.04.2016 року шляхом виділу з ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод».

Таким чином, в періоді з квітня 2016 року по лютий 2017 року (до видання Наказу Мін’юсту про скасування реєстрації ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» як юридичної особи) зазначена юридична особа набула легітимності.

Таким чином, всі первинні документи, які в цей період складені та оформлені ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» є правомірними та легітимними.

Висновок про те, до первинні документи, складені в цей час між позивачем та ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» не підтверджують проведення господарських операцій саме з підстави скасування реєстрації ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» не відповідають дійсності та нормам Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань у власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить « тості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації т'приємства до його ліквідації (ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином, в періоді здійснення спірних господарських операцій ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод» та, відповідно, ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» діяли у межах законів з питань бухгалтерського обліку та оподаткування та відображали господарські операції належним чином з урахуванням їх оподаткування.

В цій частині суд враховує обставини встановлені, судовими рішеннями по справі № 922/6007/15, зокрема, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 року, яка залишена без змін ухвалою ВГС України, якою визнано дійсними протоколи загальних зборів від 04.08 2015 року та розподільчий баланс ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» при виділі.

Крім того, при оцінці зазначених операцій працівниками ДФС не були взяті до уваги первинні документи з подальшої поставки коксу, отриманого від ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» ПрАТ «Слобожанським коксовим заводом», на адресу своїх контрагентів. Зазначені документи у повному обсязі підтверджують реальність проведених господарських операцій та отримання від ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» коксу.

Виходячи з наведеного, висновок відповідача про безоплатно отримані активи від ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод», які фактично є грошовими коштами за товар, та, відповідно, заниження об’єкту оподаткування податком на прибуток на суму 44 347 000,00 грн. є безпідставними.

Щодо висновку про завищення фінансових витрат у вигляді процентів за користування кредитами на суму 60 867 451,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, в акті перевірки відображено, що 04 серпня 2015 року загальними зборами ОСОБА_3 Харківський коксовий завод» прийнято рішення про виділ з товариства без його припинення окремих юридичних осіб - ОСОБА_3 «Слобожанський коксовий завод».

Зазначене рішення є початком процесу фактичного здійснення виділу з дотриманням вимог ЦК України, ГК України, Закону «Про акціонерні товариства», Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», оскільки в період між прийняттям рішення про виділ (04.08.2015 року) та реєстрацією виділених юридичних осіб повинно пройтити реєстрація випуску акцій нових акціонерних товариств.

Контролюючий орган зазначив, що ТОВ «Коксоліт» як юридична особа зареєстрований лише 28.04.2016 року, а розподільчий баланс складений 12.10.2015 року.

Відповідно до ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Розподільчий баланс — це баланс підприємства, що реорганізується, в якому окремими стовпцями відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним і підприємствами- -правонаступниками, тобто та частка майна, вимог і зобов’язань, яка передається підприємствам, и утворюються в результаті поділу чи виокремлення.

Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Таким чином, розподільчий баланс є в першу чергу балансом саме ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» станом на 12.10.2015 року та відображав на зазначену дату наміри щодо передання частини його активів і зобов'язань до новостворюваних підприємств. Оскільки підприємства - правонаступники фактично ще не утворились, не є внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, то такий розподільчий баланс не відображає балансу неіснуючого підприємства.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Відтак, законодавча процедура здійснення процесу виділу завідомо не передбачає здійснення всіх дій в одну дату (дату затвердження розподільчого балансу), оскільки між датою затвердження розподільчого балансу (що є датою загальних зборів товариства, з якого здійснюється виділ та установчих зборів товариства, що виділяється) та датою реєстрації виділеного товариства завжди проходить проміжок часу. Фактично, він може бути від декількох днів до декількох місяців та років - обмежень чи чітко закріплених положень законодавство не містить.

Судом встановлено, що на вирішенні були судові справи, зокрема №922/6007/15, предметом позову в яких було підтвердження правомірності протоколів про виділ та розподільчих балансів, а тому реалізація розподільчого балансу не могла відбутись.

До фактичного передання заборгованості правонаступникам, заборгованість оподатковувалась відповідно до наявних первинних документів на ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод».

Таким чином, проценти за користування кредитними коштами ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» у повній відповідності до П(с)БО 16 «Витрати» визнано витратами до моменту фактичної передачі заборгованостей за актами приймання-передачі від 04 січня 2017 року та 03 квітня 2017 року.

Враховуючи наведене, висновок відповідача про те, що заборгованість ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» за кредитними угодами повинна бути передана станом на12.10.2015 року, є необґрунтованим, а отже і висновок про завищення фінансових витрат на суму 60 867 451,00 грн.

Аналогічно контролюючим органом встановленого заниження доходу за 2017 рік в розмірі 613919731,00 грн.

Дане порушення обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» списав кредиторську заборгованість з балансу підприємства за актами приймання-передачі кредиторської заборгованості від ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод» до ОСОБА_3 «Коксолит» в процесі виділу від 03.04.2017р. та №б/н від 04.01.2017р у розмірі 613 919 730,61 грн., а не станом на 30.09.2016 р.

ОСОБА_3, суд звертає увагу, що наявність заборгованості за кредитом жодним чином не впливає на податковий облік. Списання даної кредиторської заборгованості не відбувалось, не має рішень, за якими дана заборгованість не підлягає погашенню або визнана безнадійною.

Щодо процесу реорганізації та формування статутного капіталу підприємств - правонаступників і зменшення статутного капіталу ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод”, суд зазначає наступне.

Загальними зборами акціонерів ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” згідно з Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” від 04.08.2015р. прийнято рішення про виділ з ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” двох юридичних осіб - ПРАТ “Слобожанський коксовий завод” (“Товариство-1”) і ПРАТ “Коксолит” (“Товариство-2”).

З питання 3 порядку денного Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ОСОБА_3 "Харківський коксовий завод” від 04.08.2015р. загальними зборами акціонерів також прийнято рішення здійснити конвертацію частини акцій Товариства-1 в кількості 360 штук в акції Товариства-1 в розмірі 180 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 10 000,00 гривень і в акції Товариства-2 в розмірі 180 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 10 000,00 гривень.

З питання 5 порядку денного Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ПРАТ "Харківський коксовий завод” від 04.08.2015р. загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про доручення Голові комісії з виділу ОСОБА_7 ПРАТ “Харківський коксовий завод” виконати передбачені чинним законодавством дії щодо виділу з ПРАТ “Харківський коксовий завод” Товариства-1 та Товариства-2.

Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуски акцій ОСОБА_3 “Слобожанський коксовий завод” та ОСОБА_3 “Коксолит”, про що видано Тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій реєстраційний №135/1/2015-Т від 17.11.2015р. та Тимчасове свідоцтво про реєстрацію випуску акцій реєстраційний №136/1/2015-Т від 17.11.2015р. відповідно.

Пунктом 31 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням НКЦПФР від 23.04.13 №735 (надалі за текстом - “Положення”) визначений склад документів, що даються для проведення конвертації акцій емітента, з якого здійснюється виділ.

Так, конвертація акцій акціонерного товариства - емітента, з якого здійснюється виділ в акції цього акціонерного товариства та акціонерного(их) товариства (товариств), що утворюється(ються) в результаті виділу, здійснюється відповідно до плану виділу (порядку та умов виділу, порядку конвертації акцій), затвердженого загальними зборами цього акціонерного товариства.

Після прийняття загальними зборами акціонерного товариства - емітента, з якого здійснюється виділ, та акціонерного(их) товариства (товариств), що створюється(ються) в результаті виділу, рішень, визначених частиною третьою статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства», обрані цими загальними зборами уповноважені особи на здійснення подальших дій щодо виділу повинні: укласти з Центральним депозитарієм договір(ори) про обслуговування випуску(ів) - паперів для взяття Центральним депозитарієм на обслуговування випуску(ів) акцій акціонерного(их) товариства (товариств), що створюється(ються) в результаті виділу з акціонерного товариства - емітента; не пізніше ніж за три робочих дні до дати початку конвертації: оформити тимчасовий(і) глобальний(і) сертифікат(и) випуску(ів) акцій акціонерного(их) товариства (товариств), що створюється(ються) у результаті виділу, та надати депозитарію: оформлений(і) тимчасовий(і) глобальний(і) сертифікат(и); розпорядження про зарахування акцій на рахунок(ки) у цінних паперах емітента(ів) акціонерного(их) товариства (товариств), що створюється(ються) у результаті виділу; розпорядження про проведення конвертації акцій акціонерного товариства – емітента, з якого здійснюється виділ, в акції цього товариства та акціонерного(их) товариства (товариств), що створюється(ються) у результаті виділу (окремо за кожним випуском акцій цього акціонерного товариства у розрізі випусків акцій акціонерного(их) товариства (товариств), що створюється(ються) у результаті виділу, та акціонерного товариства - емітента, з якого здійснюється виділ), що має містити реквізити акціонерного товариства - емітента, з якого здійснюється виділ (повне найменування та код за ЄДРПОУ емітента), та акціонерних товариств, що створюються в результаті виділу (повне найменування), реквізити випуску акцій акціонерного товариства - емітента, з якого здійснюється виділ, та реквізити випусків акцій акціонерного(их) товариства (товариств), що створюється(ються) у результаті виділу, в які має бути проведена конвертація відповідного випуску акцій акціонерного товариства - емітента, з якого здійснюється виділ (код цінних паперів, вид/тип/клас цінних паперів, реєстраційний номер випуску цінних паперів, номінальна вартість одного цінного папера), коефіцієнти конвертації в акції акціонерного товариства - емітента, з якого здійснюється виділ, та акціонерного(их) товариства (товариств), що створюється(ються) у результаті виділу, дату початку конвертації. Надаються окремі розпорядження про проведення конвертації акцій акціонерним товариством - емітентом, з якого здійснюється виділ, та кожним акціонерним товариством, що створюється в результаті виділу; розпорядження про переказ акцій акціонерного товариства, що створюється в результаті виділу, з рахунку в цінних паперах цього товариства на рахунок у цінних паперах депозитарної установи, депонентом якого є акціонерне товариство - емітент, з якого здійснюється виділ, для їх наступного зарахування цією депозитарною установою на його рахунок у цінних таперах у системі депозитарного обліку депозитарної установи - у разі затвердження загальними :борами акціонерного товариства - емітента рішення про придбання ним акцій акціонерного товариства, що створюється в результаті виділу (складається окремо за кожним акціонерним товариством, що створюється в результаті виділу, стосовно якого прийняте таке рішення).

На виконання вказаних вимог Положення та рішення з питання 3 порядку денного Протоколу позачергових загальних зборів акціонерів ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” від 04.08.2015р. ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” 23.11.2015р. надано ПАТ “Національний депозитарій України” такі документи: Розпорядження емітента, що реорганізується шляхом виділу про проведення . тнвертації акцій № 2705/19-11 від 19.11.2015р.; Розпорядження емітента, що створюється в результаті виділу, про проведення інвестиції акцій № 19/11-07 від 19.11.2015р. та № 03-20/11 від 20.11.2015р.; Розпорядження Центральному депозитарію на виконання облікової операції переказу цінних паперів № 04-20/11 від 20.11.2015р. та№ 19/11-08 від 19.11.2015р.; Розпорядження на зарахування цінних паперів на рахунок емітента цінних паперів внаслідок депонування тимчасового глобального сертифікату випуску цінних паперів № 01-20/11 від 20.11.2015р. та № 20/11 -02 від 20.11.2015р.; Розпорядження про депонування тимчасового глобального сертифікату № 02-20/11 в л 20.11.2015р. та № 20/11-03 від 20.11.2015р.

Вказані розпорядження від 19.11.2015р. отримані ПАТ “Національний депозитарій України” 23.11.2015р., однак у їх виконанні ПАТ “Національний депозитарій України” відмовлено з формулюванням підстави відмови “Інші причини, що визначені Правилами та законодавством, а саме: вказані у розпорядженні цінні папери, які призначені для списання з рахунку в цінних паперах клієнта, депонента, заблоковані у зв’язку з обтяженням їх зобов'язаннями або іншим обмеженням в обігу (пункт 12, глави 3, розділу V Положення про проводження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням НКЦПФР від 23.04.13 №735)”.

Зі змісту Розпорядження емітента, що реорганізується шляхом виділу судом встановлено, що про проведення конвертації акцій № 2705/19-11 від 19.11.2015р., акціями, що конвертуються є акції ОСОБА_3 "Харківський коксовий завод” (код за ЄДРПОУ 24481702), прості іменні акції; реєстраційний номер випуску 133/20/1/10, дата реєстрації 18.08.2010р.; номінальна вартість одного цінного паперу 10 000,00 гривень.

В той же час, акціями, в які конвертуються акції ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод”, є акції Приватного акціонерного товариства “Слобожанський коксовий завод”, скорочене найменування емітента ПРАТ “СКЗ” (Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA НОМЕР_1; прості іменні акції; реєстраційний номер випуску цінних паперів 135/1/2015-Т дата реєстрації 17.11.2015р.; номінальна вартість одного цінного паперу 10 000,00 гривень); акції Приватного акціонерного товариства “Коксолит”, скорочене найменування емітента ПРАТ “Коксолит"’ (Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA НОМЕР_2; прості іменні акції; реєстраційний номер випуску цінних паперів 136/1/2015-Т дата реєстрації 17.11.2015р.; номінальна вартість одного цінного паперу 10 000,00 гривень).

Відповідно, Розпорядження емітента, що створюється в результаті виділу, про проведення конвертації акцій № 19/11-07 від 19.11.2015р. також передбачає конвертацію акцій ОСОБА_3 "Харківський коксовий завод” (код за ЄДРПОУ 24481702; Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA НОМЕР_3; прості іменні акції; реєстраційний номер випуску цінних паперів 133/20/1/10 дата реєстрації 18.08.2010р.; номінальна вартість одного цінного папера 10 000,00 гривень) в акції Приватного акціонерного товариства “Слобожанський коксовий завод”, скорочене найменування емітента ПРАТ “СКЗ” (Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA НОМЕР_1; прості іменні акції; реєстраційний номер випуску цінних паперів 135/1/2015-Т дата реєстрації 17.11.2015р.; номінальна вартість одного цінного папера 10 000,00 гривень).

Розпорядження емітента, що створюється в результаті виділу, про проведення конвертації акцій № 03-20/11 від 20.11.2015р. в свою чергу також передбачає конвертацію акцій ОСОБА_3 «Харківський коксовий завод” (код за ЄДРПОУ 24481702; Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA НОМЕР_3; прості іменні акції; реєстраційний номер випуску цінних паперів 133/20/1/10 дата реєстрації 18.08.2010р.; номінальна вартість одного цінного папера 10 000,00 гривень) в акції Приватного акціонерного товариства “Коксолит”, скорочене найменування емітента ПРАТ “Коксолит” (Міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA НОМЕР_2; прості іменні акції; реєстраційний номер випуску цінних паперів 136/1/2015-Т дата реєстрації 17.11.2015р.; номінальна вартість одного цінного папера 10 000,00 гривень).

Таким чином, конвертація частини акцій ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” в акції виділених з нього ОСОБА_3 “Слобожанський коксовий завод” та ОСОБА_3 “Коксолит” не проведена не з вини ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод”, оскільки акції ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод”, які підлягають конвертації, не налажать йому на праві власності, а належать його акціонерам - ТОВ Аромасервіс” та Carbo trading limited, які передали акції ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” в заставу ПАТ “Сбербанк” відповідно до умов договорів застави цінних паперів від 13.09.2012р.

Порядок здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення або до яких здійснюється приєднання затверджено Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.04.2013 №520.

Відповідно до п. 12 вказаного Порядку, виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним 'шансом частини майна, прав та обов’язків акціонерного (підприємницького) товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого товариства.

Таким чином, зменшення статутного капіталу ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” є неможливим до завершення процедури конвертації частини акцій ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” в акції виділених з нього ОСОБА_3 “Слобожанський коксовий завод” та ПРАТ “Коксолит”.

В свою чергу, ОСОБА_3 “Харківський коксовий завод” вчинило всі необхідні та залежні від нього дії щодо конвертації частини акцій в акції виділених з нього ОСОБА_3 “Слобожанський коксовий завод” та ОСОБА_3 “Коксолит”.

Вказана обставина підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2017р. у справі № 922/1137/16.

Окрім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано висновок експерта № 2888/2889-18 за результатами проведення судово – економічної експертизи у справі, який складено судовим експертом ОСОБА_6 Дніпропетровського Науково – дослідного інституту судових експертиз (а.с. 133-190, т.1). Вказана експерт ОСОБА_6 також надала пояснення в судовому засіданні.

З дослідженого в судовому засіданні висновку експертизи та пояснень експерта, судом встановлено, що експертом на підставі проведеного дослідження акту перевірки позивача зроблено висновок про його невідповідність наданим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що висновок експертизи оформлено належним чином, проведено експертом, який має відповідний кваліфікаційний рівень, висновок містить підпис експерта про те, що він попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Виходячи з наведеного, колегія суддів, дослідивши зміст висновку експертизи разом із наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності, приходить до висновку про належність і допустимість, а також достовірність, як доказу, висновку експертизи, що свідчить про протиправність висновків відповідача з приводу порушень податкового законодавства позивачем.

Суд вказує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року №00002081401 за формою «В4» про завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 20 703,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року №00002061401 за формою «Р» про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 224 642 005,50 грн. ( за податковим зобов’язанням 181 167191,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 43 474 814,50 грн.); податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року №00002071401 за формою «Р» про збільшення податкового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 26 881257,85 грн. (за податковими зобов’язаннями 21 473 265,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 5 407 992,85 грн.).

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (вул. Червоношкільна набережна, буд. 24,м. Харків,61010, код ЄДРПОУ 24481702) сплачену суму судового збору в розмірі 618 462 (шістсот вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39859805).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 жовтня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.