Рішення № 77042864, 11.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2682/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною, скасування протоколу та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні ОСОБА_2 окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі – позивач) до Міністерства оборони України (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 19 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 06 липня 2018 року № 69;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення після надходження документів відносно ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975;

- зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням викладених у мотивувальній частині рішення суду висновків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині 2072, яка входила до переліку військових частин і підрозділів прикордонних військ КДБ СРСР. Під час проходження служби позивач приймав участь в бойових діях у республіці Афганістан, де отримав поранення, закриту черепно-мозкову травму, контузію та травму хребта. 03 квітня 2014 року при первинному огляді позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. 18 липня 2017 року при повторному огляді підтверджено ІІІ групу інвалідності позивача.

У травні 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату з заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності. Листом від 31 травня 2018 року № ВСЗ-581/ОГД-166 ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати позивачу грошової допомоги. Листом від 17 липня 2018 року № ВСЗ-720/ОГД-166 ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 06 липня 2018 року № 69 йому відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в прикордонних військах КБД СРСР, тому витрати, пов’язані з виплатою ОГД особам, які проходили службу в прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

З посиланням на частину 5 статті 17 Конституції України, статтю 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов’язок і військову службу», пункт 4 частини другої статті 16, частину другу статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтю 4 Закону України від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ «Про правонаступництво України», пункти 1, 2 постанови Верховної ОСОБА_3 України від 24 серпня 1991 року № 1431-ХІІ «Про військові формування на Україні», пункт 1 частини першої указу Президії Верховної ради СРСР від 21 березня 1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ», пункти 2, 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 11 вересня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом відмовлено у залученні до участі у справі ОСОБА_2 обласного військового комісаріату як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача та ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (арк. спр. 1-3).

Надісланий Міністерством оборони України на офіційну електронну адресу суду 03 жовтня 2018 року за вхідним реєстраційним № 24614/2018 відзив на позовну заяву від 02 жовтня 2018 року за № 1513 ухвалою суду від 11 жовтня 2018 року повернуто відповідачу без розгляду (арк. спр. 39-40).

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: 93301, АДРЕСА_1) проходив військову службу і брав участь в бойових діях в Республіці Афганістан у складі діючої армії, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України (арк. спр. 8-9), картки платника податків (арк. спр. 9), архівної довідки Федеральної державної казенної установи «Центральний прикордонний архів Федеральної служби безпеки Російської федерації» від 12 квітня 2013 року № 21/59/Ш-3370 (арк. спр. 13), військового квитка НУ № 9292519, виданого Первомайським об’єднаним міським військовим комісаріатом Ворошиловградської області 10 травня 1984 року (арк. спр. 15-18).

Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 30 січня 2014 року № 245 мінно-вибухове множинне поранення голови, лівої ноги, закрита черепно-мозкова травма, контузія, травма хребта єфрейтора у відставці ОСОБА_1 та їх наслідки пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії (арк. спр. 14).

Дослідженням копій посвідчення серії ААБ № 030832, виданого Попаснянським управлінням соціального захисту населення (арк. спр. 10), виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки від 03 квітня 2014 року серії 10 ААВ № 406700 (арк. спр. 11) та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 липня 2017 року серії 12 ААА № 509440 (арк. спр. 12) встановлено, що позивачу первинно була встановлена ІІІ група інвалідності з 03 квітня 2014 року, причина інвалідності: поранення голови, закрита черепно-мозкова травма, травма хребта та їх наслідки, пов’язані з виконанням військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії. З 01 серпня 2017 року позивачу повторно встановлена ІІІ група інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач звернувся до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату із заявою та пакетом документів, необхідним для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, яка пов’язана з виконанням військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, за наслідками розгляду яких ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом складено висновок від 31 травня 2018 року № ВСЗ-581/ОГД-166 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (арк. спр. 19).

Дослідженням вказаного висновку встановлено, що командування вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

ОСОБА_2 обласного військового комісаріату від 17 липня 2018 року № ВСЗ-720/ОГД-166 позивача повідомлено про рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняте за результатами розгляду документів позивача, запропоновано позивачу звернутися до Державної прикордонної служби України (арк. спр. 21).

Так, дослідженням копії витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 06 липня 2018 року № 69 встановлено, що у пункті 19 цього протоколу зазначено, що, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги рядовому в запасі ОСОБА_1 (ОСОБА_2 ОВК), якого 02 червня 1986 року звільнено зі строкової військової служби та 03 квітня 2014 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 10 ААВ № 406700 від 03 квітня 2014 року), а 01 серпня 2017 року під час повторного огляду підтверджено групу та причину інвалідності (довідка МСЕК серія 12 ААА № 509440 від 18 липня 2017 року) (арк. спр. 23).

Єдиною підставою для відмови вказано, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення ОСОБА_1 з Прикордонних військ КДБ СРСР. З посиланням на пункт 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, пункт 6 статті 16-3, статтю 23 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначено, що витрати, пов’язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною дев’ятою статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, тобто, станом на 03 квітня 2014 року.

Таку правову позицію висловлено ОСОБА_3 Судом у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17, адміністративне провадження № К/9901/44751/18 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 74992487).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту б частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

З аналізу наведених норм слідує, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність поранення (контузії, травми або каліцтва), що мало місце під час виконання обов'язків військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.

Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 закріплено положення, аналогічні за змістом закріпленим у пункті б частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов’язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв’язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Слід зауважити, що Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що таким документом є рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу від 30 січня 2014 року № 245, яке засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючі архівні матеріали, зобов`язаний довести протилежне, а саме те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 74330093) та від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76035438).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов’язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов’язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як зазначалось, Міністерство оборони України відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги та повернуло документи виключно з підстав відсутності у позивача права на отримання вказаної допомоги через те, що особам, які звільнилися з Прикордонних військ, виплата одноразової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої Указу Президії Верховної ОСОБА_3 СРСР від 21 березня 1989 року № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_3 України від 24 серпня 1991 року № 1431-XII «Про військові формування на Україні» всі військові формування, дислоковані на території республіки, підпорядковано ОСОБА_3 України, утворено Міністерство оборони України. Уряд України приступив до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної ОСОБА_3, Кабінету Міністрів і Національного банку України.

Згідно з статтею 4 Закону України від 12 вересня 1991 року № 1543-XII «Про правонаступництво України» органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних Силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу статті 16 Закону № 2011-ХІІ і Порядку № 975 обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Аналогічна правова позиція у подібних відносинах викладена у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 825/551/16 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72089020), від 21 серпня 2018 року у справі № 642/5757/17 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76035438) та від 06 вересня 2018 року у справі № 644/5447/16-а (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 76307569).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач порушив право позивача на належний розгляд його заяви і доданих до неї документів про призначення одноразової грошової допомоги і ухвалення за наслідками розгляду цієї заяви відповідного рішення у порядку, встановленому законом.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінка на відповідність рішення вищевказаним критеріям надається судом виходячи з його змісту. Таким чином, всі обставини та мотиви, з яких суб’єкт владних повноважень виходив відмовляючи позивачу у виплаті допомоги, мають бути зазначені у самому рішенні.

Зважаючи, що рішення відповідача про відмову у призначенні грошової допомоги позивачу, яке оформлено пунктом 19 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 06 липня 2018 року № 69, є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, визначеним статтею 2 КАС України, відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України суд вважає за необхідне визнати таке рішення протиправним та скасувати.

Зважаючи на те, що відповідачем для прийняття рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги не виконано всі умови, визначені законом, - не висловлено своєї позиції щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_1 підстав для призначення та виплати останньому одноразової грошової допомоги, розміру такої допомоги тощо, з огляду на наданий позивачем разом із заявою про призначення одноразової грошової допомоги пакет документів, керуючись абзацом 2 частини четвертої статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності, з урахуванням викладених у мотивувальній частині рішення суду висновків.

Що стосується вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, то у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Так, в рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

ОСОБА_3 Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи наявність рішення відповідача про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача будь-якої бездіяльності.

Крім того, судом встановлено, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, а не з діями (бездіяльністю), які вчиняє відповідач.

Відповідно, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення, а також зобов’язання відповідача до вчинення певних дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від 05 вересня 2018 року № 0.0.1125023972.1 (арк. спр. 4).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93301, АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6) про визнання бездіяльності протиправною, скасування протоколу та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, оформлене пунктом 19 протоколу від 06 липня 2018 року № 69.

Зобов’язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням інвалідності, з урахуванням викладених у мотивувальній частині рішення суду висновків.

У задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40 грн (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_2 окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_4