Рішення № 77031327, 28.09.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3019/17

Провадження № 2/361/254/18

28.09.2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 вересня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Селезньової Т.В., при секретарі Коваль А.В., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в місті Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у власність, про визнання недійсним договору купівлі- продажу частини земельної ділянки, про визнання недійсним договору поділу земельної ділянки, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

встановив:

Позивач просить суд визнати недійсним рішення ОСОБА_6 сільської ради Броварського району Київської області від 14 грудня 2007 року про передачу земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068, у власність ОСОБА_7; визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 01 березня 2017 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_3, за яким ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_3 купив ? частину земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068; визнати недійсним договір поділу вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068, укладений 31 березня 2017 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_3 (за яким сторони даного договору поділили дану земельну ділянку площею 0,10га на дві частини по 0,5га); а також визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0070, площею 0,05 га, укладений 6 квітня 2017 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_5, за яким ОСОБА_7 продав ОСОБА_5 вказану земельну ділянку площею 0,05га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй, позивачці, 11.11.2006р. за рішенням ОСОБА_6 сільської ради передано у власність земельну ділянку 0,1802га , з якою (від точки Д до точки Г) межує спірна земельна ділянка, яка знаходилась у загальному користуванні і якою вона користувалась як городом з 2006 року, і за передачею якої їй у власність вона звернулась до сільської ради з відповідним клопотанням, на що їй 14.03.2017р. сільська рада надала відповідь, що вказана земельна ділянка вже сформована і на неї вже зареєстроване право приватної власності за відповідачем ОСОБА_7. Дане рішення сільської ради вважає незаконним, просить визнати його недійсним з таких підстав: таке рішення сільською радою взагалі не приймалось і вказана земельна ділянка у власність відповідачу ОСОБА_7 сільською радою не передавалась; надане ОСОБА_7 рішення є підробленим; при складенні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 вона не підписувала акту узгодження меж як суміжний землекористувач. Вважає, що її права як фактичного користувача спірної ділянкою і як суміжного землекористувача даним рішенням порушені, бо це є перешкодою їй в отриманні даної земельної ділянки у власність, і що ОСОБА_7 своїми діями позбавив її права на приватизацію даної земельної ділянки. Договір купівлі-продажу ? частини вказаної земельної ділянки ОСОБА_7 ОСОБА_3, договір поділу земельної ділянки між ними і договір купівлі-продажу другої половини земельної ділянки ОСОБА_7 ОСОБА_5 просить визнати недійсними з підстав, передбачених статтею 203 та ч.1 ст.215 ЦК України, а саме з таких підстав: ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку незаконно і тому не мав права розпоряджатись тим, що йому не належить згідно з законом; договори були укладені без мети створення дійсних наслідків, а з метою приховання слідів незаконного заволодіння земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивач і її представник позов підтримали. Позивачка пояснила, що вказаною земельною ділянкою вона користувалась з 2006 року як городом (орала), неодноразово зверталась до сільської ради з проханням надати їй вказану ділянку у власність, їй відмовляли, посилаючись на те, що земельна ділянка знаходиться в санітарній зоні і не може бути передана її у власність, а після чергового звернення до сільської ради на початку 2017 року вона дізналась, що вказана земельна ділянка вже зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7. На дану земельну ділянку , яка за змінами у Генплані села перейшла до земель забудови, вона вже вивела газ і мала наміри на ній будуватись, а через незаконну приватизацію вказаної ділянки ОСОБА_7 її права порушені; вважає, що вона мала першочергове право на отримання даної земельної ділянки, і не давала згоди на передачу ділянки ОСОБА_7, з нею не узгоджувалась межа як з суміжним землекористувачем. Позивач і її представник вважають що ОСОБА_7 отримав земельну ділянку незаконно, оскільки порушив право позивачки на приватизацію, що вона має право на приватизацію, бо перша подала таку заяву (в жовтні 2016р. і повторно в лютому 2017р.). крім того, дане рішення на думку позивача є підробленим, такого рішення рада взагалі не приймала, і голова сільської ради дане рішення не підписувала, і в протоколі даної сесії відсутні відомості про таке рішення. Оспорювані договори мають бути визнані недійсними з тих підстав, що укладені в порушення вимог закону (ч.1,ч.2,ч.3,ч.5 ст.203), а саме укладені ОСОБА_7 незаконно як особою, яка набула право власності незаконно і тому не мала право розпоряджатись; договори укладені без мети створення реальних наслідків а з метою приховати неправомірні дії і порушити права позивачки, що гроші за договорами покупцем продавцю не передавались.

Відповідач ОСОБА_6 сільська рада подала заяву про визнання позовних вимог. В заяві зазначено, що позивачка звернулась до сільської ради з заявою про надання їй у власність вказаної земельної ділянки площею 0,10га для ведення особистого селянського господарства, в селі Княжичі, яку вона обробляє більше 10 років. При опрацюванні даної заяви було встановлено, що дана земельна ділянка вже сформована і зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7, а потім за ОСОБА_3. У ОСОБА_6 сільській раді не створено архівного відділу, тому всі документи передаються на зберігання до архівного відділу РДА, тому відсутня можливість перевірити і видати копії прийнятий рішень; але рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_7 ОСОБА_6 сільською радою не приймалось, оскільки це суперечило на той час діючому генеральному плану села Княжичі; що відповідно до схеми розбивки земельних ділянок під індивідуальну забудову в селі Княжичі за 2000рік- зазначена земельна ділянка підпадала під дію обмеження (обтяження) санітарно- захисної зони артезіанської свердловини 60м, а відповідно до генерального плату села , затвердженого в 2008 році, санітарно-захисна зона артезіанської зони була зменшена з 60м до 30м.

Представник сільської ради з приводу обставин справи пояснив, що при розгляді в березні 2017 року заяви позивачки про передачу їй у власність вказаної земельної ділянки було з’ясовано, що земельна ділянка вже сформована, їй присвоєно кадастровий номер і вона зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7; раніше позивачка зверталась з усними заявами щодо надання їй вказаної земельної ділянки, їй відмовляли, оскільки ділянка знаходилась у санітарній захисній зоні, але з 2013 року був змінений Генплан села і санітарна зона зменшена, дана земельна ділянка відійшла до земель забудови. Рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_7 сільська рада не приймала, його питання не розглядалось радою, таке рішення в сільській раді відсутнє. Висновок про те, що вказане рішення не приймалось, представник робить, виходячи з того, що вказана земельна ділянка н могла бути передана у власність, і з того, що у наданій позивачем копії протоколу сесії відсутнє прізвище позивача як особи, відносно кого приймалось рішення. Рішень про надання позивачці цієї земельної ділянки в тимчасове користування (під город), не приймалось, дозволу на користування їй не надавалось, але позивачка хоча і самовільно, але довго, з 2006 року користувалась даною земельною ділянкою під город, і на думку представника має права на неї за набувальною давністю.

Відповідач ОСОБА_7 позов не визнав, подав відзив. Представник відповідача пояснив, що право власності на вказану земельну ділянку він отримав законно, звернувшись до сільської ради з відповідним клопотанням і отримавши рішення ради; у подальшому виготовив технічно-проектну документацію, зареєстрував право власності; рішення сільської ради (оспорене позивачкою) він отримав у сільській раді і не піддавав його сумніву, вважає законним, нічого не підробляв. Отримавши земельну ділянку у власність, розпорядився нею, продавши ? частку ОСОБА_3, потім уклавши з ним договір про поділ земельної ділянки на дві рівні, і у подальшому продав другу половину ОСОБА_5. Договори вважає законними, дійсними, реальними. Вважає, що позивачка не мала права користування вказаною земельною ділянкою і тому не мала ніяких першочергових прав на її отримання; отриманням вказаної ділянки у власність ОСОБА_7 права позивачки не порушені. Права позивачки як суміжного землекористувача також не порушені, оскільки межа не змінилась. Просив у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, подав відзив, суду пояснив, що законно купив ? частину земельної ділянки, уклавши договір купівлі-продажу згідно вимогам закону, передав гроші продавцю, на меті мав реальні наміри набуття ділянки у власність для подальшого будівництва; договір поділу земельної ділянки також законний, земельна ділянка була розділена на дві частини, цими питанням займались фахівці з дотриманням всіх вимог закону; тому вважає, що підстав для визнання вказаних договорів недійсними нема. Пояснив, що на час набуття ділянки у власність, вона була пуста, але вже після того позивачка стала пред’являти йому претензії, пояснила, що вона вже вивела газ на ділянку з метою будувати. Тому вважає, що навпаки позивачка порушує його права як власника, не має жодних прав на вказану земельну ділянку. Просив у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 подав відзив на позов, в якому зазначив, що може погодитись з доводами позивача, та просив прийняти обґрунтоване рішення, яке дозволить і йому захистити його права; з приводу обставин укладення договору і набуття земельної ділянки пояснив, що дійсно купив у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,05га для будівництва, передав продавцю вказану у договорі суму грошей, діяв добросовісно; вважає, що набув земельну ділянку законно і договір, укладений ним з ОСОБА_7 мав дійсні для нього як покупця наслідки. Але в подальшому дізнавшись про претензії позивачки, у ОСОБА_7 намагався з'ясувати причини, на що йому ОСОБА_7 пояснив, що цими справами займався його племінник, а на нього лише була оформлена земельна ділянка; вважає, що оскільки земельна ділянка набута ОСОБА_7 у власність незаконно, про що він, купляючи земельну ділянку, не знав, і враховуючи ті вади, про які йому стало відомо вже після укладення договору, то він погоджується з позивачкою і не заперечує проти визнання даного договору купівлі-продажу недійсним, що дасть йому можливість і право у подальшому захистити свої порушені права.

Позивачкою надані суду такі докази:

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку №182908 ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1602га, к.н.3221284001:01:055:0045, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, в с. Княжичі, по вул. Франка. 1. Державний акт складено у Броварському відділі земельних ресурсів, підстава виникнення права: рішення ОСОБА_6 сільської ради від 1.11.2006р. №344. З плану ділянки межа Г-Д - це землі загального користування вул. Франка.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельна ділянка, кадастровий номер 3221284001:01:055:0069, площа 0,05га, с.Княжичі, для будівництва і обслуговування будинку, зареєстрована на праві власності за власником ОСОБА_3, дата реєстрації права: 31.03.2017р., підстава виникнення права: договір про поділ нерухомого майна від 31.03.2017р. р.№726, видавник нотаріус ОСОБА_9

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельна ділянка, кадастровий номер 3221284001:01:055:0070, площа 0,05га, с.Княжичі, для будівництва і обслуговування будинку, зареєстрована на праві власності за власником ОСОБА_5, дата реєстрації права: 06.04.2017р., підстава виникнення права: договір купівлі-продажу від 6.04.2017р. Р№757, видавник нотаріус ОСОБА_9

Згідно листа ОСОБА_6 сільської ради від 14.03.2017р. №267 на звернення ОСОБА_10 – щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000га для ведення ОСГ в селі Княжичі, - встановлено, що зазначена в графічному матеріалі гр. ОСОБА_10 земельна ділянка вже сформована , присвоєний кадастровий номер 3221284001:01:055:0068, та зареєстрована в державному реєстрі прав.

Згідно відповіді ОСОБА_6 сільської ради від 18.04.2017р. №381 на звернення ОСОБА_1 – щодо надання копії рішення про передачу ОСОБА_7 земельної ділянки у власність, - ОСОБА_6 сільською радою сьомого скликання, тобто з 1.11.2015р. рішень щодо надання дозволу на користування чи приватизацію земельної ділянки, що межує з ділянкою ОСОБА_1 по вулиці Франка в селі Княжичі, не надавалось. Щодо нових власників ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_3 раді нічого не відомо, для з,ясування обставин набуття ними права власності на земельну ділянку рекомендували звернутись до правоохоронних органів.

13.04.2017р. ОСОБА_1 подала заяву до Броварського відділу поліції з приводу незаконно заволодіння земельною ділянкою по вулиці Франка в селі Княжичі.

Відповідачем ОСОБА_6 сільською радою надано суду два документи, зазначені ним як Схема земельних ділянок під індивідуальну забудову в селі Княжичі за 2000рік і Викопіювання з Генплану села Княжичі за 2008рік; з даних документів, що уявляють собою графічні матеріали, однозначно не можна зробити висновки на підтвердження ствердження сільської ради щодо входження саме переданої ОСОБА_7 земельної ділянки у санітарно-охоронну зону свердловини. Дану обставину відповідачі однозначно не підтвердили, а представник сільської ради у судовому засіданні детально пояснити позначення на схемах і ідентифікуючі ознаки ділянок та зон не зміг.

Згідно відповіді Броварського міськрайонного управління ГУ Держгеокадастру без номеру і дати на запит сільської ради від 14.03.2017р. – в архіві управління відсутня документація із землеустрою по оформленню права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0068.

27.04.2017р. за №412 ОСОБА_6 сільська рада звернулась до Броварської місцевої прокуратури з заявою про підозру на незаконне заволодіння вказаною земельною ділянкою ОСОБА_7. (відповіді на дане звернення суду не надано, і зі слів представника - ним не отримано).

Свідок ОСОБА_11, яка була головою ОСОБА_6 сільської ради з 1997 по 2015рік, суду пояснила, що вона не підписувала і не видала ОСОБА_7 копію рішення сільської ради від 14.12.2007р. щодо передачі йому у власність вказаної земельної ділянки, і може стверджувати, що при її головуванні такого рішення рада не приймала; свідок про це стверджує, виходячи з того, що не пам'ятає такого випадку, з того, що в сільській раді сутнє таке рішення, що в протоколі сесії від вказаної дати, яку надав представник позивача, відсутнє прізвище ОСОБА_7, а також виходячи з того, що станом на 2007 рік вказана земельна ділянка перебувала в санітарній охоронній зоні і тому не могла бути передана у приватну власність аж до 2013 року, коли було внесено зміни до Генплану села; позивачка є дочкою її двоюрідного брата, стосунки добрі, ОСОБА_7 знає як мешканця села, стосунків не підтримує; пояснила, що позивачка раніше зверталась до неї усно з питанням про надання їй у власність вказаної земельної ділянки - суміжної з її ділянкою, але вона роз’яснювала позивачці, що не можна, і що вона може нею тимчасово користуватись ділянкою як городом, але ніякого рішення з цього приводу рада не приймала. Також свідок пояснила, що всі рішення сільської ради за збігом трьох років передавались в архівний відділ РДА, і що мали місце випадки викрадення документів із будівлі сільської ради, та не всі документи збереглись. З приводу проведення сесії 14.12.2007р. пояснила, що розглядались питання про передачу земельних ділянок у власність жителям села, і що голосування проводилось по кожному громадянинові окремо; чому у даному випадку до архіву не було передано понад 150 рішень ради за даним протоколом, - пояснити не змогла.

Відповідачами ОСОБА_7 і ОСОБА_3 надані такі докази:

Згідно відповіді ОСОБА_6 сільської ради від 8.08.2017р. №777 на звернення адвоката ОСОБА_4 (представника відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_3) щодо надання відомостей про сесію сільської ради від 14.12.2007р., щодо вирішення питань про передачу земельних ділянок у власність – ОСОБА_6 сільська рада повідомила, що в сільській раді не створено архівної установи, всі документи, створені в процесі діяльності органу місцевого самоврядування передаються на зберігання до архівного відділу Броварської РДА, що у сільраді відсутні документи і інформація, порушені у запиті адвоката, рекомендовано звернутись до архівного відділу РДА.

Згідно відповіді ОСОБА_6 сільської ради від 8.08.2017р. №778 на звернення адвоката ОСОБА_4 ОСОБА_6 сільська рада повідомила, що в приміщенні сільської ради є копії витягів з кримінального провадження , дата внесення до ЄРДР 14.03.2014р., за ч.1 ст.185 КК за фактом крадіжки в сільраді в період з 2009 по 2015 роки, кримінальне провадження закрито за п.1ч.1ст.284 КПК.

Згідно відповіді ОСОБА_6 сільської ради від 8.08.2017р. №779 на звернення адвоката ОСОБА_4 ОСОБА_6 сільська рада повідомила, що в приміщенні сільської ради станом на 8.08.2017р. відсутні будь-які записи щодо реєстрації рішень про виділення земельної ділянки ОСОБА_7, відсутня інформація і документи щодо сесії ради від 14.12.2007р. та прийнятих рішень щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_7; всі документи, створені в процесі діяльності , передані до архіву РДА.

Згідно відповіді МРУ в Броварському районі ГУ Дергеокадастру у Київській області від 4.08.2017р. звернення адвоката ОСОБА_4 – державна реєстрація земельної ділянки 3221284001:01:055:0068 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості), розробленої у 2016році Броварським РВВ Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК». Техдокументація в архіві управління відсутня.

Згідно відповіді Броварського ВА ГУНП на запит адвоката ОСОБА_4 – щодо надання інформації про протиправні дії щодо ОСОБА_6 сільської ради в період з 2007 по 2009рік,- інформація відсутня , оскільки термін зберігання 5 років, тому матеріали до 2011року знищені. Щодо фактів викрадення документів з приміщення міської ради у період з 2007 по 2017рік . то таких фактів за період з 2012по 2017рік не значиться.

Згідно відповіді завідуючого архівним сектором Броварської РДА на запит адвоката ОСОБА_4 №156 від 16.08.2017р. - надати копію ХУІІ сесії У скликання ОСОБА_6 сільської ради №1261 від 14.12.2007р. не має можливості тому, що в документах ОСОБА_6 сільської ради за 2007 рік відсутні рішення вищевказаної сесії сільської ради з №1230 по №1380.

На запит адвоката ОСОБА_4 (представника відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_3) до відділу реєстрації Броварської РДА видати йому копії всіх документів, що були надані ОСОБА_7 для реєстрації 8.02.2017р. права власності на земельну ділянку по вул. І.Франка, в с. Княжичі, к.н. 3221284001:01:055:0068, - йому були надані і відповідно відповідачем були надані суду такі документи (пред’явлені ОСОБА_7 реєстратору для вчинення відповідної реєстраційної дії про реєстрацію речового права):

-Рішення ОСОБА_6 сільської ради про передачу у власність земельних ділянок громадянам в с. Княжичі, дата 14 грудня 2007 року, № 1261 (17-V), за змістом: розглянувши заяву гр..ОСОБА_7 про передачу земельної ділянки у власність, з посиланням на п.34 ч.1 ст.26 закону Про місцеве самоврядування в Україні, ст.ст.12,118,119,186 Земельного кодексу України, сесія сільської ради вирішила: передати ОСОБА_7 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1000га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд в с. Княжичі, зобов’язати ОСОБА_7 використовувати її за призначенням; просити землевпорядну організацію виконати роботу по виготовленню державного акту на право власності; попередити ОСОБА_7, що можливі уточнення в зв’язку з інструментальним обміром ділянки. Рішення підписано сільський голова, підпис, ОСОБА_11, на підпису є відтиск печатки сільської ради. Представлена суду копія рішення посвідчена печаткою реєстратора;

-ОСОБА_12 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 3221284001:01:055:0068, с. Княжичі, цільове призначення для будівництва та обслуговування будинку, господарських споруд і будівель, площа 0,1000га, приватна власність, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено реєстрацію: Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі 31.10.2016р. БРВВ КОФ ДП «ЦДЗК» ОСОБА_12, дата реєстрації: 6.02.2017р. ;

-Додатки до ОСОБА_12:

-Відомості про обмеження у використанні: не зареєстровані;

-Кадастровий план земельної ділянки, к.номер 3221284001:01:055:0068, з описом меж: по лінії ОСОБА_13, В-Г- землі загального користування, вул. Франка, Г-А- землі загального користування вул. Чорновола, ОСОБА_14

На запит адвоката ОСОБА_4 до Броварського виробничого відділу КОФ ДП «Центр державного земельного кадастру» №001-01 від 29.08.2017р. щодо надання належним чином завіреної копії технічної документації , на підставі якої було оформлено право власності на земельну ділянку в с.Княжичі за ОСОБА_7, - технічна документація після її розробки на прохання замовника була повернута йому. У той же час така документація дійсно розроблялась Броварським РВВ КОФ ДП «Центр ДЗК», на підтвердження чого надано роздрукований електронний варіант запитуваної технічної документації, додаток: роздрукований електронний варіант запитуваної технічної документації на 10 аркушах;

Суду надано даний варіант технічної документації, замовник ОСОБА_7. м. Бровари, 2016, виконавець КОФ, Броварський районний виробничий відділ ДП «Центр державного земельного кадастру». , начальник відділу ОСОБА_12І,, сертифікований землевпорядник ОСОБА_12 В даній технічній документації є техзавдання від ОСОБА_7, затверджене 12.12.2016р., заява ОСОБА_7 від 12.12.2016р., кадастровий план земельної ділянки з описом координат, експлікації земель; акт приймання-передачі межових знаків від 12.12.2016р., абрис зовнішніх меж ділянки, дані про межові знаки.

Згідно договору купівлі-продажу від 1.03.2017р. ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_3 купив ? частку у праві власності на незабудовану земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0068, цільове призначення для будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд, в селі Княжичі, площею 0,1000га, реєстраційний номер об’єкта нерухомості: 1168847332212; право власності продавця на даний об’єкт зареєстроване у державному реєстрі речових прав за номером 18945069, п. 2.1- продаж вчинено за 65000грн., які повністю сплачені покупцем продавцю до нотаріального посвідчення договору.

Згідно звіту про експертну оцінку земельної ділянки- її вартість 12943грн.

Згідно відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та витягу з ДЗК – станом на день посвідчення договору купівлі-продажу право власності на відчужувану земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_7 8.02.2017р., документ, що посвідчує право: свідоцтво про право власності, витяг з ДЗК, від 10.02.2017р.;підстава виникнення права власності: рішення органу місцевого самоврядування, 1261 (17-ІУ), виданий 14.12.2007р. видавник ОСОБА_6 сільська рада Броварського району. Відомості про заборони відсутні.

Згідно відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно разом з посвідченням даного договору купівлі-продажу внесено зміни про право власності на земельну ділянку, зареєстровано за ОСОБА_7 право власності на ? частку, дата внесення запису 1.03.2017р.

Згідно відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та витягу з ДЗК – право власності на куплену частку в земельній ділянці було зареєстровано за ОСОБА_3 1.03.2017р.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу р.№436 від 1.03.2017р., нотаріус ОСОБА_9; форма власності приватна, спільна часткова, частка ОСОБА_3 – ?.

Згідно витягів з ДЗК 17.03.2017р. зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0069, площа 0,05га, і земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0070, площа 0,05га, с. Княжичі, вул. Франка, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд, приватна власність, інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснено реєстрацію: Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об,єднання земельних ділянок, 9.03.2017р., ФОП ОСОБА_15 дата реєстрації: 17.03.2017р.

Згідно договору поділу земельної ділянки від 31.03.2017р. , ОСОБА_7 і ОСОБА_3 здійснили поділ незабудованої земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:055:0068, цільове призначення для будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд, в селі Княжичі, площею 0,1000га, реєстраційний номер об’єкта нерухомості: 1168847332212; яка належить співвласникам кожному по ? частці; на підставі технічної документації сформовані дві земельні ділянки по 0,05га, кадастрові номери нових сформованих ділянок: 3221284001:01:055:0069 і 3221284001:01:055:0070; за поділом ОСОБА_7 набуває право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0070, а ОСОБА_3 – набуває право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0069.

Згідно відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0070 за ОСОБА_7 на підставі договору про поділ від 31.03.2017р.;

Згідно відомостям з державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0069 за ОСОБА_3 на підставі договору про поділ від 31.03.2017р.

Згідно договору купівлі-продажу від 6.04.2017р. ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 купив земельну ділянку кадастровий номер 3221284001:01:055:0070, цільове призначення для будівництва та обслуговування будинку і господарських споруд, в селі Княжичі, площа 0,05га, реєстраційний номер об’єкта нерухомості: 1212776332212; склад угідь під житлову забудову; об’єкт належить продавцю на підставі договору про поділ земельної ділянки між співвласниками від 31.03.2017р., нотаріус ОСОБА_9, реєстровий номер 726. П.2.1- продаж вчинено за 209250грн., які у повному обсязі сплачені покупцем продавцю до нотаріального посвідчення договору.

Надаючи аналіз поданим учасниками справи доказам, як кожному окремо так і у сукупності, та проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини і порядок розгляду цивільної справи, суд дійшов таких висновків:

За змістом статей 12, 116, 118 Земельного кодексу України особа має право набути безоплатно у власність земельну ділянку, в тому числі і за вказаним цільовим призначенням, в межах встановлених законом норм і в порядку, визначеному законом. Розпорядження земельними ділянками , вирішення питань передачі земельних ділянок у власність з земель комунальної власності територіальних громад віднесено до виключної компетенції органу місцевого самоврядування. Не оспорюється сторонами той факт, що дане питання віднесено до виключної компетенції колегіального органу ОСОБА_6 сільської ради, і повинно було бути вирішеним на сесії ради, тобто шляхом прийняття відповідного рішення.

Встановлено, що право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку було зареєстроване на підставі рішення ОСОБА_6 сільської ради від 14.12.2007р. та на підставі Технічної документації, розробленої спеціалізованим підприємством.

Виходячи з наданих доказів у їх сукупності очевидним є факт, що і при зверненні за виготовленням технічної документації, і при зверненні до реєстратора за здійсненням реєстрації права власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку замовником виконавцям дійсно був пред’явлений екземпляр рішення ОСОБА_6 сільської ради від 14.12.2007р. з підписом у графі сільський голова і відтиском печатки на ньому. Сам той факт, що на даний час не зберігся оригінал даного рішення у сільській раді чи в архівному відділі РДА, або його копія, яка б була посвідчена сирою печаткою, у самого ОСОБА_7, не означає відсутності вказаного документу і не означає його підроблення. Факт наявності і подання такого документу (рішення) підтвердив реєстратор (надавши його копію). Факт виготовлення технічної документації підтвердив її розробник (надавши роздрукований варіант електронного екземпляру, збереженого ним). Той факт, що вказані документи не збереглись у ОСОБА_7, не означає відсутності таких документів на час реєстрації права власності.

Відповідач ОСОБА_6 сільська рада і допитана у якості свідка ОСОБА_11 (сільський голова декількох скликань і в тому числі на той час) не надали суду таких доказів, які б безсумнівно свідчили про підробленість вказаного екземпляру рішення від 14.12.2007р. Дійсно встановлена відсутність рішення (його паперового примірника) в сільській раді, але з об’єктивних причин, враховуючи давню дату такого рішення і терміни зберігання рішень в раді та відсутність архівного відділу; сам той факт, що такого рішення нема і в архівному відділі Броварської РДА, не означає його підроблення і не доказує однозначно того, що таке рішення радою не приймалось, оскільки - як видно з відповіді архівного відділу - в ньому відсутні не лише дане рішення, а набагато більше документів (зокрема відсутні рішення за номерами з №1230 по №1380). Крім того, фізична особа - у даному випадку відповідач ОСОБА_7 - не може нести відповідальності за схоронність прийнятого відносно нього рішення тим органом, який його прийняв.

Позивач посилається на Протокол сесії ОСОБА_6 сільської ради від 14.12.2007р. Даний доказ поданий з порушенням порядку і строків його подання, і в наданий для виконання таких вимог строк позивач дані вимоги не виконав, що є підставо для неприйняття даного доказу. Разом з тим, оскільки відповідачі не заперечували проти прийняття даного документу з тим, щоб піддати його аналізу і оцінці, суд надає йому оцінку. Як видно з копії протоколу, поданій суду, вона не оформлена у належний спосіб, який би виключав сумніви щодо його повноти і сумніви щодо належності сторінок саме до даного протоколу. Зокрема не прошитий, в ньому відсутні всі сторінки, враховуючи надану нумерацію, він не посвідчений тим органом, хто сформував даний витяг (частину документу). Тому однозначні висновки з даних копій суд не може встановити. Але виходячи з першої сторінки поданого протоколу, видно, що земельні питання на даній сесії розглядались і були в порядку денному, що був кворум (присутні 20 з 24–х депутатів), тобто рада була правомочною приймати рішення з земельних питань. Крім того суду не надані точні дані про прийняті на сесії рішення, які б давали можливість ідентифікувати їх, і зокрема рішення під номером, зазначеним у наданому відповідачем екземплярі рішення щодо нього. А суд в межах цивільної справи не може робити припущення, і тим більше на припущеннях робити висновки про підробку документу.

Підроблення даного документу не встановлено компетентним органом, і суд в межах розгляду цивільної справи не уповноважений робити такі висновки, що означало б обвинувачення особи у вчиненні злочину, що є неприпустимим, враховуючи презумпцію невинуватості особи до тих пір, поки не буде встановлено винуватість у порядку, визначеному законом.

Посилання сільської ради і свідка ОСОБА_11 на відсутність такого рішення не є достатнім для висновку про його неприйняття радою в 2007 році. Показання свідка ґрунтуються лише на її логічних припущеннях, виходячи з того, що на думку свідка дана земельна ділянка мала обмеження і тому не могла бути передана, - що не може однозначно вказувати на сам факт не прийняття такого рішення. Крім того, свідок для даного ствердження опирається суто на свою пам'ять, а не на необхідні у такому випадку документи. Зокрема, суду не надано рішення сільської ради від вказаної дати за даним номером, яке б стосувалось іншої особи чи іншого питання, тощо.

Сам той факт, що можливо відносно вказаної земельної ділянки існували обмеження щодо передачі її у приватну власність (зокрема,- як зазначено сільською радою - знаходження її в період з 2000 до 2008 року у санітарній охоронній зоні свердловини), то по–перше, дана обставина не зазначається позивачем у позовній заяві у якості підстави для визнання даного рішення незаконним, а по-друге, суду не надано достатніх і безумовних та прямих доказів на підтвердження такого обмеження. Посилання позивачки на те, що їй саме з даних підстав усно відмовляли у передачі вказаної земельної ділянки у власність, - нічого не доводить, тим більше, що жодного доказу з цього приводу позивачка суду не надала. Дані обставини мають підтверджуватись відповідними доказами, а не поясненнями свідка.

ОСОБА_7 не зміг пояснити (відмовившись давати показання з даного приводу і не з'явившись до суду, та діючи виключно через представника) про конкретний порядок ініціювання даного питання перед сільською радою, послідовність дій, про прийняття радою рішення, а зі слів відповідача ОСОБА_5 в телефонному режимі йому повідомив, що даними питаннями займався не він, а його племінник, - але дані обставини і факти не означають неправомірності його дій в отриманні рішення ради чи в процедурі отримання земельної ділянки у власність в цілому; а відмова надати показання у якості свідка є правом відповідача у цивільній справі і не може розглядатись як підстава для визнання оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування недійсним. Тому сам той факт, що ОСОБА_7 не надав детальних пояснень з даного приводу, не є підставою для визнання рішення недійсним.

При сукупності наведених вище обставин суд не вбачає підстав для визнання вказаного рішення недійсним.

Також, відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд виходить і з наступного:

Позивачка не довела наявності у неї права на вказану земельну ділянку. Дана земельна ділянка їй не надавалась ні в постійне, ні в тимчасове користування. Пояснення позивачки з цього приводу є голослівними, а сам той факт, що вона самовільно (з її слів – з усного дозволу голови сільської ради) приорювала землю, не означає наявності у неї права користування вказаною земельною ділянкою або її частиною. Тому відсутні підстави вважати, що порушені її права як землекористувача. І відсутні підстави для висновку про необхідність попереднього вилучення даної земельної ділянки від користувача.

Сам той факт, що певні працівники сільської ради обіцяли позивачці (з її слів) надати вказану земельну ділянку у майбутньому, – не означає набуття позивачкою такого права і не означає наявності у неї першочергового права на отримання вказаної земельної ділянки. Так само не надає позивачці пріоритетного права на отримання даної земельної ділянки і той факт, що ця ділянка є суміжної з належною їй.

Посилання позивачки на те, що вона першою звернулась до сільської ради з заявою про надання їй вказаної земельної ділянки, нічим не підтверджене, навпаки суперечить встановленим обставинам, враховуючи, що оспорюване рішення датується 2007 роком, а позивачка суду надала лише певні докази її звернення до ради в 2016-2017роках.

Позивачка не вказує на порушення цілісності межі між її земельною ділянкою і суміжною ділянкою, набутою ОСОБА_7 у власність, чи факту накладення спірної земельної ділянки на ділянку позивачки, чи інших порушень її права власності як суміжного землевласника. Посилання позивачки на те, що з нею не погоджувалась межа, не є підставою для визнання оспорюваного рішення недійсним чи протиправним, оскільки не встановлено порушення межі і відповідно порушення прав суміжного землекористувача та землевласника.

Таким чином, при розгляді даної справи не встановлено порушень прав позивачки оспорюваним нею рішенням органу місцевого самоврядування, і самим фактом набуття ОСОБА_7 права власності на суміжну земельну ділянку. А сам по собі намір і нереалізоване бажання отримати сусідню ділянку у власність, не може розглядатись як порушення права чи законного інтересу, яке б підлягало судовому захисту.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК особа може звернутись до суду з цивільним позовом за захистом порушеного, не визнаного чи оспорюваного права, свободи чи законного інтересу (яке є наявним у позивача).

За змістом ст.264 та п.4 ч. 4 ст.265 ЦПК України для задоволення позову необхідним є встановлення судом факту порушення права (законно інтересу) позивача.

Згідно ст.12. ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, з підстав, зазначених позивачем, і за доказами, наданими суду учасниками справи.

Розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд не вбачає такого порушення прав чи законних інтересів безпосередньо позивача, яке б підлягало судовому захисту, зокрема не вбачає порушення безпосередньо прав позивача оспорюваним нею рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому суд також виходить і з того, що органом місцевого самоврядування право власності ОСОБА_7 на дану земельну ділянку не оспорюється і не оспорювалось в судовому порядку.

Таким чином, в позові про визнання рішення недійсним позивачці слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними правочинів, укладених у подальшому ОСОБА_7 з даною земельною ділянкою, то суд так само не вбачає підстав для задоволення таких вимог, виходячи з наступного:

Виходячи з того, що в межах даної справи суд не встановлює факт підробки документу чи факт використання підробленого документу, і виходячи з того, що не доведено факт неприйняття сільською радою вказаного рішення, тобто відсутність його як такого, то суд, в межах розгляду справи з тих підстав, з яких він заявлений позивачем, і виходячи з наданих доказів, робить висновок про те, що відсутні підстави для визнання недійсним даного рішення як такого, що не відповідає закону, чи як такого, що не існує. А оскільки право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку зареєстроване на підставі рішення сільської ради, тобто органу, уповноваженого на прийняття такого рішення, то таке набуття вважається законним до тих пір, поки не встановлено і не доведене інше, враховуючи презумпцію правомірності набуття і володіння.

Згідно ст. 328 ЦК - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.125 ЗК України - право власності на земельну ділянку набувається з моменту реєстрації цих прав. Згідно ст. 126 ЗК - право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Згідно ч.1 ст. 140 ЗК України право власності на земельну ділянку припиняється у разі її відчуженням за рішенням власника.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що в межах даної справи не встановлено незаконності набуття відповідачем ОСОБА_7 права власності на вказану земельну ділянку, і враховуючи презумпцію правомірності набуття права власності, суд робить висновок, що ОСОБА_7 як власник, чиє право власності було зареєстроване належним чином, мав право розпоряджатись вказаною земельною ділянкою як її власник на власний розсуд, в тому числі і мав право її відчужувати та вчиняти відносно неї інші правочини, дозволені законом, зокрема про поділ між співвласниками.

За змістом статей 321, 317, 319 ЦК України власник має право вільно розпоряджатись своїм майном. Право власності складається з права розпорядження, володіння та користування майном. Під правом розпорядження розуміється юридично забезпечена можливість власника визначати долю майна за власним розсудом.

Земельна ділянка даного цільового призначення є об’єктом цивільного обігу і може бути предметом купівлі-продажу, тому власник мав право її продати як цілу, так і частинами.

Оспорювані договори відповідають всім вимогам закону щодо їх укладення, як за змістом, так і за формою, за складом його учасників та їх волевиявленням.

Три оспорювані договори є дійсними, відсутні підстави для визнання їх або одного з них нікчемними, і з таких договорів для його учасників виникли певні права та обов’язки.

Згідно ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З укладених договорів купівлі-продажу, для покупця, виникло зобов’язання оплатити товар та прийняти товар, а для продавця - згідно ст.662 ЦК - передати товар покупцеві . Дані умови обох договорів сторонами виконані, в тому числі покупцем оплачено товар і передано гроші продавцю, про що зазначено у самому договорі; а продавцем виконано зобов’язання по передачі проданого товару покупцю.

В обох випадках укладення ОСОБА_7 договорів купівлі-продажу часток земельної ділянки покупці підтвердили, що гроші за куплене майно передавали, земельні ділянки у власність отримали і зареєстрували право власності у встановлений законом спосіб та порядку, і крім того, при укладенні договорів купівлі-продажу кожен з них (і ОСОБА_3, і ОСОБА_5) діяли добросовісно, мали на меті реальне настання наслідків.

Так само згідно ст.364 ЦК України власники майна, що перебуває у їх спільній власності, мають право поділити своє майно в натурі у відповідності до часток у праві власності. Договір про поділ земельної ділянки за формою і змістом відповідає вимогам закону до даного виду договорів. Волевиявлення сторін відбулось, з даного договору для сторін настали відповідні наслідки. Посилання позивача, що поділ відбувся для приховання незаконного заволодіння земельною ділянкою і для подальшого порушення її прав, з метою ускладнити захист прав, є нічим не підтвердженим і таким, що суперечить встановленим обставинам.

Таким чином, судом не встановлено фіктивності даних договорів чи приховання за ними інших правочинів; не встановлено недобросовісності в намірах сторін, - на що як на підставу для визнання договорів недійсними посилається позивач.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, другою, третьою статі 203 ЦК України. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач посилається на невідповідність правочинів вимогам ч.1, ч.2, ч.3 та ч.5 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства; відповідно до ч.2 ст.203 ЦК - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; відповідно до ч.3 ст203 ЦК - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; відповідно ч.5 ст.203 ЦК - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При наведених вище обставинах суд дійшов висновку, що не встановлено невідповідності оспорених позивачем договорів купівлі-продажу і договору поділу земельної ділянки вимогам закону, зазначеним у статі 203 ЦК України, і не встановлено підстав для визнання кожного з даних договорів недійсними.

Крім того, суд враховує, що не встановлено порушення вказаними договорами безпосередньо прав позивачки, яка звернулась до суду з позовом на захист її прав.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.125, 126, 118 ЗК України, ст.ст. 316,317,321,328, 364, 655, 662, 203, 215 ЦК України, ст.4,12,13,81, 263, 264,265,268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_6 сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_7. ОСОБА_8, ОСОБА_5: про визнання недійсним рішення ОСОБА_6 сільської ради Броварського району Київської області від 14 грудня 2007 року про передачу земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068, у власність ОСОБА_7; про визнання недійсним договору купівлі-продажу ? частини земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068, укладеного 01 березня 2017 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_3; про визнання недійсним договору поділу земельної ділянки, кадастровий номер 3221284001:01:155:0068, укладеного 31 березня 2017 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_3; про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5 га, кадастровий номер 3221284001:01:155:0070, укладеного 6 квітня 2017 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_5, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде ним подана протягом тридцяти днів з дня вручення копії повного рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Повне рішення виготовлено 8 жовтня 2018 року.

Суддя Т.В. Селезньова