Вирок № 77030553, 10.10.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7742/18

Провадження № 1-кп/344/705/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Зеленко О.В.,

з участю секретаря Караїм Ю.В.,

прокурорів Ільчишина Б.М.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника органу пробації ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

обвинуваченої ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючої, неодруженої, має чотирьох малолітніх дітей, РНОКПП НОМЕР_1, раніше несудимої:

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Злочин вчинено за наступних обставин.

ОСОБА_5 07.07.2016 вступила у попередню змову із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з метою таємного викрадення чужого майна.

Так, 07.07.2016 близько 13 год. 00 хв. ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7, перебуваючи на території будівельного майданчика функціонального відділення хірургічного корпусу Обласної клінічної лікарні по вул.Федьковича, 91, в м. Івано-Франківську, побачили допоміжне приміщення (металевий вагон), після чого в останніх виник злочинний умисел на проникнення до вказаного приміщення з метою таємного викрадення чужого майна.

У подальшому, ОСОБА_5, будучи об’єднаною єдиним злочинним умислом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6, переконавшись, що поруч нікого не має та за їхніми діями ніхто не спостерігає, через вікно проникла в допоміжне приміщення (металевий вагон), яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-І» (код ЄДРПОУ 01272634), з якого передала ОСОБА_7 та ОСОБА_6 металеві дверні дотягувачі моделі «USK» в кількості сім штук.

Після чого, ОСОБА_5, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_6, таємно викрали металеві дверні дотягувачі моделі «USK» в кількості сім штук, вартість яких згідно висновку експерта № 4.3-274/16 від 01.11.2016 становить 2700 грн.

Заволодівши вказаними речами, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 місце вчинення злочину покинули та викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-І» спричинено матеріальну шкоду на суму 2700 грн.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю та підтвердила обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного. Так, ОСОБА_5 суду показала, що 07.07.2016 року близько 13 год. 00 хв разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходилися на території ОКЛ, що по вул.Федьковича, 91, в м. Івано-Франківську, де домовились з металевого вагону вчинити крадіжку. Розуміла, що майно є чужим, ні їй, ні хлопцям не належить. Викрадене мали намір продати. Користуючи тим, що їх ніхто не бачив, як і домовилися, залізла в металевий вагон, з якого передала ОСОБА_7 та ОСОБА_6 коробки, в яких знаходилися дверні дотягувачі та ручки. Після чого їх виявив сторож, почав кричати і наздоганяти. Хлопці з коробками втекли, а викрадене здали на ринку на пункт прийому металобрухту за 120 грн. Сприяла досудовому розслідуванню, повідомляючи усі обставини справи. У вчиненому щиро розкаялася, просила надати її можливість виправитися.

Представник потерпілого ОСОБА_8 в судове засідання не з’явився, попередньо подав письмову заяву про проведення судових засідань без його участі, також зазначивши, що претензій матеріального характеру до обвинуваченої немає, оскільки матеріальна шкода відшкодована, щодо призначення покарання – поклався розсуд суду.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого їй злочину знайшла своє підтвердження, та кваліфікує її дії за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення.

Призначаючи покарання обвинуваченій, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винної, зокрема те, що обвинувачена за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, не працює, неодружена, має чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_8, на диспансерних обліках в ОПНЛ №3 та в Івано-Франківському ОНД не перебуває, щире каяття, відшкодування завданих збитків шляхом повернення викраденого майна, активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджено також прокурором у судовому засіданні як обставини, що пом’якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Як вбачається з досудової доповіді про обвинувачену, обвинувачена ОСОБА_5 має постійне місце проживання, неодружена, офіційно не працевлаштована, за місцем проживання характеризується позитивно, конфліктів із сусідами немає. У ОСОБА_5 наявні позитивні плани на майбутнє, хоче працевлаштуватись, займатись вихованням дітей, вступити в шлюб з цивільним чоловіком. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушення, а також середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе без позбавлення або обмеження її волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб).

З огляду на викладене, враховуючи наведені обставини щодо тяжкості злочину, особи винної та інші обставини кримінального провадження, зокрема молодий вік обвинуваченої, що раніше не судима, позитивно характеризується, також те, що з часу вчинення злочину (з 07.07.2016) минуло понад 2 роки, упродовж яких ОСОБА_5 жодних суспільно небезпечних діянь не вчинила, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність матеріальних претензій потерпілого до обвинуваченої, позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченій покарання у межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки та на підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на строк два роки, позицію представника потерпілого ОСОБА_8, який щодо призначення покарання обвинуваченій поклався розсуд суду, позицію обвинуваченої та захисника, що просили суд суворо не карати обвинувачену та на підставі ст.75 КК України звільнити її від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк, враховуючи також досудову доповідь про можливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства, суд вважає, що обвинуваченій слід призначити основне покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст.185 КК України. Зважаючи на викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід застосувати до обвинуваченої ст.75 КК України, звільнивши її від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, поклавши на неї відповідні обов'язки.

Суд зауважує, що згідно вимог ч.3 ст.60 КК України та ч.3 ст.61 КК України покарання у виді арешту та обмеження волі не застосовується до жінок, які мають дітей віком до семи та до чотирнадцяти років відповідно.

Питання процесуальних витрат за проведення судових експертиз в сумі 2903 гривні 88 копійок у даному кримінальному провадженні, а також речових доказів (слідів пальців рук, що містяться у спецпакеті №2775019) вирішено вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.11.2017.

Питання інших речових доказів у кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Підстав для зміни запобіжного заходу – домашнього арешту ОСОБА_5 суд не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.370, 373, 374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України та п.2 ч.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід – домашній арешт ОСОБА_5 залишити без змін.

Речові докази: металеві дверні дотягувачі моделі «USK» в кількості сім штук та металеві важелі до дверних доводчиків в кількості одинадцять штук (постанова від 22.09.2016) – вважати повернутими представнику потерпілого ОСОБА_13 «Житлобуд-І» ОСОБА_8

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя О.Зеленко