Рішення № 77042877, 18.09.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року+ м. Кропивницький Справа № 811/1006/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031; адреса: вул. А. Цедіка, 16, м. Київ, 03057)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт» (код ЄДРПОУ 32954158; адреса: вул. Павлова, будинок 1, селище міського типу Салькове, Гайворонський район, Кіровоградська область, 26332),

про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, -

В С Т А Н О В И В:

Державна служба геології та надр України (далі – позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт» (далі – відповідач, ТОВ «Чарнокіт»), в якій просить суд припинити право користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3551 від 09.12.2004 року виданого ТОВ «Чарнокіт».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт» надано спеціальний дозвіл на користування надрами від 09.12.2004 року №3551 з метою видобування гранітів, придатних для виробництва бутового каменю та щебеню для бетону гідротехнічного Савранському родовищі Північна ділянка, та, як додаток до спеціального дозволу укладено угоду про умови користування надрами. У період з 19.09.2016 р. по 30.09.2016 р. посадовими особами Державної служби геології та надр України було заплановано провести перевірку дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування та геологічного вивчення надр ТОВ «Чарнокіт». За результатами даної перевірки було складено акт №121/3551-К від 21.09.2016 р. про дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) та в свою чергу, 21.09.2016 року позивачем складено припис №121/3551-К про зобов’язання відповідача усунути виявлені порушення у встановлений даним приписом термін. Так як, зазначає позивач, вимоги вищевказаного припису відповідачем не виконано, тому вважає наявність всіх підстав на припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу, саме в судовому порядку у відповідності до підпунктів 4, 5, 6 статті 26 Кодексу України про надра.

Представник відповідача скористався своїм правом на надання письмового відзиву, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що ним були усунуті всі порушення зазначені в акті перевірки та Приписі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог (а.с.95-98).

В судовому засіданні представниками відповідача позицію викладену у відзиві підтримано та наголошено на відмові в задоволенні позовних вимог.

Позивачем, на виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України, також надано до суду відповідь на відзив з викладенням власної позиції щодо поданого відповідачем відзиву (а.с.190-191).

17.07.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані представниками сторін документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дії посадових осіб Державної служби геології та надр України при встановленні підстав наявних для припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами №3551 від 09.12.2004 року виданого ТОВ «Чарнокіт».

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

23 червня 2016 року Державною службою геології та надр України видано наказ №194 “Про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року, яким відповідно до Положення про Державну службу геології та надр України, Порядку здійснення державного геологічного контролю Департаменту державного геологічного контролю доручено провести планові перевірки надрокористувачів, зазначених у переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватись державний геологічний контроль у ІІІ кварталі 2016 року згідно з предметом перевірки, визначеним пунктом 4 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 року №1294 (а.с.20-21).

Наказом Державної служби геології та надр України від 21 червня 2016 року №193 затверджено План проведення перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року, серед яких і передбачена також перевірка ТОВ «Чарнокіт» (а.с.18-19).

На адресу ТОВ «Чарнокіт» направлено відповідне повідомлення про проведення планової перевірки від 17.08.2016 року №14351/13/14-16 (а.с.22).

21 вересня 2016 року відповідно до вищевказаних наказів, на підставі направлення на проведення перевірки від 09.09.2016 р. №121/3551-К (а.с.23), посадовими особами Південного міжрегіонального відділу Департаменту Державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України здійснено виїзд на адресу місцезнаходження ТОВ «Чарнокіт» та складено акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі корисні копалини) №121/3551-К (а.с.24-38).

Згідно акту перевірки, були виявленні наступні порушення:

- не проведено повторну державну експертизу та оцінку запасів Савранського родовища гранітів (через кожні п'ять років);

- не отримано у ІІ кварталі 2015 року акт про надання гірничого відводу та не продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки;

- не надано листи Міністертсва екології та природних ресурсів України від 16.10.2014 року №5/3-6/12615-14, Держгірпромнагляду України від 27.08.2014 року №6497/0/3.1-12/6/14 та (екологічна картка від 19.09.2004 року №1/17), які зазначені в особливих умовах спеціального дозволу, що не уможливлює перевірити виконання їх вимог.

На підставі акта перевірки від 21 вересня 20016 року Південним міжрегіональним відділом Департаменту Державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України винесено припис відносно ТОВ «Чарнокіт» (а.с.39), яким у строк до 21.10.2016 року зобов’язано позивача представити Південному міжрегіональному відділу Департаменту Державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України матеріали підтверджуючі усунення зазначених порушень.

На виконання наказу Держгеонадр України №438 від 23.12.2016 року відповідачем надано електронному вигляді перелік родовищ, по яких термін затверджених запасів перевищує 5 років (а.с.40).

Наказом Держгеонадр України №287 від 01.09.2016 року зупинено дію спеціального дозволу від №3551 від 09.12.2004 року, виданого ТОВ «Чарнокіт», та надано останньому 60 (шістьдесят) календарних днів для усунення порушень (а.с.41-42).

Про, що Держгеонадр України повідомило ТОВ «Чарнокіт» листом №15843/13/14-16 від 06.09.2016 року (а.с.43).

01.12.2016 року начальником Південного міжрегіонального відділу, у зв’язку із тим, що станом на 01.12.2016 року ТОВ «Чарнокіт» не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування зазначених в приписі, на ім’я директора Департаменту державного геологічного контролю внесено подання на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №3551 від 09 грудня 2004 року (а.с.44-46).

Так, у поданні позивача про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 09 грудня 2004 року №3551 зазначено, що листи Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2014 року №5/3-6/12615-14, Держгірпромнагляду України від 27.08.2014 року №6497/0/3.1-12/6/14 та (екологічна картка від 19.09.2004 року №1/17) усунено порушення.

Так, вказане подання було внесене у зв’язку із частковим усуненням таких порушень вимог законодавства у сфері надрокористування, зокрема:

- не закінчило роботи по проведенню повторної державної експертизи та оцінки запасів Савранського родовища гранітів;

- не укладено та не отримано акт про надання гірничого відводу.

Згідно п. 22 “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року, дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби, зокрема, у разі невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування.

Судом встановлено, що наказом Державної служби геології та надр України №491 від 19.12.2016 року зупинено дію спеціального дозволу від №3551 від 09.12.2004 року, виданого ТОВ «Чарнокіт», та надано останньому 30 (тридцять) календарних днів для усунення порушень (а.с.47-48).

Про, що позивач повідомив ТОВ «Чарнокіт» листом №24373/13/14-16 від 27.12.2016 року (а.с.49).

На виконання наказу Державної служби геології та надр України №491 від 19.12.2016 року відповідачем надано протокол засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин з розгляду матеріалів повторної геолого-економічної оцінки запасів гранітів Північної ділянки Савранського родовища (а.с.101-104).

А також відповідач надав позивачу акт про надання гірничого відводу від 26 липня 2017 року №3235 та додаткову угоду від 08.11.2016 року (а.с.105-106).

Оскільки відповідачем порушується законодавство в сфері надрокористування та не надано доказів повного усунення виявлених перевіркою порушень, позивач зазначає про наявність підстав для анулювання спеціального дозволу на користування надрами згідно зі статтею 26 Кодексу України про надра у судовому порядку.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” документи дозвільного характеру – дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

У відповідності до ст. 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням за погодженням з територіальними (місцевими) органами центральних органів виконавчої влади, що здійснюють регулювання у відповідній сфері, та територіальними органами уповноваженого органу, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України. Такі порядки мають передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які суб'єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 7 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” прийняття від суб’єкта господарювання або уповноваженої ним особи заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру здійснюється державним адміністратором виключно в дозвільному центрі.

Водночас, відповідно до вимог п. 7 ст. 4-1 Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав:

- звернення суб'єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру;

- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом;

- наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Дозвільний орган, що видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації;

2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Відповідно до статті 2 Кодексу України про надра його завдання є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно зі статтею 1 Кодексу України про надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу України про надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Частиною другою статті 24 Кодексу України про надра встановлено, що користувачі надр зобов’язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2)забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4-1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу України про надра права та обов’язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

Разом з тим, суд звертає увагу, що підстави припинення права користування надрами передбачені статтею 26 Кодексу України про надра.

Так, право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011 (далі по тексту - Положення), Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення встановлено, що Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.

Згідно з пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 (далі по тексту – Порядок надання спеціальних дозволів), право користування надрами припиняється органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі: 1) відсутності потреби у подальшому користуванні надрами; 2) відмови надрокористувача від права користування надрами; 3) ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, фізичної особи, що є власниками дозволу; 4) встановлення рішенням суду факту подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей, підробних документів; 5) використання надр не за призначенням; 6) визнання дозволу недійсним у судовому порядку; 7) визнання недійсним у судовому порядку аукціону, за результатами якого надано дозвіл; 8) вилучення в установленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр; 9) невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк; 10) припинення без поважних причин робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а у разі, коли дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів; 11) коли суб’єкт господарської діяльності протягом двох років, а щодо нафтогазоперспективних площ, родовищ нафти і газу - 180 календарних днів та газу (метану) вугільних родовищ - одного року з початку дії дозволу без поважної причини не розпочав користування надрами; 12) припинення дії договору оренди (концесії) цілісного майнового комплексу, укладеного надрокористувачем, якому надано дозвіл відповідно до підпункту 8 пункту 8 цього Порядку, крім випадку набуття у власність об’єкта оренди (концесії). Припинення права користування надрами здійснюється шляхом прийняття Держгеонадрами наказу, а Радою міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження про анулювання дозволу.

З наведених норм слідує, що за наявності передбачених законом підстав право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, про що видається відповідний наказ.

Водночас, у судовому порядку право користування надрами припиняється лише у випадках: 1) якщо користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я населення; 2) якщо використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 3) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами - у разі незгоди користувачів.

Тобто, право користування надрами припиняється Державною службою геології та надр України самостійно або у судовому порядку.

У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 7 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами. У випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини 1 статті 26 Кодексу України про надра, за умови незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку.

Таким чином, обєднуючою ознакою цих випадків є неналежне здійснення права користування надрами. Частиною 3 статті 26 Кодексу України про надра зазначено, що законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Зокрема, Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року, може встановлювати додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки таке передбачено ч.3 ст.26 Кодексу України про надра, але він не може змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не була надана згода на припинення його права на користування надрами, припинення такого права повинно було вирішуватися у судовому порядку.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 278.10.2015 №826/8596/14 та інших справах цієї категорії (справи №№21-164а11,21-36а11,21-450а13).

На думку позивача, не усунення відповідачем виявлених перевіркою порушень є підставою для звернення до суду з вимогами про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

09 грудня 2004 року Міністерством охорони навколишнього середовища України надано спеціальний дозвіл ТОВ «Чарнокіт» на користування надрами №3551 з метою видобування гранітів, придатних для виробництва бутового каменю та щебеню для бетону гідротехнічного Савранському родовищі Північна ділянка строком на 20 (двадцять) років (а.с.10-11).

Та як додатки до спеціального дозволу було укладено угоду про умови користування надрами та програму робіт з метою видобування граніту Савранському родовищі Північна ділянка (а.с.12-16).

Підставою для звернення позивача до суду із вказаним адміністративним позовом стало встановлення факту порушень вимог законодавства у сфері надрокористування позивачем виявлених за результатами планової перевірки.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Чарнокіт» виконано акт перевірки від 21.09.2016 №121/3551-К та припис від 21.09.2016 року №121/3551-К позивача а саме: проведено повторну державну експертизу та оцінку запасів Савранського родовища гранітів (через кожні п'ять років); отримано у ІІ кварталі 2015 року акт про надання гірничого відводу до 09.12.2034 року.

Також, у поданні про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 09 грудня 2004 року №3551 зазначено, що по листах Міністерства екології та природних ресурсів України від 16.10.2014 року №5/3-6/12615-14, Держгірпромнагляду України від 27.08.2014 року №6497/0/3.1-12/6/14 та (екологічна картка від 19.09.2004 року №1/17) усунено порушення.

З огляду на викладене, самостійне анулювання позивачем спеціального дозволу на користування надрами №3551 від 09.12.2004 року відповідно до наказу Державної служби геології та надр України від Про анулювання, зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів для усунення порушень від 19.12.2016 року №491, суперечить вимогам статті 26 Кодексу України про надра.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, відсутність обґрунтованих доводів щодо порушення прав та законних інтересів з боку відповідача та правомірності дій останнього, суд дійшов висновку про відсутність у позивача порушеного права, що дає підстави вважати заявлені ним позовні вимоги безпідставними та невмотивованими.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, вказані законодавчі положення чинного законодавства у системному їх зв’язку, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на відсутність з боку відповідача понесених судових витрат, такі у відповідності до положень статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031; адреса: вул. А. Цедіка, 16, м. Київ, 03057) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чарнокіт» (код ЄДРПОУ 32954158; адреса: вул. Павлова, будинок 1, селище міського типу Салькове, Гайворонський район, Кіровоградська область, 26332) про анулювання спеціального дозволу на користування надрами – відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_1