Рішення № 77041455, 05.10.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2018 Справа № 905/1310/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 472 345 958 грн. 32 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача – не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 472 345 958 грн. 32 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №486/14-ТЕ-7 від 25.11.2013 в частині проведення своєчасної та в повному обсязі оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.07.2018 відкрито провадження у справі №905/1310/18 та призначене підготовче судове засідання на 16.08.2018.

Ухвалою суду від 16.08.2018 відкладено підготовче засідання на 05.09.2018.

Ухвалою суду від 05.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.10.2018.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву у не надав.

За висновками суду, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

За наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв’язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Пунктом 4 ст.122 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з відомостями, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» є: 83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 24.07.2018, 28.08.2018,13.09.2018 на офіційному веб-порталі “Судова влада України” (dn.arbitr.gov.ua) було розміщено оголошення про дату та час судового засідання у справі № 905/1310/18, призначеного на 16.08.2018, 05.09.2018, 05.10.2018 відповідно.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку статей 80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 25.11.2013 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був підписаний договір на купівлю-продаж природного газу №486/14-ТЕ-7, за приписами п.1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

За правилами п.2.1 укладеного сторонами правочину продавець передає покупцеві з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 333500 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень – 64000; лютий – 61000; березень – 4600; квітень – 17000; травень – 8500; червень – 6000; липень 5500; серпень – 5500; вересень – 7000; жовтень – 20000; листопад – 38000; грудень – 55000.

За змістом п.5.2 договору, ціна за 1000 куб. м. природного газу – 1118,974 грн., крім того ПДВ – 20% – 190,226 грн., всього з ПДВ – 1309,20 грн.

Згідно з п.п.3.3, 3.4 укладеного сторонами правочину приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженими представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п.11.1 договору, останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків – до повного погашення заборгованості.

На підставі договору №486/14-ТЕ-7 від 25.11.2013 позивачем та відповідачем було підписано акти приймання-передачі природного газу (з урахуванням послуг на транспортування):

- акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у січні 2014 року на суму 75261383,42 грн. (57486,544 тис. куб. м);

- акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у січні 2014 на суму 15782,41 грн. (12,055 тис. куб. м);

- акт від 31.01.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у січні 2014 року на суму 3089,71 грн. (2,360 тис. куб. м);

- акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у лютому 2014 року на суму 3897,49 грн. (2,977 тис. куб. м);

- акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у лютому 2014 на суму 15743,14 грн. (12,025 тис. куб. м);

- акт від 28.02.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у лютому 2014 року на суму 57401118,59 грн. (43844,423 тис. куб. м);

- акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками у березні 2014 року на суму 2597,46 грн. (1,984 тис. куб. м);

- акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями у березні 2014 на суму 9893,63 грн. (7,557 тис. куб. м);

- акт від 31.03.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у березні 2014 року на суму 46227964,59 грн. (35310,086 тис. куб. м);

- акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається національними творчими спілками і їх релігійними осередками з 1по 2 квітня 2014 на суму 853,59 грн. (0,652 тис. куб. м);

- акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями з 1 по 2 квітня 2014 року на суму 975,36 грн. (0,745 тис. куб. м);

- акт від 30.04.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у квітні 2014 року на суму 21921912,49 грн. (16744,510 тис. куб. м);

- акт від 31.05.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у травні 2014 року на суму 9326878,28 грн. (7124,105 тис. куб. м);

- акт від 30.06.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у червні 2014 року на суму 6869114,48 грн. (5246,803 тис. куб. м);

- акт від 31.07.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у липні 2014 року на суму 3295010,27 грн. (2516,812 тис. куб. м);

- акт від 31.08.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у серпні 2014 року на суму 905882,61 грн. (691,936 тис. куб. м);

- акт від 30.09.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у вересні 2014 року на суму 2225223,67 грн. (1699,682 тис. куб. м);

- акт від 31.10.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у жовтні 2014 року на суму 22432924,68 грн. (17134,834 тис. куб. м);

- акт від 30.11.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у листопаді 2014 року на суму 52472375,97 грн. (40079,725 тис. куб. м);

- акт від 31.12.2014 для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням у грудні 2014 року на суму 60509090,01 грн. (46218,370 тис. куб. м).

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 212865458,23 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

За приписами п.1.9 постанови №14 від 17.12.2013 пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено “по 1 серпня 2014 року” або “включно до 1 серпня 2014 року”, то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Відтак, зобов’язання з оплати газу, поставленого у січні 2014 року на суму 75280255,54 грн (акти приймання-передачі від 31.01.2014) мали бути виконані не пізніше 15.02.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у лютому 2014 на суму 57420759,22 грн. (акти приймання передачі від 28.02.2014) мали бути виконані не пізніше 15.03.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у березні 2014 на суму 46240455,68 грн. (акти приймання передачі від 31.03.2014) мали бути виконані не пізніше 15.04.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у квітні 2014 на суму 21923741,44 грн. (акти приймання передачі від 30.04.2014) мали бути виконані не пізніше 15.05.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у травні 2014 на суму 9326878,28 грн. (акт приймання передачі від 31.05.2014) мали бути виконані не пізніше 15.06.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у червні 2014 на суму 6869114,48грн. (акт приймання передачі від 30.06.2014) мали бути виконані не пізніше 15.07.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у липні 2014 на суму 3295010,27грн. (акт приймання передачі від 31.07.2014) мали бути виконані не пізніше 15.08.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у серпні 2014 на суму 905882,61грн. (акт приймання передачі від 31.08.2014) мали бути виконані не пізніше 16.09.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у вересні 2014 на суму 2225223,67грн. (акт приймання передачі від 30.09.2014) мали бути виконані не пізніше 15.10.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у жовтні 2014 на суму 22432924,68грн. (акт приймання передачі від 31.10.2014) мали бути виконані не пізніше 15.11.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у листопаді 2014 на суму 52472375,97грн. (акт приймання передачі від 30.11.2014) мали бути виконані не пізніше 16.12.2014 включно.

Зобов’язання з оплати газу, поставленого у грудні 2014 на суму 60509090,01грн. (акт приймання передачі від 31.12.2014) мали бути виконані не пізніше 15.01.2015 включно.

ОСОБА_1, як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство “Донецькміськтепломережа” не перерахувало на користь позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за договором (відомості, які містяться у довідках “Операції з 01.01.2014 по 31.12.2017”, “Сальдо по підприємству КП “Донецькміськтепломережа” позивача). Заборгованість відповідача за спірною поставкою природного газу становить 212865458,23 грн.

З метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи ухвалою від 18.07.2018 господарського суду відповідачу було запропоновано надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (за наявності).

ОСОБА_1, відповідачем правової позиції по суті спору не висловлено, належних та допустимих доказів у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, не представлено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №486/14-ТЕ-7 від 25.11.2013 виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» про стягнення боргу в сумі 212865458,23 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат становить 195107348,18грн. (у межах провадження по даній справі за зобов’язанням лютого 2014 на суму 149309,46грн. за зобов’язанням березня 2014 на суму 37941714,44грн.; за зобов’язанням квітня 2014 на суму 23439175,61 грн.; за зобов’язанням травня 2014 на суму 9780505,99 грн.; за зобов’язанням червня 2014 на суму 7147139,88 грн.; за зобов’язанням липня 2014 на суму 3375014,65 грн.; за зобов’язанням серпня 2014 на суму 876197,54 грн.; за зобов’язанням вересня 2014 на суму 2049706,48 грн.; за зобов’язанням жовтня 2014 на суму 19859936,47 грн.; за зобов’язанням листопада 2014 на суму 43572604,67 грн. та за зобов’язанням грудня 2014 на суму 46916042,99 грн.).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, з урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, а саме на суму 193680217,79 грн.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення 3% річних – 21238849,90 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2014 на суму 46001,36 грн.; за зобов’язанням лютого 2014 на суму 7356,56 грн.; за зобов’язанням березня 2014 на суму 3743799,29 грн.; за зобов’язанням квітня 2014 на суму 2430832,68грн.; за зобов’язанням травня 2014 на суму 1010369,34 грн.; за зобов’язанням червня 2014 на суму 727185,24грн.; за зобов’язанням липня 2014 на суму 340424,25 грн.; за зобов’язаннями серпня 2014 на суму 91208,74 грн.; за зобов’язанням вересня 2014 на суму 218742,56грн.; за зобов’язанням жовтня 2014 на суму 2148029,59грн.; за зобов’язанням листопада 2014 на суму 4890713,48грн. та за зобов’язанням грудня 2014 на суму 5490578,82 грн.).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування 3% річних, з урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення в розмірі 21238847,49 грн.

З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат у повному обсязі.

Пунктом 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, він у безспірному порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов’язання становить 43134302,01 грн. (нарахування здійснено за зобов’язанням січня 2014 на суму 199339,19 грн. з 15.02.2014 по 16.03.2014; за зобов’язанням лютого 2014 на суму 488423,28 грн. з 15.03.2014 по 21.05.2014; за зобов’язанням березня 2014 на суму 3711565,65 грн. з 15.04.2014р. по 14.10.2014; за зобов’язанням квітня 2014 на суму 2539550,03грн. з 15.05.2014р. по 14.11.2014; за зобов’язанням травня 2014 на суму 1144522,93 з 15.06.2014 по 14.12.2014; за зобов’язанням червня 2014 на суму 899007,12 грн. з 15.07.2014 по 14.01.2015; за зобов’язанням липня 2014 на суму 449656,06грн. з 15.08.2014 по 14.02.2015; за зобов’язанням серпня 2014 на суму 138091,26грн. з 16.09.2014 по 15.03.2015; за зобов’язанням вересня 2014 на суму 404746,86грн. з 15.10.2014 по 14.04.2015; за зобов’язанням жовтня 2014 на суму 4706611,99грн. з 15.11.2014 по 14.05.2015; за зобов’язанням листопада на суму 12521490,28 грн. з 16.12.2014 по 15.06.2015 та за зобов’язанням грудня 2014 на суму 15931297,36 грн. з 15.01.2015 по 14.07.2015).

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з цим, Законом України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015 встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція (ст.1 Закону).

Сферою застосування даного нормативного акту є суб’єктний та об’єктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.

За визначеннями Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Як слідує з фактичних обставин справи, місцем проведення господарської діяльності відповідача є м.Донецьк, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р. “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (у певний час його дії) та розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015, віднесено до району проведення антитерористичної операції.

Виходячи з інформації про юридичну особу відповідача, яку містить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльністю останнього є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Отже, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” - підприємство – виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, які надає на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що є суб’єктом, на якого розповсюджуються вищенаведені приписи ч.2 ст.2 Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ від 13.01.2015.

В свою чергу, за видом господарської діяльності, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” є енергопостачальною компанією, враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” №705 від 25.07.2012.

Відтак, у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції.

Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” №85-VІІІ прийнято 13.01.2015.

Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета “Голос України” №21 від 06.02.2015.

Отже, початком строку дії означеного нормативного акту є 07.02.2015.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015. На попередні періоди положення вказаного акту не розповсюджуються в силу приписів ст.58 Конституції України.

Виходячи з наведеного, нарахування пені за спірним договором не здійснюється з 07.02.2015.

Враховуючи вищевикладене, поширення приписів ч.2 ст. 2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 на правовідносини сторін, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” у частині стягнення з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” пені нарахованої у період починаючи з 07.02.2015 підлягає залишенню без задоволення (оскільки, зважаючи на приписи означеного Закону, виключена підстава для застосування відповідальності починаючи з 07.02.2015).

Перевіривши розрахунок позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про часткове задоволення пені у розмірі 14378956,79 грн.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача в повному обсязі, отже позовні вимоги за позовом Публічного акціонерного товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме на загальну суму 442163480,30 грн., з яких: сума боргу складає 212865458,23грн., 3% річних у розмірі 21238847,49грн., інфляційні втрати 193680217,79 грн. та пені у розмірі 14378956,79 грн.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” підлягає стягненню судовий збір у сумі 577293,43 грн.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального комерційного підприємства міської ради “Донецькміськтепломережа” про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені у загальному розмірі 472 345 958 грн. 32 коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, буд.68, ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість в загальному розмірі 442163480 (чотириста сорок два мільйони сто шістдесят три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 30коп., з яких:

- основний борг за договором 212865458грн.23 грн.;

- пеня в розмірі 14378956грн.79коп.;

- інфляційні втрати в розмір 193680217грн.79коп.;

- 3% річних в розмірі 21238847грн.49коп.;

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, буд.68, ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового збору у розмірі 577293 (п’ятсот сімдесят сім тисяч двісті дев’яносто три) грн. 43 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 05 жовтня 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 10 жовтня 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов