Постанова № 77034966, 10.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1397/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідачі – ОСОБА_5, Корсунь-Шевченківська міська рада

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18.06.2018 (ухвалене о 09 год. 52 хв. у залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду, повний текст складено 18.06.2018, суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_1Л.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Корсунь-Шевченківської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, :

в с т а н о в и в :

08.06.2017 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом, яким просили, з урахуванням змін 15.11.2017, визнати за ОСОБА_3 право власності на спільне майно подружжя на 1 / 2 частину квартири АДРЕСА_1 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський; визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті 15.01.2014 ОСОБА_6 на 1 / 6 частину квартири АДРЕСА_1 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський та 1 / 15 частину квартири АДРЕСА_2 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський; визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті 15.01.2014 ОСОБА_6 на 1 / 6 частину квартири АДРЕСА_1 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський та 1 / 15 частину квартири АДРЕСА_2 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський; визнати за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування за законом після смерті 15.01.2014 ОСОБА_6 на 1 / 6 частину квартири №46 в будинку №24 по вул. ОСОБА_7 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський та 1 / 15 частину квартири АДРЕСА_2 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський; стягнути з ОСОБА_5 судові витрати.

Ухвалою суду від 21.12.2017 року Корсунь-Шевченківську міську раду залучено до участі у справі в якості відповідача.

В обґрунтування вказано на те, що 15.01.2014 померла ОСОБА_6 Позивач ОСОБА_4 є її чоловіком та власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський, як спільного сумісного майна подружжя, але правовстановлюючий документ на квартиру знаходиться у відповідача ОСОБА_5, який вона не надає, тому вказаному позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Також після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина за законом на 1/2 частину вказаної вище квартири та на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський. Позивачі та відповідач є спадкоємцями першої черги за законом та прийняли спадщину шляхом подачі заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Але через те, що правовстановлюючий документ на цю квартиру знаходиться у відповідача, який вона не надає, а правовстановлюючий документ на квартиру №50 втрачений, тому позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зазначені фактичні обставини стали підставами для звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18.06.2018 позов у справі задоволено частково та визнано право власності за позивачами на майно, а в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на майно за відповідачем ОСОБА_5 – відмовлено. При цьому суд виходив з того, що позивач ОСОБА_3 є чоловіком спадкодавця та має право на половину спільного сумісного майна подружжя. Також позивачі мають право на спадкове майно у відповідних частках, яке має бути захищене судом, так як у нотаріальному порядку оформити спадщину виявилося не можливо.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_5 подала 16.07.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що позивачі невірно обрали спосіб судового захисту. Дана справа мала розглядатися в порядку окремого провадження для встановлення факту, що має юридичне значення. Скаржник є неналежним відповідачем. Неотримання позивачами свідоцтва про право на спадщину не позбавляє їх такого права. Правових підстав для захисту права власності позивачів немає. Суд помилково вказав, що позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав свої вимоги, оскільки останній в засіданні суду присутній не був.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення оскільки вважають її незаконною та належним чином необґрунтованою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що 15.01.2014 в м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СР №224240. З 22.01.1977 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-СР №301424.

За період шлюбу згідно договору купівлі-продажу від 31.08.2001 ОСОБА_6 придбала квартиру АДРЕСА_1 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський.

Позивач ОСОБА_3 вважає, що вказана квартира є спільним сумісним майном подружжя, отже йому належить її 1 / 2 частина.

Так згідно положень ч.1 ст.22 КпШС України, які були чинним на момент набуття у власність квартири №46, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною

сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Отже позивач ОСОБА_3 обґрунтовано стверджує про наявність у нього права власності на 1 / 2 частину вказаної квартири.

При цьому апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції помилково до вказаних правовідносин застосував положення СК України, які на момент їх виникнення ще не набрали чинності.

Далі, після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на 1 / 5 частини квартири АДРЕСА_2 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський та на 1/2 частини квартири №46 за цією ж адресою.

Право власності на 1/5 частини квартири №50 спадкодавця підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 09.07.1993, яке видано Корсунь-Шевченківською міською радою та яке зареєстровано в БТІ, про що видана інформаційна довідка №267 від 29.07.2016.

Правовстановлюючий документ на квартиру №50 втрачений, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачем в цій частині позовних вимог є Корсунь-Шевченківська міська рада.

Право власності ОСОБА_6 на 1 / 2 частину квартири №46 підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 01.08.2001, посвідченого приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за №2618, та який зареєстровано в БТІ, про що видана інформаційна довідка №72 від 22.02.2017.

Позивачами надано докази, які підтверджують джерело коштів подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 для придбання квартири №46, що скаржником і не оспорюється.

Спадкодавець ОСОБА_6 заповіту не залишила, спадкоємцями першої черги за законом є чоловік ОСОБА_3, син ОСОБА_4, дочка ОСОБА_5

Постановою Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори від 25.05.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності на 1 / 2 частку майна у спільному майні подружжя, тому що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно (а.с.15, 49).

У газеті «Надросся» від 02.03.2017 №18 позивачами розміщено оголошення, що загублене свідоцтво на право власності від 09.07.1993, зареєстроване за №186 та договір купівлі-продажу від 31.08.2002, зареєстрований за №2618 вважати недійсними.

З довідки Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори вбачається, що після смерті ОСОБА_6 заведена спадкова справа №264/2014 від 24.06.2014, крім ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_5

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ч.2 ст.1223 ЦК України - у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Порядок прийняття спадщини регламентується наступним чином.

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; ч.1 ст.1269 ЦК України - спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі фактичні обставини та вищенаведені норми законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позивачі, як спадкоємці за законом першої черги, які подали до нотаріуса у встановлені цивільним законодавством строки заяви про прийняття спадщини, є такими, що прийняли спадщину. При цьому право на спадкове майно позивачі не можуть оформити у нотаріальному порядку, так як правовстановлюючі документи на це у них відсутні, що фактично і не оспорюється апелянтом.

Більш того, відповідачем ОСОБА_5 оспорюється та не визнається право позивача ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (Леніна) в м. Корсунь-Шевченківський, як таку, що набута ним в шлюбі із спадкодавицею, та вважає себе власником цієї квартири, однак жодного належного та допустимого доказу на підтвердження такої позиції суду не надала, із відповідними позовними вимогами до ОСОБА_3 з даного питання до суду не зверталася.

Отже відповідне право позивачів на спадкове майно має бути захищено саме у судовому порядку, про що вірно вказав суд першої інстанції у оскарженому рішенні, оскільки в інший спосіб захистити своє порушене право позивачі позбавлені можливості.

Так як свої позовні вимоги щодо спадкового майна ОСОБА_5 у цій справі не заявляла, суд вірно відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог позивачів в інтересах цієї особи.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що позивачі невірно обрали спосіб судового захисту, адже згідно п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, що має місце в цій справі, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, що також спростовує доводи скаржника про те, що дана справа мала розглядатися в порядку окремого провадження для встановлення факту, що має юридичне значення та про те, що правових підстав для захисту права власності позивачів на спадщину немає.

Слід оцінити критично апеляційні доводи про те, що скаржник є неналежним відповідачем, адже вона є одним із спадкоємців спадщини ОСОБА_6 та вирішення питання про права інших спадкоємців щодо спадщини безсумнівно стосується прав відповідача, як одного із спадкоємців.

Доводи скаржника про те, що суд помилково вказав, що позивач ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав свої вимоги, оскільки останній в засіданні суду присутній не був, слід відхилити, так як його позицію в судовому засіданні відобразив представник адвокат ОСОБА_8

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18.06.2018 у даній справі слід змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на положення СК України у зв‘язку з неправильним застосування норм матеріального права – ст. 60 СК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18.06.2018 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Корсунь-Шевченківської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування – змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на норми Сімейного кодексу України.

У решті рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18.06.2018 у цій справі – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 10 жовтня 2018.

Суддя-доповідач

Судді