Ухвала суду № 77033334, 10.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3374/18

Номер провадження 1-кп/623/291/2018

УХВАЛА

іменем України

10 жовтня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

слідчого судді Герцова О.М.,

за участю: секретаря Бобриш М.С.,

прокурора Козир М.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

представника з питань пробації ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018220320000790 від 11 серпня 2018 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.1 ст.299 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2018 року до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018220320000790 від 11 серпня 2018 року відносно ОСОБА_1, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.135, ч.1 ст.299 КК України.

Відповідно до ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2018 року застосувано відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 строком на 60 днів, з 00 годин 30 хвилин 12.08.2018 року до 00 годин 30 хвилин 10.10.2018 року включно без визначення суми застави.

10 жовтня 2018 року у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_2 просили застосувати міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Потерпілий ОСОБА_4 просив у клопотанні прокурора відмовити та застосувати до ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відповідно п.1 ст.178 КПК України суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

Відповідно до листа від ВССУ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 судді, суду слід мати на увазі, що перелік обставин, які слід враховувати при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, не є вичерпним та підлягає розширеному тлумаченню з огляду на фактичні обставини, встановлені у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 12 КК України, вчинений ОСОБА_1 злочин є тяжким, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 8 років.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п’ятою ст. 176 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування або суду;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вивченням матеріалів кримінального провадження та характеристик особистості обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона:

- обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за вчинення якого кримінальним законодавством України передбачається покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 8 років;

- є громадянкою іншої країни, що дає підстави вважати те, що обвинувачена може покинути територію України з метою переховування від органів досудового розслідування або суду та уникнення передбаченої законом відповідальності за вчинений злочин.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу має відповідати вимогам п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання, що загрожує в разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілого, свідків кримінального правопорушення, враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи про відсутність ризиків.

Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, в даному випадку особа обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, в цьому полягає суспільний інтерес, що виправдовує відповідний відступ. Враховуючи покарання, яке передбачено за вказане правопорушення існує ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду, окрім того, існує ризик можливого впливу на свідків, допит яких не проведено.

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк» проти України).

Також необхідно врахувати практику ЄСПЛ викладену в рішенні «Харченко проти України», а саме те, що превалюється суспільний інтерес, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При вирішенні вказаного питання суд приймає до уваги і те, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Таким чином на підставі викладеного суд обґрунтовано вважає, що є об’єктивно наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та з метою запобігання спробам переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення для застосування стосовно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні судом не встановлено, оцінюючи суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченої ОСОБА_1 та ймовірну можливість продовження обвинуваченої протиправної поведінки у подальшому, суд вважає, що ОСОБА_1 слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк два місяці без визначення суми застави.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, рішеннями ЄСПЛ «Москаленко проти України», «Летельє проти Франції», «Ілійков проти Болгарії», «Харченко проти України», Європейською конвенцією з прав людини, суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурорапро застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківської установи виконання покарань № 27 строком на 60 днів, з 10 жовтня 2018 року до 08 грудня 2018 року включно без визначення суми застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.М.Герцов