Рішення № 77042754, 26.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року (о 16 год. 55 хв.)Справа № 337/2359/18 Провадження №ЗП/808/154/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача щодо призначення позивачу пенсії за вислугою років на підставі поданих комісією з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області матеріалів від 24.11.2017 №1/8-348;

зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з 08.12.2016 та проводити її виплату у розмірі, виходячи з вислуги років – 24 (двадцять чотири) роки 03 (три) місяці 01 (один) день.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що право на пенсію за вислугою років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги, а тому на час звернення із заявою про призначення пенсії у позивача наявна вислуга років, необхідна для призначення пенсії на підставі ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме у пільговому обчисленні 24 роки 03 місяці 01 день. З наведених підстав, вважає, що відмова відповідача у призначенні йому пенсії за вислугу не ґрунтується на вимогах закону та є протиправною, у зв’язку із чим просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 27.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначене перше судове засідання на 31 серпня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

20.08.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (№ 26041), у якому, зокрема, пояснює, що 29.11.2017 на виконання постанови Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2017 у справі №337/2596/17 до ГУ ПФУ в Запорізькій області з Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області надійшли документи для призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугою років відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", однак, його вислуга років на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 19 років 02 місяці 24 дні, в той час, як відповідно до п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", пенсія за вислугу років призначається особам, які на день звільнення зі служби в період з 01.10.2016 по 30.09.2017 мають вислугу 23 календарних роки і більше. Тому, позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років. З наведених підстав, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На перше судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження яке призначене на 31.08.2018 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням (вх. № 25619) про вирішення питання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та зупинення провадження в адміністративній справі до розгляду Верховним Судом касаційної скарги по справі №337/2596/17 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України.

Відповідно до ухвали суду від 31.08.2018 вирішено відкласти розгляд справи на 24 вересня 2018 року, а також провести судове засідання в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб у судове засідання.

У зв’язку із відсутністю судді Батрак І.В. на роботі 24.09.2018 на підставі наказу від 18.09.2018 №57 «Про відрядження», розгляд справи призначений на 26 вересня 2018 року.

Позивач у судове засідання не з’явився, проте надіслав до суду заяву (вх. №29090 від 18.09.2018) про розгляд справи без його участі. Позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача також звернувся до суду із заявою від 26.09.2018 про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Проти задоволення позову заперечує.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 з 15.11.2001 по 07.12.2016 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Наказом Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області № 366/ОС-16 від 02.12.2016 головний спеціаліст сектору технічного забезпечення Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, капітан внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнений з 07.12.2016 зі служби на підставі п. 4 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 19 років 2 місяці 24 дні, у пільговому обчисленні - 24 роки 3 місяці 1 день.

18 травня 2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до комісії з ліквідації Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області щодо формування та подання матеріалів до пенсійного органу про призначення йому пенсії за вислугу років.

Листом від 12.06.2017 за № 1/8-230/Нв, комісія з ліквідації відмовила ОСОБА_1 у направленні до Головного управління ГУ ПФУ в Запорізькій області матеріалів щодо призначення йому пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідної календарної вислуги років, яка має дорівнювати 23 календарних роки та більше. Також зазначено, що вислуга років на день звільнення позивача (07.12.2016) у календарному обчисленні становить 19 років 2 місяці 24 дні і це є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

Також 18 травня 2017 року позивач звернувся і до ГУ ПФУ в Запорізькій області із письмовою заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст.12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.

Листом від 06.06.2017 за № 425/Ш-9 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років через відсутність на це законних підстав, оскільки заявник не має необхідної вислуги років в календарному обчисленні. Також його проінформовано, що заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються до головних управлінь ПФУ через уповноважені структурні підрозділи міністерств (відомств) з яких звільнені військовослужбовці.

Зазначені обставини встановлені постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2017 по справі №337/2596/17 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області, Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії.

Цією постановою позов визнано протиправними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в підготовці та поданні до ГУ ПФУ в Запорізькій області документів для призначення пенсії за вислугу років. Зобов'язано Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області підготувати та направити до ГУ ПФУ в Запорізькій області документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років на пільгових умовах. Разом з тим, суд вважав за необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо визнання протиправною відмову від 06.06.2017 № 425/Ш-9 в призначенні пенсії за вислугу років та зобов’язання Головне управління призначити пенсії за вислугу років з 08.12.2016 й проводити її виплату у розмірі, виходячи з вислуги років 24 роки 3 місяці день., оскільки вважав їх передчасними.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Запорізькій області задоволено частково. Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2017 по справі № 337/2596/17 змінено в частині обґрунтування висновків суду та в абзаці четвертому резолютивної частини постанови суду словосполучення «з Державного бюджету України» замінити на словосполучення «за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області». В іншій частині постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25.09.2017 залишено без змін.

При цьому, колегія суддів зазначила, що оскільки уповноважений орган заяву позивача про призначення пенсії не розглядав та рішення про наявність чи відсутність у нього вислуги років або права на пенсію за вислугою років у передбаченому законодавством порядку не приймав, то суд першої інстанції передчасно в своїй постанові вирішував питання про наявність у позивача права не пенсію і достатність відповідної вислуги років та робив правові висновки щодо цього. Фактично з цього приводу між сторонами спір ще не виник.

Суд апеляційної інстанції вказував, що мотивувальна частина постанови суду першої інстанції містить правовий висновок про те, що позивач має вислугу років більшу за визначену п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і тому має право на пенсію за вислугу років. Оскільки такий висновок є передчасним, то постанова суду підлягає зміні шляхом виключення його (висновку) із її мотивувальної частини.

Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 78 КАС України).

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 по справі №337/2596/17 Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області направлено 24 листопада 2017 року до ГУ ПФУ в Запорізькій області матеріали №1/8-348 для призначення позивачу пенсії за вислугу років, але Головним управлінням документи повернуто 11 грудня 2017 року №17952/03, зазначивши, що підстави для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на теперішній час відсутні, про що листом від 24.04.2018 №1/8-51/Кх повідомлено позивача.

Крім того, листом від 19.03.2018 №721/14-9 відповідач повідомив ОСОБА_1, що при перевірці поданих документів встановлено, що його календарна вислуга на день звільнення (07 грудня 2016 року) складає 19 років 2 місяці 24 дні, а згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам, які звільнені зі служби з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років і більше, а оскільки підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років були відсутні, документи повернено без реалізації до уповноваженого органу.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального звязку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ), відповідно до п. б ст. 1-2 якого право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини пятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту

За приписами п. «а» ч. 1 ст. 12 цього Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п’яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Згідно зі статтею 17-1 цього Закону порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «в» пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств (абзац 9).

Абзац перший пункту першого цього Порядку має наступну редакцію: «Установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються…».

Відтак, вказані приписи Порядку регулюють питання визначення вислуги років особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до яких позивач не відноситься.

Крім того, пунктом 3 Порядку № 393 врегульоване питання визначення вислуги років на пільгових умовах певної категорії осіб, до яких відноситься позивач.

Разом з тим, статтею 12 Закону № 2262-ХІІ чітко визначено, що обов’язковою умовою призначення пенсії за вислугу років за цим Законом особам, звільненим зі служби, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, є наявність вислуги 23 календарних роки і більше.

Тобто, законодавча норма, яка визначає умови призначення пенсії за вислугу років, чітко регламентує питання необхідної тривалості вислуги років і при цьому підкреслює яка саме вислуга років враховується для визначення права на призначення такого виду пенсії.

При цьому чіткого визначення в національному законодавстві поняття "календарний рік" не має, однак колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своєму рішенні визначила, що календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 аби 366 (у високосному році) календарних днів.

Оскільки календарна вислуга років позивача на день звільнення складає 19 років 02 місяці 24 дні, про що, зокрема, свідчить наказ від 02.12.2016 №366/ОС-16 про його звільнення, на думку суду, є обґрунтованою відмова відповідача про відсутність у позивача необхідної вислуги років, визначеної ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», для призначення пенсії за вислугу років.

Доводи позивача спростовані приведеними вище висновками суду, у зв’язку із чим суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69114, м. Запоріжжя, вул. Героїв 93-ї БригадиАДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною відмови та зобов’язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак