Рішення № 77041839, 09.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2018

Справа № 910/12004/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро"

до державного підприємства "Спецагролізинг"

про визнання недійсним договору

за участю представників:

позивача: не з`явились

відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Спецагролізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 17/2015-ДФЛ від 24.06.2015.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладаючи спірний договір, відповідач ввів позивача в оману приховавши інформацію про наявність арешту на предмет лізингу .

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12004/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Засідання призначено на 09.10.2018.

У судове засідання 09.10.2018 представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судове засідання 09.10.2018 представник відповідача не з`явився, однак через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 03.10.2018 подав клопотання про витребування оригіналів доказів, письмовий відзив на позов, заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 09.10.2018 розглянуто подане відповідачем клопотання про витребування доказів.

Відповідно до частини другої статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Подане відповідачем клопотання не відповідає наведеним вище вимогам процесуального Закону, у зв’язку з чим, у судовому засіданні 09.10.2018 суд відмовив у задоволенні даного клопотання.

Розглянувши у судовому засіданні 09.10.2018 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Статтею 58 Господарського процесуального кодексу України передбачено про те, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу. Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними. Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 60 Господарського процесуального кодексу України)

Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді, у зв`язку з чим суд відмовив у задволенні поданого клопотання.

У судовому засіданні 09.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 24.06.2015 укладено договір фінансового лізингу №17/2015-ДФЛ, за умовами якого відповідач у справі зобов’язався передати позивачу комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, заводський номер 239, 2010 року випуску, з жаткою та транспортним візком. В свою чергу, позивач зобов’язався за умовами пунктів 1.2 та 3.4.3 своєчасно сплачувати лізингові платежі за визначеним додатком №2 до договору графіком.

Відповідно до погодженого сторонами у справі графіку здійснення платежів (додаток №2 до договору №17/2015-ДФЛ від 24.06.2015) позивач мав протягом 2015 року сплатити на користь відповідача загалом 149 365,32 грн., у тому числі 28 516,2 грн. не пізніше 26.06.2015 та в подальшому щомісячно (за виключенням грудня), не пізніше 30 числа, перераховувати відповідачу 24 169,82 грн.

Фактично, у 2015 році позивачем здійснено лише два з шести визначених графіком грошових переказів, а у 2016 - жодного.

Погашення заборгованості за укладеним договором відбулась лише у березні 2017 року.

За умовою пункту 4.10 укладеного сторонами у справі договору №17/2015-ДФЛ від 24.06.2015 позивач не має права затримувати платежі за договором, строк оплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Таким чином, мало місце порушення позивачем своїх господарсько-правових зобов’язань, встановлених пунктами 1.2, 3.4.3 та 4.10 договору №17/2015-ДФЛ від 24.06.2015.

Відповідно до наведених у позовній заяві пояснень позивачем прийнято одностороннє рішення про відмову від сплати лізингових платежів до вирішення питання по суті після отримання ним інформації про порушення кримінального провадження №120131100000000803 щодо посадових осіб відповідача за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). В рамках цього кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №757/31109/15-к накладено арешт та майно відповідача, у тому числі на комбайн, який будо передано позивачу за договором фінансового лізингу.

За твердженням позивача наведені вище обставини фактично позбавляють його права на набуття в майбутньому права власності на предмет лізингу.

З таким висновком позивача суд не може погодитись, оскільки накладений арешт є лише мірою забезпечення у кримінальному провадженні на стадії досудового слідства і ніяким чином не змінює відносини сторін за укладеним господарсько-правовим договором. Маючи певні сумніви щодо майбутнього отримання у власність предмету лізингу, позивач мав правову можливість або повернути майно на узгоджених укладеним договором умовах або захистити свої права у встановлений законом спосіб, у тому числі шляхом судового захисту своїх прав та інтересів. Проте, позивачем обрано заздалегідь неправомірний спосіб – залишення майна у володінні та ухилення від виконання своїх прямих зобов’язань щодо оплати цього майна.

Суд не може погодитись і з твердженням позивача про перебування на цей час комбайну КЗС-812 СХ, заводський номер 239, 2010 року випуску, з жаткою та транспортним візком, у лізингу третьої особи. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.08.2015 у справі №757/31109/15-к не встановлювались і не могли встановлюватись майнові права (власності, користування тощо) щодо техніки, на яку накладено арешт. Позивач на цей час фактично володів, користувався та знав місце знаходження комбайну КЗС-812 СХ, заводський номер 239, відповідно, мав звернутись до суду для виправлення технічної помилки або зняття арешту.

Суд не погоджується із твердженням позову про те, що звернення до суду за захистом порушеного права, у тому числі і шляхом розірвання договору у судовому порядку, є дією, вчиненою задля позбавлення позивача права на отримання комбайну власність, оскільки право на звернення до суду за захистом своїх прав є конституційним правом кожної особи в Україні.

Крім того, не відповідає дійсним обставинам справи і твердження про ухилення відповідачем від передачі технічної документації та номерних знаків. По-перше, дана можлива обставина є істотною в питанні дострокового розірвання укладеного правочину, і не має суттєвого значення при визнанні його недійсним, оскільки мова йде про неналежне виконання зобов’язання. По-друге, відповідно до умови пункту 5.4 договору №17/2015-ДФЛ від 24.06.2015 з моменту передачі комбайну позивачу останній відмовляється від будь-яких прямих і непрямих претензій до відповідача з приводу якості майна. В свою чергу, підписаний сторонами у справі акт приймання-передачі комбайну КЗС-812 СХ, заводський номер 239, 2010 року випуску, з жаткою та транспортним візком, не містить жодних зауважень щодо некомплектності або відсутності будь-якої документації.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору

Зміст правочину складають права та обов'язки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину, а також особи, визначені сторонами в якості учасників цього правочину.

За статтями 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суперечність договору положенням чинного законодавства означає врегулювання правовідносин сторін всупереч імперативним нормам законодавства.

Позивачем недоведено суду, що укладений сторонами у справі договір фінансового лізингу №17/2015-ДФЛ від 24.06.2015 повністю або частково протирічить приписам законодавства імперативного характеру.

Крім того, в процесі розгляду спору судом встановлено відсутність фактичних підстав позову, що унеможливлює застосування до даних правовідношень визначених позовною заявою позитивно-правових підстав, передбачених статтями 239 та 230 Цивільного кодексу України.

Встановивши відсутність порушеного права позивача суд відмовляє у застосуванні правових наслідків порушення строку позовної давності, заявленого відповідачем в процесі розгляду спору.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Світ-Агро" до державного підприємства "Спецагролізинг" про визнання недійсним договору відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.10.2018.

Суддя Т.Ю. Кирилюк