Рішення № 77043000, 10.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4508/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Одеса

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 17.04.2018 року № 35 та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До ОСОБА_1 окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 17.04.2018 року № 35 про відмову у призначенні пенсії;

зобов’язати Балтське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на посаді майстра в Кодиській міжгосподарській дорбудорганізації та Кодимській міжгосподарській пересувній дорожній колоні з 18.07.1983р. по 31.12.1991р.;

зобов’язати Балтське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_2, з 03.08.2018 року пенсію за віком на пільгових умова відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених ОСОБА_3 Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року та ОСОБА_3 Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року.

Ухвалою від 10.09.2018 року ОСОБА_1 окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.

02.10.2018 року (вх. № 29128/18) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.03.2018 року позивач звернувся до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії, оскільки у нього недостатньо стажу для призначення відповідного виду пенсії. Позивач вважає, що викладена відмова порушує його права та законні інтереси, у зв'язку із чим звернувся з даним позовом до суду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Разом із заявою позивачем були надані наступні документи: трудова книжка БТ № 9455515, довідки про підтвердження наявного трудового стаду для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 51 від 28.12.2017 року. Так, згідно наданих документів та акту зустрічної перевірки достовірності та обґрунтування видачі довідки для призначення пенсії № 4336 від 05.04.2018 року загальний стаж роботи складає 35 років 7 місяців 17 днів. Стаж роботи за списком № 2 відсутній. За таких обставин, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Спірні відносини регулюються ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

03.03.2018 року позивач звернувся до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як такому, що досяг 57 річного віку (а.с. 15).

Рішенням Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 35 від 17.04.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки періоди роботи з 18.07.1983р. по 31.12.1991р. в Кодимської МДСО, Кодимської МДПМК не зарахований до пільгового стажу, оскільки відповідно до розділу XXIX ОСОБА_3 № 1173 робітники зайняті на будівництві об’єктів сільськогосподарського призначення та ремонтно-будівельних роботах, не користувались правом пільгового забезпечення.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього закону.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 року та ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року про затвердження списків виробництв, робіт та професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день надає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року, тобто з моменту набрання чинності.

Відповідно до пункту «б» Розділу XXIX «Строительство зданий и сооружений: промышленных, энергетических, гидротехнических, дорожно-мостовых, транспорта и связи, жилых и культурно-бытовых, а также надземных зданий и сооружений шахт, рудников и коммуникаций» списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 відностяться «инженерно-технические работники - мастера (десятники) и прорабы».

Згідно до пункту « 2290100б-23419» Розділу XXVII списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1991 року №10 відносяться - «Мастера строительных и монтажных работ».

Судом встановлено, що ОСОБА_2, 18.07.1983 року згідно наказу № 56 був прийнятий в Кодимську міжгосподарську дорбудорганізацію на посаду майстра, що підтверджується записом № 1 в трудовій книжці БТ-І № 9455515 (а.с. 12).

Наказом № 67 від 29.10.195 року Кодимська міжгосподарська дорбудорганізація перейменована в Кодимську міжгосподарську пересувну механізовану дорожню колону, наказом № 40 від 24.06.1987 року – в Кодимску міжгосподарську дорожню пересувну механізовану колону, наказом № 65а від 22.12.1993 року – перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Кодимаагрошляхбуд». Зазначені перейменування підприємства, на якому працював позивач, підтверджуються записами в трудовій книжці за №№ 2, 3, 4 (а.с. 12-14) та довідкою ТОВ «Кодимаагрошляхбуд» від 15.01.2018 року № 02 (а.с. 18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має загальний трудовий стаж понад 35 років, із них – 8 років 5 місяців 14 днів на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій і посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, про що свідчить трудова книжка, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, довідки виданої ТОВ «Кодимаагрошляхбуд», довідки про заробітну плату для обчислення пенсії (а.с. 12-14, 17-19), а посада майстра, яку обіймав ОСОБА_2 передбачена пунктом «б» Розділу XXIX списку № 2, затвердженого ОСОБА_3 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах».

За наведених обставин враховуючи, що ОСОБА_2, працював у Кодимській міжгосподарській дорбудорганізації, Кодимській міжгосподарській пересувній механізованій дорожній колоні на посаді майстра, в період з 18.07.1983р. по 31.12.1991р., яка відносяться до списку №2 виробництв, робіт, цехів, професій і посад, які пов'язані із шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а тому відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах є неправомірною, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: 66000, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (місцезнаходження: 66101, Одеська область, м. Балта, вул. Шевченка, 19; код ЄДРПОУ 41249706) про визнання протиправним та скасування рішення від 17.04.2018 року № 35 та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 17.04.2018 року № 35 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов’язати Балтське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_2 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи на посаді майстра в Кодиській міжгосподарській дорбудорганізації та Кодимській міжгосподарській передвижній дорожній колоні з 18.07.1983р. по 31.12.1991р.

Зобов’язати Балтське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_2, з 03.08.2018 року пенсію за віком на пільгових умова відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених ОСОБА_3 Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року та ОСОБА_3 Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року.

Стягнути з Балтського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 41249706) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тарасишина

.