Рішення № 77041589, 03.10.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/55/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018 Справа № 908/1661/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-а)

до відповідача: міського комунального підприємства "Основаніє" (69095. м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 231/20-19 від 12.03.2018); ОСОБА_2 (довіреність №325/20-19 від 22.08.2018); ОСОБА_3 (довіреність № 289/20-19 від 19.06.2018);

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 467 від 03.01.2018);

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до МКП "Основаніє" про стягнення 633639,18 грн., які складаються з 495748,28 грн. основного боргу, 56605,28 грн. пені, 61950,43 грн. інфляційних втрат, 19335,19 грн. 3% річних.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води №100607 від 01.02.2015, внаслідок чого заборгованість за надані послуги з квітня 2016 року по березень 2017 року склала 495748,28 грн. Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також нараховані за прострочення оплати боргу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/55/18, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи призначено на 12.09.2018 о 11-30 год.

Розгляд справи №908/1661/18, призначений на 12.09.2018, не відбувся у зв’язку з відрядженням судді Федорової О.В. (з 10.09.2018 по 12.09.2018).

Ухвалою суду від 28.08.2018 судове засідання призначено на 14.09.2018 р. о/об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 14.09.2018 оголошено перерву до 03.10.2018.

В судовому засіданні 03.10.2018 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами – програмно-апаратним комплексом «Оберіг».

Сторонами подані суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання відзиву на позов, підготовки відповіді на відзив та надання часу для врегулювання спору.

Враховуючи з’ясування судом правових позицій сторін по суті спору безпосередньо в судовому засіданні 03.010.2018, суд залишив вказані клопотання без задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив в частині стягнення заборгованості в розмірі 44805,00 грн. за жовтень 2016 по об’єкту Лобановського, 25, оскільки надання послуг за цим об’єктом не передбачено договором. Також відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені. Вказана правова позиція відповідача відображена у відзиві.

По закінченні судового засідання 03.10.2018 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

01.02.2015 між Міським комунальним підприємством «Основаніє» (споживач, відповідач у справі) та концерном "Міські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач у справі) укладено договір №100607 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води.

За цим договором відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 – пара та гаряча вода; постачання пари, гарячої води) (надалі – теплова енергія) споживачу, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

В додатку №1 до договору сторони узгодили обсяги та порядок постачання теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води споживачу по об’єктам.

За умовами п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не суперечить діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку на підставі показань вузла обліку теплової енергії, гарячої води, а у випадках їх відсутності – відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, гарячої води, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що при наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії, гарячої води визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

У пунктах 6.2, 6.3 договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі.

Згідно з п. 6.4 договору споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до умов п. 10.1 договору договір діє з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання.

Сторонами вносились зміни в договір шляхом укладання додаткових угод №1 від 01.03.2015, №2 від 01.05.2015, №3 від 01.09.2015, №4 від 01.02.2016.

Доказів припинення дії договору сторони не надали, отже його умови є діючими на момент вирішення спору судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивач відпустив відповідачу теплову енергію за період квітень, жовтень - грудень 2016 року, січень - березень 2017 на загальну суму 495748,28 грн. (з урахуванням перерахунку в серпні 2016), що підтверджується актами та рахунками:

від 30.04.2016 – на суму 35263,21 грн.;

від 31.08.2016 – на суму -1871,20 грн. (переплата);

від 31.10.2016 – на суму 44805,00 грн.;

від 30.11.2018 – на суму 75121,55 грн.;

від 31.12.2016 – на суму 59358,44 грн.;

від 31.01.2017 – на суму 108389,27 грн.;

від 28.02.2017 – на суму 117205,81 грн.;

від 31.03.2017 – на суму 77774,66 грн.

Акти та рахунки були отримані відповідачем нарочно, що підтверджується реєстрами отримання документів за відпущені теплову енергію за квітень, серпень, жовтень - грудень 2016 року, січень – березень 2017 року.

Акти не були підписані відповідачем. Однак, оскільки зауважень до актів відповідачем не було надано, позивач відповідно до умов п. 6.7.2 договору визнав ці акти погодженими.

У встановлений договором строк вартість відпущеної теплової енергії та гарячої води не була оплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 495748,28 грн. основного боргу, 56605,28 грн. пені, 61950,43 грн. інфляційних втрат, 19335,19 грн. 3% річних.

Правовідносини сторін є господарськими і виникли з договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води №100607 від 01.02.2015.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується правомірність нарахування позивачем вартості теплової енергії за період квітень, листопад - грудень 2016 року, січень - березень 2017 на загальну суму 450943,28 грн. (з урахуванням перерахунку в серпні 2016). Відповідач не заперечує факт споживання теплової енергії за вказаний період у зазначеному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 6.4 договору оплата за договором мала бути здійснена відповідачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому суд враховує роз’яснення, викладені в п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» стосовно строку виконання грошового зобов’язання. Зокрема, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Враховуючи зазначене роз’яснення, оскільки платежі за договором мали бути здійснені до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, то прострочення оплати по них настає з 20-го числа відповідного місяця.

Відповідач не здійснив розрахунок за отриману теплову енергію в сумі 450943,28 грн. Наявність заборгованості не заперечує.

Разом із тим відповідач не погоджується із пред’явленою до стягнення вартістю послуг теплопостачання - 44805,00 грн. за жовтень 2016 року по об’єкту Лобановського, 25.

Судом встановлено, що акт та рахунок від 31.10.2016 на суму 44805,00 грн. виставлені на оплату послуг теплопостачання по об’єкту вул. Лобановського, 25. Втім, за умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого постачання гарячої води №100607 від 01.02.2015 не передбачено здійснення теплопостачання у даний об’єкт. Вказаний договір не визначає зобов’язань відповідача з оплати теплової енергії по об’єкту вул. Лобановського, 25. Отже, позивач безпідставно просить стягнути з відповідача заборгованість за жовтень 2016 року в сумі 44805,00 грн. на підставі умов договору №100607 від 01.02.2015.

Суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, зокрема, заявлених підстав позову.

Враховуючи зазначене, суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором частково – в сумі 450943,28 грн. У задоволенні вимог про стягнення основного боргу в сумі 44805,00 грн., які не ґрунтуються на умовах договору, суд відмовляє.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.2.10 договору встановлено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 2% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

За приписами ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договором узгоджено нарахування пені за весь період прострочення по день фактичної оплати, отже правомірним є нарахування пені протягом усього періоду прострочення.

За порушення строків розрахунку за договором позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 56605,28 грн. пені за період з 20.12.2016 по 17.10.2017.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

В договорі умови про строк позовної давності відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду з позовом 21.08.2018.

Отже, в межах позовної давності з урахуванням розрахунку позивача за загальний період з 21.08.2017 по 17.10.2017 пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ складає:

- від суми заборгованості за лютий 2017 року (117 205,81 грн.) за період з 21.08.2017 по 16.09.2017 - 2167,50 грн.;

- від суми заборгованості за березень 2017 року (77 774,66 грн.) за період з 21.08.2017 по 21.08.2018 – 3089,68 грн.,

Всього пеня, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за розрахунком суду складає 5 257,18 грн. У стягненні решти пені в сумі 51348,10 грн. суд відмовляє у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Також за прострочення оплати за договором позивач просить стягнути з відповідача 61950,43 грн. інфляційних втрат за період червень 2016 року – квітень 2018 року та 19335,19 грн. - 3% річних за період з 20.05.2016 по 15.05.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позивачем періодів прострочення без урахування суми боргу за жовтень 2016 року (44805,00 грн.) та з урахуванням суми корегування в серпні 2016 року (-1871,20 грн.).

Так, від суми боргу 35263,21 грн. за квітень 2018 року 3% річних за період з 20.05.2016 по 31.08.2016 складають 300,60 грн.

31.08.2016 року відбулось корегування оплати на суму 1871,20 грн. у бік зменшення. Позивач не зазначає, за який місяць спірного періоду відбулось корегування, проте зменшує загальну суму боргу за спірний період на суму корегування. У зв’язку з цим суд враховує суму зменшення оплати в перший місяць спірного періоду – квітень 2016 року.

З урахуванням корегування сума боргу за квітень 2016 року зменшилася і стала складати 33392,01 грн. Звідси за період з 01.09.2016 по 25.12.2016 від суми боргу 33392,01 грн. 3% річних складають 317,50 грн.

26.12.2016 відповідачем здійснена оплата заборгованості в сумі 20298,46 грн. Отже, сума боргу за квітень 2016 року склала 13093,55 грн. звідси за період з 26.12.2016 по 15.05.2018 3% річних складають 544,53 грн.

Від суми заборгованості за листопад 2016 року (75121,55 грн.) за період з 20.12.2016 по 15.05.2018 3% річних складають 3161,08 грн.

Від суми заборгованості за грудень 2016 року (59358,44 грн.) за період з 20.01.2017 по 15.05.2018 3% річних складають 2346,69 грн.

Від суми заборгованості за січень 2017 року (108389,27 грн.) за період з 20.02.2017 по 15.05.2018 3% річних складають 4008,92 грн.

Від суми заборгованості за лютий 2017 року (117205,81 грн.) за період з 20.03.2017 по 15.05.2018 3% річних складають 4065,27 грн.

Від суми заборгованості за березень 2017 року (77774,66 грн.) за період з 20.04.2017 по 15.05.2018 3% річних складають 2499,44 грн.

3% річних на суму боргу за жовтень 2016 року (44805,00 грн.) судом не нараховуються, оскільки у стягнені цієї заборгованості судом відмовлено.

Таким чином, всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 17244,03 грн. У стягненні 3% річних в сумі 2091,16 грн. суд відмовляє.

Відповідно до роз’яснення, викладеного в пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні втрати розраховані судом в межах заявлених позивачем періодів прострочення наступним чином:

- від суми боргу 35263,21 грн. за квітень 2016 року за період прострочення з 20.05.2016 по 31.08.2016 інфляційні втрати слід нараховувати за червень-серпень 2016 року (середній індекс 99,40%), однак за цей період інфляційні втрати відсутні у зв’язку з від’ємним значенням показника інфляції;

- від суми боргу 33392,01 грн. за квітень 2016 року за період прострочення з 01.09.2016 по 25.12.2016 інфляційні втрати слід враховувати за повні місяці вересень – листопад 2016 року (середній індекс 106,5%), що складає 2181,87 грн., однак позивач визначає за цей період інфляційні втрати в меншій сумі – 2079,14 грн., тому суд визначає інфляційні втрати за вказаний період в межах позовних вимог в сумі 2079,14 грн.;

- від суми боргу 13093,55 грн. інфляційні втрати за грудень 2016 – квітень 2018 року (середній індекс 119,70%) складають 2579,68 грн.;

- від суми боргу 75121,55 грн. за листопад 2016 року інфляційні втрати за січень 2017 року – квітень 2018 року (середній індекс 118,63%) складають 13998,31 грн.;

- від суми боргу 108389,27 грн. за січень 2017 інфляційні втрати за березень 2017 – квітень 2018 року (середній індекс 116,18%) складають 17539,14 грн.;

- від суми боргу за лютий 2017 року (117205,81 грн.) інфляційні втрати за квітень 2017 року – квітень 2018 року (середній індекс 114,13%) складають 16558,05 грн.

Інфляційні втрати на суму боргу за жовтень 2016 року (44805,00 грн.) судом не нараховуються, оскільки у стягнені цієї заборгованості судом відмовлено.

Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 61581,77 грн. У стягненні інфляційних втрат в сумі 368,66 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог. А саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 535026,26 грн. (задоволено)/633639,18 грн. (заявлено) х 9504,59 грн. (судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог) = 8025,40 грн.

Решта суми судового збору в розмірі: 9504,59 грн. – 8025,40 грн. = 1479,19 грн. покладається на позивача.

Також позивачем заявлено до відшкодування витрати з направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками на суму 23,40 грн., вартість яких підтверджується фіскальним чеком від 21.08.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню поштові витрати в розмірі: 535026,26 грн. (задоволено)/633639,18 грн. (заявлено) х 23,40 грн. = 19,76 грн. Решта поштових витрат покладається на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з міського комунального підприємства "Основаніє" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 20485152) на користь концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 32121458) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458 основний борг у сумі 450943,28 грн. (чотириста п’ятдесят тисяч дев’ятсот сорок три грн. 28 коп.).

Стягнути з міського комунального підприємства "Основаніє" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29-а, код ЄДРПОУ 20485152) на користь концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, код ЄДРПОУ 32121458) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №26007301001951 у Філії – Запорізьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458, пеню в сумі 5257,18 грн. (п’ять тисяч двісті п’ятдесят сім грн. 18 коп.), 3% річних в сумі 17244,03 грн. (сімнадцять тисяч двісті сорок чотири грн. 03 коп.), інфляційні втрати в сумі 61581,77 грн. (шістдесят одна тисяча п’ятсот вісімдесят одна грн. 77 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 8025,40 грн. (вісім тисяч двадцять п’ять грн. 40 коп.) та поштові витрати з направлення позовної заяви з додатками в сумі 19,76 грн. (дев’ятнадцять грн. 76 коп.).

В частині стягнення пені в сумі 51348,10 грн. (п’ятдесят одна тисяча триста сорок вісім грн. 10 коп.), 3% річних в сумі 2091,16 грн. (дві тисячі дев’яносто одна грн. 16 коп.) та інфляційних втрат в сумі 368,66 грн. (триста шістдесят вісім грн. 66 коп.) в позові відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.10.2018.

Суддя О.В.Федорова