Рішення № 77043247, 04.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2018 р. справа № 820/3872/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача 1 - ОСОБА_3, представника відповідача 2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,62341) до Головного Управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002), Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002) про визнання протиправними та скасування наказу, направлення, припису, постанови, визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Держпраці у Харківській області від 02.04.2018 року № 01.01-07/245, направлення на захід нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування від 02.04.2018 № 01.01-94/02.03/471 та визнати дії щодо проведення;

- визнати протиправними та скасувати приписи Головного Управління Держпраці у Харківській області № ХК 0197/299/АВ/П від 12.04.2018 року;

- визнати протиправними та скасувати постанови, винесені Начальником Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК 0197/299/АВ/П.

Представник позивача, обґрунтовуючи свою правову позицію по справі та, на його думку, протиправність проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 вказав, що чиним законодавством не передбачено такої форми перевірки як “інспекційне відвідування” а також такої підстави для проведення перевірки, як повідомлення юридичної особи. Також, представник позивача зазначив, що ФОП ОСОБА_1 дотримано приписів чинного законодавства щодо оформлення трудових відносин з працівниками, а суб'єктом владних повноважень порушено вимоги Порядку № 509 в частині дотримання процедури повідомлення позивача про дату розгляду справи щодо накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій, а відтак оскаржувані постанови є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представник відповідачів, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що на заходи контролю з питань державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення розповсюджується лише частина третя статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а нормативним актом, який регулює процедуру проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295. Так, представник відповідачів пояснив, що інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 вчинено на виконання та у рамках чинного законодавства, з дотриманням визначеної законодавцем процедури за наявності листа ГУ ДФС від 22.03.2018 року № 6002/9/20-40-14-10-15, що узгоджується з вимогами Порядку № 295. Наказ на проведення перевірки та направлення були сформовані у відповідності до вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та Порядку № 295. Також, представник відповідачів зазначив, що позивачем порушено вимори ст. 24 КЗпП щодо оформлення трудових відносин з працівником у вигляді трудового письмового договору, що також стало підставою для прийняття контролюючим органом постанов про накладення штрафу та припису. На підставі вищезазначеного, представник відповідачів просив відмовити у задоволенні позову, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2018 року ГУ ДФС у Харківській області сформовано акт фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками щодо перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою проведення господарської діяльності останнього - м. Харків, вул. Суздальські ряди, 9.

У вказаному акті зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", норм Податкового кодексу та Кодексу Законів про працю України.

Згідно п.4 1. вказаного акту, ФОП ОСОБА_1 ознайомлений зі змістом акту, претензій до перевіряючих не має (а.с. 77-79).

Листом від 22.03.2018 року № 6002/9/20-40-14-10-15 ГУ ДФС у Харківській області направлено матеріали перевірки ФОП ОСОБА_1 на адресу начальника ГУ Держпраці у Харківській області (а.с. 77). для розгляду та вжиття заходів в межах повноважень за порушення вимог Кодексу Законів про працю України та Порядку № 413.

На виконання частин 4. 5 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 від 05.07.2007 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 №1104 «Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", наказу Міністерства соціальної політики України 18.08.2017 року № 1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 за №1500/31368, Положення про Головне управління Держпрапі у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці №75 від 22.06.2017, начальником ГУ Держпраці у Харківській області ОСОБА_4 видано наказ № 01.01-07/245 від 02.04.2018 року (а.с 75).

Вищезазначеним наказом, на підставі листа ГУ ДФС у Харківській області від 22.03.2018 року № 6002/9/20-40-14-10-15 співробітникам ГУ Дерджапрці у Харківській області доручено здійснити захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю за об'єктом відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса : 62341, АДРЕСА_2, фактична адреса: м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 9 у період з 03.04.2018 року по 17.04.2018 року.

02.04.2018 року сформовано направлення за № 01.01-94/02.03/471 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування об’єкту відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса: 62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Академічна, буд. 5, ув. 4, фактична адреса: м. Харків, вул. Суздальські ряди (а.с. 76).

За результатом проведеної перевірки, співробітниками ГУ Державці у Харківській області сформовано акт перевірки ХК 0197/299/АВ від 12.04.2018 року, яким зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови КМУ № 413 (а.с. 25-52)..

На підставі висновків вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято припис від 12.04.2018 року № ХК 0197/299/АВ/П та постанову про накладення штрафу від 10.05.2018 року № ХКО 197/299/АВ/П/ТД-ФС (а.с. 17-18, 20-24).

Позивач, не погодившись із діями контролюючого органу щодо проведення спірної перевірки та рішеннями, які прийняті за її результатами, звернувся до суду із даним позовном.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Закону України “Про охорону праці” від 14.10.1992 року №2694 визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386/2011), відповідно до п. 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Одними із основних завдань Держпраці України, згідно з п. 3 Положення, є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

Відповідно до підп. 1 п. 4 цього ж Положення № 386/2011 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Відповідно до п. 6 Положення №386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Згідно з п. 7 Положення №386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012р. №390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 р. за № 1291/21603 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та їх територіальних органів (далі - Порядок №390, який був чинним на момент проведення перевірки).

Зокрема п.1 зазначеного Порядку №390 передбачено, що цей Порядок встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 „Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.

Відповідно до п. 2 та п. 3 цього Порядку, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор). Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України від 05.04.2007 року №877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон №877-V).

Згідно зі ст.1 вказаного Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

При цьому, суд зауважує, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлено необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Так, статтею 259 КЗпП України, унормовано, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі – Порядок № 295).

У відповідності до приписів п.п 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).

Отже, з аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що правова конструкція Закон України не містить імперативних норм щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати суб'єкт владних повноважень, а відтак інспектори у своїй перевірочній діяльності можуть використовувати інші форми контролю додержання суб'єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що унормовано приписами 259 КЗпП України та нормами Порядку № 295.

В силу п. 3 Порядку № 295, контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що інспектори з праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Щодо твердження позивача, що така підстава для проведення інспекційного відвідування як лист ГУ ДФС у Харківській формі не входить до переліку законодавчо визначених підстав для проведення перевірки, у розумінні приписів Закону України № 877, то суд зазначає, що така підстава визначена п.п. 5 п. 5 Порядку № 295.

Так, в силу приписів п.п. 5 п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 22.03.2018 року № 6002/9/20-40-14-10-15 ГУ ДФС у Харківській області направлено матеріали перевірки ФОП ОСОБА_1 на адресу начальника ГУ Держпраці у Харківській області (а.с. 77). для розгляду та вжиття заходів в межах повноважень за порушення вимог Кодексу Законів про працю України та Порядку № 413.

У відповідності до вимог ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Отже, у контексті розуміння вищезазначених норм права, наявність належним чином оформлених наказу, направлення та посвідчення на проведення перевірки є достатньою правовою підставою для здійснення інспекторами відповідного заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону № 877.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених норм права та листа ГУ ДФС у Харківській області від 22.03.2018 року № 6002/9/20-40-14-10-15 начальником ГУ Держпраці у Харківській області видано наказ № 01.01-07/245 від 02.04.2018 року, яким співробітникам ГУ Дерджапрці у Харківській області доручено здійснити захід державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю зв об'єктом відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса : 62341, АДРЕСА_2, фактична адреса: м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 9 у період з 03.04.2018 року по 17.04.2018 року.

02.04.2018 року сформовано направлення № 01.01-94/02.03/471 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у форму інспекційного відвідування об’єкту відвідування ФОП ОСОБА_1, юридична адреса: 62341, АДРЕСА_2, фактична адреса: м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 9 у період з 03.04.2018 року по 17.04.2018 року.

Матеріалами справи підтверджено, що службові посвідчення, що підтверджують особи державних інспекторів праці та направлення на проведення перевірки пред’явлено 04.04.2018 року, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на зворотному боці вказаного направлення (зворотній бік а.с. 76).

За вимогами п. 14 Порядку № 295, під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 допущено до інспекційного відвідування фахівців контролюючого органу і вказана перевірка була проведена з відома та у присутності ФОП ОСОБА_1, що також підтверджено позивачем в ході судових засідань.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано жодних пояснень з приводу допуску співробітників інспекції до проведення перевірки за умов незгоди з відповідним наказом, а з матеріалів справи не вбачається ні порушень контролюючим органом положень Закону №877, ні доказів того, що у позивача виникли зауваження щодо процедури проведення перевірки.

Суд зауважує, що позивач не скористався своїм правом не допуску посадових осіб органу державного контролю до проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, передбаченим приписами чинного законодавства, в зв'язку з чим, фактично визнав правомірність проведення контролюючим органом вказаного заходу.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що процедура проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю була здійснена суб'єктом владних повноважень саме з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема № 295, які мають імперативний характер для суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до п.п. 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до приписів ч. 6 ст.7 Закону №877, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Згідно ч. 6 ст.7 Закону № 877, якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

Крім того, з правового аналізу приписів Закону України № 877, вбачається обов'язок, а не право, контролюючого органу викладення відповідних висновків останнього, отриманих за результатами перевірки у законодавчо встановленій формі.

Згідно ч 2. ст. 8 Закону № 877, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: повно, об'єктивно неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах суб'єктами господарювання; втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров'ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж; забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці суб'єкта господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході здійснення державного нагляду (контролю); ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ним особу з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом; надавати суб'єкту господарювання консультаційну допомогу щодо здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому, суд вважає за потрібне зазначити, що суб'єкт господарювання, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Відтак, оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок може мати місце лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тобто, саме на етапі допуску до перевірки суб’єкт господарювання може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення державного контролю (нагляду) щодо себе.

Враховуючи вищевикладене, оскільки контролюючим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оспорювані дії щодо проведення перевірки не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 13.02.2018 по справі № К/9901/2403/18 та від 24 грудня 2010 у справі № 21-25а10) та Вищого адміністративного суду (ухвала від 29.06.2017 року по справі № К/800/7629/17).

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що у випадку недотримання порядку проведення інспекційного відвідування у об’єкта перевірки виникає право на недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, яким, як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не скористався.

Стосовно позиції позивача про порушення суб'єктом владних повноважень процедури інспекційного відвідування в частині перевищення строків проведення заходу державного нагляду, вручення направлення та акту перевірки, то суд зазначає, що саме на етапі допуску до інспекційного відвідування позивач міг поставити питання про необґрунтованість призначення та проведення останнього.

Однак, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності допустив інспекторів до перевірки, то в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 13.02.2018 року по справі № 804/5402/14.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач при проведенні інспекційного відвідування діяв у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак у задоволенні частини позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного Управління Держпраці у Харківській області від 02.04.2018 року № 01.01-07/245, направлення на перевірку від 02.04.2018 року № 01.01-97/02.03/471 на проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування та визнати протиправними дії щодо проведення такої перевірки Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 слід відмовити.

Щодо позовних вимог в частині скасування припису Головного Управління Держпраці у Харківській області від 12.04.2018 року № ХК 0197/299/АВ/П та постанови № ХК 0197/299/АВ/П від 10.05.2018 року, то суд зазначає наступне.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Матеріалами справи підтверджено, що вказаний припис від 12.04.2018 року № ХК 0197/299/АВ/П було вручено ФОП ОСОБА_1 12.04.2018 року, доказів на спростування чого позивачем до суду не надано.

Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок розгляду справи по накладення штрафу, за результатом чого відповідачем було прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Зокрема, позивач обґрунтовує свою правову позицію тим, що ФОП ОСОБА_1 повідомили про розгляд справи лише за два дні (08.05.2018 року) до дати розгляду - 10.05.2018 року, що суперечить вимогам Порядку № 509.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України, передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання даної норми Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2013 №509, затвердив Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі за текстом - Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (пункт 4 Порядку № 509).

Згідно п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду (пункт 7 Порядку №509).

Відповідно до пункту 8 Порядку №509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Судом встановлено, що ГУ Держпраці у Харківській області у відповідності до п.6 Порядку №509 на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу від 16.04.2018 року № 0055 (а.с. 82), яке відбудеться 24.04.2018.

Вказане повідомлення згідно відмітки на поштовому повідомленні про вручення поштової кореспонденції було отримано адресатом 18.04.2018 року (зворотній бік а.с. 82).

Як вбачається з відзиву відповідача на позов, від позивача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, у результаті чого розгляд справи відкладено на 10.05.2018 року, про що сформовано повідомлення від 05.05.2018 року № 0055/1, яке вручено особисто ОСОБА_1 08.05.2018 року (а.с. 83), доказів на спростування чого матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень вчинені вичерпні дії з метою повідомлення позивача про розгляд справ про накладення штрафу та запрошено ФОП ОСОБА_1 та/чи уповноваженого представника бути присутніми при розгляді справи.

Отже, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_1 був обізнаний про дату, час та місце розгляду справ про накладення штрафу, а відповідачем належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства повідомлено ФОП ОСОБА_1 про розгляд таких справ, що узгоджується з вимогами Порядку № 509.

При цьому, суд зауважує на тому, що позивач не вчинив дій з метою надання попередніх пояснень задля захисту своїх інтересів, що суд розцінює як нехтування позивачем можливостями використанням всього правового механізму задля захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до п.п. 27-28 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

За результатом розгляду справи ФОП ОСОБА_1 про накладення штрафу, начальником Головного управління Держпраці у Харківській області прийнято постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 від 10.05.2018 року № 0197/299/АВ/П/ТД-ФС.

Так, вказана постанова про накладення штрафу прийнята в результаті виявлення контролюючим органом порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП та вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 413, а саме: працівника ФОП ОСОБА_1 фактично було допущено до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ; ФОП ОСОБА_1 не повідомив органи ДФС про прийняття працівника на роботу. (а.с.70).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування за фактичним місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 була допитана ОСОБА_5, яка здійснила продаж годинника " Q&н" на суму 400 грн.

Так, ОСОБА_5 пояснила, що стажується у ФОП ОСОБА_1 з 15.03.2018 року на посаді продавець - стажер, з режимом роботи з 08.00 до 17.00 год, відповідно графіку, заробітну плату не отримувала.

На момент проведення перевірки у магазині годинників знаходився працевлаштований продавець ОСОБА_6, яка відлучилась з робочого місця, а ОСОБА_5 здійснила продаж годинника без відома та дозволу ФОП ОСОБА_1

Окрім того, суд, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, неодноразово викликав у судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_5, однак вказана особа жодного разу не прибула в судові засідання.

Також, суд ухвалою від 01.08.2018 року покладав на позивача обов'язок надати до суду докази перебування ОСОБА_5 на стажуванні у ФОП ОСОБА_1, однак позивачем вказаних вимог суду не виконано, витребуваних доказів не надано.

Натомість, у своїх поясненнях ФОП ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_5 тільки мала намір працевлаштуватись до магазину, однак 16.03.2018 року вказана особа здійснила продаж годинника, у той час як працевлаштований продавець ОСОБА_6 відлучилась з робочого місця.

Відповідно до ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами пункту шостого частини першої, частини третьої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.24 КЗпП України, згідно порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" на роботодавця покладено обов'язок повідомлення про прийняття працівника на роботу місцевий орган Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску.

Частиною 2 ст.30 Закону України "Про оплату праці" встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Також, суд зазначає, що пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Судом враховується пояснення позивача, які були надані у судовому засіданні 04.10.2018 року, з приводу яких суд зазначає, що наявність важкого економічного стану та не знання працівниками позивача норм діючого законодавства не звільняє останнього від обов'язку щодо відповідальності, яку несе ОСОБА_1М, як роботодавець, відповідно до вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Також, судом в якості свідка була допитана ОСОБА_7, яку попереджено про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань.

Свідок пояснила, що ОСОБА_6 її напарниця, з якою вони працюють позмінно через тиждень, ОСОБА_5 - її подруга, яка випадково зашла в магазин.

Свідок зазначила, що ОСОБА_5 16.03.2018 року по власній ініціативі реалізувала годинник на суму 400,00 грн., у той час, коли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відлучились з магазину.

ОСОБА_7 зазначила, що факт продажу годинника ОСОБА_5 - це лише разовий випадок, дозволу на що ані ОСОБА_6, ані ОСОБА_1 не давали.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_8 ( головного державного ревізора - інспектора відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями Управління аудиту ГУ ДФС у Харківській області), 10.03.2018 року ГУ ДФС у Харківській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства, у тому числі щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками об'єктом діяльності - ФОП ОСОБА_1 за адресою проведення господарської діяльності останнього - м. Харків, вул. Суздальські ряди, 9.

Свідок пояснив, що під час проведення вищезазначеної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог Кодексу Законів про працю України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, а саме громадянки ОСОБА_5, у якої також було відібрано пояснення.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно зі ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно, ч.1 ст. 91 КАС України, показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

При цьому, в силу ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, метою забезпечення належності та достовірності показань свідків є оцінка судом таких показань свідків у сукупності з іншими доказами та з урахуванням ступеня довіри до нього, яка формується під час спостереження за поведінкою свідка та порівняння його показань, наданих у судовому засіданні, з уже наданими письмовими поясненнями такого свідка.

Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства позивач в порушення вимог ст.24 КзпП України фактично допустив до роботи ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу та без повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу, що передбачено постановою КМУ від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а тому суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу № ХК 0197/299/АВ/П/ТД-ФС від 10.05.2018 року відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Оскільки, у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Держпраці у Харківській області, Начальника Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування наказу, направлення, припису, постанови, визнання протиправними дій - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 10 жовтня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.