Рішення № 77041851, 08.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2018Справа № 910/9234/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: 1. Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02094, м. Київ, бульвар Праці, 1/1);

2. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, б. 9-г)

до Фізичної особи-підприємця Попелишко Ірини Олексіївни (02222, АДРЕСА_1)

про дострокове розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості у розмірі 159 948,81 грн.

У засіданні брали участь:

від позивача -1: Майданік В.Ю. - по дов. № 5929/26/2/103 від 27.06.2018

від позивача-2: Майданік В.Ю. - по дов. б/н від б/н від 02.01.2018

Дацюк І.І. - по дов. №б/н від 01.01.2018

від відповідача: Бондаренко І.П. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація та Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Попелишко Ірини Олексіївни про дострокове розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості у розмірі 159 948,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендних платежів за Договором № 448 оренди нежилого приміщення від 31.10.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 позовну заяву Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" залишено без руху, надано позивачу строк до 26.07.2018 для усунення недоліків позовної заяви.

23.07.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 22.08.2018.

20.08.2018 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву.

В підготовче засідання 22.08.2018 з'явилися представники позивача та відповідача.

Дослідивши поданий відповідачем відзив на позов, Суд зазначає таке.

За приписами частин 5, 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України України) копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. До відзиву додаються: 1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; 2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Дослідивши поданий відповідачем відзив, Суд зазначає, що він не відповідає вимогам частин 5, 6 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить належних доказів направлення відзиву і доданих до нього доказів позивачу. При цьому, приєднаний до відзиву фіскальний чек Суд таким доказом не вважає, оскільки з наявної в ньому інформації неможливо встановити адресата та його адресу.

Згідно зі ст. 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом. Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на викладені обставини, відзив Фізичної особи-підприємця Попелишко Ірини Олексіївни був повернутий відповідачу без розгляду.

В підготовчому засіданні 22.08.2018 оголошувалась перерва до 05.09.2018.

28.08.2018 представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву. Відповідно до даного відзиву представник відповідача проти задоволення позову заперечує. Заперечення мотивовані тим, що відповідач відповідно до умов договору сплачує оренду плату в розмірі, що визначений в розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною договору оренди.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та за згодою сторін призначив справу до судового розгляду по суті на 24.09.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання по договору оренди від 31.10.2005 року №448, укладеного між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та фізичною особою-підприємцем Попелишко Іриною Олексіївною, в частині сплати орендної плати, внаслідок чого за утворилась заборгованість в сумі 159 948,81 грн. за період з липня 2017 року по червень 2018 року. Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині оплати орендних платежів позивач просить розірвати договір оренди та виселити відповідача з орендованого ним приміщення.

Представник відповідача проти задоволення позову в судовому засіданні заперечував. Заперечення мотивовані тим, що орендна плата, відповідно до умов договору, індексом інфляції не коригується.

Окрім того, відповідач зазначає, що при зміні орендодавця умови договору змінені не були, будь-яких повідомлень, додаткових угод щодо зміни умов договору, зокрема, щодо зміни сторони в договорі на адресу відповідача від орендодавця Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" не надходило, а тому відповідач здійснював та здійснює оплату за оренду приміщення в розмірі, погодженому сторонами договору та розрахунком до нього.

Позивач без внесення змін до договору оренди приміщення щодо зміни сторони договору та орендної плати, надсилав відповідачу розрахункові квитанції для сплати за оренду приміщення з розміром орендної плати що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди приміщення та є значно більшим, від того, що визначений в розрахунку орендної плати за нежиле приміщення, що є додатком № 2 до договору, у зв'язку з чим у відповідача і виникла начебто заборгованість в розмірі 159 948, 81 грн. В своїх запереченнях відповідач визнає умови договору, підписаного сторонами в редакції на момент підписання вказаного договору і погодження його умов сторонами станом на 31.11.2005 року, проте умови даного договору, зокрема щодо зміни сторони орендодавця та розміру і підстав нарахування орендної плати у встановленому законом порядку не змінювались.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.10.2005 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Фізичною особою-підприємцем Попелишко Іриною Олексіївною укладено договір № 448 оренди нежилого приміщення.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору, орендодавець на підставі розпорядження № 1387 Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю), за адресою: м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 15, для розміщення офісу та складу. Цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Згідно з п. 2.1 договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 385,5 кв.м. в т.ч. приміщення першого поверху площею - 111,0 кв. м. під офіс та підвальне приміщення площею - 274,5 кв.м. під склад; устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 2.2. договору, вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим звітом про експертну оцінку станом за 31.07.2001 року становить 275 732,73 грн.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (додатком № 1).

Позивач на виконання умов договору надав відповідачу в оренду нежилі приміщення за адресою м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 15, загальною площею 385,5 м.кв., з інженерним обладнанням, що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 25.10.2005 року, де зазначено, що приміщення прийняте орендарем в задовільному технічному стані.

Відповідно до п. 2.4. договору, майно належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва, який є орендодавцем.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата за користування об'єктом оренди визначається на підставі Рішення Дніпровської районної Ради депутатів м. Києва ХУ1 Сесії ХХІ11 скликання від 21.02.2001 р. № 182 "Про затвердження методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном районної комунальної власності" зі змінами та доповненнями до нього.

Орендна плата згідно цього договору сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору, і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця з урахуванням ПДВ.

Податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.3. договору, орендна плата з урахуванням, ПДВ щомісячно сплачуться орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності , не пізніш 20-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця. Платіжна вимога - доручення повинна бути виставлена орендодавцем за три банківські дні до моменту їх оплати. Орендар отримує платіжні вимоги орендодавця під розпис відповідальної особи.

Згідно з п. 3.6. договору, орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.9. договору, розмір орендної плати за користування об'єктом оренди підлягає періодичному перегляду та зміні на підставі відповідних нормативних актів, прийнятих органами виконавчої влади та у відповідності з розрахунками, що представлені орендодавцем.

Згідно з п.п. 7.1., 7.2. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 25.10.2005 до 23.10.2006 року. Усі зміни та доповнення до цього договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх Сторонами.

У відповідності до пункту 7.3. договору, після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення умов договору сплачує орендну плату не в повному обсязі, у зв'язку з чим виник борг в сумі 159 948, 81 грн. за період з липня 2017 року по червень 2018 року.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч 4. ст.. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Судом встановлено, що 24.12.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" до фізичної особи-підприємця Попелишко Ірини Олексіївни про стягнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення № 448 від 31.10.2015, яка з квітня 2015 року по листопад 2015 року становить 103 346,03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2016, яке набрало законної сили 10.03.2016 року у справі № 910/32340/15 позов задоволено.

11.09.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" до фізичної особи-підприємця Попелишко Ірини Олексіївни про стягнення заборгованості за договором оренди нежилого приміщення № 448 від 31.10.2015, яка з грудня 2015 року по червень 2017 становить 180 479,69 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018, яке набрало законної сили 02.07.2018 року у справі № 910/15376/17 позов задоволено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вже було встановлено судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 у справі № 910/32340/15, Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" повідомлено відповідача, що згідно з розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 року № 61 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва" нежитлові приміщення, які орендуються, з 16.02.2015 року, закріплено на праві господарського відання за КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", а також зазначено реквізити, за якими необхідно сплачувати орендну плату з квітня 2015 року. А у випадку оплати послуг за оренду за іншими, ніж зазначено вище реквізитами, даний платіж зараховано в оплату послуг не буде. Цей лист є невід'ємною частиною договору № 448 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 26.10.2005 року.

Позивачем виставлено відповідачеві рахунки - фактури за період з 01.07.2017 по 320.06.2018 на загальну суму 203 667, 21 грн., а саме:

рахунок-фактуру № 609 від 10.07.2017 року на суму 16 179,07 грн.;

рахунок-фактуру № 1059 від 09.08.2017 року на суму 16 211,43 грн.;

рахунок-фактуру № 894 від 11.09.2017 року на суму 16 195,22 грн.;

рахунок-фактуру № 901 від 10.10.2017 року на суму 16 519,12 грн.;

рахунок-фактуру № 912 від 09.11.2017 року на суму 16 717,35 грн.;

рахунок-фактуру № 1248 від 11.12.2017 року на суму 16 867,81 грн.;

рахунок-фактуру № 915 від 10.01.2018 року на суму 17 036,49 грн.;

рахунок-фактуру № 943 від 12.02.2018 року на суму 17 292,04 грн.;

рахунок-фактуру №1052 від 12.03.2018 року на суму 17 447,67 грн.;

рахунок-фактуру № 1045 від 12.04.2018 року на суму 17 639,59 грн.;

рахунок-фактуру № 1086 від 11.05.2018 року на суму 17 780,71грн;

рахунок-фактуру № 931 від 11.06.2018 року на суму 17 780,71 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач частково оплатив орендну плату за спірний період в розмірі 43718,40 грн., що підтверджується виписками банку по особовому рахунку позивача.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 5 ст. 10 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.

Відповідно до частини 2 статті 15 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Як вже зазначалось вище, 30.03.2015 року Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" своїм листом повідомило відповідача, що нежитлові приміщення, які орендуються, з 16.02.2015 року, закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва", а також зазначено реквізити, за якими необхідно сплачувати орендну плату з квітня 2015 року.

За таких обставин, відповідач був обізнаний, що новим балансоутримувачем стало КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".

У матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача до позивача стосовно повернення орендованого майна балансоутримувачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі № 910/15376/17 встановлено, що з банківських виписок наданих позивачем, Фізичною особою - підприємцем Попелишко Іриною Олексіївною з лютого 2016 по червень 2016 було сплачено на користь позивача оплату за орендну приміщення вул. Курнатовського, 15 згідно договору № 448 від 25.10.2005 року у розмірі 103 346,03 грн. Таким чином, відповідач визнав договір продовженим, мовчазною згодою визнав факт зміни істотних умов (зміна розрахунку орендної плати проведеної з індексацією).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України дана обставина не підлягає доказуванню при розгляді даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України).Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що у відповідача в силу закону та договору виник обов'язок по сплаті орендного платежу у сумі 203 667,21 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань допустив прострочення з орендної плати по договору, а саме сплативши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 43 718,40 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 159 948,81 грн.

Оскільки, невиконане зобов'язання у розмірі 159 948,81 грн. відповідає обставинам справи та підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 159 948,81 грн. за договором визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача, суд відзначає наступне:

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у відповідності до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до п. 2.4. договору, майно належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі КП по УЖГ Дніпровського району м. Києва, який є орендодавцем.

Рішенням Київської міської ради VIII сесії VI скликання від 22.09.2011 № 34/6250 закріплено, що орендодавцями майна територіальної громади міста Києва уповноважені виступати районні в місті Києві державні адміністрації, щодо майна, яке передане їм в управління (п. 2.2 Рішення).

Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.08.2012 № 340 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.05.2012 №236 "Про організаційно-правові заходи з припинення Комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києві ради", балансоутримувачі майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, визначені правонаступниками прав та обов'язків комунального підприємства за договорами оренди нерухомого майна.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 1 ст. 284 ГК України закріплено, що істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом за матеріалами справи, за період з 01.07.2017 по 01.07.2018 позивачем було нараховано відповідачу відповідно до умов Договору орендну плату в сумі 203 667, 21 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначені Договором строки орендні платежі в повному обсязі не здійснював, у зв'язку з чим позивач 1 листом від 22.05.2018 №4407/26/1/103 в порядку ст. 188 Господарського кодексу України повідомив останнього про свій намір достроково розірвати договірні відносини у зв'язку із наявністю заборгованості та вважати договір розірваним в зв'язку з чим повернути об'єкт балансоутримувачу у триденний термін. Факт надсилання та отриманні відповідачем вказаного повідомлення підтверджується матеріалами справи.

На зазначену вимогу відповідачем було надано відповідь, відповідно до якої відповідач зазначає, що законні підстави для припинення договору оренди та звільнення приміщення відсутні.

В свою чергу суд звертає увагу сторін, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 654 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Ця норма узгоджується з приписами частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання виконавцем його зобов'язань, передбачених законом або Договором.

Так, положенням частини 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається в договорі в гривнях.

Згідно з приписами ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до частини 1 ст. 286 Господарського суду України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому судом встановлено за матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендних платежів в сумі 159 948,81 грн., що з урахуванням вищевикладеного є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного Договору оренди.

Господарський суд вважає, що несплата орендної плати в повному обсязі за період дії спірного Договору є в розумінні частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним порушенням договору оренди, достатнім для його розірвання, оскільки в даному випадку порушення умов Договору носило систематичний характер, а заборгованість накопичувалася протягом тривалого періоду та не була погашена на момент звернення орендодавця з позовом у даній справі, тобто невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні спірного Договору оренди.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено у резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Окрім того, згідно з вимогами ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

Згідно умов п. 5.2 Договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому - передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю.

Тобто, за висновками суду чинним законодавством передбачене право сторони за договором на звернення до суду з вимогою розірвати такий договір у разі невиконання зобов'язань, зокрема, орендарем в частині передбаченого Договором обов'язку зі сплати орендної плати, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Відповідно до приписів статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем умов Договору, що полягає у невиконанні зобов'язань щодо сплати сум орендної плати за користування орендованим приміщенням з липня 2017р. по червень 2018р., у зв'язку з чим позивачі значною мірою позбавляються того, на що вони розраховували при укладенні спірного договору, а також враховуючи те, що відповідач в установленому законом порядку не спростував встановлених обставин справи, суд на підставі вищезазначених норм чинного законодавства дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині розірвання договору оренди №448 від 31.10.2005 підлягає задоволенню.

Як встановлено судом за матеріалами справи, позивачами в позовній заяві зазначено вимогу про виселення відповідача з займаного нежилого приміщення на першому поверсі 110 кв.м. та підвальному приміщенні площею 271, 5 кв.м., яке знаходиться в будинку № 15 по вул. Курнатовського у м. Києві.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.

Відповідно до частини 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За приписами ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Водночас, пунктом 5.2 Договору передбачено, що в разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом прийому - передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів звільнення орендованого приміщення та/або повернення останнього балансоутримувачу станом на час проведення судового засідання матеріали справи не містять.

Таким чином, за висновками суду, оскільки істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як невнесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (балансотримувачу), з урахуванням задоволення позовної вимоги про розірвання спірного договору оренди та вищенаведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині виселення Фізичної особи - підприємця Попелишко Ірини Олексіївни з нежилого приміщення на першому поверсі 110 кв.м. та підвальному приміщенні площею 271, 5 кв.м., яке знаходиться в будинку № 15 по вул. Курнатовського у м. Києві є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір № 448 оренди нежилого приміщення від 31.10.2005.

3. Виселити Фізичну особу-підприємця Попелишко Ірину Олексіївну з орендованого нежитлового приміщення на першому поверсі площею 110 кв.м. та нежитлового підвального приміщення площею 271,5 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Курнатовського, 15.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Попелишко Ірини Олексіївни (02222, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г, ідентифікаційний код 39606435) заборгованість по орендній платі у розмірі 159 948,81 грн та судовий збір в розмірі 9 447,23 грн.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до апеляційної інстанції через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2018.

Суддя Трофименко Т.Ю.