Вирок № 77032081, 09.10.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/6068/17

н.п. 1-кп/415/180/18

ВИРОК

Іменем України

09 жовтня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко О.В.

суддів: Старікової М.М.

Грибанової Л.О.

секретаря судового засідання Бервено Ю.В.

номер кримінального провадження, внесеного 10.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12017130240001617

про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, не працюючого, судимого 25.10.2001 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. ч. 2, 3 ст.185, ч.3 ст.186, ч.1 ст. 70 КК України - до 4 років позбавлення волі; 20.09.2004 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185, ч.3 ст.289, ч.1 ст. 70, ст. 71 КК України - до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 29.04.2005 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.1 ст.310, ч.1 ст. 70, ч.4 ст. 70 КК України - до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; 12.06.2008 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. ч. 2, 3 ст.185, ч.1 ст.121, ч.1 ст. 70, ст.71 КК України - до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 08 лютого 2013 року з місць позбавлення волі, на підставі ст.82 КК України, із заміною невідбутої частини покарання на виправні роботи строком на 7 місяців 15 днів з утриманням 10% заробітної плати у дохід держави, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України,

за участю:

прокурора Гусака О.О.

захисника Гавриленка О.І.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_4

представника потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

09 серпня 2017 року, приблизно о 23 годині 40 хвилин, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись біля будинку №3 на кварталі Східному м. Лисичанська, зустрів ОСОБА_6, яка проходила повз нього. В цей час, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, обвинувачений ОСОБА_2 наблизився до ОСОБА_6 та взяв її рукою за плече. Після того як ОСОБА_6 озирнулася, обвинувачений ОСОБА_2 перехопив її за волосся та порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, діючи з особливою зухвалістю, став з силою тріпати її за волосся. Відчувши в результаті насильницьких дій обвинуваченого ОСОБА_2 фізичний біль, ОСОБА_6 почала кричати та кликати на допомогу.

Далі обвинувачений ОСОБА_2, керуючись раптово виниклим умислом на протиправне заподіяння смерті іншій людині, діючи безпричинно - з хуліганських мотивів, утримуючи в руці кухонний ніж став погрожувати ним ОСОБА_6. Остання, реально побоюючись застосування до неї ножа, схопилася рукою за його лезо та почала чинити опір, в результаті чого їй було заподіяно дві різані рани великого пальця лівої кисті, що є легкими тілесними ушкодженнями, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. В ході виниклої боротьби з ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_2 вільною рукою продовжив тріпати останню за волосся, від чого вона впала на коліна та їй було заподіяно легке тілесне ушкодження у вигляді садна лівого колінного суглобу.

Після цього, обвинувачений ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій умисел на протиправне заподіяння смерті іншій особі, діючи безпричинно - з хуліганських мотивів, умисно наніс ОСОБА_6, яка стояла на колінах, удар кухонним ножем в область її потилиці, заподіявши їй тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення голови з ушкодженням основи черепа та мозочка, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

На крики ОСОБА_6 про допомогу підбігли ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які знаходилися неподалік від зазначеного місця, та затримали обвинуваченого ОСОБА_2, який намагався втекти з місця вчинення злочину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в реанімаційному відділенні ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська настала смерть ОСОБА_6. Згідно висновку судово - медичної експертизи № 248 від 26 вересня 2017 року, безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6 став набряк мозку, який розвинувся внаслідок проникаючого колото-різаного поранення голови з наскрізним ушкодженням луски потиличної кістки та мозочка з крововиливом в нього.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п. 7 ч. 2 ст.115 КК України, а саме вчинив умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене із хуліганських мотивів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, не визнав. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, від дачі показань відмовився. Відповідаючи на питання суду зазначив, що не пам'ятає обставин його затримання, крім того, що тієї ночі у нього був конфлікт з групою молодих людей, яким він зробив зауваження щодо їхньої поведінки та які у подальшому наздогнали його та побили, проте до правоохоронних органів зі скаргами він не звертався. Факт того що він перебував у стані алкогольного сп'яніння підтвердив, проте зазначає, що ножа у нього не було. Звертав увагу суду на те, що органами досудового розслідування його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, не доведена.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.

З письмових показів ОСОБА_6, які вона надала під час досудового розслідування і які, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини визнані судом допустимим і належним доказом у кримінальній справі, за умови, що вони не є єдиним і вирішальним доказом (рішення у справі «Хорнкасл та інші проти Об'єднаного королівства» від 16.12.2014 (№ 4184/10) вбачається, що 09 серпня 2017 року, приблизно о 23:30 години, вона знаходилась у дворі свого будинку, коли їй зателефонував її знайомий ОСОБА_10. Останній запропонував їй зустрітися біля магазину «АРТ -центр». Вона погодилась та пішла в умовлене місце. Коли вона йшла, то їй на зустріч трапився невідомий чоловік. Вона підійшла до магазину, але ОСОБА_10 на той час не було в умовленому місці, тому вона вирішила повернутися додому. Коли вона йшла біля аптеки «Медсервис», то почула за спиною чиїсь кроки. Потім вона відчула, як хтось торкнувся її плеча. Вона обернулась та побачила того самого невідомого чоловіка, якого вона зустріла, коли йшла на зустріч з ОСОБА_10 Після того, як вона обернулась, чоловік схопив її за волосся та почав тріпати. Вона почала кликати на допомогу. У цей час вона побачила в руці у чоловіка ніж. При цьому вона схопилася за лезо ножа, внаслідок чого порізала собі ліву руку. Від того, що чоловік її постійно тріпав за волосся, вона впала на коліна, і невідомий чоловік наніс їй один удар в область потилиці, але чим він наносив удар, вона не бачила. Вона злякалась та не одразу зрозуміла, що він її поранив ножем. Потім вона почала кричати ще голосніше. На її крик про допомогу відреагували якісь молоді люди. Невідомий чоловік, побачивши молодих хлопців, які бігли до них, залишив її та почав тікати. При цьому він біг у напрямку буд. № 11 на кв. Східному м. Лисичанська. Молоді люди розділилися, при цьому частина з них залишилася біля неї, а друга частина побігла за невідомим чоловіком. Раніше вона не була знайома з цим чоловіком. У той час, коли чоловік схопив її за волосся, він жодних вимог їй не висував та завдавав їй тілесні ушкодження мовчки.

Потерпіла ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що 09 серпня 2017 року її донька пішла гуляти з подругами. Приблизно о 23.00 годині, донька зателефонувала їй і сказала що на неї напав чоловік. Вибігши з дому вона прибігла на місце події, де побачила доньку, яка була вся в крові. На її питання що трапилось донька пояснила що на неї напав чоловік з ножем, який спочатку вдарив її в плече, а потім схопив за волосся. Пручаючись вона схопилась за ніж, і коли вона почала кричати вдарив її ножем. Обвинуваченого вона бачила на місці події та в травмпункті. Дані обставини донька і у подальшому розповідала їй в лікарні.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що у день вчинення злочину приблизно о 00:00 годині він йдучи додому, почув крики якоїсь дівчини про допомогу. В цей час він помітив як якийсь чоловік тріпає за волосся дівчину, намагаючись допомогти він побіг до них. Крім нього на допомогу також почали бігти й інші люди. Нападаючий побачивши їх залишив дівчину та почав тікати, однак біжучи останній впав і вони його наздогнали, в руках останнього був ніж, яким він відбивався і поранив двох хлопців, момент в який ніж був вибитий з рук нападника він не помітив, однак потім бачив що той лежить неподалік від затриманого. Весь час переслідування він не втрачав нападника з полю зору. До приїзду поліції нападник постійно знаходився у його полі зору. В судовому засіданні свідок впізнав ОСОБА_2, як особу яка здійснила напад на ОСОБА_6. Також свідок показав що після приїзду поліції та швидкої бачив померлу, яка була вся в крові.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснив, що працює інспектором в Управлінні патрульної поліції у містах Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному. Коли він разом з ОСОБА_15 знаходились на чергуванні та їхали на службовому автомобілі по мікрорайонам заводу ГТВ м. Лисичанська, то звернули увагу на велике скупчення людей, які знаходилися на кв. Східному м. Лисичанська. Вони зупинилися та підійшли до людей. Він побачив невідому дівчину частини тіла якої та одяг були у крові. Він поцікавився, у людей, що трапилося. На що йому відповіли, що невідомий чоловік ножем поранив дівчину, і що чоловік, який напав на особу намагався втекти однак його затримали і він знаходиться трохи далі, оскільки його утримує інша група людей. У цей час приїхала карета швидкої медичної допомоги, і він побіг до другої групи людей. Коли він підбіг до другої групи людей разом із ОСОБА_15, то побачив обвинуваченого, якого він впізнав в судовому засіданні, поряд з чоловіком знаходився ніж, чоловік назвався ОСОБА_2, і під час бесіди з ним підтвердив що це його ніж, але ножем він нікому тілесних ушкоджень не завдавав.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що 10.08.2017 у реанімаційне відділення поступила ОСОБА_6 з діагнозом гостра черепно мозкова травма, забій головного мозку тяжкого ступеня, субдуральна гематома лівої затилочної області, внутрішньомозкова гематома, набряк головного мозку, колото-різана рана в області потилиці і лівої кісті. Садна в області лівого коліна. Під час їїчергування 14.08.2017, стан пацієнтки різко погіршився, проводились реанімаційні заходи. ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01.30 годині ОСОБА_6 померла. За час лікування, травм крім тих з якими поступила до лікарні, не отримувала.

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст. 115 КК України, викладеного у даному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду:

- протоколом огляду місця події від 10 серпня 2017 року, проведеного в районі буд. № 11 на кв. Східному м. Лисичанська, в ході якого виявлено та вилучено ніж, на лезі якого були плями речовини бурого кольору схожої на кров;

- протоколом огляду місця події від 10 серпня 2017 року, проведеного в районі буд. № 3 на кв. Східному м. Лисичанська, в ході якого на місці, де ОСОБА_6 були причинені тілесні ушкодження, на асфальті виявлено плями речовини бурого кольору схожої на кров, та зроблені змиви;

- довідкою з травмпункту ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська, згідно якої ОСОБА_6 були завдані тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани потиличної частини голови та лівої кісті;

- протоколом затримання ОСОБА_2 від 10 серпня 2017 року, згідно якого останнього було затримано у зв'язку з тим, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вказали на затриманого як на особу, що 09.08.2017 ножем безпідставно спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_6;

- довідкою № 248 про причину смерті, згідно якої причиною смерті ОСОБА_6 є проникаюче колото-різане ушкодження голови в потиличній ділянці зліва з наскрізним пошкодженням основи черепу та травмуванням мозочку;

- висновком судово-медичної експертизи № 248 від 26 вересня 2017 року, згідно якого при звертанні до травмпункту 10.08.2017 у гр. ОСОБА_6 встановлено діагноз «СГМ? Колото-різана рана потиличної області голови і лівої кисті. Алкогольне сп'яніння (клінічно). Гіповоліеміческое стан». Знаходилась на стаціонарному лікуванні у неврологічному та реанімаційному відділенні ЦМЛ ім. Титова м. Лисичанська з 10.08.2017 по ІНФОРМАЦІЯ_2. Заключний посмертно діагноз: «ОЧМТ. Забій головного мозку тяжкого ступеня. Лінійний перелом потиличної кістки зліва. САК. Субдуральна гематома лівої потиличної області. Внутрішньомозкова гематома. Набряк набухання головного мозку. Набряк легенів. Колото-різана рана в області потилиці і лівої кисті, садно в області лівого коліна». Проникаюче колото-різане ушкодження голови могло утворитися від нанесення удару плоским, твердим предметом, маючим колото-різані властивості, можливо ножем, представленим на експертизу або йому подібним. Невиключно, також, що від взаємодії з таким же предметом могли утворитися різані рани в ділянці великого пальця лівої кисті. Садно в ділянці лівого колінного суглобу утворилося від взаємодії з твердим предметом, необмежену контактуючу поверхню, невиключно спричинення даного ушкодження при падінні. Стосовно живої особи: проникаюче колото-різане поранення голови з ушкодження основи черепа та мозочка - відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя; різані рани в ділянці лівого пальця лівої кисті - до легких тілесних ушкоджень, заподіявши короткочасний розлад здоров'я; садно лівого колінного суглобу - до легкого тілесного ушкодження. Безпосередня причина смерті потерпілої - набряк мозку, який розвинувся в наслідок проникаючого колото-різаного ушкодження голови з наскрізним ушкодження луски потиличної кістки та мозочка з крововиливом у нього. Смерть потерпілої знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманим проникаючим колото-різаним пораненням голови;

- висновком судово-психіатричної експертизи №180 від 14.09.2017, згідно якого ОСОБА_2 на період часу, що відноситься до діяння, у якому він підозрюється будь-яким психічним захворюванням не страждав. Виявляв ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. (Згідно з МКХ-10 Б 10.2). За своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_2 у теперішній час будь - яким психічним захворюванням не страждає. Виявляє ознаки психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. (Згідно з МКХ-10 Б 10.2). За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У разі звинувачення, ОСОБА_2 застосування до нього примусових заходів медичного характеру, не потребує. ОСОБА_2 на період часу, що відноситься до діяння, у якому він підозрюється, у стані фізіологічного афекту не знаходився. ОСОБА_2 на період часу, що відноситься до діяння, у якому він підозрюється, в іншому емоційному стані, який здійснив вагомий вплив на його свідомість та діяльність, не знаходився. ОСОБА_2 не має індивідуально-психологічних властивостей, які здійснили вагомий вплив на його поведінку в ситуації, що досліджується;

- висновком судово-медичної експертизи речових доказів №139 від 06.10.2017 згідно якого на ножі об№1 знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої був виявлений антиген В. Кров могла походити від особи з групою В з ізогемаглютинином анти-А. Нею могла бути гр. ОСОБА_6 Походження крові від гр. ОСОБА_2 виключається.

- висновком судово-медичної експертизи речових доказів №141 від 06.10.2017 згідно якого в змиві з місця події об№1 знайдена кров людини, при встановленні групової належності якої був виявлений антиген В. Кров могла походити від особи з групою В з ізогемаглютинином анти-А. Нею могла бути гр. ОСОБА_6 Походження крові від гр. ОСОБА_2 виключається.

- протоколом медичного огляду ОСОБА_2 від 10 серпня 2017 року згідно якого, останній на момент огляду, знаходився у стані алкогольного сп'яніння (1,86 проміле);

Невизнання провини обвинуваченим є формою реалізації його права на захист, проте суд розцінює таку позицію обвинуваченого критично як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки його провина у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується сукупністю досліджених судом доказів у їх взаємозв'язку один з одним.

Щодо посилання обвинуваченого ОСОБА_2 на ті обставини, що він не пам'ятає обставин його затримання, крім того, що тієї ночі у нього був конфлікт з групою молодих людей яким він зробив зауваження щодо їхньої поведінки, суд зазначає, що ці твердження обвинуваченого не знайшли підтвердження у судовому засіданні і вважає, що дані покази повністю спростовуються вищенаведеними доказами, і є позицією сторони захисту та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що завдаючи удару ножем ОСОБА_6 в область життєво важливого органу - голови, обвинувачений ОСОБА_2 усвідомлював, що в результаті його дій може настати смерть потерпілої і бажав настання таких наслідків для останньої.

На підставі викладеного, суд, вислухавши відповіді на питання обвинуваченого ОСОБА_2, допитавши у судовому засіданні потерпілу та свідків, покази яких були стабільними, послідовними, та відповідно, не викликають сумнівів, окрім того, дослідивши, перевіривши та оголосивши у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненому із хуліганських мотивів,доведена, а дії обвинуваченого кваліфікує за п. 7 ч.2 ст.115 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин відносно особи молодого віку - 1997 року народження. Також останній за місцем проживання характеризується посередньо, до затримання не працював, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не значиться, раніше судимий за умисні злочини, у тому числі за ч.1 ст.263 КК України та ч.1 ст.121 КК України, що характеризує обвинуваченого як небезпечну особу схильну до вчинення злочинів та не бажаючу ставати на шлях виправлення.

Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.

У якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочину та вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України, класифікується як особливо тяжкий; злочин який посягає на життя людини яке серед інших соціальних благ, відповідно до ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю; особливо тяжких наслідків, що настали; особи обвинуваченого, який має непогашені судимості; обставин, що обтяжують покарання, а також принципу індивідуалізації покарання, передбаченому в статті 65 КК України, судова колегія дійшла переконання, що обвинувачений ОСОБА_2 становить вкрай підвищену небезпеку для суспільства, і не вважає можливим застосувати до нього позбавлення волі на певний строк, як такий що не буде відповідати меті покарання, у зв'язку з чим обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07.02.2003 № 2 звернуто увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи. Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями 3 і 27 Конституції України права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінально - процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.64 КК України, довічне позбавлення волі призначається лише у випадках, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Запобіжний захід, обраний відповідно до ухвали слідчого судді від 11 серпня 2017 року - у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно залишити без змін.

Вирішуючи питання про заявлений прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_6, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова, просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 витрати на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_6 у розмірі 1473 гривень 45 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора на початку судового розгляду кримінального провадження визнав у повному обсязі, проте у подальшому відмовився від визнання позову прокурора, посилаючись на свою непричетність до вчинення даного злочину, і як наслідок, відсутність підстав її стягнення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, повністю доведена у судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення підтверджена у судовому засіданні, довідкою про знаходженні на лікуванні та розрахунку вартості лікування, доданою до матеріалів кримінального провадження.

До початку судового розгляду, в порядку ч.1 ст. 128 КПК України, потерпілою ОСОБА_18 пред'явлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь майнової шкоди - витрат на лікування доньки у сумі 26 583 гривні 91 копійки та моральної шкоди, як компенсацію за загибель доньки у сумі 1 000 000 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 позовні вимоги потерпілої визнав повністю, проте у подальшому, відмовився від визнання позову потерпілої, посилаючись на свою непричетність до скоєного злочину, і як наслідок відсутність підстав для задоволення даного позову.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою позов, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю чи частково або відмовляє у ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Тому розмір майнової та моральної шкоди потерпілій має бути відшкодовано за рахунок обвинуваченого ОСОБА_2.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Потерпілою ОСОБА_18 на підтвердження позовних вимог у частині стягнення майнової шкоди надано докази про понесення витрат на лікування загиблої доньки у сумі 26 583 гривень 91 копійка, а саме товарні та фіскальні чеки, у зв'язку з чим суд вважає, позов потерпілої в частині відшкодування майнової шкоди таким що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 року (з наступними доповненнями та змінами) моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльності інших осіб.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, спричинена фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я,

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів,

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженні її майна,

- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тобто за загибель доньки потерпіла має право на відшкодування моральної шкоди.

Суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди має також враховувати характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Враховуючи принцип рівності громадян, закріплений у ст. 24 Конституції України, відповідно до якого не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; виконуючи вимоги ч.1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право кожної людини на розгляд судом її справи впродовж розумного строку та положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4; з урахуванням того, що ОСОБА_6 загинула унаслідок отримання тілесних ушкоджень завданих обвинуваченим ОСОБА_2, та страждань потерпілої ОСОБА_18 як матері, що спричинені потрясінням від смерті єдиної доньки; також враховуючи глибину душевних страждань потерпілої, яка безповоротно втратила рідну людину - доньку, понесла значні моральні страждання, які носять триваючий характер, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_2, який не працює, відсутність у нього достатнього майна та коштів, а також те, що відшкодування моральної шкоди не може бути засобом збагачення, розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, відповідає 500 000 гривень, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_18.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілої ОСОБА_18 підлягають частковому задоволенню у розмірі 500 000 гривень.

Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368 - 370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.7 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.Зарахувати у строк відбутого покарання ОСОБА_2 термін попереднього ув'язнення обвинуваченого, з 10 серпня 2017 року по день набрання вироком законної сили.

Цивільний позов прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова про стягнення коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину, а саме ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова (розрахунковий рахунок №31410544700051 в банку УДК в Луганській області, МФО 804013, код 37800278, код платежу 24060300), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а саме ОСОБА_6 у розмірі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) гривні 45 (сорок п'ять) копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_18 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь майнової шкоди у сумі 26 583 гривні 91 копійки підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_18 майнову шкоду в розмірі 26 583 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 91 копійку.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_18 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди у сумі 1 000 000 гривень, підлягає частковому задоволенню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_18 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень.

Речові докази, відповідно до постанов слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 12.08.2017:

- ніж зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров,

- змиви речовини бурого кольору,

- футболка сірого кольору з візерунком у смужку синього, чорного та сірого кольорів зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров,

- шорти темно-синього кольору з написом «Adidas» зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров,

- кеди чорного кольору зі слідами речовини бурого кольору, зовні схожої на кров,

- зразки крові підозрюваного ОСОБА_2,

- зразок медичного бинта, на який робився забір крові підозрюваного,

які передані на відповідальне зберігання до камери схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя: О.В. Шевченко

Суддя М.М. Старікова

Суддя Л.О. Грибанова