Ухвала суду № 77036554, 21.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39331/15-ц

Провадження № 2-р/761/22/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Державного агентства резерву України про роз'яснення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України, Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс», третя особи: Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_2 про визнання звільнення та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

09 березня 2018 року до суду надійшла заява Державного агентства резерву України про роз'яснення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України, Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс», третя особи: Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_2 про визнання звільнення та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Подану заяву мотивує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, та визнано незаконним наказ Держрезерву № 206-к від 17 листопада 2015 року, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та поновлено Позивача на посаді Генерального директора Українського державного науково- дослідного інституту „Ресурс", стягнуто з Українського державного науково- дослідного інституту „Ресурс" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 109457 грн., стягнуто з Держрезерву на користь ОСОБА_1 моральну шкоду на суму 10 231,89 грн. Вказане рішення залишено без змін ухвалю Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2017 року. 04 грудня 2017 року Держрезервом подано касаційну скаргу на вказане рішення суду. Так, враховуючи, що термін дії контракту ОСОБА_1 закінчився 14 листопада 2017 року, посада генерального директора на даний час відсутня у штатному розписі, а відносно позивача відкрито кримінальне провадження, то виконати рішення в частині поновлення його на роботі неможливо. На підставі викладеного Державне агентство резерву України звернулося до суду з заявою про роз'яснення рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

У судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду заяви, у відповідності до ч. 3 ст. 271 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява про роз'яснення рішення є такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року задоволено позов ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України, Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс», третя особи: Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_2 про визнання звільнення та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Визнано незаконним наказ Держрезерву № 206-к від 17 листопада 2015 року, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 та поновлено Позивача на посаді Генерального директора Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс», стягнуто з Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 109457 грн., стягнуто з Держрезерву на користь ОСОБА_1 моральну шкоду на суму 10 231,89 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2017 року та постановою Верховного суду від 26 березня 2018 року вказане рішення залишене без змін.

Заявник вказує, що оскільки термін дії контракту ОСОБА_1 закінчився 14 листопада 2017 року, то виконати рішення в частині поновлення його на роботу неможливо.

Згідно ч. 1 ст. 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Тобто, суд може лише розтлумачити нечітко викладену частину рішення, проте не змінювати зміст ухваленого рішення по суті.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України в пункті 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.

Закінчення строку дії контракту з ОСОБА_1 може бути самостійною підставою для звільнення позивача, однак у будь-якому разі після його поновлення на роботі.

Що стосується посилань заявника на відсутність посади у штатному розписі, то слід зазначити, що вказана обставина не приймається судом до уваги, оскільки, є можливим поновити позивача на рівнозначній посаді.

При цьому, зайняття посади «директор» іншою особою, також не є підставою вважати, що є необхідність у роз'ясненні рішення суду, оскільки у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 40 трудовий договір із такою особою може бути розірваний у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Слід зазначити, що зауваження заявника з приводу існування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не приймаються судом до уваги, оскільки постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Іващенка Є.О. від 10 листопада 2017 року кримінальне провадження №12015100010011389 від 27 листопада 2015 року закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

По суті, всі наведені у заяві підстави, які нібито свідчать про необхідність роз'яснення рішення, зводяться до того, що відповідач по справі не може виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Разом із тим, у відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.

За таких обставин, враховуючи, що резолютивна частина рішення викладена чітко та зрозуміло, не передбачає подвійного тлумачення, суд приходить до висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.271 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Державного агентства резерву України про роз'яснення рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства резерву України, Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс», третя особи: Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_2 про визнання звільнення та наказу про звільнення незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: