Ухвала суду № 77032831, 10.10.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7279/18

У Х В А Л А

іменем України

10 жовтня 2018 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді Гордійчук І.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в :

09 вересня 2018 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Позивач просить суд забезпечити позов про поділ спільного майна подружжя шляхом:

- накласти арешт на частку ОСОБА_2 в розмірі 85% у статутному капіталі ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" (м.Рівне бульвар Б.Хмельницького,50) та заборонити йому розпоряджатися нею будь-яким способом.

В обґрунтуванні заяви про забезпечення позову зазначає, що відповідач ОСОБА_2 вживає активні дії з метою позбавлення її права на належну їй частку у майні товариства, які призведуть до того, що виконання судового рішення буде неможливим, а також існує реальна загроза того, що її права не зможуть бути відновлені судом.

Враховуючи, що розгляд заяви відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у вищезазначеній цивільній справі.

Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п.п.5, 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Крім того, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, наведені в заяві про забезпечення позову доводи про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_2 в розмірі 85% у статутному капіталі ТОВ "Виробниче підприємство "Акватон" (м.Рівне бульвар Б.Хмельницького,50) та заборонити йому розпоряджатися нею будь-яким способом, не є безспірним свідченням реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; заявником не доведено, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на певний відсоток «частини частки у статутному капіталі» товариства та у вигляді вищезазначених заборон не призведе до перешкод у здійсненні господарської діяльності юридичних осіб, які не є учасниками даної справи.

Припущення про можливе невиконання чи утруднення виконання рішення суду не є достатньо обґрунтованим, суду не надано належних та допустимих доказів тому, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Співвідносячи негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, а також враховуючи, що предметом спору є поділ майна подружжя, суд дійшов висновку, що даний вид забезпечення позову, не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Фактичні обставини справи свідчать про відсутність підстав вважати, що незастосування заходів забезпечення позову у обраний заявником спосіб призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також до невиправданого обмеження майнових прав господарських товариств.

Враховуючи викладене підстав для забезпечення позову не вбачається, в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст.153, 260, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Рівненської області або через Рівненський міський суд Рівненської області (відповідно до пп. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 – VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.О.Гордійчук