Рішення № 77042868, 10.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року м. Київ №810/2215/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синько" до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області та Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання перевірки проведеної з порушенням норм законодавства, а її результатів незаконними, визнати незаконними акт, розрахунок, довідку та вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Синько" (далі – позивач, ТОВ "Синько") з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області (далі – відповідач 1), в якому просить:

- визнати рейдову перевірку проведену з порушенням норм законодавства та її результати незаконними, а справу закрити;

- визнати незаконним акт від 28.03.2018 №0006675 "Про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів", оскільки він був складений з порушенням закону;

- визнати незаконним розрахунок від 28.03.2018 №6675/1 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, оскільки він був складений з порушенням закону;

- визнати незаконною довідку від 28.03.2018 №0019585 "Про результати здійснення габаритно-вагового контролю", оскільки вона була складена з порушенням закону;

- визнати вимоги відповідача, щодо сплати за проїзд незаконними, оскільки вони викладені в листі, а не в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу і складені в результаті незаконної рейдової перевірки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 березня 2018 року відповідачем 1 було зупинено транспортний засіб марки DAF FТ СF 85 реєстраційний номер НОМЕР_1 причіп Zremb NC 38 реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ "Синько" з метою проведення рейдової перевірки. В результаті чого було складено довідку від 28.03.2018 №0019585 "Про результати здійснення габаритно-вагового контролю", розрахунок від 28.03.2018 №6675/1 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та акт від 28.03.2018 №0006675 "Про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів".

Позивач вказує, що відповідач 1 здійснював рейдову перевірку одноособово, що суперечить пункту 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті".

Також пояснює, що перевірка здійснювалась за адресою: м. Чернівці, вулиця Лукіяновича, 116, без застосування вимірювального і зважувального обладнання, не в пункті габаритно-вагового контролю. Довідка була складена не на стаціонарному або пересувному пункті, а по місцю зупинки транспортного засобу, згідно даних товаротранспортної накладної без участі оператора вагового комплексу, та здійснення фактичного зважування.

Розрахунок здійснений на підставі документів, на думку позивача, порушує вимогу пункту 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", який чітко встановлює стаціонарний або пересувний габаритно-ваговий пункт, як єдине передбачене законом місце складання довідки "Про результати здійснення габаритно-вагового контролю".

Позивач наголошує, що посадовою особою відповідача 1 не було взято до уваги пояснення водія про те що, частину вантажу вже відвантажено, і маса вантажу вже не відповідає даним зазначеним в товаротранспортній накладній і є нормативно-допустимою, і те що з розрахунком він не згоден так, як підстави для його складання відсутні.

Посадова особа відповідача 1 не спрямувавши транспортний засіб до найближчого стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю, порушила пункт 17 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", в якому зазначається що, у разі виявлення факту порушення допустимих законодавством габаритно-вагових параметрів транспортний засіб направляється до найближчого стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю.

При цьому вказує, що 03 квітня 2018 року на адресу позивача від відповідача 1 надійшов лист від 29.03.2018 №1074/39/3-18 з вимогою внести плату за проїзд, у зв’язку з порушенням порядку проїзду великовагових/великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Натомість, про дату і час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач 1 позивача не повідомив. Постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу не було винесено і на адресу позивача не надходило.

Ухвалою суду від 23.06.2018 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання. Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

19 липня 2018 року до суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, а саме, про заміну Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області на належного відповідача – Державну службу України з безпеки на транспорті.

Ухвалою суду від 06.08.2018 клопотання відповідача задоволено частково. Залучено в адміністративній справі №810/2215/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синько" до Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області про визнання перевірки проведеної з порушенням норм законодавства, а її результатів незаконними, визнати незаконними акт, розрахунок, довідку та вимоги в якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті (далі – відповідач 2).

Відповідач 1 правом на подання відзиву не скористався.

Відповідач 2 позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у пункті 6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування", зазначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Проте, в даному випадку було здійснено документальний габаритно-ваговий контроль, у відповідності до наданої товарно-транспортної накладної від 26.03.2018 б/н та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, в якому зазначена маса автомобіля.

Відповідач 2 наголошує, що водій вищезазначеного транспортного засобу особисто поставив власноручний підпис в акті №0006675 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, тобто було визнано зазначене порушення, він отримав копії матеріалів габаритно-вагового контролю і ним не було надано жодних пояснень щодо відвантаження частини вантажу, а також в адміністративному позові відсутні будь-які докази про факт відвантаження частини вантажу.

Крім того, твердження позивача, щодо порушення пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", а саме: здійснення рейдової перевірки одноособово також не відповідає дійсності, так як у відповідності до направлення на перевірку від 23 березня 2018 року №008453 державний нагляд (контроль) 28 березня 2018 року здійснювали три посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області. Бланки матеріалів оформлення здійснення габаритно-вагового контролю затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 "ОСОБА_1 питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів" і в них не передбачено зазначення всіх посадових осіб, які здійснювали перевірку.

Протокольною ухвалою від 11.09.2018 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, оцінивши письмові докази, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Синько" (ідентифікаційний код 39109840) зареєстроване в якості юридичної особи 24.02.2014 за адресою: 08000, Київська область, Макарівський район, смт Макарів, вул. Калініна, буд. 37, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.05.2018 №1003954194 (том 1, а.с. 43-45).

ТОВ "Синько" має у власності транспортний засіб DAF FТ СF 85, реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортний засіб напівпричіп марки Zremb NC 38, реєстраційний номер НОМЕР_2.

28 березня 2018 року державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області, відповідно до графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті у період з 26.03.2018 по 01.04.2018, згідно з направленням на перевірку від 23.03.2018 №008453, за адресою: м. Чернівці, вулиця Лукіяновича, 116, було проведено рейдову перевірку автомобіля марки DAF FТ СF 85, реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки Zremb NC 38, реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував під керуванням водія ОСОБА_2

За результатами рейдової перевірки посадовими особами відповідача 1 складено:

- довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.03.2018 №0019585 (том 1, а.с. 118);

- акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 28.03.2018 №0006675, відповідно до якого фактична повна маса транспортного засобу складає – 46,44 т., при нормативно допустимих 40 т. (том 1, а.с. 119);

- акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2018 №СЕ 045694 (том 1, а.с. 141).

Також відповідачем 1 складений розрахунок від 28.03.2018 №6675/1 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, яким було визначено позивачу суму 372 євро плати за проїзд (том 1, а.с. 120).

Позивач наголошує, що під час здійснення контролю відповідачем 1 фактично не зважувався транспортний засіб.

Не погоджуючись з діями відповідача 1 щодо оформлення результатів рейдової перевірки, ТОВ "Синько" звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно статті 29 Законом України від 30.06.1993 №3353-XII "Про дорожній рух" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3353-XII), до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (стаття 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон №2344-III)).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Статтею 33 Закону України від 08.09.2005 №2862-IV "Про автомобільні дороги" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила №1306).

Пунктом 4 вказаних Правил визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно із пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі – Порядок №879).

За визначеннями у пункті 2 цього Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879).

Пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється (пункт 18 Порядку №879).

Відповідно до пункту 20 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Згідно із пунктом 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Судом встановлено, що перевірка проводилася способом визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а саме документальним, що не передбачає зважування транспортного засобу, оформлення та видачу квитанції автомобільному перевізнику за результатами габаритно-вагового контролю. Тобто, відповідач при проведенні перевірки не порушив вимоги чинного законодавства та правила Порядку №879.

Факт перевищення транспортним засобом вагових параметрів встановлений відповідачем 1 на підставі документів, наданих водієм транспортного засобу.

Так, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса без навантаження автомобіль (тягач) марки DAF FТ СF 85, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 7880 кг, а згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу маса без навантаження напівпричепу марки Zremb NC 38, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 6200 кг.

Таким чином маса без навантаження транспортного засобу з напівпричепом, згідно документів, становить 14080 кг.

Згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 26.03.2018 б/н, водій транспортного засобу реєстраційний номер НОМЕР_1, причіп реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснював перевезення диз. палева об’ємом 38,170 м3, густотою нафтопродукту 847,7 кг/м3, масою 32357 кг. з м. Кілія до м. Чернівці. Зазначена ТТН посвідчена підписами відповідних посадових осіб (том 1, а.с. 13).

Отже, маса транспортного засобу з напівпричепом та вантажем становить 46437 кг. (46,437 тонн), що відповідає даним вказаним відповідачем 1 в акті від 28.03.2018 №0006675 "Про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів" та довідці від 28.03.2018 №0019585 "Про результати здійснення габаритно-вагового контролю", замість допустимих 40 тонн.

Стосовно посилання позивача, що частину вантажу під час рейдової перевірки вже було відвантажено, і маса вантажу на час перевірки не відповідала даним зазначеним в товарно-транспортній накладній і була нормативно-допустимою, суд звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано.

Суд зазначає, що акт від 28.03.2018 №0006675 "Про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів" містить власноручний підпис водія ТОВ "Синько" без будь-яких зауважень (том 1, а.с. 119). Натомість, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 28.03.2018 №СЕ 045694 містить підпис водія із поясненнями: незгоден, одна секція 8060 вигружена (том 1, а.с. 141).

Суд наголошує, що товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 26.03.2018 б/н містить дані про опломбування транспортного засобу пломбами: 633-640, 8 шт. Зазначена ТТН посвідчена підписами відповідних посадових осіб, які відпустили та прийняли товар (том 1, а.с. 121).

При цьому, позивачем не надано жодних доказів, на спростування даних, внесених до товарно-транспортної накладної від 26.03.2018 б/н.

Відтак, у суду відсутні сумніви у достовірності даних, внесених до товарно-транспортної накладної від 26.03.2018 б/н.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем вимог пункту 16 постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті", а саме, здійснення рейдової перевірки одноособово, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" (далі – постанова №1567), державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13 постанови №1567).

Відповідно до пункту 16 постанови №1567, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансінспекція", та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.

Так, Порядком №1567 визначено, що рейдова перевірка здійснюється за направленням на проведення такої перевірки, виданим згідно з щотижневим планом-графіком проведення таких перевірок, затвердженим керівником Укртрансбезпеки.

Суд встановив, що підставою для проведення перевірки слугували наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 22.03.2018 №288 "Про затвердження графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті" та направлення на перевірку від 23.03.2018 №008453, видане головному спеціалісту ВДК ОСОБА_3, головному спеціалісту ВДК – ОСОБА_4, старшому державному інспектору ВНАП ОСОБА_1

Суд звертає увагу, що в акті від 28.03.2018 №СЕ 045694 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом наявні підписи осіб, що провели перевірку – ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (том 1, а.с. 141).

Тобто, відповідно до вищевказаних документів, рейдова перевірка 28.03.2018 проводилась групою посадових осіб Укртрансбезпеки, у відповідності до вимог пункту 16 постанови №1567.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача щодо порушення відповідачем норм законодавства під час проведення рейдової перевірки.

При цьому, суд також зазначає, що повноваженням щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, закриття провадження у такій адміністративній справі, наділений виключно державний орган, а суд в адміністративному судочинстві лише перевіряє законність і обґрунтованість спірного рішення, а не приймає рішення замість нього, що повністю узгоджується з Рекомендацією №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980.

Стосовно посилання позивача, що вимоги відповідача, щодо сплати за проїзд є незаконними, оскільки вони викладені в листі, а не в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно із пунктом 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:

до 10 відсотків - у подвійному розмірі;

на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;

більше як на 40 відсотків - у п’ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що розмір плати за проїзд, за перевищення вагових обмежень, визначається шляхом складання та множення певних складових, зокрема, відстані перевезення, кілометрів.

Суд зазначає, що плата за проїзд великоваговим транспортним засобом за своєю правовою природою не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі, внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Така плата вноситься саме на підставі розрахунку плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Листом від 29.03.2018 №1074/39/3-18 повідомлено ТОВ "Синько"про необхідність внесення плати за проїзд великовагового та великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, відповідно до вказаного розрахунку.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є іншим рішенням суб’єкта власних повноважень та передбачає штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування виконав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.