Рішення № 77041307, 09.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3238/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА", м. Дніпро

про стягнення 19 758,50 грн.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 01.06.2018

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" про стягнення 19 758,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України "Про страхування", згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ухвалою від 20.07.2018 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано позивача протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви

02.08.2018 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків по справі.

Ухвалою суду від 06.08.18 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами cпрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.08.2018.

Ухвалою суду від 28.08.2018 відкладено розгляд справи на 25.09.2018.

03.09.2018 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що жодних вимог від позивача не отримував, та не міг отримати, з огляду на зазначене, а про існування заборгованості перед позивачем дізнався виключно з матеріалів справи.

Відповідач також зазначив, що заяву про регресні вимоги № НОМЕР_1/АГ від 21.02.2018 він не отримував, оскільки регресна вимога направлена на невідому відповідачеві адресу. Також до матеріалів даної позовної заяви Позивачем не надано ані доказів відправлення вимоги ані доказів про вручення. Відповідач звертає увагу суду на те, що даний розрахунок не підписаний жодною посадовою особою позивача або ж уповноваженою на те особою.

Відповідач вказує на те, що позивач не надав жодних доказів належного огляду транспортного засобу сідельний тягач MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_2 після ДТП від 07.10.2015, належної фіксації отриманих таким транспортним засобом пошкоджень, якщо такі були, виклику сторін, проведення такого огляду уповноваженими на те особами, складання відповідних актів огляду, експертних висновків тощо. З тексту акту прийому передач виконаних робіт № ОК-000004936 від 11.11.2015 не можливо встановити, чи було здійснено відновлювальні та ремонтні роботи даного транспортного засобу, підставою для яких стало саме ДТП від 07.10.2015.

В порушення визначених законодавством вимог до подання письмових доказів, позивачем не надано жодного належно засвідченого документу, у результаті чого ії законність та правдивість є сумнівними.

Також відповідач звертає увагу на те, що позивач не надав жодних доказів щодо звернення з вимогою до ПРАТ СК “Дніпроінмед” та не можливості отримати зі страхової компанії відповідача грошові кошти.

Ухвалою суду від 25.09.2018 відкладено розгляд справи на 09.10.2018.

28.09.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що заява про регресні вимоги № НОМЕР_1/АГ від 21.02.2018 помилково направлена на невірну адресу відповідача. Проте, направлення претензії до позовної заяви є необов’язковим, а відтак, відповідач не може посилатися на даний факт, як на причину відмови в задоволенні позовних вимог. Право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суду, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ст. 4 ГПК України).

Також позивач звертає увагу на те, що завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується у відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Тому в будь-якому випадку суму виплаченого страхового відшкодування повинен сплатити відповідач.

Щодо підозр відповідача з приводу розрахунку суми страхового відшкодування, позивач зазначає, згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається, при цьому, на підставі ст. 76 ГПК України, докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач (страховик) виконав свій обов’язок перед потерпілим (страхувальником), та отримав право вимоги до відповідача. Наявні в матеріалах справи документи (які також наявні у відповідача) є достатніми доказами для виплати страхового відшкодування, а отже і для звернення до відповідача з позовом про стягнення суми страхового відшкодування.

Позивач, у відповідь на заперечення відповідача, зауважує, що офіційні документи стосовно огляду автомобіля, розрахунок пошкодження, страховий акт – є належними доказами у справі.

У судовому засіданні 09.10.2018 представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 09.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" (позивач-страховик) та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (страхувальник) підписано сертифікат № 291 від 28.09.2015 до генерального договору № 001а5ц5 від 22.12.2014 добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 13, предметом страхування є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (надалі – ТЗ) та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 цього сертифікату.

В розділі 5 сертифікату вказано автомобіль MAN TGS 19.400, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію САТ340988 номер кузова (шасі) WMA06WZZ4EM634952, рік випуску 2013, колір білий, об’єм двигуна 10518 куб.см, система запобігання викраденню – заводська.

07.10.2015 року у о 03 год. 55 хв., в с. Степанці Канівського району Черкаської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: «Scania-R114», номерний знак НОМЕР_3 з причепом «Schmitz» державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 та знаходиться на праві фінансового лізингу у ТОВ «Аеліта» (далі - відповідач) та «Man», державний реєстраційний номер НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_3, який знаходиться в володінні ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (далі – потерпілий).

Згідно з довідкою про дорожньо - транспортну пригоду №73894186 від 07.10.2015, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Scania-R114», номерний знак НОМЕР_3 з причепом «Schmitz» державний номер НОМЕР_4 застрахована ПрАТ "Дніпроінмед" (а.с.20).

Винним у скоєні дорожньо-транспортної події визнаний ОСОБА_2, що підтверджується постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2015 у справі № 204/6916/15-п (а.с. 19).

Потерпілий звернувся до позивача із заявою від 12.10.2015 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 15-16).

10.05.2016 року позивачем складено страховий акт №АХА2051000, відповідно до якого сума страхового відшкодування, а також розрахунку страхового відшкодування становить 19 758,50 грн. (а.с. 22, 23).

На підставі страхового акта №АХА2051000 від 10.05.2016 позивач здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП у розмірі 19 758,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №241190 від 11.05.2016 на суму 19 758,50 грн. (а.с. 25).

Як вбачається з листа ТОВ «Сканія Кредит Україна» транспортний засіб Scania R 114 LA4X2NA 380, д.н.з. НОМЕР_3 переданий у фінансовий лізинг, згідно Договору фінансового лізингу № 89-01551 з реєстраційною датою від 09.12.2014 року ТОВ «Аеліта» (а.с. 21).

Враховуючи постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.11.2015 у справі № 204/6916/15-п (а.с.19), відповідальною особою є відповідач, оскільки на час ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Аеліта».

Оскільки особа, яка визнана винною у ДТП - громадянин ОСОБА_2, перебував з відповідачем у трудових відносинах, та під час дорожньо-транспортної пригоди, громадянин ОСОБА_2 виконував свої службові обов'язки, позивач звернувся до господарського суду із цим позовом про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 19 758,50 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 19 758,50 грн.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов'язань:

- договірне зобов'язання між позивачем і потерпілою - за договором добровільного майнового страхування;

- деліктне зобов'язання між потерпілою та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП;

- договірне зобов'язання між відповідачем і ПрАТ "Дніпроінмед" - за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Судом встановлено, що на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 19 758,50 грн.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вказане суд доходить висновку про те, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Вимога позивача (страховика потерпілої) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов'язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов'язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Scania-R114», номерний знак НОМЕР_3 з причепом «Schmitz» державний номер НОМЕР_4 застрахована ПрАТ "Дніпроінмед".

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.

ОСОБА_4 Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18) зробила висновок про те, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

На підставі викладеного, суд погоджується з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем потерпілій страхового відшкодування, оскільки вважав, що саме на ПрАТ "Дніпроінмед", як страховика відповідача покладений відповідний обов'язок у межах суми страхового відшкодування.

Крім того, відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 25 ЗУ "Про страхування" виплата страхових сум і страхового відшкодування проводиться страховиком з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифікату), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію страхового акту № АХА205100 від 10.05.2016, підписаного ОСОБА_5, посада не визначена (далі - Акт). Акт - містить розділ IV який має назву - Висновок комісії, в якому зазначено:

"1. Згідно із договором страхування (полісом), умов діючого законодавства, документів зібраних під розслідування, та опрацювання інформації по страховому випадку, комісія прийшла до висновку стосовно даного випадку: випадок є страховою подією, виплати відшкодування".

Однак, у страховому акті відсутні інформація щодо складу комісії, ПІБ її учасників, підстави їх повноважень, та взагалі підписи будь кого з членів комісії.

Розрахунок суми страхового відшкодування не підписаний жодною посадовою особою позивача або ж вповноваженою на те особою (аварійним комісаром, судовим експертом, тощо).

З копії акту прийму-передачі виконаних робіт № ОК-00004936 від 11.11.2015 ТОВ "АВАВНТІ ГРУП", не можливо встановити, чи було здійснено відновлювальні та/або ремонтні роботи транспортного засобу сідельний тягач МАN державний реєстраційний номер НОМЕР_2, підставою для якого стало саме ДТП, яке відбулось 07.10.2015.

Позивачем не надано жодних доказів належного огляду транспортного засобу сідельний тягач МАN державний реєстраційний номер НОМЕР_2, після ДТП від 07.10.2015, належної фіксації отриманих таким транспортним засобом пошкоджень, якщо такі були, виклику сторін, проведення такого огляду вповноваженими на те особами, складання відповідних актів огляду, експертних висновків тощо.

Таким чином, позивачем не доведено та не обґрунтовано підстави його майнових вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В порушення визначених законодавством вимог до подання письмових доказів, позивачем не надано жодного належно засвідченого документу, у результаті чого їх законність та правдивість є сумнівними.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 19 758,50 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 73, 74, 76-79, 86, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕЛІТА" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 19 758,50 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.10.2018

Суддя ОСОБА_6