Ухвала суду № 77041600, 10.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/111/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.10.2018 Справа № 908/2004/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Проскуряков К.В., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” від 25.09.2018 р. за вих. №2512 про забезпечення позову

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” (юридична адреса: 45635, Волинська область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 2-А; поштова адреса: 43001, Волинська область, м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 150; код ЄДРПОУ 00377163)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (юридична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кім. 207; поштова адреса: 49022, м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 114; код ЄДРПОУ 34604386)

про стягнення заборгованості у розмірі 342 345,16 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 03.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2004/18 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження – 5/111/18, підготовче засідання призначено на 31.10.2018 р. з повідомленням (викликом) сторін.

08.10.2018 р. до господарського суду Запорізької області від Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” надійшла заява від 25.09.2018 р. за вих. №2512 про забезпечення позову.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.10.2018 р. у справі №908/2004/18 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.

В обґрунтування забезпечення позову заявник посилається на те, що ТОВ “Український Рітейл” порушило свої договірні зобов'язання і станом на дату подання цієї заяви має протерміновану суму заборгованості по оплаті за поставлений ПрАТ “Луцьк Фудз” товар в розмірі 340 946,06 грн. У зв'язку з тим, що ТОВ “Український Рітейл” в добровільному порядку не погашає заборгованість, ПрАТ “Луцьк Фудз” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою (вих. №2494/1 від 20.09.2018р.) про стягнення в судовому порядку з ТОВ “Український Рітейл” протермінованої заборгованості по оплаті за поставлений товар, згідно з договором поставки №СТМ/48, в розмірі 340 946,06 грн., 3% річних на суму заборгованості в розмірі 1 399,10 грн., на загальну суму в розмірі 342 345,16 грн. Безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність ПрАТ “Луцьк Фудз”, не виконуючи обов'язку щодо вчасної оплати отриманого товару, ТОВ “Український Рітейл” порушує свої договірні зобов'язання, вимоги чинного законодавства, законні права та інтереси заявника. Відповідно до інформації з бази даних системи “You control” відносно ТОВ “Український Рітейл з початку цього року відкриті та станом на дату подання цієї заяви незавершені 22 виконавчі провадження. Відповідно до інформації, розміщеної на сайті Судової влади, станом на поточну дату господарським судом Запорізької області порушено провадження та призначено до розгляду судові справи, де ТОВ “Український Рітейл” виступає відповідачем (боржником). Заявник зазначив, що наразі, у господарському суді Запорізької області призначені до розгляду: справа № 908/1705/18 про стягнення з ТОВ “Український Рітейл” 3 053 387,37 грн.; справа № 908/1594/18 про стягнення з ТОВ “Український Рітейл” 6 993,63 грн.; справа № 908/1481/18 про стягнення з ТОВ “Український Рітейл” 480 366,48 грн.; справа № 908/1480/18 про стягнення з ТОВ “Український Рітейл” 1 057 998,00 грн.; справа № 908/1582/18 про стягнення з ТОВ “Український Рітейл” 205 853,93 грн. Зазначена вище кількість судових справ і ціна позовів свідчить про системні неплатежі та умисне ухилення ТОВ “Український Рітейл” від виконання зобов'язань. Сам боржник на контакт з представниками ПрАТ “Луцьк Фудз” не іде, причини несплати вартості Товару не пояснює, гарантій щодо погашення боргу не надає. На думку позивача існує достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у ТОВ “Український Рітейл” на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду у даній справі, внаслідок вищезазначених дій відповідача, що спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, штучне створення непомірного фінансового навантаження на боржника. Отже, заявник також зазначає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення буде утруднено або неможливим, так як відомо, що ТОВ “Український Рітейл” отримує кошти від реалізації продукції, в т.ч. і поставленої ПрАТ “Луцьк Фудз” від своїх контрагентів, однак використовує її не для розрахунків із заявником, а для інших, потреб.

На підставі викладеного, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову ПрАТ «Луцьк Фудз» до ТОВ «Український Рітейл» шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ «Український Рітейл» (зокрема, р/р 26001962495876 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) на суму 347 480,34 грн. (342 345,16 грн. – сума позову, 5 135,18 грн. – сплачений судовий збір.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 статті 137 ГПК України передбачені такі заходи забезпечення позову як:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов’язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов’язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об’єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з абз. 3 ч. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Судом встановлено, що вказана заява про забезпечення позову подана до суду після відкриття провадження у справі №908/2004/18.

Суд зазначає, що посилання заявника щодо наявності відкритих незавершених 22 виконавчих проваджень відносно ТОВ «Український Рітейл» та існування відкритих проваджень в господарському суді Запорізької області в яких відповідачем виступає ТОВ «Український Рітейл» само по собі не є належними, допустимими та достатніми доказами того, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Крім того, заявником не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими заявник пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову та посилання заявника про обізнаність того, що ТОВ «Український Рітейл» отримує кошти від реалізації продукції від своїх контрагентів та використовує їх не для розрахунків з позивачем, а для інших потреб є лише його припущенням, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин заявником до заяви не надано, отже суд приходить до висновку, що підстави для задоволення вказаної заяви відсутні.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Також, в порушення вищевказаної статті заява не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, отже заявником не обґрунтовано порядку та способу забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричиненні забезпеченням цього позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача.

З огляду на викладене, на дату розгляду заяви про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Разом з тим, заявник не позбавлений права звернутись із заявою про забезпечення позову під час розгляду цієї справи.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Луцьк Фудз” від 25.09.2018 р. за вих. №2512 про забезпечення позову відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено: 10.10.2018 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.