Ухвала суду № 77033342, 10.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/5167/14-к

Номер провадження 1-кп/623/2/2018

У Х В А Л А

іменем України

10 жовтня 2018 року суд присяжних Ізюмського міськрайонного суду Харківської області

у складі: головуючого судді: Гуренко М.О.,

судді: Одарюка М.П.,

присяжних: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря: Лисенкяо О.В.,

прокурора: Козир М.В.,

потерпілої: ОСОБА_4,

захисника: ОСОБА_5,

обвинуваченого: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі заяву про відвід колегії суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. та Одарюка М.П. у справі № 623/5167/14-к, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду присяжних Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться кримінальне провадження за №12014220190001140 стосовно ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених п.п.6, 9 ч.2 ст.115, ч.1 ст.289, ч.2 ст.309 КК України.

20 вересня 2018 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшла заява від обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід головуючому колегії суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. та присяжних.

В обґрунтування заяви обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що в нього є сумніви стосовно неупередженості судді Гуренко М.О., мотивуючи це тим, що колегія хоче якомога скоріше закрити справу за його обвинуваченням у зв’язку з закінченням повноважень суддів. А також зазначив, що на нього тиснуть присяжні, щоб скоріше закінчити розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_6

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали заяву про відвід голові колегії суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. та присяжним.

Прокурор заперечував проти відводу колегії суддів та вважав його безпідставним та необґрунтованим.

Потерпіла ОСОБА_4 також зазначила, що жодних доказів упередженості судді Гуренко М.О. та присяжних суду не надано.

Відповідно до положень ч.1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією № 2006/23 Економічної і ОСОБА_7 ООН від 27 липня 2006 pоку беручи до уваги Загальну декларацію з прав людини, в якій визнається як основоположний принцип надання в рівній мірі кожній особі права на розгляд її справи, що пов’язана зі встановленням її прав та обов’язків, а також з питанням її винуватості у скоєнні кримінального злочину, незалежним судом, на засадах справедливості та безсторонності, на відкритому судовому засіданні у встановленому законом порядку, беручи до уваги те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві, нижченаведені принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони адресовані суддям для використання як інструкції, а також судовим органам для використання як базових принципів регламентації поведінки суддів. Крім того, вони покликані сприяти кращому розумінню та підтримці здійснення правосуддя з боку представників виконавчої та законодавчої влади, адвокатів та суспільства в цілому.

В силу змісту ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 75 КПК України обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні включають в себе в тому числі й наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до п.1.1. Бангалорських принципів поведінки судді суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, загроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Згідно ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов'язків,

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» (заява №33949/02) від 09 листопада 2006 року, особиста безсторонність суду призюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено у рішенні у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

Стосовно об'єктивного критерію Європейський суд рекомендує визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був не безсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 poку, п. 58).

Враховуючи викладене, слід відмітити, що зазначені причини заявленого відводу ніяким чином не пов'язані з порушенням Європейської конвенції з прав людини та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому не можуть викликати сумнів в неупередженості судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. та присяжних.

Аналіз наведених норм права, міжнародних стандартів, судової практики, яка є джерелом права та співставлення їх з встановленими обставинами, посиланнями та твердженнями обвинуваченого, викладеними у заяві про відвід, дають підстави вважати, що доводи обвинуваченого не доводять наявність упередженості колегії суддів у кримінальному провадженні. Оцінка певних процесуальних дій та рішень судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. та присяжних може бути надана виключно у встановленому процесуальному порядку судом вищої інстанції.

Однак, сама по собі незгода обвинуваченого з процесом прийняття судових рішень суддею Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. та присяжними не є самостійною підставою для відводу останніх, в розумінні ст.75 КПК України та практики ЄСПЛ.

Керуючись п.1.1 Бангалорських принципів, ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод , ст. 55 Конституції України, ст. 15 Кодексу суддівської етики, рішеннями Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», «Ферантелі та Сантанжело проти Італії», ст. 34, 75, 80, 81 КПК України, суд присяжних, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід головуючого колегії суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Гуренко М.О. та присяжних по кримінальному провадженню 1-кп/623/2/2018, справа 623/5167/14-к - відмовити.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя: М.О. Гуренко

Суддя: М.П. Одарюк

Присяжні: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3