Ухвала суду № 77030250, 03.10.2018, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/4309/18

Провадження № 2/206/1248/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018 Самарський районний суд

м. Дніпропетровська

у складі

судді Маштака К.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Мороза К.Т.

представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представників відповідачів ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву представника відповідача про роз’єднання позовних вимог, направлення позовних вимог за належною підсудністю та застосування до ОСОБА_6 заходів, визначених ЦПК України, щодо зловживання процесуальними правами, у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фреш», третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі Українипро визнання авторства, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права та стягнення компенсації,

ВСТАНОВИВ

У провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Фреш», третя особа Міністерство економічного розвитку і торгівлі Українипро визнання авторства, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права та стягнення компенсації (далі – цивільна справа).

На думку позивача, його авторське право було порушено ОСОБА_7 (далі – відповідач 1) та ТОВ «Компанія «Фреш» (далі – відповідач 2).

За результатами розгляду вказаної цивільної справи, позивач просив:

1)визнати авторство ОСОБА_6 на твори образотворчого мистецтва «Душа корови» (назва зазначена ОСОБА_7 – «ОСОБА_5 на Марсе»), «Кіт-Мандрівник» (назва зазначена ОСОБА_7 – «Созерцатець»), «Прибулець» (назва зазначена ОСОБА_7 – «Пока город спит») (далі – вимога 1);

2)визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № 73811, видане Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 12.09.2017 (далі – вимога 2);

3)стягнути з ТОВ «Компанія «Фреш» на користь ОСОБА_6 компенсацію за порушення авторського права на твори «Душа корови», «Кіт-Мандрівник», «Прибулець» в розмірі 50000,00 грн. (далі – вимога 3);

4)заборонити ОСОБА_7 та ТОВ «Компанія «Фреш» використання будь-яким способом творів образотворчого мистецтва «Душа корови», «Кіт-Мандрівник», «Прибулець» (далі – вимога 4).

У судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_5, було подано заяву, за якою представник просив суд роз’єднати позовні вимоги позивача до відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи, а саме: позовні вимоги ОСОБА_6 до відповідача 1 направити за належною підсудністю, тобто за місцезнаходженням відповідача 1; позовні вимоги до третьої особи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права направити за належною підсудністю - за місцезнаходженням третьої особи; застосувати до ОСОБА_6 заходи, визначені ЦПК України, щодо зловживання процесуальними правами.

Подана заява була мотивована тим, що на думку представника, вимога 1 повинна розглядатись за місцем знаходження відповідного відповідача; вимога 2 стосується виключно третьої особи, оскільки саме третя особа видала оспорюване свідоцтво – отже має розглядатись за місцезнаходженням третьої особи; вимога 3 стосується виключно відповідача 2, а тому це єдина вимога, що може розглядатись у Самарському районному суді м. Дніпропетровська, 4 вимога поєднує у собі дві окремі немайнові вимоги, таким чином об’єднані немайнові вимоги мають розглядатись за місцем знаходженням відповідного відповідача.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник відповідача посилався на ч. 1 ст. 188 ЦПК України, в порушення якої, на думку представника, позивач при зверненні до суду об’єднав вимоги, що не пов’язані підставами виникнення та доказами, та на ч. 5 ст. 188 ЦПК України, а саме: об’єднання позивачем в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, а також ч. 4 ст. 188 ЦПК України, відповідно до якої не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не погодившись із поданою заявою представником позивача було подано письмове заперечення, за змістом якого представник позивача просив подану представником відповідача заяву залишити без задоволення. При цьому зазначив, що звернення позивача до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з даною позовною заявою до вказаних у ній відповідачів здійснено у порядку передбаченому ЦПК України, а саме: ч. 15 ст. 28, ст. 188 ЦПК України.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5, подану ним заяву про роз’єднання позовних вимог, направлення позовних вимог за належною підсудністю та застосування до ОСОБА_6 заходів, визначених ЦПК України, щодо зловживання процесуальними правами, підтримав, просив задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_4, та ОСОБА_8 також, заяву підтримали просили задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення заяви, вважали її безпідставною та необґрунтованою.

Суд, вислухавши заяву представника відповідача ОСОБА_5, думку інших представників відповідача, заперечення представників позивача, ознайомившись з матеріалами справи, приходить до наступного висновку.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК України.

Частинами 1, 4, 5 ст. 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Частиною 2 ст. 188 ЦПК України встановлено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об’єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

При цьому згідно із ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз’єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об’єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз’єднання позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги суд вважає, що заявлені позивачем вимоги пов’язані між собою, їх спільний розгляд є доцільним, з огляду на природу виникнення права, за захистом якого позивач звернувся до суду (визнання права авторства), поданими доказами, які були долучені до позовної заяви, а саме: фотокартками творів образотворчого мистецтва, право авторства на яке позивач просить визнати за собою, яке на дату подання позову належить відповідачу – ОСОБА_7; свідоцтва про реєстрацію авторського права, яке було видано відповідачу третьою особою на твори образотворчого мистецтва, авторське право на які оспорюється.

При цьому суд бере до уваги, що у даних правовідносинах можливою є процесуальна співучасть, як на стороні позивача, так і стороні відповідача. Співучасть може бути як обов’язковою, так і факультативною (наприклад, якщо вимогу пред’явлено до особи, яка здійснила плагіат, і будь-якої іншої особи, яка цей плагіат розповсюдила, тощо). Крім того, у прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права має бути з'ясовано конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права, а тому залучені у даному випадку третя особа та відповідача 2 надасть суду можливість повно та всебічно дослідити всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення по суті спору, а тому суд вважає, що заявлені позивачем вимоги пов’язані між собою як підставою виникнення так і поданими доказами, а тому їх спільний розгляд є доцільним.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, яку представник відповідача вважав такою, що стосується виключно третьої особи.

Суд зазначає, що право визначення кола осіб, які на думку позивача, мають бути залучені до участі у справі у відповідному статусі (третя особа, співвідповідач, тощо) належить виключно позивачу, при цьому саме суд розглядаючи спір по суті на підставі наданих доказів має вирішити питання: чи порушено тією чи іншою особою права позивача, або ж позивач дійшов помилкового висновку про залучення відповідної особи у справі/надання їй іншого статусу.

Щодо посилання представника відповідача на ч. 4 ст. 188 ЦПК України, тобто об’єднання позивачем в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, суд зазначає, що у сфері використання об'єктів авторського і суміжних прав, здійснюється захист цивільних прав та інтересів суб'єктів, а не вирішуються питання про порушення в сфері публічно-правових відносин. Тому, такі спори не підлягають розгляду адміністративними судами, незалежно від того, що відповідачем або третьою особою у справі може виступати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як суб'єкт владних повноважень, оскільки характер спору є цивільним.

Таким чином, зі сторони позивача, судом не встановлено порушень ст. 188 ЦПК України, на які посилається представник відповідача.

Далі, частинами 15, 16 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред’являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (тобто позови, що виникають із приводу нерухомого майна, про зняття арешту з майна, позови до перевізників, про арешт судна, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав).

Перевіривши позовні вимоги, зазначені у позовній заяві, на предмет наявності вимог (и), які (а) мають (є) розглядатись за правилами виключної підсудності, суд дійшов висновку що, у даному конкретному випадку, враховуючи наявність двох відповідачів, які за своїм місцем знаходження знаходяться у різних містах, у тому числі у Самарському районі м. Дніпра, а також зміст таких вимог, дана позовна заява подана в порядку ч. ч. 15, 16 ст. 28 ЦПК України, тобто без порушень правил підсудності.

Враховуючи відсутність підстав для роз’єднання позовних вимог та направлення їх за підсудністю, суд не вбачає зі сторониОСОБА_6 зловживань процесуальними правами, на які посилається представник відповідача (порушення ст. ст. 28, 188 ЦПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача про роз’єднання позовних вимог, направлення позовних вимог за належною підсудністю та застосування до ОСОБА_6 заходів, визначених ЦПК України, щодо зловживання процесуальними правами.

Окрім того п. 8 ст. 353 ЦПК України передбачає, що окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції, в тому числі, про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності. Однак, на дату постановлення даної ухвали, ухвала про відкриття провадження у даній цивільній справі не оскаржувалась.

При цьому, суд звертає увагу учасників процесу, що відповідно до ст. 44 ЦПК України заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 28, 188, 260, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

Відмовити в задоволенні заяви представника відповідача про роз’єднання позовних вимог, направлення позовних вимог за належною підсудністю та застосування до ОСОБА_6 заходів, визначених ЦПК України, щодо зловживання процесуальними правами.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повне судове рішення у формі ухвали складено 08.10.2018.

Суддя К.С. Маштак