Рішення № 77042985, 03.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/869/18

03 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача не прибув,

треті особи не прибули

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1М.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 04.09.2017 № 18 “Про розгляд скарги”.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.09.2017 Річківською сільською радою Жовківського району Львівської області рішення №18 «Про розгляд скарги». Пунктом першим даного рішення визначено погодження спільних меж при приватизації ОСОБА_1 земельної ділянки виключно з вільним доступом гр. ОСОБА_3 до під'їздного шляху від дороги по вул. Л. Українки до домоволодіння ОСОБА_4. Підставою для такого рішення стала заява ОСОБА_3 із підписами окремих мешканців села про те, що, на їх думку, дана вулиця є безпосередньо примикаючою до їх домоволодінь. Жодного офіційного документа (у тому числі архівного) щодо походження під'їздного шляху до домоволодіння ОСОБА_4, а також, щодо прямого доступу до домоволодіння ОСОБА_3 під час прийняття рішення не обговорювалось (не досліджувалось). Окрім цього, зауважує, що таким рішенням фактично домоволодіння ОСОБА_1, яким протягом приблизно 50 років користувались її батьки, діди, розділено на дві окремі частини; за рахунок земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 збільшено площу земельної ділянки ОСОБА_3, оскільки під'їздного шляху, як такого, до домоволодіння ОСОБА_4 юридично немає, а відтак і немає примикання цього шляху до домоволодіння ОСОБА_3; за рахунок земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 створено для ОСОБА_3 ще один виїзд на іншу вулицю. У останньої є безпосередній виїзд через облаштовані нею ворота на офіційний під'їздний шлях зі сторони домоволодіння гр. ОСОБА_5 Поряд з цим слід зауважує, що земельна ділянка ОСОБА_3 ні на день прийняття рішення, ні станом на сьогоднішній день не приватизована. Юридично ОСОБА_1, користується земельною ділянкою по вул. Л.Українки, 6. За цією адресою позивач сплачує усі відповідні платежі. Дана адреса включає в себе площу належної мені земельної ділянки вцілому без виключення з неї площі доступу для ОСОБА_3 до домоволодіння ОСОБА_4 Двох адресних номерів на належній мені земельній ділянці немає. Оскільки рішенням № 18 фактично розділено земельну ділянку ОСОБА_1 вимушена вирішувати питання по двох приватизаціях та понести подвійні збитки. Відтак, вважає рішення Річківської сільради незаконне та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позові, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що із змісту позову позивач не вказує суду норми якого саме нормативно-правового акту було порушено Річківською сільською радою Жовківського району Львівської області при прийняті рішення. У своєму позові вказує на те, що жодного архівного документу при розгляді заяви не було подано та не бралось до уваги, однак, сам позивач жодного документу не подав, котрий би підтверджував одноособове користування спірною земельною ділянкою. Крім заяви та акту встановлення меж земельної ділянки заявником не було надано більше жодного документу. Крім того, із матеріалів земельного спору, які розглядалися при прийнятті спірного рішення, позивач, а на той час заявник не надала доказів, що саме вона та її родичі та рідні 50 років одноособово користувались земельною ділянкою. Одного лише бажання позивача зекономити на виготовленні однієї технічної документації не є достатнім для прийняття позитивного для неї рішення сесії, оскільки таке бажання порушить права та інтереси інших суміжних користувачів. Також, не заслуговує на увагу доводи позивача відносно того, що спірним рішенням було фактично розділено її земельну ділянку, оскільки як її так і земельна ділянка інших користувачів не знаходяться у приватній власності, тому вони як фактично так і юридично розділені бути не можуть. Позивачем не надано суду жодного документу на право власності на домоволодіння, а також не подано документів, які б свідчили про користування нею земельною ділянкою і в яких саме межах. Крім цього, до акту встановлення меже, заявником не було надано абрису встановлених меж. Звертає увагу суду на те, що домоволодіння розташованого по вул. Л. Українки, 7 належить на праві особистої власності на будівлі на підставі свідоцтва від 06.10.1989 ОСОБА_6 і жодного відношення ОСОБА_3, крім проживання в будівлі, до земельної ділянки не має. Позивач чи землевпорядна організація при виготовленні технічної документації мали б з'ясувати хто є власником домоволодіння і з ким саме потрібно підписувати акт погодження меж земельних ділянок. Отже, враховуючи наведене вище, вважає, що Річківська сільська рада Жовківського району Львівської області при прийнятті спірного рішення діяла в межах своєї компетенції дотримуючись Конституції України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України, а позивач при вирішенні земельного спору не виявив бажання скористатись правами надані їй ст. 160 ЗК України та не довела, жодної обставини на які посилались.

У судовому засіданні 19.09.2018 представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Треті особи у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 205 КАС України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 звернулась до Річківська сільська рада Жовківського району Львівської області з заявою про підписання меж в документації на приватизацію земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви, Річківською сільською радою Жовківського району Львівської області на 18 сесії VІІ демократичного скликання прийнято рішення від 04.09.2017 № 18, відповідно до якого погоджено межі приватизації земельної ділянки лише з відкритим доступом до ОСОБА_3.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався таким.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пункту 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Судом встановлено, що 04.09.2017 ОСОБА_3 звернулась до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області з заявою у якій просила не надавати дозвіл на приватизацію вулиці з під’їздом до її подвіря, тому що у випадку такох приватизації буде позбавлена можливості доїзду до свого подвір’я.

До заяви ОСОБА_3 про підписання меж в документації на приватизацію земельної ділянки додано підписи громадян с. Рата, які підтверджували, що спірна вулиця здавен була спільною для господарств ОСОБА_1 та ОСОБА_3

04.09.2017 Річківською сільською радою Жовківського району Львівської області на 18 сесії VІІ демократичного скликання розглянуто заяву ОСОБА_3 про підписання меж в документації на приватизацію земельної ділянки та прийнято рішення № 19, відповідно до якого погоджено межі приватизації земельної ділянки лише з відкритим доступом до ОСОБА_3.

В ході судового розгляду встановлено, що домоволодіння розташоване по вул. Л. Українки, 7 с. Рата належить на праві власності на будівлі на підставі свідоцтва від 06.10.1989 ОСОБА_6, а ОСОБА_3 проживає в даній будівлі.

Згідно копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 26231093 від 7.05.2010 ОСОБА_1 належить на підставі свідоцтва про право власності будинок 6 по вул.Л.Українки в с.Рата, Жовківського р-ну, Львівської області.

Разом з тим, суд зазначає, що ОСОБА_1 не є власником спірної земельної ділянки по вул. Л. Українки, 6 в с. Рата.

Також позивачем не обґрунтовано порушення відповідачем порядку прийняття оскарженого рішення.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 та її рідні 50 років одноособово користуються спірною земельною ділянкою позивачем під час розгляду відповідачем її заяви та суду не надано.

Відтак, бажання позивача без належних правових підстав одноособово коистуватись спірною земельною ділянкою на переконання суду, не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, позивачем не надано доказів а судом не встановлено порушення норм чинного законодаства відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення. В свою чергу відповідачем доведено, що при прийнятті оскаржуваного рішення Річківська сільська рада Жовківського району Львівської області діяла у відповідності до норм Конституції України та ЗУ "Про місцеве самовряжування".

Таким чином, приймаючи рішення відповідач діяв відповідно до закону в межах наданих повноважень, відтак у суду відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області від 04.09.2017 № 18 “Про розгляд скарги”

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог позивача, належним чином довів правомірність своїх дій, а позивач не навів переконливих та нормативно обґрунтованих доказів про порушення чинного законодавства відповідачем та порушення його прав спірним рішенням, відтак, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо судового збору, то такий на підставі статті 139 КАС України покладається на позивача.

Керуючись статтями 9, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Річківської сільської ради Жовківського району Львівської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 11.10.2018.

Суддя Костецький Н.В.