Рішення № 77036503, 13.09.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24192/17

Провадження № 2-а/761/129/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Яриновській Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, в особі Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У липні 2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Державної пенітенціарної служби України, в особі Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, в якому просив суд:

- визнати причини пропуску позивачем строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів поважними, поновити даний строк;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015р. № 850;

- зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв'язку з захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення ІІІ групи інвалідності у відповідності до вимог ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМУ від 21 жовтня 2015р. № 850, виходячи з 150 - кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб з урахуванням проведених виплат, у розмірі 116000,0 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (613/5) від 20 травня 2016р. № 514438, з 13 травня 2016р. йому встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Згідно наказу № 132/ОС-16 від 01 червня 2016р., відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», 31 травня 2016р. його звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (через хворобу). Згідно протоколу № 5-16 від 09 вересня 2016р., комісією Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України було вирішено призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи, пенсіонеру кримінально-виконавчої служби позивачу в сумі 101500,0 грн. Враховуючи, що вказана сума у повному обсязі не відповідала сумі, яка мала бути виплачена, згідно із чинним законодавством України, 25 травня 2017р. позивач звернувся до відповідача з проханням про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог законодавства України, а саме відповідно до постанови КМУ «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015р. №850, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи встановленого законом для працездатних осіб з урахуванням проведених виплат, у розмірі 116000,0 грн. Проте, листом від 02 червня 2017р. № 4/4-1167-Тл/217 відповідач відмовив позивачу в перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи сторона була повідомлена в установленому законом порядку. До канцелярії суду, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та в якій просив розглядати справу в порядку спрощеного провадження. Також стороною позивача зазначала, що відповідачем було подано відзив на позов з пропуском строків.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, в судове засідання представник не з'явився. На адресу суду стороною відповідача було подано відзив на позов, в якому сторона відповідача зазначала, що виплачена позивачу сума одноразової грошової допомоги в повному обсязі.

В свою чергу стороною позивача було подано відповідь на відзив на позов, в якому сторона позивача наголошувала, що відповідачем в обґрунтування своїх дій та бездіяльності не враховуються правові позиції КАС Верховного Суду, які були висловлені в постановах від 22 травня, 19 червня 2018р. по справах № К/9901/3235/17, № К/9901/24503/18.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду із вказаним адміністративним позовом є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем зазначений строк було пропущено з поважної причини, за станом здоров'я.

Судом встановлено, що згідно наказу № 132/ОС-16 від 01 червня 2016р., відповідно до п. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України», п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» 31 травня 2016р. позивача ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (через хворобу).

У відповідності до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (613/5) від 20 травня 2016р. за № 514438, з 13 травня 2016р. позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

09 вересня 2016р. (протокол № 5-16), комісією Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, позивачу ОСОБА_1 призначено та виплачено одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи, пенсіонеру кримінально-виконавчої служби, в розмірі 101500,0 грн.

25 травня 2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з проханням про перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до постанови КМУ «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015р. №850, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи встановленого законом для працездатних осіб з урахуванням проведених виплат, у розмірі 116000,0 грн.

Листом від 02 червня 2017р. № 4/4-1167-Тл/217 відповідач відмовив позивачу ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги.

Згідно із ч.1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що позивача було звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України, тобто, останнім місцем служби позивача є Державна кримінально-виконавча служба України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу» правовою основою діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Частиною 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу» встановлено, що на осібрядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частинами 2, 3 п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міліцію» держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом.

Згідно із ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13 лютого 2015р., який набрав чинності 12 березня 2015р.) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 5 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Водночас відповідно до абз. 3 п. 15 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

На момент виникнення спірних правовідносин, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, наказом МВС України № 4 від 11 січня 2016р. , зареєстрованого в МЮ України 29 січня 2016р. за № 163/28293, було затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського /далі Порядок № 4/.

Так, відповідно до п. 1 Розділу 2 Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Разом з тим, згідно п. 3 Розділу 3 вказаного Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до відомостей виписки з акта огляду МСЕК, на що вказано вище, позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 13 травня 2016р., захворювання пов'язане з проходженням служби в Державній пенітенціарній службі України.

Таким чином, суд вважає, що позивач відповідає визначеним у вказаному вище Порядку № 4 критеріям та є таким, що має право на отримання зазначеної одноразової грошової допомоги.

21 жовтня 2015р. вступила в дію постанова КМУ № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» (далі по тексту - Порядок № 850).

Згідно підпункту 2 п. 2 Порядку № 850 передбачено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пє 3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до довідки до акта огляду МСЕК (613/5) від 20 травня 2016р. № 514438, з 13 травня 2016р. позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, останній має право на виплату йому грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.

Працівник, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України) (п. 7 Порядку №850).

Керівник органу, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції (п. 8 Порядку №850).

МВС в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п. 9 Порядку №850).

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС (п. 10 Порядку №850).

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ (п. 11 Порядку №850).

Як убачається з протоколу від 09 вересня 2016р. за №5-16 Комісії Державної пенітенціарної служби України з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України позивачу ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 101500,0 грн., тобто дана виплата була проведена у значно меншому розмірі ніж передбачено постановою КМУ від 21 жовтня 2015р. №850.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як передбачають положення ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п.29 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Гарнага проти України» зазначено, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення у справі «Кудла проти Польщі»(&lh;…&g/;) [ВП], заява № 30210/96, п. 158, ECHR 2000-ХІ).

Суд, приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права та законності, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права.

Таким чином, вимоги позивача до відповідача щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності у розмірі 150 - кратного розміру прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому згідно наведених вище правових норм розмір допомоги по ІІІ групі інвалідності встановлюється на рівні 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 травня 2016 року - 1450 гривень.

Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 13 травня 2016р., тобто, розмір одноразової грошової допомоги має становив би 217500,00 грн. (1450,0 грн. х 150), з яких виплачено 101500,0 грн., а тому невиплачена сума становить 116 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 139 КАС України, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, вважає за необхідне стягнути з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 1160,0 грн., а також на користь держави - 120,0 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 121, 132, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України; ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України; ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; Законом України від 20 грудня 1990р. № 565-XII «Про міліцію», Законом України від 02 липня 2015р. № 580-VIII «Про Національну поліцію»; Наказом МВС України № 4 від 11 січня 2016р., зареєстрованим в МЮ України 29 січня 2016р. за № 163/28293, яким затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі /смерті/ чи втрати працездатності поліцейського, суд, -

в и р і ш и в :

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до Державної пенітенціарної служби України, в особі Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України (код ЄДРПОУ 37534799, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, 81) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України, в особі Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015р. №850.

Зобов'язати Державну пенітенціарну службу України в особі Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21 жовтня 2015р. №850, виходячи із 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням проведених виплат у розмірі 101500,0 /сто одна тисяча п'ятсот/ грн.

Стягнути з Державної пенітенціарної служби України, в особі Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1160,0 /одна тисяча сто шістдесят/ грн.

Стягнути з Державної пенітенціарної служби України, в особі Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь судовий збір у розмірі 120,0 /сто двадцять/ грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 вересня 2018р.

Суддя: