Рішення № 77042708, 25.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року №810/2979/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ГУ ДФС у Київській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічний позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ГУ ДФС у Київській області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом в розмірі 29 162,36 грн. Враховуючи те, що податковим органом було здійснено заходи спрямовані для погашення вказаної податкової заборгованості, однак така залишається не погашеною, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути її в примусовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.07.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 вирішено перейти до розгляду справи за загальними правилами та прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.06.2015 №94-17, на підставі якого виникло податкове зобов'язання, заявлене ГУ ДФС у Київській області до стягнення.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Громадянин ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач знаходиться на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ.

На день звернення до суду за Відповідачем рахується податковий борг в розмірі - 25 000 грн.

ОДПІ було направлено запит до територіального сервісного центру 3244 м. Васильків від 19.05.2016 року № 1868/17-01-12 про надання інформації щодо реєстрації та зняття з обліку легкових автомобілів, які відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об’єктами оподаткування транспортним податком з фізичних осіб, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньомісячна вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016 року, по фізичній особі ОСОБА_1.

Листом територіального сервісного центру МВС 3244 в Київській області від 31.05.2016 №653 була надана облікова картка №9279827 від 22.11.2012 щодо транспортного засобу відповідача, на підставі якої позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 року №94-17 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.

Вважаючи, що податкове зобов'язання позивача є узгодженим та податковим органом здійснено всі заходи спрямовані на його погашення, відповідач звернувся з даним позовом до суду.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач заявив зустрічний позов.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалась між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Так, з 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-УІІІ, згідно якого ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) запроваджено транспортний податок.

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (п.п. п. 267.1 ст. 267 ПК України).

Відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. П. 267.4 ст. 267 ПК України передбачає, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п.п. 265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

П.п. 267.5.1. п 267.5 ст. 267 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. 10.1.1. п.10.1 ст. 10 та ст. 265 Податкового кодексу України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Податковим кодексом України (п.п. 4.2 , 4.4, 10.4 Кодексу).

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктами 12.3.1. - 12.3.4. п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п. 12.4. Податкового кодексу України.

Зокрема, до повноважень місцевих рад належить до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п. 12.4.3. Кодексу).

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

В ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 року №58/923 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» установлений транспортний податок та затверджене Положення про транспортний податок, яке містить норми, аналогічні тим, що викладені в Податковому кодексі України.

Вказане вище рішення Київської міської ради, було опубліковане у газеті «Хрещатик» 06.03.2015 року.

Отже, рішення, яким введено транспортний податок на території міста Києва, набирає законної сили та застосовується з початку бюджетного періоду, що настає після його оприлюднення, що відбулось 06.03.2015.

А відтак, враховуючи визначені в п. 12.3. ст. 12, п. 12.4.3. п. 12.4. ст. 12 ПК України межі повноважень міських рад щодо податків та зборів, а також з огляду на норму ч. 2 ст. 19 Конституції України, рішення Київської міської ради, яким установлений новий місцевий податок, може бути застосоване не раніше 1 січня 2016 року.

Слід зазначити, що норми п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 та п.п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України зобов'язують суд, у разі коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, приймати рішення на користь платника податків.

Оскільки нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, (ст. 58 Конституції України), то визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за повний 2015 рік, враховуючи, що рішення місцевої ради про введення на території міста цього податку було оприлюднене лише в березні 2015 року, є передчасним та протиправним.

При цьому, у спірних правовідносинах колегія суддів застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, колегія суддів дійшла висновку про протиправність визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік.

Аналогічна правова позиція також викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у справі №826/22028/15, від 23 лютого 2017 року у справі № 820/11856/15, від 12 квітня 2017 року у справі № 804/2886/16.

Цю позицію підтримує і судова практику в аналогічних спорах, (постанова Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 року № К/800/8077/16, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2016 справа № 826/8669/16, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2015 року справа № 826/20180/15, постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.04.2016 року справа №814/442/16)

Відповідно до ст. 2 КАСУ до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №94-17 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000 грн. прийнято протиправно, має бути скасоване, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, доводи ГУ ДФС у Київській області, викладені в позовній заяві не підтверджуються належним доказами та спростовуються обставинами справи.

За таких умов, а також враховуючи протиправність податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виникло зобов'язання, заявлене у даному позові, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ОСОБА_1 за подання зустрічного позову сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача - ОСОБА_2 було заявлено клопотання про компенсацію судових витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_3 в сумі 10 150,00 грн., на підтвердження чого надав таблицю трудовитрат, акт прийому передачі наданих послуг №1 від 16.08.2018, квитанції про сплату таких послуг.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе компенсувати ОСОБА_2 судові витрат на правничу допомогу адвоката ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС у Київській області , - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1, - задовольнити.

Визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.06.2015 №94-17.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області ( код ЄДРПОУ 39393260).

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10 150(десять тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Київській області ( код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.